Провадження № 22-ц/803/539/25 Справа № 243/370/22 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
09 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №243/370/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Плахтій Олена Володимирівна,
на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2024 року,
встановив:
У січні 2022 року ПрАТ «Українська страхова компанія» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6829к від 21.01.2014 року, на виконання умов якого, на підставі рішення Кредитного комітету №991к від 20.01.2014 року кредитна спілка надала, а ОСОБА_1 отримав у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у загальному розмірі 5 000,00 гривень строком на 10 місяців, з 21.01.2014 року по 21.11.2014 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 28,8% річних. Перерахування визначених кредитним договором №6829к від 21.01.2014 року грошових коштів на банківській рахунок відповідача підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення №14567 від 21.01.2014 року з відмітками банку про проведення даного платежу. Між ПрАТ «Українська страхова компанія» та КС «Українська кредитна спілка» укладено Договір добровільного страхування кредитів №02 від 14.02.2014 року, відповідно до п.1.2 якого предметом договору є майнові інтереси кредитної спілки, що не суперечать закону, пов'язані з матеріальними збитками, які завдані останній внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту (позики) та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни у відповідності до кредитних договорів. Згідно з п.1.3 договору добровільного страхування кредитів позивач, як страховик, здійснює страхування кредитних ризиків за кредитними договорами, укладеними між позичальниками та КС «Українська кредитна спілка», згідно з реєстром наданих за звітний період кредитів, що укладені в межах договорів про співробітництво між КС «Українська кредитна спілка» та позивачем (Додаток №1 до договору страхування). У відповідності з зазначеним Додатком №1 до договору добровільного страхування кредитів №02 від 14.02.2014 кредитний договір №6829к від 21.01.2014 року, укладений між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 12 312,35 гривень. Підпунктом 2.1.1 Договору добровільного страхування кредитів встановлено, що страховим випадком за цим Договором по відношенню до конкретного кредитного договору, що внесений до Реєстру наданих кредитів, є факт збитків кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором з повернення кредиту в строки та в порядку, передбачені укладеним між ними кредитним договором, внаслідок будь-яких подій. Відповідальність страховика за страховим випадком виникає у разі, якщо Кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених кредитним договором протягом 10 (десяти) днів після настання строку сплати третього платежу. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором №6829к від 21.01.2014 року належним чином не виконував, передбачені кредитним договором щомісячні платежі не сплачував, що підтверджується випискою з рахунку відповідача №1849 від 12.11.2021 року. На підставі п.5.1 Договору добровільного страхування кредитів КС «Українська кредитна спілка» направила ПрАТ «Українська страхова компанія» заяву №1799 від 11.11.2021 року про виплату страхового відшкодування в розмірі 12 312,35 гривень. внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором №6829к від 21.01.2014 року. Позивачем на підставі заяви №1799 від 11.11.2021 року та доданих до неї документів складено страховий акт №1018кр від 12.11.2021 року та, відповідно, 12.11.2021 здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 12 312,35 гривень. На виконання вимог п. 5.8 Договору добровільного страхування кредитів КС «Українська кредитна спілка» надано позивачу довідку №1913 від 12.11.2021 року про сплату 12.11.2021 року ПрАТ «Українська страхова компанія» страхової виплати за кредитним договором №6829к від 21.01.2014 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в сумі 12 312,35 гривень, таким чином позивач свої обов'язки, відповідно до Договору добровільного страхування кредитів №02 від 14.02.2014 року, виконав та до нього перейшло право вимоги на стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування у розмірі 12 312,35 гривень.
Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 12 312,35 гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 гривень.
27 жовтня 2022 року по справі було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування, були задоволені, з відповідача на користь ПрАТ «Українська страхова компанія» стягнута сума виплаченого страхового відшкодування в розмірі 12 312,35 гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 гривень.
Однак, відповідач ОСОБА_1 з вказаним заочним рішенням суду не погодився, та подав до суду заяву про перегляд зазначеного заочного рішення суду, навів, при цьому, об'єктивні підстави для його перегляду.
Ухвалою суду від 06.06.2024 заяву ОСОБА_1 було задоволено, заочне рішення суду від 27.10.2022 скасовано, призначено цивільну справу за позовною заявою ПрАТ «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2024 року позовні вимоги ПрАТ «Українська страхова компанія» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська страхова компанія» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 3 863,10 гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 712,09 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Плахтій О.В., посилаючись на не врахування судом першої інстанції висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, вспірних правовідносинах проценти за користування кредитними коштами відповідно до умов Кредитного договору №6829К від 21.01.2014 року можуть бути нараховані і, відповідно, стягнуті тільки за період 10 місяців з 21.01.2014 року по 21.11.2014 року. Нарахування процентів за межами строку дії договору є безпідставним і відповідно, позов в частині стягнення таких процентів не підлягає задоволенню.
Крім того, при ухваленні оскаржуваного рішення суд не врахував, що відповідач після 2014 року покинув своє місце проживання у м. Горлівка Донецької області на тимчасово окупованій російською федерацією території України і що станом на 07.04.2014 року - дату початку тимчасової окупації м. Горлівка, відповідач не мав прострочених платежів за Кредитним договором №6829к від 21.01.2014 року.
Зазначає, що положенням частини 1 статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII, надалі Закон № 1706-VII передбачено, що загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після дати початку тимчасової окупації залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій російською федерацією території України або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором.».
Згідно частини 2 статті 9-2 Закону № 1706-VII, за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов'язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру. Згідно частини 5 статті 9-2 Закону № 1706-VII, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов'язань за кредитним договором та/або договором позики покладається на російську федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
Згідно абзацу 2 частини 6 статті 9-2 Закону №1706-VII, положення частин 1-5 цієї статті поширюються виключно на кредитні договори та договори позики, укладені до дати початку тимчасової окупації з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій російською федерацією території України; згідно абзацу 5 частини 6 статті 9-2 Закону №1706-VII, положення частин 1 - 5 цієї статті не поширюються на заборгованість внутрішньо переміщених осіб, які: залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій російською федерацією території України та в яких станом на дату початку тимчасової окупації наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики.
Крім того, звертає увагу апеляційного суду на абзац 1 частини 4 статті 9-2 Закону №1706-VII, згідно якого відступлення (продаж, передання) права вимоги за кредитним договором та/або договором позики, позичальником за яким є внутрішньо переміщена особа, визначена частиною 1 цієї статті, без згоди боржника забороняється. Дія абзацу 1 цієї частини не поширюється на кредиторів, віднесених до категорії неплатоспроможних, а також на банки, щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Відповідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що 21.01.2014 між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6829к, на виконання умов якого, на підставі рішення Кредитного комітету №991к від 20.01.2014 кредитна спілка надала, а ОСОБА_1 отримав у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у загальному розмірі 5 000 гривень строком на 10 місяців, з 21.01.2014 року по 21.11.2014 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 28,8% річних.
Згідно з платіжним дорученням №14567 від 21.01.2014 року, КС «Українська кредитна спілка» свої зобов'язання за кредитним договором №6829к від 21.01.2014 року виконала повністю, видала на ім'я ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 000 гривень. Також відповідачу було встановлено графік проведення розрахунків до кредитного договору №6829к від 21.01.2014 року.
Між ПрАТ «Українська страхова компанія» та КС «Українська кредитна спілка» укладено Договір добровільного страхування кредитів №02 від 14.02.2014 року.
Відповідно п. 1.2 вказаного договору, предметом договору є майнові інтереси кредитної спілки, що не суперечать закону, пов'язані з матеріальними збитками, які завдані останній внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту (позики) та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни у відповідності до кредитних договорів.
Згідно п. 1.3. договору, ПАТ «Українська страхова компанія» здійснює страхування кредитного ризику за Кредитними договорами, укладеними між позичальниками та КС «Українська кредитна спілка», згідно з Реєстром наданих за звітний період кредитів, що укладені в межах Договору про співробітництво між останньою та позивачем.
Кредитний договір №6829к від 21.01.2014 року, укладений між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 увійшов до реєстру кредитних договорів, які підлягають страхуванню.
11 листопада 2021 року за вих. №1799 КС «Українська кредитна спілка» звернулась до ПрАТ «Українська страхова компанія» із заявою про здійснення страхової виплати у зв'язку з настанням страхового випадку: «Повне або часткове неповернення позичальником страхувальнику суми кредиту та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни», в тому числі, за договором №6829к від 21.01.2014 року, укладеним між Кредитною спілкою та ОСОБА_1 .
Відповідно виписки з рахунку позичальника ОСОБА_1 за вих. №1849 від 12.11.2021, 12.11.2021 від ПрАТ «Українська страхова компанія» надійшла страхова виплата в сумі 12 312,35 гривень.
12 листопада 2021 року ПрАТ «Українська страхова компанія» було складено страховий акт №1018кр про страхову подію відповідно до заяви КС «Українська кредитна спілка» про страхову виплату.
З платіжного доручення №1949 від 12.11.2021 року та довідки №1913 від 12.11.2021 року слідує, що ПрАТ «Українська страхова компанія» здійснено страхову виплату на користь КС «Українська кредитна спілка» за актом №1018кр від 12.11.2021 року в сумі 12 312,35 гривень.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на стягнення з відповідача залишку заборгованості за даним кредитним договором в розмірі 1 955,45 гривень та мав право нараховувати проценти за користування відповідачем кредитом відповідно до п. п. 3.4, 3.6 кредитного договору № 6829к від 21.01.2014, однак, до заявлених позовних вимог підлягає застосування строку позовної давності, як в частині залишку заборгованості за кредитним договором, так і в частині нарахованих процентів.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Спір виник з приводу стягнення з відповідача ОСОБА_1 страхового відшкодування, яке було виплачено позивачем ПрАТ «Українська страхова компанія» на користь КС «Українська кредитна спілка» на підставі Договору добровільного страхування кредитів № 02 від 14.02.2014 року, у зв'язку з неналежним виконання позичальником ОСОБА_1 умови Кредитного договору №6829к від 21.01.2014 року, укладеного між КС «Українська кредитна спілка», в особі Голови Правління Євтушенко Т.П., та відповідачем ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.
Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори, тому не укладення договору, тобто, його відсутність, не породжує цивільних прав та обов'язків.
Отже, Кредитний договір №6829к від 21.01.2014 року, спір щодо належного виконання якого виник у даній справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідачем ОСОБА_1 не заперечується факт підписання цього Договору.
Відповідно ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України закріплено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно виписки з рахунку позичальника ОСОБА_1 № 1849 від 12.11.2021 року, останній належним чином взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором №6829к від 21.01.2014 не виконував, погашення здійснив не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 12 312,35 гривень.
12 листопада 2021 року ПрАТ «Українська страхова компанія» було складено страховий акт №1018кр про страхову подію відповідно до заяви Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» про страхову виплату.
З платіжного доручення №1949 від 12.11.2021 та довідки № 1913 від 12.11.2021 слідує, що ПрАТ «Українська страхова компанія» здійснено страхову виплату на користь Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» за актом №1018кр від 12.11.2021 в сумі 12 312,35 гривень.
В розумінні статті 1 Закону України "Про страхування", страхування є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страхування кредитів відноситься до підгалузі страхування відповідальності заборгованості, яка охоплює страхування різних видів кредитів.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про страхування", добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Так, наведеної статтею передбачена низка видів добровільного страхування, зокрема, до яких належить страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту).
Суть такого страхування полягає у зменшенні або усуненні кредитного ризику.
Кредитний ризик - ймовірність відмови боржника від сплати відсотків за кредит і повернення самого кредиту. Він може виникнути в усіх видах кредитних операцій як усередині країни, так і в міжнародному кредитуванні. У зв'язку з тим, що більшість кредитних ресурсів концентрується в банках, саме вони найбільше наражаються на кредитні ризики, рівень яких залежить від особи позичальника, його фінансового стану, форми кредиту і загальної економічної ситуації в країні. Крім банків, кредитний ризик може виникнути і в юридичних та фізичних осіб, за умови надання ними комерційних кредитів, або при придбанні цінних паперів (кредитних зобов'язань).
Статтями 979 та 980 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Абзацом другим статті 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України).
Відповідно ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток
Страховим випадком при страхуванні фінансового ризику банку визнається неповернення позичальником кредитних коштів та відсотків за користування ними по закінченні певного строку.
Страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про факт страхового випадку у встановлений договором строк. Страховик повинен провести з'ясування обставин страхового випадку, у встановлений договором строк скласти страховий акт та виплатити страхове відшкодування чи письмово відмовити у виплаті. Невиконання зобов'язання страхувальника щодо повідомлення про неповернення кредиту в зазначений строк може призвести до відмови у виплаті страхового відшкодування. Страхове відшкодування сплачується в межах страхової суми.
Колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними посилання відповідача на положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», оскільки, предметом у даних спірних правовідносинах є стягнення з відповідача страхового відшкодування, а не стягнення заборгованості за кредитним договором та/або договором позики, як зазначено у ст.9-2 Закону України «Про забезпечення, прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Доводи апеляційної скарги не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
Відповідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Плахтій Олена Володимирівна, залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді:
Повне судове рішення складено 09 червня 2025 року.
Головуючий О.І. Корчиста