іменем України
07.06.2025
Справа № 331/3221/25
Провадження № 1-кс/331/1126/2025
Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погодженого прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 за матеріалами кримінального провадження № 12025082020000533 від 06.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, яка має середню-технічну освіту, не працевлаштована, одружена, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
До суду надійшло вищевказане клопотання в якому зазначено, що 05 червня 2025 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із малознайомою ОСОБА_8 знаходились біля 2 під'їзду за адресою: АДРЕСА_2 де розпивали алкогольні напої, а саме (горілку).В подальшому, ОСОБА_7 під час словесного конфлікту біля зазначеного під'їзду разом з потерпілою ОСОБА_8 спровокувала конфліктну ситуацію. В подальшому конфлікт загострився та ОСОБА_7 , з метою помститися потерпілій за, так звані, уявні образи. Для цього ОСОБА_7 діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, з мотивів особистої неприязні, усвідомлюючи та бажаючи спричинити потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, перебуваючи стані алкогольного сп'яніння, дістала із нагрудної сумки ніж та утримуючи його у правій руці, наблизилася до ОСОБА_8 , яка стояла неподалік вказаного під'їзду та нанесла ним 2 удари в область лівої сторони тулуба, після чого ОСОБА_7 усвідомлюючи та бажаючи продовжити спричинити потерпілій тілесні ушкодження, нанесла ще 1 удар в область лівого ліктя, чим спричинила потерпілій відповідно до лікарської довідки КНП «МЛЕ ШМД» ЗОР: Колото-різану рану в третині лівого передпліччя. Колото-різана проникаюча рана Передньої черевної стінки.
Тим самим встановлена достатня кількість доказів для повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке кваліфікується як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
06 червня 2025 о 02 год. 00 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК України.
06 червня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Вина підозрюваної ОСОБА_7 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами:
- повідомленням оператору «102», відповідно до якого 05.06.2025 о 22:47 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 05.06.2025 о 22:47 за адресою АДРЕСА_3, передали з 103, в АТБ прийшла жінка в якої ножове поранення в живіт та руки, поруч з нею якийсь чоловік в алкогольному сп'янінні.;
- протоколом огляду місця від 06.06.2025, а саме ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_2 біля 2 під'їзду.
-протокол затримання особи, затриманої у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України проведено обшук затриманої особи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході особистого обшуку виявлено та вилучено: плаття жовтого кольору на якому мається нашарування РБК, змиви з обох рук дистильованою водою на марлевий тампон та контроль до них, змив РБК з грудної клітини.
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, підозрювана скоїла тяжке кримінальне правопорушення (злочин), за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваної винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Таким чином, ОСОБА_7 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України або на тимчасово окуповані території України, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваної та як наслідок, притягнути останню до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останньої у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.
Отже існує ризик того, що ОСОБА_7 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрювана ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо її непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваної запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрювана ОСОБА_7 , в період воєнного стану вчинила тяжке кримінальне правопорушення.
Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в т.ч. проти життя та здоров'я, власності, бажання підозрюваної уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що їй загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваної.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваної пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_7 , у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст.179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те, що підозрювана зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваною її обов'язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_7 повинна повернутися до місця мешкання, реєстрації, що створить умови та змогу ОСОБА_7 здійснювати вплив на свідків та переховуватися від органу досудового розслідування. З огляду на вище викладене буде неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваної, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя, надасть останній можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду та здійснювати тиск на свідків, щоб останні відмовились від своїх показань.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_7 , у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що обрання відносно підозрюваної іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, створить передумови для переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин ОСОБА_7 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.
Крім того, можливість незаконного впливу на свідків, спрямованих на зміну їх показань в суді, наданих ними органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначений ст. 22 КК України. З огляду на це, орган досудового розслідування вважає, що такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не є достатнім і не виправдовує, настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, у випадку судом застосування запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_7 у вигляді застави, слід зазначити, що підозрювана вчинила злочин із застосуванням насильства.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_7 , у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних осіб не зможуть забезпечити виконання підозрюваною обов'язків щодо не здійснення впливу на свідків.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваної свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваної у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України; що підозрювана ОСОБА_7 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваної у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання підозрюваної винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, її вік, посаду, репутацію, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_7 , для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо неї запобіжного заходу - тримання під вартою як до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваної будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно підозрюваної під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваної під вартою.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під вартою ОСОБА_7 .
Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_7 під вартою, немає, відсутні інші дані, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_7 , може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується вчиненням ОСОБА_7 тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховується від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прохають суд застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення застави.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала.
Адвокат заперечувала проти обрання відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки клопотання не обґрунтоване, ризики, на які посилається сторона обвинувачення та чому не можна застосувати більш м'які запобіжні заходи не мають належного обґрунтування та є безпідставними. Підозрювана має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, перебуває у шлюбі, не офіційно працює, раніше не судима. Прохала суд застосувати відносно підозрюваної більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту у нічний час.
ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення клопотання слідчого, підтримала думку адвоката.
Потерпіла ОСОБА_8 суду пояснила, що претензій до ОСОБА_7 не має, спровокувала конфлікт вона, а не підозрювана, прохає суд не обирати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід та закрити провадження, так як відмовляється від обвинувачення. Під час допиту у слідчого перебувала ще в алкогольному сп'янінні, не розуміла та не пам'ятає які давала свідчення, тиску зі сторони підозрюваної та її знайомих на неї не було.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 5.06.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082020000533 було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
06.06.2025 о 3 годині 17 хвилин ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
06.06.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні нею вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, у тому числі: повідомленням оператору «102», відповідно до якого 05.06.2025 о 22:47 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 05.06.2025 о 22:47 за адресою АДРЕСА_3, передали з 103, в АТБ прийшла жінка в якої ножове поранення в живіт та руки, поруч з нею якийсь чоловік в алкогольному сп'янінні; - протоколом огляду місця від 06.06.2025, а саме ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_2 біля 2 під'їзду; протокол затримання особи, затриманої у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України проведено обшук затриманої особи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході особистого обшуку виявлено та вилучено: плаття жовтого кольору на якому мається нашарування РБК, змиви з обох рук дистильованою водою на марлевий тампон та контроль до них, змив РБК з грудної клітини; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу враховує наявність ризиків передбачених п.1, п.5, ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є спосіб забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього зобов'язань, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України передбачено обмежений перелік підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.
Слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрювана, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не довели.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що виконання підозрюваною процесуальних обов'язків можуть забезпечити інші, більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України,
Вирішуючи питання про обрання підозрюваній запобіжного заходу тримання під вартою, суд також враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював , що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року, у справі № 1-23/2003, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований лише з мотиву тяжкості злочину, оскільки це суперечить Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду (ст.29,62 Конституції України).
Вирішуючи питання про запобіжний захід відносно ОСОБА_12 слідчий суддя, виходить з того, що вона має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, одружена , чолові проходить військову службу за призовом, неофіційно працює, раніше не судима, також суд врахував думку потерпілої під час розгляду клопотання.
Наявною підставою, на час розгляду подання, для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є тяжкість злочину в якому підозрюється ОСОБА_12 , схильність переховуватись від органів слідства та вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати незаконно на свідків.
Доводи прокурора у судовому засіданні про те, що ОСОБА_12 з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду жодним доказом не підкріплені і, на переконання слідчого судді , є лише припущенням.
Що стосується існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме можливості вчинення іншого кримінального правопорушення та незаконно впливати на свідків, то слідчим в клопотанні та прокурором у судовому засіданні не було доведено наявності зазначеного ризику.
Прокурором не було доведено, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти встановленому ризику.
Посилання прокурора на вчинення тяжкого злочину не можуть слугувати єдиною підставою для обрання ОСОБА_7 , найсуворішого запобіжного заходу.
З цього приводу слід зазначити, що наявність підозри у вчиненні тяжкого злочину, відповідно до вимог ст.178 КПК України та усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка згідно ст.8 КПК України, є частиною національного законодавства, сама по собі не може слугувати підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу, як на це посилається прокурор, не є виключними і достатніми обставинами для підтвердження неможливості застосування до підозрюваної при вказаних обставинах більш м'якого запобіжного заходу.
На думку суду, з урахуванням даних про особистість підозрюваної та її процесуальну поведінку, прокурор не довів наявність обставин, які б свідчили про неможливість застосування до ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання прокурор не доведе обставин, передбачених п.3 ч.1 ст.194 КПК України щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд вважає недопустимим обґрунтування прокурора необхідності обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою лише тяжкістю та особливостями злочину в якому підозрюється ОСОБА_7 , оскільки тримання під вартою є заходом забезпечення виконання особою процесуальних обов'язків, а не мірою відповідальності за скоєне.
Водночас, з огляду на серйозність обвинувачення, а також для забезпечення якомога швидкого розгляду провадження по суті, суд вважає за необхідне встановити ОСОБА_7 домашній арешт з покладанням на неї обов'язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України, так як саме цей запобіжний захід зможе забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст.177 КПК України.
На думку суду, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту також обмежує свободу особи та змушує підозрювану відчувати на собі певний тягар заборон.
Керуючись ст. ст.177,178, 181, 183, 196,369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погодженого прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 за матеріалами кримінального провадження № 12025082020000533 від 06.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Клопотання адвоката ОСОБА_4 про обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці.
Покласти на підозрювану ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконання передбачених у ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків:
1) прибувати за першим викликом слідчого, прокурора, суду;
2) з дня прийняття рішення, не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного ранку, окрім як за викликом слідчого, прокурора або суду.
3) повідомляти слідчого , прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити органу Національної поліції, що вони повинні негайно поставити на облік підозрювану ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і повідомити про це слідчому судді.
Визначити строк дії ухвали два місяці: з 07 червня 2025 року по 07 серпня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді доручити слідчому, в провадженні якого знаходиться вказане кримінальне провадження.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1