Справа № 609/464/25
3/609/250/2025
09 червня 2025 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Катерняк О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з СПД № 2 (м. Шумськ) ПП Кременецького РВП ГУНП України в Тернопільській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , тимчасово не працюючої,
про притягнення до адміністративної відповідальності:
- за ч. 1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
16 травня 2025 року до Шумського районного суду Тернопільської області надійшов адміністративний матеріал про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (справа №609/464/25), вчинене ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025, визначено головуючого суддю в даній справі - суддю Катерняк О.М.
Крім того, 16 травня 2025 року до Шумського районного суду Тернопільської області надійшли адміністративні матеріали про адміністративне правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (справа №609/465/25), вчинене ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.05.2025, визначено головуючого суддю в даних справах - суддю Катерняк О.М.
Постановою суду від 19 травня 2025 року на підставі ст. 36 КУпАП, справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (№609/464/25) та ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (№609/465/25) об'єднано в одне провадження, справі присвоєно № 609/464/25 (провадження № 3/609/250/2025). Судовий розгляд об'єднаної справи призначено на 09 червня 2025 року.
Особа стосовно якої складено протоколи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, хоча судом було вжито заходів щодо їх належного повідомлення про місце, дату та час розгляду справи, зокрема, шляхом надсилання на адресу проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вказану в протоколах про адміністративне правопорушення судової повістки про виклик до суду. Однак на адресу суду повернулись поштові конверти із вкладенням та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із позначкою: «Повертається. Адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, при складанні протоколів поліцейським ознайомлено ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи, про що остання підтвердила своїм підписом. Про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розгляд справи про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись про судовий розгляд справи стосовно неї. В своїх рішеннях у справі "Олександр Шевченко проти України" та "Трух проти України" ЄСПЛ наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вжити всіх заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження.
Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщалася про час і місце розгляду справи, була обізнана про складання щодо неї протоколів про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та розгляд їх судом, не подала письмових заперечень проти протоколів, пояснень та доказів, до суду не з'явилася ні вперше, ні вдруге, а відтак її поведінка свідчить про небажання брати участь у розгляді справи.
Перевіривши матеріали справ, дослідивши протоколи про адміністративне правопорушення та долучені до них матеріали, оцінивши в сукупності всі докази, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суддя з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Так, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №733861 від 14.05.2025 вбачається, що «14.04.2025 року близько 11:00 год ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 вчинила відносно своєї свекрухи ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме висловлювала словесні образи, образи нецензурними словами, внаслідок чого ОСОБА_2 спричинено побоювання за власну безпеку та емоційну невпевненість, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров'ю, чим порушила п. 3,14 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №733862 від 14.05.2025 вбачається, що «27.04.2025 року близько 14:30 год ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 вчинила відносно матері чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме висловлювала словесні образи, нецензурними словами, приниження, що викликало у ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку, спричинивши емоційну невпевненість, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю, чим порушила вимоги п. 3,14 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Виходячи з наведеного, слід зазначити, що об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім'ї відповідно до визначеного поняття члена сім'ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У своїх письмових поясненнях потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що невістка ОСОБА_1 зачинила погріб, а вона хотіла взяти звідти картоплю для приготування їжі. На її прохання відчинити погріб, невістка обізвала її нецензурними та образливими словами, чим вчинила психологічне насильство.
Як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_1 , остання повідомляє, що між нею та її свекрухою ОСОБА_2 відбулась сварка з тих причин, що вона мала намір забрати з житлового будинку свої особисті речі, зокрема газову плиту та холодильник, які придбала за власні кошти, а також із погреба картоплю. Свекруха звинувачувала її в тому, що вона зачинила погріб, хоча такого не було. Під час сварки вона не обзивала свекруху нецензурними словами та не чинила психологічне чи економічне домашнє насильство, а лише попросила свекруху не сваритись із своїм сином та з нею, назвавши її «стара шкарлупа».
Отже, відсутність умисного мотиву з боку ОСОБА_1 на вчинення дій, зазначених у диспозиції ст.173-2 КУпАП, вказує на відсутність суб'єктивної сторони і не дає достатніх підстав для кваліфікації дій за цією нормою закону.
Факт сварок і непорозумінь на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту та не підтверджує факту вчинення особою домашнього насильства.
Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Відтак, суд вважає, що між учасниками даної події існує конфлікт, який не призвів до насильства, а призвів до виникнення непорозумінь між обома учасниками події. Тим більше, як підтвердила сама потерпіла, її невістка після конфлікту сіла в автомобіль свого чоловіка та поїхала в невідомому напрямку, а отже не продовжувала сварку.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності саме за вчинення домашнього насильства. Будь-яка суперечка чи конфлікт, які виникають між членами сім'ї, співмешканців, не можуть однозначно трактуватись, як домашнє насильство, що має місце у даному випадку.
Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Слід звернути увагу на те, що не вважається домашнім насильством вчинений між особами звичайний сімейний конфлікт (сварка), який за своїм характером був лише зіткненням їх протилежних інтересів і поглядів, напруженням і крайнім загостренням їх відносин та наявних між ними суперечностей, що може супроводжуватися взаємними докорами і образами, але без наміру завдати шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілого.
Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
Для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Жодна з цих ознак в діях ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи. Також, як слідує із характеристики наданої старостою Шкроботівського старостинського округу Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, гр. ОСОБА_1 зарекомендувала себе виключно із позитивної сторони. А із дослідженої довідки про склад сім'ї вбачається, що до складу сім'ї/зареєстрованих ОСОБА_1 окрім неї самої, її чоловіка та трьох дітей, входять ще вісім осіб - членів сім'ї, зокрема і свекруха, два шваґра та племінник. На побутовому рівні між стількома членами сім'ї можуть виникати дрібні сварки, непорозуміння на побутовому підґрунті, зважаючи ще й на різні вікові категорії членів сім'ї, з урахуванням їх особистих характерів, уподобань і таке інше.
З огляду на викладене, обставини домашнього насильства, описані у протоколах, не підтверджені жодними доказами.
Суддя звертає увагу на те, що нецензурна та образлива лайка в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілому не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
При цьому, конфлікт, який склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди фізичному та психічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколах, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Відтак, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 умисного мотиву на вчинення будь яких дій, які зазначені у диспозиції ст.173-2 КУпАП та характеризуються як домашнє насильство, як і негативних наслідків у виді шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілої.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Таким чином, матеріалами справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не підтверджується поза розумним сумнівом наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
У відповідності до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому вважає, що провадження в справі про притягнення її до адміністративної відповідальності слід закрити за відсутністю в її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 36, 173-2, 245, 247, 251, 252, 253, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Оксана КАТЕРНЯК