Справа № 461/2711/25
Провадження № 1-кс/461/2467/25
09.06.2025 року. м. Львів.
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові погоджене прокурором клопотання старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025140000000467, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.04.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.286 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -
16.04.2025 року до суду надійшло погоджене прокурором клопотання старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025140000000467, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.04.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.286 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що водій ОСОБА_5 , 05 квітня 2025 року, приблизно о 06 годині 55 хвилин, керуючи фургоном марки «MERCEDES-Benz Sprinter 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі сполученням «Львів-Шегині» 45 км., + 400 м., неподалік м. Судова Вишня, Яворівського району, Львівської області в напрямку м. Мостиська, грубо порушив вимоги п.п. 1.2; 1.5 Розділу 1; п. 2.3 б), д) Розділу 2; п. 10.1 Розділу 10, Розділу 34 (вимоги дорожньої розмітки 1.1) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну і такими своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в забороненому для цього місці, перетинаючи дорожню розмітку 1.1 Додаток №2 ПДР України, без завад технічного характеру здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, внаслідок чого допустив зіткнення із зустрічним сідловим тягачем марки "RENAULT Premium" р.н. НОМЕР_2 , із спеціалізованим причіпом автовозом «LOHR Eurolohr» р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який в цей час рухався у зустрічному напрямку в межах своєї смуги.
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 , Правил дорожнього руху, пасажири фургону марки «MERCEDES-Benz Sprinter 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від отриманих травм загинули на місці пригоди, а пасажир ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 отримала тілесні ушкодження, також тілесні ушкодження отримав водій сідлового тягача марки "RENAULT Premium" р.н. НОМЕР_2 , із спеціалізованим причіпом автовозом «LOHR Eurolohr» р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 знаходиться у прямому причинному зв'язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали - спричинені смерті потерпілим ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5
«15».04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
З урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи запобігти ризикам, зазначених у клопотанні, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного не в силі. Тому слідчий просить суд задовольнити клопотання та обрати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, терміном на 60 діб.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали з мотивів, наведених у ньому, та просили задовольнити таке.
Захисник у судовому засіданні клопотання заперечив. Вказав, що ризики, зазначені слідчим у клопотанні, є необґрунтованими та недоведеними. Зазначив, що підозрюваний знаходиться на стаціонарному лікуванні, позитивно характеризується, слідчим допитаний. Тому просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та обрати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши думку прокурора та слідчого щодо поданого клопотання, пояснення підозрюваного, позицію захисника, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розгляд клопотання згідно з вимогами ч.2 ст.184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У провадженні СУ ГУНП у Львівській області перебуває кримінальне провадження №12025140000000467 від 05.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Встановлено, що «15».04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).
Обгрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця пригоди від 05.04.2025 та додатками до нього, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 .
Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , оскільки існують факти, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
Питання щодо наявності чи відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_5 , складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Таким чином, доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду.
Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі, зазначення часу і місця його вчинення, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.
Не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 зазначила, що стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа № 11 - 132сап21).
Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини даного кримінального провадження та враховуючи достатню наявність доказів про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, суд вважає, що оголошена ОСОБА_5 підозра є обґрунтованою.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Слідчим доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на представника потерпілої особи, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб. На даний час кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, зокрема призначаються відповідні експертизи, встановлюються свідки правопорушення та вирішується питання щодо залучення потерпілих, з числа близьких родичів загиблих.
Зважаючи на викладене, про неможливість запобігти такому ризику свідчить той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може залишити місце свого постійного проживання та буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на інших учасників у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, з метою запобігання вказаним ризикам, суд приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, про достатність підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, зазначеним у клопотанні. Тому, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підозрюваний позитивно характеризується, раніше не судимий, добровільно вступив у лави ЗСУ, є учасником бойових дій. Після звільнення з військової служби систематично та добровільно допомагає ЗСУ. ОСОБА_13 частково відшкодував завдану шкоду. При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення злочину підозрюваним, наявність вищевказаних ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд не вбачає підстав застосувати більш м'який запобіжний захід. За вказаних обставин, підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Суд, враховуючи викладені ризики, обставини вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , приходить до висновку про необхідність обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень не в силі.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України. Слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України. Ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу слідчим та прокурором доведені. При цьому, суд бере до уваги те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позитивно характеризується, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, добровільно вступив у лави ЗСУ, є учасником бойових дій. Після звільнення з військової служби систематично та добровільно допомагає ЗСУ. Також суд враховує ту обставину, що підозрюваний перебуває на стаціонарному лікуванні. Тому, з урахуванням наведених обставин, даних, що характеризують особу підозрюваного, суд приходить до переконання про можливість визначення застави.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому, з урахуванням матеріального стану підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення, обставин кримінального правопорушення, наведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи вимоги законодавства про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в розмірі 242240 гривень.
Саме такий розмір, на думку слідчого судді, розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами вчинення кримінального правопорушення, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для нього.
Суд, враховуючи наведене та обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, приходить до висновку про те, що застава в розмірі 242240 гривеньздатна забезпечити ОСОБА_5 виконання покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент у розмірі, визначеному в цій ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При цьому підозрюваному роз'яснюється, що при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у виді застави на нього на визначений нижче строк покладаються нижчеперелічені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
Також підозрюваному і заставодавцю роз'яснюється, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до органу досудового розслідування та/або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави щодо підозрюваного, стосовно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, ці роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA598201720355219002000000757.
Керуючись ст.ст. 369, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_7 - задоволити.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на строк до 15.06.2025 року.
Визначити ОСОБА_5 розмір застави в сумі 242240 грн.
У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA598201720355219002000000757.
У разі застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді застави - на строк до 15.06.2025 року покласти на нього наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого судді або суду на першу вимогу;
2) не відлучатися за межі Івано-Франківської області, без дозволу слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого судді або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1