Справа № 308/7880/25
09 червня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дегтяренко К.С. ознайомившись з матеріалами клопотання ОСОБА_1 про обмеження дій державних виконавців ,-
встановив:
До жгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання ОСОБА_1 у якому останній просить обмежити дії виконавців та зняти арешти з рахунку.
Вивчивши матеріали клопотання, суд дійшов до наступного висновку, за замістом клопотанння вбаччється, що останнє стосується того, що заявник непогоджується з діями виконавців в межах різних виконавчих проваджень .
Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
06 червня 2018 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 921/16/14-г/15, провадження № 12-93гс18 (ЄДРСРУ № 74660021) та справи № 127/9870/16-ц, провадження № 14-166цс18 (ЄДРСРУ № 74777526) досліджувала питання юрисдикційної підсудності справ щодо оскарження рішень державної виконавчої служби.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Ураховуючи наведене, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Як убачається із змісту клопотання , заявник ОСОБА_1 просить суд: зобов"язати виконавці вчинити низку дій в межах виконання різних виконавчих проваджень, визнати неправомірними дії виконавців Котубей С.А. та Роман В.Я.
Разом з тим з матеріалів клопотання вбачається, що виконавчі провадження відкриті на підставі вимоги ОДПІ ГУ ДФС у З/о від 10.11.2016, 04.09.2017, 03.04.2017, державним виконавцем Котубей С.А. та на підставі виконавчого длиста № 712/9447/12 від 12.04.201, виконавчого листа № 2-109/11 від 16.07.2014, виконавчого листа 308/11894/18 від 11.05.2022 приватним виконавцем Роман В.Я.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України, в одній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Аналогія закону - це поширення судом на відносини, не врегульовані правом, конкретних правових норм, що регулюють подібні відносини. При цьому суд може допустити застосування аналогії закону, якщо: 1) процесуальні відносини не врегульовані законом; 2) є законодавство, що регулює подібні відносини; 3) подібне законодавство не суперечить сутності відносин, до яких застосовується аналогія.
У разі неможливості застосування аналогії закону, суд може застосувати аналогію права, тобто поширити на ці відносини загальні засади законодавства, тобто його принципи.
З огляду на зазначене положення принципу здійснення цивільного судочинства суд вважає за можливе застосувати до заяви, поданої в порядку судового контролю за виконанням рішення суду, положення статті 188 Цивільного процесуального кодексу України, як аналогію закону, оскільки досліджувані процесуальні відносини чітко не урегульовано законом.
Так, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 звертаючись до суду із клопотанням, яке за своїм змістом фактично є скаргою в межах ЦПК України передбаченою статтею 447, здійснив об'єднання вимог, що підлягають судовому розгляду за різними видами судочинства, оскільки постанова державного виконавця за вимогами ОДПІ ГУ ДФС у З/о підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства відповідним окружним адміністративним судом, а постанови приватного виконавця з виконання виконавчих листів виданих судом в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду судом загальної юрисдикції у порядку, визначеному Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Тобто, звертаючись до суду із клопотанням щодо дій виконавців, заявником здійснено об'єднання вимог, які підлягає розгляду в порядку правил, встановлених різними видами судочинства (адміністративного та цивільного), таким чином об'єднавши вимоги, які підлягають розгляду за різними видами судочинства та різними судовими інстанціями (із дотриманням правил підвідомчості); рішення за наслідками розгляду таких заяв мають різні процесуальні наслідки.
Крім того, щодо вимог, які підлягають розгляду за Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», порушено вимоги, щодо форми, змісту та порядку подання скарги.
Так, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, заява повертається у випадку порушення правила об'єднання вимог.
З огляду на вищевикладені порушення, а саме: порушення заявником правила об'єднання заявлених вимог, що мають різний порядок їх розгляду щодо дотримання правил підвідомчості справ, а також ураховуючи, що такі вимоги мають різні процесуальні наслідки їх розгляду, за відсутності підстав для застосування положень статті 188 ЦПК України про роз'єднання вимог, задля недопущення штучного створення підстав для залишення скарги без руху щодо її форми, змісту та способу захисту порушеного права, а також щодо виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність обставин, процесуальним наслідком яких є повернення скарги заявнику.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 185, 188, 258-261, 352-354, 432, 447 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
ухвалив:
Клопотання ОСОБА_1 про обмеження дій виконавців - повернути заявникові.
Повернення клопотання не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення .
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя К.С. Дегтяренко