Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/2905/25
Провадження №: 1-кс/332/211/25
08 червня 2025 р. м. Запоріжжя
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Охримівка Якимівського району Запорізької області, громадянина України, який має базову середню освіту, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, перебуває на посаді стрільця ІНФОРМАЦІЯ_4, одружений, має на утриманні малолітню доньку, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, слідчий суддя
До Заводського районного суду м. Запоріжжя 08.06.2025 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 06.06.2025 за № 12025082030000379 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, досудовим розслідування встановлено таке.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , займаючи посаду стрільця ІНФОРМАЦІЯ_4, усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушення вимог Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п. 11, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, у не встановлений під час проведення досудового розслідування день та час, але не пізніше 06 червня 2025 року, у не встановленому під час проведення досудового розслідування місці, діючи умисно, виявив та незаконно придбав предмет еліпсоподібної форми, який є корпусом бойової оборонно-наступальної гранати DM51A2 промислового виготовлення, який до бойових припасів та вибухових пристроїв не відноситься, але містить в собі заряд бризантної вибухової речовини ТЕН масою 60 г, та предмет циліндричної форми, який є бойовим підривачем DM82 промислового виготовлення, який до бойових припасів не відноситься, але є самостійним вибуховим пристроєм і відноситься до засобів підриву (ініціювання вибуху) та містить в собі заряд ініціюючої та бризантної вибухових речовин, та які в конструктивному поєднанні є бойовою ручною оборонно-наступальною осколковою гранатою DM51A2 промислового виготовлення, яка є вибуховим пристроєм військового призначення та відноситься до бойових припасів, а також ручну бойову гранату іноземного виробництва «DM51».
Усвідомлюючи, що вищезазначені предмети, а саме: ручна бойова граната іноземного виробництва «DM51» та бойова ручна оборонно-наступальна осколкова граната DM51A2 промислового виготовлення, які є вибуховими пристроями військового призначення та відносяться до бойових припасів, солдат ОСОБА_5 , маючи умисел на зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, залишив при собі вказані предмети.
Після цього ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на носіння та зберігання бойових припасів, не маючи передбаченого законом дозволу, у не встановлений під час проведення досудового розслідування час, незаконно переніс та перевіз на не встановленому під час проведення досудового розслідування транспортному засобу зазначені предмети, а саме: ручну бойову гранату іноземного виробництва «DM51» та бойову ручну оборонно-наступальну осколкову гранату DM51A2 промислового виготовлення, які є вибуховими пристроями військового призначення та відносяться до бойових припасів, до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де надалі зберігав без передбаченого законом дозволу.
05 червня 2025 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на носіння та зберігання вибухових пристроїв, не маючи передбаченого законом дозволу, взяв з місця свого мешкання, а саме, з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , зазначену ручну бойову гранату іноземного виробництва «DM51», поклав її до чоловічої сумки, та зберігаючи при собі, перебуваючи в якості пасажира на задньому сидінні транспортного засобу марки «ЗАЗ» моделі «Lanos», номерний знак НОМЕР_2 , перевіз до подвір'я будинку АДРЕСА_3, де викинув її через вікно вказаного транспортного засобу та яка в подальшому вибухнула, внаслідок чого утворились уламки, які відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 06.06.2025 № 990 є уламками та важелем від гранати «DM51».
Крім цього, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на зберігання вибухових речовин, не маючи передбаченого законом дозволу, продовжував зберігати вищезазначений предмет, а саме бойову ручну оборонно-наступальну осколкову гранату DM51A2 промислового виготовлення, яка є вибуховим пристроєм військового призначення та відноситься до бойових припасів, до моменту його вилучення працівниками поліції під час проведення обшуку 06.06.2025 у період з часу 15 годин 11 хвилин до 16 години 41 хвилини.
Отже, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
За даним фактом 06.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 12025082030000379 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та за № 12025082030000380 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Того ж дня кримінальні провадження № 12025082030000379 та № 12025082030000380 об'єднані в одне кримінальне провадження за № 12025082030000379.
06.06.2025 о 19 годині 30 хвилини ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
07.06.2025 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Посилаючись на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий звернувся із зазначеним клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, а також запобігання вищевказаним ризикам, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі, пояснили, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, вказав, що обґрунтованість підозри за ч. 1 ст. 263 КК України визнає, надав органу досудового розслідування правдиві показання, не має наміру переховуватися від слідства або суду, має намір продовжити проходження військової служби, просив не застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 зазначив, що беручи до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення та особу винного, тримання під вартою є надмірно суворим запобіжним заходом. Захисник вказав, що свідки у кримінальному провадженні допитані, тому ризик незаконного впливу на свідків відсутній, підозрюваний винаймає квартиру, що свідчить про можливість застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Крім того, захисник просив долучити до матеріалів клопотання заяву ОСОБА_7 , у якій останній поручається за виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України. Захисник з урахуванням наявності заяви особи, яка поручається за виконання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
За клопотанням захисника слідчим суддею був заслуханий ОСОБА_7 , який подав на адресу суду письмове зобов'язання про поручительство за виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків.
ОСОБА_7 пояснив, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні головний сержант, був виконуючим обов'язки командира взводу, в його підпорядкуванні знаходися солдат ОСОБА_5 , який зарекомендував себе під час виконання бойових завдань як сміливий боєць, вірний бойовий побратим. ОСОБА_7 на даний час після бойового поранення перебуває на реабілітації на протезуванні у місті Запоріжжі. ОСОБА_7 підтвердив слідчому судді готовність виступити поручителем за виконання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, покладених на останнього кримінальним процесуальним законодавством.
Заслухавши учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя доходить такого висновку.
Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.
Згідно з частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст. 178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваного умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваного, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як встановлено ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини національні суди повинні з'ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов'язків, а також чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого (альтернативного) запобіжного заходу.
Слідчим суддею встановлено, що 06.06.2025 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження за № 12025082030000379 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та кримінальне провадження № 12025082030000380 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Вказані кримінальні провадження об'єднані в одне кримінальне провадження за № 12025082030000379.
06.06.2025 о 19 годині 30 хвилини ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
07.06.2025 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться у долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин. Тобто стороною обвинувачення надано суду докази на підтвердження підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Так, під час судового засідання слідчий суддя встановила наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:
-протоколом огляду місця події, а саме, ділянки відкритої місцевості ,розташованої в районі будинку АДРЕСА_3 , під час якого було зафіксовано нанесені вибухом пошкодження, а також виявлено та вилучені чисельні металеві уламки, спусковий важіль та зразок ґрунту;
-протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого було виявлено і вилучено таке майно: мобільний телефон марки «IPhone X» в корпусі білого кольору; предмет, схожий на ручну гранату DM51А2, яку було у подальшому поділено на дві частини, а саме, на корпус гранати DM51А2 та підривник (запал) до ручної гранати DM 51А2 з маркування HGRZ DM82A3 DNM04J007; мобільний телефон марки «Nubia» в корпусі сірого кольору; мобільний телефон марки «Nokia» в корпусі чорного кольору; нагрудну камеру чорного кольору; флеш носій micro SD об'ємом 64 гігабайта; сім карту оператора Київстар; мобільний телефон марки «Meizu»; мобільний телефон марки «SAMSUNG» в корпусі бежевого кольору;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , який пояснив, зокрема, обставини вчинення кримінального правопорушення підозрюваним ОСОБА_5 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , який вказав про те, що він мешкає у свого знайомого ОСОБА_10 , в якого він був 05.06.2025 року, та в цей день, приблизно о 13:00 годин, до них приїхав на своєму автомобілі «Ланос», спільний знайомий ОСОБА_11 , та вони разом стали вживати алкогольні напої. Потім увечері цього дня, ОСОБА_12 , сів за кермо свого автомобіля, він сів на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_13 , на заднє пасажирське сидіння, та вони поїхали, але під час руху він заснув. Прокинувся він у автомобілі по вул. Перспективній білля «Тубдиспансеру» під час гучного вибуху, але не звернув уваги. На наступний день, приблизно о 15:00 годин, до них додому прийшли працівники поліції, які провели обшук, під час якого знайшли гранату. Про те, що у ОСОБА_10 , вдома були гранати, він не знав.
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, під час якого свідок ОСОБА_8 впізнав та вказав на ОСОБА_5 як на особу, яку 06.06.2025 року він разом з ОСОБА_9 возив по району та який з його автомобіля кинув предмет, який вибухнув;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, під час якого свідок ОСОБА_8 впізнав та вказав на ОСОБА_9 як на особу, яку 06.06.2025 року він возив разом із ОСОБА_5 по району, один з яких з його автомобіля кинув предмет, що вибухнув;
- протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України;
-речовими доказами: чисельні металеві уламки, спусковий важіль та зразок ґрунту; мобільний телефон марки «IPhone X» в корпусі білого кольору; предмет, схожий на ручну гранату DM51А2, яку було в подальшому поділено на дві частини, а саме на корпус гранати DM51А2 та підривник (запал) до ручної гранати DM 51А2 з маркування HGRZ DM82A3 DNM04J007; мобільний телефон марки «Nubia» в корпусі сірого кольору; мобільний телефон марки «Nokia» в корпусі чорного кольору; нагрудну камеру чорного кольору; флеш носій micro SD об'ємом 64 гігабайта; сім карту оператора Київстар; мобільний телефон марки «Meizu»; мобільний телефон марки «SAMSUNG» в корпусі бежевого кольору;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Перевіряючи наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з таких встановлених фактичних обставин.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та усвідомлення ОСОБА_5 невідворотності покарання за його скоєння, є ризик того, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя не погоджується з твердженням захисника про відсутність ризику незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні та вважає, що вказаний ризик залишається актуальним, оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, свідки у судовому засіданні не допитувалися.
При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вивченням даних про особу підозрюваного слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . Так, доповіддю тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 зафіксований факт самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 08 серпня 2024 року. До цього часу ОСОБА_5 до місця несення військової служби не повернувся.
Отже, наведене слугує підтвердженням наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного із незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наведені обставини дають слідчому судді підстави для висновку про можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
За таких обставин, ураховуючи дані про особу обвинуваченого, слідчий суддя вважає, що для запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, та для забезпечення належного виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків необхідним і достатнім є запобіжний захід домашній арешт із забороною покидати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у період доби з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України на обвинуваченого ОСОБА_5 належить покласти обов'язки: прибувати до суду за кожною вимогою, не відлучатися з міста Запоріжжя без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Слідчий суддя відхиляє можливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки головного сержанта ОСОБА_7 з таких підстав.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні головний сержант. На даний час ОСОБА_7 після бойового поранення перебуває на реабілітації на протезуванні у місті Запоріжжі.
Слідчий суддя, жодним чином не піддаючи сумніву авторитет ОСОБА_7 як особи, яка стояла на захисті держави, безпосередньо приймала участь у відсічі збройної агресії рф проти України, отримала поранення, вважає, що через перебування ОСОБА_7 на реабілітації, здійснення заходів з протезування останній не зможе належним чином гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов'язків та за необхідності доставити підозрюваного до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 179, 180, 181, 193, 194, 196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не залишати житло за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня без дозволу слідчого, прокурора та суду;
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту встановити два місяці, тобто до 06 серпня 2025 року включно.
Уповноваженим особам відділення поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області негайно поставити ОСОБА_5 на облік.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань. В разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали для забезпечення контролю виконання надіслати до відділення поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 09 червня 2025 року о 15 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1