Справа № 459/720/25
Провадження № 2/459/179/2025
(заочне)
09 червня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Горощук А О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором
Ппредставник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки 16 059,89 гривень заборгованості за кредитним договором та вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позову представник зазначив, що 24.07.2021 між позичальником, якою є ОСОБА_1 (надалі - позичальник, боржник, відповідач) та ТОВ «Мілоан» (надалі - кредитодавець) було укладено Договір про споживчий кредит №100958688 (надалі - Договір кредиту), відповідно до умов якого кредитодавець надав кредит в розмірі 5 000 грн на строк до 23.08.2021, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладення договору кредиту шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з веденням коду на підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та із зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якого, в подальшому, кредитодавцем було перераховані грошові кошти у розмірі 5 000 грн. Підписанням договору відповідачка підтвердила, що ознайомлена з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. 17.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №17-01/2022-54, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №100958688, що був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . В подальшому, відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, в тому числі і за Договором кредиту №100958688. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» вважає, що його наділено правом грошової вимоги до відповідачки. Представник позивача зауважив, що заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим за ОСОБА_1 обліковується прострочена заборгованість, яка станом на день підготовки позову становила 16 059, 89 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) складала 3 281 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги 12 278,89 грн, заборгованість за комісіями 500 грн. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив позов задовольнити.
Ухвалою від 14.03.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті, який відкладався у зв'язку з неявкою відповідача.
03.06.2025 сторони у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
В позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити у його відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка у судові засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце судового розгляду. Як вбачається із рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, останні повернулися із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв чи клопотань про розгляд справи за її відсутності відповідачка не подавала, про причини неявки не повідомляла. Також відповідачкою не було подано відзив на позов.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, суд вважає, що відповідачка є повідомлена про розгляд справи належним чином.
Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 09 червня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 03 червня 2025 року, датою ухвалення даного рішення є саме 09 червня 2025 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 24.07.2021 відповідачка ОСОБА_1 подала ТОВ «Мілоан» Анкету-заяву на кредит №100958688 на наступних умовах: сума кредиту - 5 000 грн; строк кредитування - 30 днів, дата повернення кредиту - 23.08.2021, сума до повернення 7 375 грн, складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 500 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 10 % від суми кредиту за договором, проценти за користування кредитом 1875 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а. с. 41 - 42).
24.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №100958688, укладений в електронній формі, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов'язувалося надати відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 5 000 гривень (п.1.2 договору), а позичальник, у свою чергу, зобов'язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (надалі - Договір кредиту) (а. с. 29-38).
Пунктами 1.3, 1.4 Договору кредиту встановлено, що кредит надається строком на 30 днів з 24.07.2021; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 23.08.2021.
Відповідно до п.1.5.1. Договору кредиту комісія за надання кредиту складає 500 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п.1.5.2 Договору кредиту проценти за користування кредитом становлять 1875 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно з п.1.6 Договору кредиту стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п.2.1 Договору кредиту кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору (п.2.2.2 Договору кредиту).
Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3. Договору кредиту.
Відповідно до п. п. 2.3.1. Договору кредиту продовження строку кредитування може відбуватись на пільгових умовах або стандартних (базових) умовах.
Зокрема, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів ( послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства tengo.ua і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. договору (пункт 2.3.1.1.).
Пунктом 2.3.1.2 Договору кредиту визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі призупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (пункт 2.4.1.).
Згідно додатку №1 до Договору кредиту сторони погодили графік платежів за цим договором, а також : дату видачі кредиту - 24.07.2021, чисту суму кредиту - 5000 грн, проценти за користування кредитом - 1875 грн, кількість днів у розрахунковому періоді - 30, комісію за надання кредиту - 500 грн, загальну вартість кредиту - 7375 грн (а. с. 38).
До Договору кредиту додано Паспорт споживчого кредиту, який підписаний позичальником (відповідачем) та у якому відображені основні умови кредитування, інформація щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту та інші умови (а. с. 39-40).
Із довідки про ідентифікацію, складеної ТОВ «Мілоан», встановлено, що даною довідкою підтверджується те, що ОСОБА_1 , з якою укладений Договір кредиту, ідентифікована в ТОВ «Мілоан», а укладений договір акцептований (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор V47642, дата відправки ідентифікатора позичальнику: 24.07.2021, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: 380939907538 (а. с. 52).
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед відповідачем за Договором кредиту виконало та надало йому кредит в сумі 5 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується довідкою виданою ТОВ «ФК'Елаянс» (а. с. 53).
Також, позивачем надана відомість про щоденні нарахування та погашення за період з 24.07.2021 21.12.2021 ( а. с. 54-57).
Позичальник свої зобов'язання по Договору кредиту належним чином не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості по тілу кредиту, процентах та комісії за оформлення кредиту, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, складеним станом на 21.12.2021 у сумі 9 825,99 грн, з яких: 3281 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6044,99 грн - заборгованість по процентах, заборгованість по комісії 500 грн (а. с. 58).
17 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) було укладено Договір факторингу №17-01/2022-54, за умовами якого клієнт зобов'язувався відступити за плату право грошової вимоги у сумі 54 396 379,29 грн, а фактор зобов'язувався, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стати новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (надалі - Договір факторингу №17-01/2022-54 (а. с. 60 - 65).
Відповідно до п. 6.1.4. Договору факторингу №17-01/2022-54, право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з. моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру Боржників (Додаток № 4), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.
Проведення фінансування за Договору факторингу №17-01/2022-54 підтверджується платіжним дорученням № 321370005 від 18.01.2022 ( а. с. 66).
Відповідно до Акту приймання-передачі реєстру боржників від 17.01.2022 за Договором факторингу №17-01/2022-54, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 2560 (а. с. 65).
Відповідно до витягу з Додатку № 3 до Договору факторингу № 17-01/2022-54, ОСОБА_1 значиться в реєстрі боржників за Договору кредиту в сумі 9 825,99 грн, з яких: 3281грн - заборгованість за тілом кредиту, 6044,99 грн - заборгованість по процентах, заборгованість по комісії 500 грн (а.с. 67-70).
В подальшому, відповідно до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» за плату прийняло право грошової вимоги до боржників, визначених в реєстрі боржників (надалі - Договір №10-01/2023) (а. с. 71-76).
Відповідно до п. 5.2 Договору №10-01/2023 права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №№ 4).
Згідно з Актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором №10-01/2023 ТОВ «Вердикт Капітал» передав, а ТОВ «Коллект Центр» прийняв реєстр боржників кількістю 207 307 (а. с.76).
Відповідно до Реєстру боржників до Договору №10-01/2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в за Договору кредиту в сумі 16059,89 грн, з яких: 3281грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 278,89 грн - заборгованість по процентах, заборгованість по комісії 500 грн (а. с. 10).
Позивач до позовної заяви долучив свій розрахунок заборгованості, складений станом на 14.02.2025, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за Договором кредиту перед ТОВ «Коллект Центр» становить: заборгованість за тілом кредиту 3 281 грн, заборгованість за відсотками 12 278,89 грн, заборгованість за комісією 500 грн (а. с. 59).
Позивач просить стягнути вказану заборгованість із відповідача, оскільки добровільно свої зобов'язання останній не виконує.
При ухваленні даного рішення суд керується наступними нормами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У ст. 526, 530, 623, 625 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що 24.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено в електронній формі Договір про споживчий кредит №100958688, який був підписаний останньою за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «V47642», що відповідно до вимог чинного законодавства були власноручно введені відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договір позики.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку № НОМЕР_1 у розмірі 5000 гривень, що підтверджується довідкою, виданою ТзОВ «Фінансова компанія «Елаянс» від 12.12.2024.
Отже, відповідачка добровільно виразила свою волю на укладання Договору кредиту відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.
Із матеріалів справи, а саме із відомостей про щоденні нарахування відсотків, вбачається, що відповідачка приступила до виконання умов Договору кредиту, здійснюючи часткові платежі, зокрема 22.08.2021 сплатила 500 грн. на погашення тіла кредиту, 693 грн. на погашення процентів та 500 грн. комісію за пролонгацію договору, 07.09.2021 відповідачка знову сплатила 450грн. тіла кредиту, 755грн. на погашення процентів та 450 грн. комісію за пролонгацію договору, 21.09.2021 сплатила 405 грн. тіла кредиту, 741 грн. на погашення процентів та 405 грн. комісію за пролонгацію договору, 14.10.2021 сплатила 364 грн. тіла кредиту, 1121 грн. на погашення процентів та 364 грн. комісію за пролонгацію договору, що підтверджує факт укладення нею договору, розуміння його умов та отримання кредитних коштів.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.
Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений електронний договір кредиту, відповідно до якого відповідачка отримала грошові кошти під проценти, на умовах, вказаних в даному Договорі кредиту. Також відповідачка приступила до виконання даного Договору кредиту, оскільки вносила кошти на погашення кредитної заборгованості.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Позивачем надано докази переходу до нього права вимоги за Договором кредиту, що підтверджується укладеними 17.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» Договором факторингу №17-01/2022-54 та 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» Договором про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, у результаті чого ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором кредиту.
Вищевказані договори факторингу є дійсними та чинними, відомостей про те, що вони оскаржувались в судовому порядку відсутні.
Відтак, суд погоджується з доводами позивача щодо переходу до ТОВ «Коллект центр», як до нового кредитора, права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором кредиту.
Отже, враховуючи вищевикладене, позивачем доведено достатніми доказами те, що він являється кредитором відносно відповідачки ОСОБА_1 за Договором кредиту .
Відповідно до наданих позивачем розрахунків ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за Договором кредиту у розмірі 16059,89 грн, з яких: 3281грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 278,89 грн - заборгованість по процентах, заборгованість по комісії 500 грн.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки судом встановлено, що відповідачка уклала Договір кредиту, та, взявши на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між нею та правонаступником позикодавця (кредитодавця) відповідача договором факторингу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 281 грн. підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості за відсотками в сумі 12 278,89 гривень, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Пунктами 1.3, 1.4 Договору кредиту встановлено, що кредит надається строком на 30 днів з 24.07.2021; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 23.08.2021.
Відповідно до п.1.5.2 Договору кредиту проценти за користування кредитом становлять 1875 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3. Договору кредиту.
Відповідно до п.п. 2.3.1. Договору кредиту продовження строку кредитування може відбуватись на пільгових умовах або стандартних (базових) умовах.
Зокрема, позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів ( послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства tengo.ua і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. договору ( пункт 2.3.1.1.).
Як вже зазначалося вище, пунктом 2.3.1.2 Договору кредиту визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі призупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (пункт 2.4.1.).
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами Договору кредиту сторони передбачили порядок продовження строку користування кредитними коштами та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Як свідчать матеріали справи, відповідачка 22.08.2021 сплатила 500 грн. на погашення тіла кредиту, 693 грн. на погашення процентів та 500 грн. комісію за пролонгацію договору, внаслідок чого договір пролонгувався на пільгових умовах на 16 днів, 07.09.2021відповідачка знову сплатила 450грн. тіла кредиту, 755грн. на погашення процентів та 450 грн. комісію на пролонгацію договору, внаслідок чого договір черговий раз пролонгувався на пільгових умовах на 15 днів (п. 2.3.1.1), 21.09.2021 сплатила 405 грн. тіла кредиту, 741 грн. на погашення процентів та 405 грн. комісію за пролонгацію договору, внаслідок чого договір пролонгувався на пільгових умовах на 15днів (п. 2.3.1.1), 14.10.2021 сплатила 364 грн. тіла кредиту, 1121 грн. на погашення процентів та 364 грн. комісію на пролонгацію договору, внаслідок чого договір черговий раз пролонгувався на пільгових умовах на 15 днів (п. 2.3.1.1), а в подальшому на стандартних умовах (п. 2.3.1.2) на 60 днів до 21.12.2021.
Тобто, за відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 21.12.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 Договору кредиту.
З врахуванням наведеного, виконаний первинним позивачем ТОВ «Мілоан» розрахунок заборгованості по сплаті процентів за період з 24.07.2021 до 21.12.2021 в розмірі 6044,99 грн. суд вважає обґрунтованим.
Поряд із цим, із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал» вбачається, що після переходу прав вимоги у період з 17.01.2022 по 23.02.2022 товариство здійснило нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 6 233,9 грн, за результатами чого заборгованість за процентами відповідачки склала 12 278,89 грн.
Суд вважає, що з урахуванням п. п. 1.1 - 1.4, 2.2 - 2.4 Договору кредиту термін повернення кредиту (з урахуванням пролонгації) визначено з 24.07.2021 до 21.12.2021, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсотках з 17.01.2022 до 23.02.2022 року (включно) відповідно до п. 1.6, 2.3 договору відсутні.
Тому, на підставі вищевикладеного з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 6 044,89 грн, які були нараховані у межах строку кредитування та здійснені первісним кредитором ТОВ «Мілоан».
Також позивач просить стягнути з відповідача комісію у розмірі 500 гривень за надання кредиту.
Так, відповідно до п. 1.5.1. Договору кредиту комісія за надання кредиту становить 500 грн, яка нараховується за ставкою 10.00% від суми кредиту одноразово.
Позичальник (відповідач) погодився при укладенні вищевказаного договору на такі умови.
За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Отже, укладеним між позивачем та відповідачем договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до загальної вартості кредиту.
Тому, суд дійшов висновку, що комісія за надання кредиту в сумі 500 гривень правомірно нарахована позивачем та підлягає стягненню з відповідачки.
Отже, судом встановлено, що відповідачка уклала Договір кредиту, та, взявши на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на яку набув позивач за Договором про відступлення права вимоги.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором кредиту, у зв'язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за вищевказаним Договором кредиту.
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за вказаним Договором кредиту в загальному розмірі 9 825,99 гривень., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту: 3281 грн.; за відсотками: 6 044,99 грн, за комісією -500 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов до наступних висновків.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, 01.07.2024 ТОВ «Коллект Центр» (далі - «Клієнт») та АО «Лігал Ассістанс» ( далі- «Адвокатське об'єднання») уклали Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024, відповідно до якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а. с. 18-20).
Згідно з п. 4.1 Договору про надання правової допомоги вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору.
Відповідно до заявки про надання юридичної допомоги №24 від 01.01.2025 та акту №1 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 сторони договору погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 загальною вартістю 9000 грн (а. с. 24,25).
Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов'язані з наданою правничою допомогою адвокатом.
Проте, щодо суми (вартості) понесених витрат суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Щодо стягнення з відповідачки судового збору, суд враховує, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №0499570391 від 24.02.2025 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 гривень.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1482,11 гривень, виходячи з такого розрахунку: 9 825,99 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 16 059,89 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2422,40 гривень (сума сплаченого судового збору подана через систему « Електронний суд»).
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором про споживчий кредит №100958688 від 24.07.2021 у розмірі 9 825 (дев'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять) гривень 99 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 281 гривень; заборгованість за процентами - 6 044,99 гривень, заборгованість з комісії - 500,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 1 482 (одна тисяча чотириста вісімдесят два) гривень 11 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 09.06.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» ЄДРПОУ: 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306);
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Суддя: М. В. Мельникович