Справа №: 671/864/25
(заочне)
09 червня 2025 року Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Ніколової С.В.,
при секретарі судового засідання Хрупайло Т.В.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у відкритому судовому засіданні в місті Волочиську справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В травні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 17800 грн. 00 коп. заборгованості по кредитному договору № 12.04.2019-100006046 від 12.04.2019 року. В обґрунтування позовних вимог вказав, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № 030524-12 від 03.05.2024 року, згідно якого ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому ТОВ «Споживчий Центр». На виконання умов договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 12.04.2019-100006046 від 12.04.2019 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 . Позивач вказує, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 12.04.2019 року укладено кредитний договір (оферти) № 12.04.2019-100006046, шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 10000 грн.00 коп. строком на 14 днів за процентною ставкою у розмірі 28%. Зазначає, що відповідно до заявки від 12.04.2019 року відповідачу надано кредит у розмірі 10000 грн. 00 коп., тож свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі встановленому договором, однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого у нього склалась заборгованість перед позивачем в розмірі 17800 грн. 00 коп. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості та судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правову допомогу в сумі 4000 грн. 00 коп.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просить суд проводити розгляд справи у його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач, яка про час, місце та дату судового засідання повідомлена відповідно до вимог ЦПК України, в судове засідання не з'явилася. Тому згідно вимог ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень позивача суд проводить заочний розгляд справи.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.04.2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 12.04.2019-100006046 шляхом підписання Заявки електронним підписом одноразовим ідентифікатором L5245 (а.с. 45).
Відповідно до умов договору та заявки від 12.04.2019 року ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000 грн. 00 коп. Строк на який надається кредит - 14 календарних днів з дати отримання. Реальна річна процентна ставка за кредитом становить - 730%.
Згідно п.п. 5.4 п. 5 кредитного договору у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання.
Відповідно до квитанції № 141300377 від 12.04.2019 року ТОВ «Споживчий центр» здійснив перерахунок коштів в сумі 10000 грн на карту НОМЕР_1 на підставі договору №12.04.2019-100006046 (а.с. 44).
В подальшому між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № 030524-12 від 03.05.2024 року, згідно з яким ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому ТОВ «Споживчий Центр» (а.с. 37-43).
Відповідно до Переліку прав вимог - додатку №1 до договору факторингу № 030524-12 від 03.05.2024 року, акту приймання- передачі переліку №1 до договору факторингу № 030524-12 від 03.05.2024 року ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 12.04.2019-100006046 у розмірі 17800 грн. 00 коп (а.с. 25-28, 32).
03.05.2024 року позивач направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу № 030524-12 від 03.05.2024 року (а.с. 47).
ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у зв'язку із чим, станом на 28.01.2025 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 17800 грн. 00 коп., з яких: 10000 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 2800 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, 5000 грн. 00 коп. - штраф, що підтверджується довідкою про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 12.04.2019-100006046 (а.с. 33).
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1, ч. 3 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Так, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач довів належними та допустимими доказами заявлену до стягнення з відповідача суму заборгованості, тоді як відповідачем не спростовано доводів позивача будь-якими доказами.
Кредитні кошти відповідач не повернула кредитодавцю. Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець здійснив нарахування відсотків за користування кредитом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність обставин щодо невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 12.04.2019-100006046, у зв'язку з чим відповідно до вимог наведеного чинного законодавства позивач вправі ставити вимоги до нього про стягнення заборгованості.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованність за кредитним договором № 12.04.2019-100006046 в розмірі 17800 грн. 00 коп., з яких: 10000 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 2800 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, 5000 грн. 00 коп. - штраф.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд, задовольняючи позовні вимоги, покладає судові витрати відповідача та стягує з неї на користь позивача 2422 грн. 40 коп. судового збору.
Крім цього, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн. 00 коп., підтверджуються письмовими доказами, а саме: ордером на надання правничої допомоги, що виданий адвокатом Моісеєнко М.Ю. (а.с. 10), платіжною інструкцією № 1541 від 11.02.2025 року (а.с. 18), договором про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, що укладений позивачем із АО “ВЕРІТАС ЦЕНТР» в особі адвоката Моісеєнко М.Ю. (а.с. 35-36), звітом про виконану роботу відповідно до договору про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, що містить опис робіт, послуг, їх вартість за надання правової допомоги (а.с. 46).
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідачем будь-яких клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не направлялось.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн. 00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 526, 549, 551, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 10, 12, 13, 141, 235, 247, 259, 263 - 265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 12.04.2019-100006046 в розмірі 17800 грн. 00 коп., з яких: 10000 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 2800 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, 5000 грн. 00 коп. - штраф, а також судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про сторін: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601; код ЄДРПОУ 43170298; відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення складено 09 червня 2025 року.
Суддя: