Провадження № 22-ц/803/350/25 Справа № 210/811/24 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
09 червня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/811/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження майна,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2024 року,
встановив:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності. На першому поверсі під квартирою позивача розташований приватний магазин «Камуфляж», який займається торгівлею військової форми. Власником вказаного нежитлового приміщення є відповідач по справі ОСОБА_2 , а орендує вказане приміщення ФОП ОСОБА_4 . Без погодження позивача на її балконі був встановлений великий рекламний щит. Позивач зверталась до ФОП ОСОБА_4 з проханням прибрати вказаний рекламний щит, однак вона відмовилась. На рекламному щиті була встановлена світова підвіска з назвою магазину, виконана через електропроводку.
09.12.2023 року в результаті замикання проводки, яка була неякісно виготовлена на вивісці магазину сталася пожежа, яка перейшла на її балкон та в квартирі позивача було пожежею пошкоджено металопластикова балконна рама, металопластикове вікно та металопластикові двері в квартиру.
Вина відповідачів підтверджується актом про пожежу від 09.12.2023 року, в якому зазначена причина пожежі. Орієнтовний розмір причиненої позивачу матеріальної шкоди вона оцінює у 80 000 гривень. Позивач зверталась до відповідача ОСОБА_4 з проханням відшкодувати матеріальну шкоду, шляхом виконання відповідних робіт для приведення квартири в стан який був до пожежі, однак, відповідач ОСОБА_4 спочатку погодилась, проте потім зазначила, що нещасний випадок стався не з її вини.
Крім того, позивач у позові вказувала, що неправомірними діями відповідачів їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в 40 000 гривень, виходячи з того, що внаслідок пошкодження її майна вона переносить переживання так як розуміє, що за власні кошти відновити пошкоджене майно вона не має змоги, вимушена проживати в антисанітарних умовах.
Просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь причинену їй матеріальну шкоду в сумі 80 000 гривень та причинену моральну шкоду в сумі 40 000 гривень.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду в сумі 39 957 гривень та моральну шкоду в розмірі 40 000 гривень.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що фактично причиною пожежі в квартирі позивача є саме незаконне встановлення на балконі позивача відповідачами рекламного щита без її дозволу, від якого і виникла пожежа.
Крім того, при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано, що акт про пожежу є дійсним, ніким не оскаржений, сума матеріальної шкоди відповідачами не спростована.
Також суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.
На адресу апеляційного суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 на апеляційну скаргу позивача, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Відповідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що 09.12.2023 року в результаті замикання проводки, яка була неякісно виготовлена на вивісці магазину сталася пожежа, яка перейшла на її балкон та в квартирі позивача було пожежею пошкоджено металопластикова балконна рама, металопластикове вікно та металопластикові двері в квартиру.
Так, відповідно витягу з Державного реєстру речових прав №337827066 та №337827143 від 03.07.2023 року квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частці ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с. 8, 9).
Відповідно Акту про пожежу від 09.12.2023 року ймовірною причиною пожежі зазначено коротке замикання електромережі. В акті також вказано, що пожежею пошкоджено вивіску магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », балконну раму, металопластикові вікна та двері на 2-му поверсі квртири №9 і балконна рама на 4-му поверсі квартири АДРЕСА_3 (а.с. 10-11).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт, що саме у відповідачів у справі виник обов'язок відшкодувати позивачу матеріальні збитки в розмірі 80 000 гривень, оскільки, належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідачів у завданні шкоди майну позивача суду не надано. Також, суд зазначав, що з наданої позивачем копії акту про пожежу від 09.12.2023 року неможливо встановити причинно-наслідковий зв'язок між виникненням пожежі та виною взагалі будь-якої особи.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.
Відповідно частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно вимог статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Відповідно висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).
Відповідно положень ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
За положеннями ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями ст. 151, 156, 177 ЖК України громадяни (власники, наймачі, члени їх сімей) зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.
Відповідно ч. 6 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України обов'язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.
Як роз'яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, для відшкодування шкоди обов'язковою є наявність цієї шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, наявність його вини, а також причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача.
У статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено низку термінів.
Пожежа - неконтрольований процес горіння, внаслідок якого знищується або пошкоджується майно, природні ресурси, а також виникають небезпечні чинники, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, тварин, негативно впливають на навколишнє природне середовище.
Пожежна безпека - стан захищеності життя та здоров'я людини, майна, навколишнього природного середовища від пожеж, що характеризується досягненням прийнятного рівня ризику виникнення пожежі.
Відповідно до частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України обов'язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.
У пункті 3.7.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2005 року № 76, забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в жилих приміщеннях (квартирах) також і на їх власників, наймачів (орендарів). Взаємні зобов'язання власника будинку, власника, наймача (орендаря) жилого приміщення щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором. Забезпечення пожежної безпеки в інших окремо розташованих на прибудинковій території спорудах і гаражах покладається на їх власників.
За обставинами даної справи, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №337827066 та №337827143 від 03.07.2023 року квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частці ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав №337827066 та №337827143 від 03.07.2023 року квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частці ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
Разом з тим, в матеріалах справи відсутній висновок, який би визначав точну причину пожежі.
Тобто, в процесі розгляду справи позивачем не було доведено причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.
В процесі розгляду справи ані позивач, ані його представник з клопотаннями про витребування необхідних доказів, проведення експертизи до суду не зверталися.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч. 2-3 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Змагальність цивільного процесу передбачає активну процесуальну позицію сторін в справі та, відповідно, покладає обов'язки на учасників подавати докази, клопотання, заяви, вчиняти відповідні процесуальні дії з метою доведення власної позиції та спростування позиції опонента. Роль суду за концепцією змагального процесу полягає у балансуванні інтересів сторін, сприянні в реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи тощо. При цьому суд наділяється активною процесуальною позицією лише в деяких виключних випадках з огляду на характер та предмет спору. В інших випадках за загальним правилом саме на сторони покладається обов'язок вчинення процесуальних дій з метою доведення відповідної позиції.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з положеннями ч.ч. 3-5 цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позивачем не надано доказів наявності причинного зв'язку між діями відповідачів, пожежею та заподіяною пожежею шкодою.
При цьому, відповідно наявного в матеріалах справи Акту про пожежу від 09.12.2023 року, складеного провідним фахівцем відділу забезпечення заходів з попередження надзвичайних ситуацій Криворізького центру забезпечення діяльності ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області капітаном служби ЦЗ ОСОБА_7 , ймовірною причиною пожежі зазначено «коротке замикання електромережі», при цьому, причинного зв'язку між діями відповідачів, пожежею та заподіяною пожежею шкодою, вказаним актом не встановлено, відповідної експретизи для можливості встановлення дійсної причини пожежі, у справі проведено не було.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком першої інстанції про відсутність правових підстав щодо задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
Відповідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді:
Повне судове рішення складено 09 червня 2025 року.
Головуючий О.І. Корчиста