Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/1474/25
Провадження № 2/332/1477/25
Рішення
Іменем України
05 червня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Яцуна О.С.,
при секретарі судового засідання: Коваль В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Цибулько Анастасія Володимирівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Встановив:
У березні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Цибулько Анастасія Володимирівна звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову зазначено, що 08.01.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. був вчинений виконавчий напис № 881 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 18 593,01 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору № 2546684 від 18.06.2021. На підставі спірного виконавчого напису 07.02.2022 приватним виконавцем Проценком А.Ю. відкрито виконавче провадження № 68503707. Позивач вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з рядом численних порушень вимог чинного законодавства. На підставі викладеного, просив суд визнати спірний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Ухвалою суду від 26.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі та проведення судового засідання по суті призначено на 30.04.2025.
Ухвалою суду від 26.03.2025 за клопотанням представника позивача забезпечено позов в рамках виконавчого провадження № 68503707.
Від представника позивача - адвоката Цибулько А.В., в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Разом з відзивом стороною відповідача подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якій представник просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. та приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю. належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, однак до судового засідання повторно не з'явились, причину своєї неявки суду не повідомила, пояснень суду не подали.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.01.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. був вчинений виконавчий напис № 881 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 18 593,01 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору № 2546684, укладеного 18.06.2021 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 (а.с. 27).
На підставі спірного виконавчого напису 07.02.2022 приватним виконавцем Проценком А.Ю. відкрито виконавче провадження № 68503707 (а.с. 16-17).
Як зазначено у виконавчому написі, правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ «Маніфою», на підставі Договору факторингу № 13/10-2021 від 13.10.2021, є ТОВ «Вердикт Капітал». Строк, за який проводиться стягнення за виконавчим написом: з 13.10.2021 по 02.12.2021. Загальна сума заборгованості, в тому числі плата за вчинення виконавчого напису, яка підлягає стягненню з боржника, складає 18 593,01 грн.
Згідно ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01.02.2024 в рамках справи № 334/9724/23, задоволено заяву ТОВ «Дебт Форс», замінено стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника ТОВ «Дебт Форс» (а.с. 98-99), що також вбачається з постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 12.03.2024 (а.с. 18-19).
З вищевказаного виконавчого напису вбачається, що він вчинений на підставі ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц та від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17.
Матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення стягувачем боржника про порушення кредитних зобов'язань. ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що ані ТОВ «Вердикт Капітал», ані приватний нотаріус не надсилали йому вимогу про усунення порушень умов кредитного договору та будь-яких інших документів. Крім того, ТОВ «Вердикт Капітал», звертаючись до приватного нотаріуса за виконавчим написом, не надало підтвердження про отримання позивачем вимоги про сплату боргу, тому останній був позбавлений можливості дізнатись про наявність такої вимоги, надати на неї свої заперечення та перевірити підстави виникнення цієї вимоги.
Зі змісту оспорюваного виконавчого напису, що міститься в матеріалах справи, випливає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» стягнуто заборгованість за кредитним договором, укладеним 18.06.2021 між позивачем та ТОВ «Маніфою» за період з 13.10.2021 по 02.12.2021. При цьому матеріали справи не містять та жодною із сторін по справі не надано доказів правонаступництва за вказаним кредитним договором.
Відповідно до п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів в редакції змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Виходячи з викладеного, суд погоджується з доводами Позивача про те, що заборгованість про стягнення з нього на користь ТОВ «Вердикт Капітал» не є безспірною.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного 30.04.2014 між позивачем та ПАТ «ОТП Банк», оскільки п. 2 Переліку з 22.02.2017 визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, якою визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, якими доповнено перелік новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», на який послався приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. у виконавчому написі № 881 від 08.01.2022.
Таким чином, станом на 08.01.2022 у приватного нотаріуса були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису щодо стягнення з Позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості, що виникла за кредитним договором від 18.06.2021.
Доводи відповідача у відзиві є взагалі неконкретизованими, містять лише цитування норм чинного законодавства, однак в них не зазначено про конкретні обставини справи.
На підставі вищевикладеного, та приймаючи до уваги ту обставину, що Відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо спростування доводів Позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 881, вчинений 08.01.2022 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 18 593,01 грн.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду у справі № 910/4881/18 від 18.12.2018, у справі № 920/653/19 від 03.04.2020.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі та факт надання правової допомоги підтверджено наступними документами: копією Договору про надання правової допомоги № 18-03-25/1, укладеного 18.03.2025 між позивачем та адвокатом Цибулько А.В., копією Акту прийому-передачі наданих послуг від 18.03.2025 на суму 6 000,00 грн, копією детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 19.03.2025 на суму 6 000,00 грн, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 11479/10, копією ордера АІ № 1849599.
Суд, аналізуючи наявні матеріали справи, враховуючи позицію, викладену представником відповідача у відзиві, вважає, що обґрунтованими, об'єктивними і такими, що відповідають критерію розумності у даній конкретній справі витрати позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню частково, в розмірі 3 000,00 грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача судові витрати зі сплати судового збору за одну вимогу немайнового характеру, що полягає у визнанні виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в розмірі 1 211,20 грн та за заяву про забезпечення позову - 605,60 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), від імені якого діє адвокат Цибулько Анастасія Володимирівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (місцерозташування: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, офіс 1, ЄДРПОУ 43577608), треті особи - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович (місцерозташування згідно Єдиного реєстру нотаріусів: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Донцова, буд. 13/42; Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Михайла Грушевського, буд. 17), приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович (місцерозташування: м. Запоріжжя, бульв. Вінтера, буд. 26, офіс 1.11), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 881, вчинений 08.01.2022 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в загальному розмірі 18 593,01 грн в рамках виконавчого провадження № 68503707.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 816,80 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складений 09.06.2025.
Суддя О.С. Яцун