Провадження № 22-ц/803/179/25 Справа № 210/110/21 Суддя у 1-й інстанції - Ступак С. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
09 червня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/110/21 за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сандак Ірина Анатоліївна,
на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2021 року,
встановив:
У грудні 2020 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі по тексту КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.
Позов обґрунтований тим, що КПТМ «Криворіжтепломережа», за специфікою своєї виробничої діяльності, здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке зобов'язане здійснювати оплату за отримані послуги відповідно до встановлених тарифів.
На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» надавало послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , де споживачами таких послуг є відповідачі.
У зв'язку з неналежним виконанням споживачами своїх зобов'язань, за період 01 жовтня 2012 року по 01 квітня 2020 року утворилась заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в сумі 20 254,07 гривень.
Оскільки відповідачі добровільно заборгованість не сплачують, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість по оплаті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 жовтня 2012 року по 01 квітня 2020 року в сумі 20 254,07 гривень.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2021 року позовні вимоги КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість по оплаті за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2012 року по 01.04.2020 року в сумі 20 254,07 гривень. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» судовий збір в сумі 2 102 гривень.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву адвоката Мотрук Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2024 року у даній справі залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сандак І.А., просить заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідачів.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час ухвалення оскаржуваного заочного рішення судом першої інстанції не враховано, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 оформлено на ОСОБА_1 і він є єдиним власником вказаного житлового приміщення. ОСОБА_2 не є власником даного житлового приміщення, а лише особою, яка зареєстрована у вказаній квартирі. Посилаючись на положення ст. 322 ЦК України, зазначає, що саме на власника покладається тягар утримання майна.
Також посилається, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 зареєстрований у вказаній квартирі лише з 30 травня 2019 року. Тому висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2 був споживачем послуги з постачання теплової енергії починаючи з 01.10.2012 року є помилковим.
Зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права у лютому 2021 року, тому правомірним буде стягнення з межах строку позовної давності, тобто з 01 лютого 2019 року.
Так як відповідач від самого початку не був обізнаний про розгляд справи в суді і не міг надати свої заперечення на позов, це стало підставою для ухвалення рішення без врахування наведених доказів. Вважає, що вказане ним суттєво впливає на майнові права відповідача ОСОБА_2 та покладає на нього надмірний тягар утримання майна, яке не належить йому на праві власності.
У відзиві на апеляційну скаргу КПТМ «Криворіжтепломережа», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, необґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача, просить заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2024 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
У додаткових поясненнях у справі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сандак І.А., наполягає на задоволенні апеляційної скарги.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
19 липня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» від 19 червня 2024 року № 3831-IX. (далі по тексту Закон № 3831-IX)
Відповідно п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 3831-IX установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 3831-IX) визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга у даній справі подана до набрання чинності Законом № 3831-IX.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сандак І.А., підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Відповідно ч. 1, 2, та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення,ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 30.05.2019 року, ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою з 09.08.2018 року та є власником житлового приміщення, є споживачами послуг з постачання теплової енергії, які надаються КПТМ «Криворіжтепломережа».
На ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 по отриманню комунальних послуг, які надаються позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованими за вказаною адресою значаться ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (а.с.6)
За період з 01 жовтня 2012 року по 01 квітня 2020 року за вказаною адресою наявна заборгованість по сплаті послуг за централізоване опалення в сумі 20 254,07 гривень.
Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 не оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, а відповідач ОСОБА_2 не уповноважений діяти від його імені, колегія суддів апеляційного суду перевіряє законність та обґрунтованість заочного рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2021 року в частині задоволення позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість в сумі 20 254,07 гривень за період з 01 жовтня 2012 року по 01 квітня 2020 року підлягає солідарному стягненню з відповідачів у судовому порядку.
Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 , не може погодитися в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.
Відповідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, згідно вказаної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, проживаючі та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником(співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 частини 2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Судом встановлено, що між сторонами договір на надання житлово-комунальних послуг не укладався, однак відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.
Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 30 травня 2019 року по теперішній час, тобто по час подання позову, а тому зобов'язаний нести витрати по її утриманню, з моменту реєстрації в квартирі, у зв'язку з чим колегією суддів апеляційного суду відхиляються доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що тягар утримання житла покладається лише на власника житлового приміщення ОСОБА_1 , як такі, що не мають правового значення для вирішення даного спору.
Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення за вказаний період оплати за послугу з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги.
Разом з тим, апеляційний суд приходить до висновку, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сандак І.А., про помилковість висновків суду першої інстанції щодо стягнення з нього заборгованості за період починаючи з 01 жовтня 2012 року.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 30 травня 2019 року, саме з цього часу він має обов'язок нести витрати по утриманню вказаного житлового приміщення та оплати наданих житлово-комунальних послуг.
Згідно розрахунку заборгованості по особовому рахунку за період з 30 травня 2019 року по 01 квітня 2020 року в межах заявлених позовних вимог, заборгованість становить 2 427,28 гривень, яка має бути стягнута солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Щодо доводів апеляційної скарги про звернення позивача до суду з вимогами з пропуском строку позовної давності, апеляційний суд зауважує наступне.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).
Частина 4 статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Відповідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Частиною 1ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Крім того, обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку.
Позивач звернувся до суду з позовом 29 грудня 2020 року. (а.с. 19)
Враховуючи, що обов'язок ОСОБА_2 щодо сплати заборгованості за надані житлово-комунальні послуги виник з часу реєстрації, тобто з 30 травня 2019 року, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з червня 2019 року по 01 квітня 2020 року, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 2 427,28 гривень.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в частині задоволення позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, як солідарного боржника з ОСОБА_1 , з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог, а саме про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» суми заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з червня 2019 року по 01 квітня 2020 року в сумі 2 427,28 гривень.
Згідно ч. 4 ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. (постанова ВС від 24 березня 2021 року у справі № 462/2077/17)
В порушення наведеної норми процесуального права суд першої інстанції, стягнув з відповідачів на користь позивача судові витрати в солідарному порядку.
З огляду на викладене, заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2024 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» судового збору в сумі 2 102 гривні також підлягає скасуванню з ухваленням в цій часині нового рішення про стягнення з відповідачів судового збору в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Отже, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 252,24 гривень, з ОСОБА_1 - 1 848,76 гривень відповідно.
Крім того, з позивача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 397,12 гривень пропорційно задоволених вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сандак Ірина Анатоліївна, задовольнити частково.
Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2021 року в частині задоволення позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 , як солідарного боржника з ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії та в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судового збору, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 , як солідарного боржника з ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , як солідарного боржника з ОСОБА_1 , на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з червня 2019 року по 01 квітня 2020 року в розмірі 2 427,28 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 252,24 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1849,76 гривень.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2024 року в частині задоволення позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії залишити без змін.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 397,12 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді:
Повне судове рішення складено 09 червня 2025 року.
Головуючий О.І. Корчиста