Справа № 466/11488/23
Провадження № 2/466/900/25
09 червня 2025року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Свірідової В.В.
секретарі Марочканич В.В.
з участю представника позивача Сапрун М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального провадження цивільну справу за позовною заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
01.11.2023 Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Д.Апостола,1, звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення, в якому просило стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) за період з 01.11.2014 по 31.08.2023 в сумі 65 144,52грн. та судовий збір 2684,00грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та споживали послуги, що надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго». Вважає, що між позивачем та відповідачами встановилися зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг.
Сума заборгованості у відповідача за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) за період з 01.11.2014 по 31.08.2023 в сумі 65 144,52грн., яку просить стягнути з відповідачів.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 03.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в спрощеному порядку (а.с.20).
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17.01.2024 задоволено позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго'до Шевко Олени Володимирівни, ОСОБА_3 про стягнення боргу. (а.с.35-36)
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 13.11.2024 скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 січня 2024року по цивільній справі №466/11488/23 та здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи за позовною заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (а.с.69).
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 18.12.2024 замінено первісних відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у справі №466/11488/23 належним відповідачем ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та в підготовчому засіданні продовжено перерву(а.с.80).
22.01.2025 представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 71 201,12грн. та судовий збір (а.с.84-85).
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 24.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.105)
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідачка в судові засідання жодного разу не з'явились, хоча належним чином були повідомлена про день, час та місце розгляду справи, причину неявки не повідомила.
Суд вважає за можливе вирішити спір у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши представника позивача Сапрун М.М., з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За ст.77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Суд встановив, що 02.10.2024 року до ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулась ОСОБА_4 із заявою про зміну основного власника особового рахунку № НОМЕР_1 , та повідомила, що 02.05.2024 вона придбала у власність квартиру АДРЕСА_2 у ОСОБА_1 (а.с.74).
Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, за особовим рахунком № НОМЕР_2 колишнім власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 утворилась заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період 01.07.2014 по 30.04.2024 у розмірі 71 201,12 грн. (а.с.86-87).
Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Так, відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 156 ЖК України покладає на власника та членів його сім'ї обов'язок по сплаті витрат по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» ЛМКП «Львівтеплонрго» є теплопостачальною організацією суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Згідно п.1, п.5 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відтак, укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, підготованих виконавцем послуг на основі типового договору, визначено як обов'язок, а не як право споживача.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами /тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Нормою ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2014 року по 30.04.2024 року у розмірі становить 71 201,12грн. (а.с.84-87).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Правила №830), в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022. А постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води (далі - Правила №1182) в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023. Зміни, що були внесені до Правил №830 та Правил №1182, набули чинності з 01.10.2021.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальних послуг. Як регламентовано ч. 6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
За приписами п.п.14, 38 Правил надання послуг постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 830, в редакції від 08 вересня 2021 року за № 1022, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.
Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.
У постановах Верховного Суду України від 20квітня 2016року у справі №6-2951цс15та постанові від 05.06.2019року у справі №703/3515/15-ц зроблено висновок, що «споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Таким чином, між позивачем та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання та постачання гарячої води, а саме: виконавець надавав послуги відповідачу, останній такими послугами користувався, не відмовлявся від них, усвідомлюючи, що за послуги треба платити, але оплату не проводив, чим порушив ч.1 п.18 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07. 2005 р.
При вирішення спору суд керується нормами ст. ст. 509,525,526,530,625,610,634 ЦК України.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ч.2 ст. ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, споживач (колишній власник квартири АДРЕСА_2 ) зобов'язана була оплачувати надані їй житлово- комунальні послуги з теплопостачання.
Відповідачем не подано суду доказів про те, що надані позивачем розрахунки заборгованості та застосовані ним тарифи проведено неправильно, не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження ненадання чи неналежного надання позивачем послуг за спірний період.
Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В Постанові ВП ВС від 18 березня 2020 року № 464/104/16-ц (№ 14-441цс19) зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом цієї статті законність судового рішення як його властивість передбачає врахування судами висновків Верховного Суду, а їх неврахування може бути підставою для оскарження відповідного судового рішення.
Таким чином, розглянувши справу в межах предмету спору, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню в частині збільшених позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача в разі задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81,141, 223, 259, 263- 265, 352,354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) за період з 01.11.2014 по 30.04.2024 р.в сумі 71 201,12 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 2684,00грн.
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено 09.06.2025.
Суддя В. В. Свірідова