Справа № 462/2507/25
провадження 1-кп/462/387/25
04 червня 2025 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
провівши в залі суду у м.Львові підготовче відкрите судове засідання у кримінальному провадженні№12022141390000616 з розгляду обвинувального акта про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України,
встановив:
В провадженні Залізничного районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження №12022141390000616 з розгляду обвинувального акта про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор заявила клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, покликаючись на мотиви такого, яке просить задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 проти задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, при цьому подав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу. В обґрунтування клопотання зазначив, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, на даний час відсутні, доказів незаконного тиску на потерпілих, свідків, експертів зі сторони обвинуваченого немає, так як розслідування кримінального провадження завершене. Також зазначив, що ОСОБА_5 не мав і не має наміру переховуватися від суду, оскільки в лютому 2022 року він виїхав до Республіки Польща, де перебував на консульському обліку, мав зареєстроване місце проживання та праці, у зв'язку з чим мав викликатися стороною обвинувачення в порядку передбаченому ч.7 ст.135 КПК України. Сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Враховуючи вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, розмір доходу, який би міг отримувати ОСОБА_5 при наявності постійної роботи для відшкодування майнової шкоди, просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти клопотання прокурора та просив задовольнити клопотання його захисника.
Потерпілий ОСОБА_6 та представник потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_7 клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримали, а в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу просили відмовити.
Заслухавши доводи сторінкримінального провадження, дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань, суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Заявлене прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою за процесуальним змістом і формою відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Як встановлено, ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 11.04.2025 року ОСОБА_5 продовжено до 09.06.2025 року обраний 18.02.2025 року слідчим суддею запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому визнано такими, що не зменшились і не відпали ризики того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих, свідків та експертів, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні єзабезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів, пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, перелік яких є вичерпним.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
У судовому засіданні будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що були враховані і слугували підставою для обрання ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, наявність таких ризиків доведено прокурором.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Одночасно, в рішенні Харченко проти України ЄСПЛ зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.
З огляду на наведене, суд бере до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 КК України, за яке передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі на строк до 8 років та ч.4 ст.190 КК України, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк до 12 років, та з огляду на конкретні наведені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також бере до уваги дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, без зареєстрованого місця проживання, розлучений, має на утриманні двох малолітніх дітей 2011 та 2014 р.р. народження, з його слів працює водієм у ОСОБА_10 , проте об'єктивного підтвердження таким обставинам суду не надано.
Також суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 під час досудового розслідування на виклики слідчого для проведення процесуальних дій не з'являвся, у зв'язку з чим його належним чином оголошено в міжнародний розшук, який закінчився екстрадицією.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_5 та його захисником не спростовано наявність вказаних ризиків, як і не надано об'єктивного підтвердження їх доводів про зміну запобіжного заходу, відтак клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведені ризики і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу, суд вважає, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити строком на 60 днів, тобто до 02.08.2025 року включно, задовольнивши клопотання прокурора.
Щодо альтернативного визначення розміру застави, суд зазначає наступне.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України, що згідно ст.12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочином.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов?язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов?язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов?язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Водночас, згідно з п.7 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Таким чином, альтернативне не визначення розміру застави є правом слідчого судді, а таке рішення приймається із врахуванням наявних ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та сукупності всіх обставини, визначених ст.178 КПК України.
Слідчий суддя вважає за можливе, на підставі ч.4 ст.183 КПК України, не визначати розмір застави, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 був оголошений в міжнародний розшук та екстрадований до України.
Керуючись ст. 176-178, 183 КПК України, суд
постановив:
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в нічний період доби - відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02.08.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору і направити уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: ОСОБА_1