Справа № 715/3643/24
Провадження № 2/727/1056/25
05 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Чебан В.М.
при секретарі Бружа В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, посилаючись на те, що 09.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено Договір №4838939, шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви на кредит №4838939 від 09.09.2021 року своїм електронним підписом (одноразовим ідентифікатором), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 5000,00 грн., з обов'язковою сплатою комісії за надання кредитних коштів у розмірі 1000,00 грн., а також процентів за користування кредитом у розмірі 2250 грн., які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Зазначає, що відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн., а отже позивач свої зобов'язання за вищевказаним договором виконав в повному обсязі.
Вказує, що 13.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №13-01/2022-79, відповідно до змісту якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги за вищевказаним Договором №4838939 від 09.09.2021 року.
10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права вимоги за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників ТОВ «Коллект Центр», в тому числі й за вищезазначеним Договором №4838939 від 09.09.2021 року.
Таким чином, вважає, що ТОВ «Колект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку із чим, у нього виникла заборгованість за вищевказаним Кредитним договором, що станом на день формування позовної заяви становить 25517,50 грн., з яких: 4500,00 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 20017,50 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 1000,00 грн. - заборгованість з комісії.
На основі викладеного, позивач ТОВ «Колект Центр» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором №4838939 від 09.09.2021 року у сумі 25517,50 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 гривень.
Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглянути справу без участі представника позивача.
При цьому, згідно спрямованої до суду керівником ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко М.М. відповіді на відзив остання вказує, що товариством в передбаченому законом і умовами договору порядку розраховувалась заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вищевказаним Кредитним договором №4838939 від 09.09.2021 року, яка в загальному обсязі становить 25517,50 грн.
Стверджує, що відповідно до вищевказаного Договору відсотки за користування кредитом нараховувались на щоденній основі за базовою ставкою 5% (згідно п. 1.6. Договору).
Зазначає, що вищевказаним Договором передбачено автоматичну пролонгацію зобов'язань у разі непогашення боргу, що не потребує додаткового погодження сторін.
Вважає, що умови про сплату комісії чітко передбачені вищезазначеним Кредитним договором та погоджені з позичальником, а тому, на думку представника позивача, така комісія в передбаченому законом порядку повинна стягуватись з відповідачки на користь позивача.
Стверджує, що відповідач не надав доказів не співмірності витрат на правничу допомогу, а тому, на думку представника позивача, заявлений позивачем розмір понесених ним витрат на правничу допомогу є належним чином обґрунтованим.
На основі викладеного керівник ТОВ «Колект Центр» - Ткаченко М.М. просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 , та його представник - адвокат Мартинюк М.Р. в судове засідання не з'явились, хоча повідомлялись судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи в суді, клопотань про відкладення справи від них до суду не надходило, а тому суд вважає за можливе розглянути вищевказану цивільну справу у їх відсутність.
При цьому, згідно спрямованого до суду представником відповідача відзиву на позов вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не погоджується з розміром нарахованих йому процентів за користування кредитом, вказуючи при цьому, що строк дії кредитного договору становить 30 днів, а позивач не надав доказів продовження договору чи узгодження змін до вищевказаного Договору з первісним кредитором.
Вважає, що згідно умов вищезазначеного Кредитного договору розмір процентів за користування кредитом становить 2250,00 грн. (5000 ? 1,5% ? 30 днів).
Стверджує, що позивач безпідставно просить стягнути з відповідача комісію у розмірі 1000,00 грн., оскільки, на думку представника відповідача, стягнення плати за інформаційні послуги, які мають бути надані товариством безкоштовно, є незаконним.
Вказує, що розрахунок витрат на правничу допомогу позивача є завищеним, не відповідає складності справи і суперечить принципам розумності та співмірності.
З урахуванням викладеного, представник відповідача вважає обґрунтованими лише вимоги в частині стягнення 6750,00 грн., з яких 4500,00 грн. - основна сума кредиту; 2250,00 грн. - проценти за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог просить суд відмовити.
Дослідивши письмові матеріали справи, а також спрямовані сторонами процесуальні документи, зокрема відзив на позов та відповідь на відзив, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено, 09.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №4838939 (індивідуальна частина) (а.с.16-20), шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви на кредит №4838939 від 09.09.2021 року (а.с.22) своїм електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) (а.с.28), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 5000,00 грн., на строк у 30 днів (проценти за користування кредитом: 2250 грн., які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом).
На виконання умов вищевказаного Договору позики ТОВ «Мілоан» було спрямовано на банківський рахунок відповідача ОСОБА_4 в АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. (а.с.28 зворот).
Таким чином, ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.
Разом з тим, у порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав та допустив прострочення повернення кредиту, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість за вищевказаним Кредитним договором №4838939 від 09.09.2021 року.
Так, згідно розрахунку заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вищевказаним Договором №4838939, станом на 03.10.2024 року становить 25517,50 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 4500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 20017,50 грн., заборгованість за комісіями - 1000,00 грн. (а.с.32).
Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги вищезазначені досліджені судом документи, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 , в передбаченому законом порядку, уклав з первісним кредитором - ТОВ «Мілоан» вищевказаний Договір про споживчий кредит №4838939 (індивідуальна частина) від 09.09.2021 року, що підтверджується накладенням останнім на Договорі свого електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора.
При цьому, первісним кредитором - ТОВ «Мілоан», в передбаченому законом та умовами договору порядку було надано відповідачу в розпорядження кредитні кошти в розмірі 5000,00 гривень шляхом їх перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконав, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість за вищевказаним Договором №4838939 від 09.09.2021 року, яка згідно розрахунку позивача станом на 03.10.2024 року становить 25517,50 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 4500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 20017,50 грн.; заборгованість за комісіями - 1000,00 грн. (a.с.32).
Суд, проаналізувавши вищевказані розрахунки заборгованості, що були спрямовані представником позивача до суду, приходить до висновку, що позивачем було невірно розраховано заборгованість відповідача ОСОБА_1 в частині нарахованих йому відсотків за користування кредитом у розмірі 20017,50 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.
При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем невірно було розраховано проценти за користування відповідачем ОСОБА_1 кредитними коштами, оскільки зазначені проценти були нараховані позивачем відповідачу поза межами 30-ти денного строку кредитування відповідача, а тому зазначені відсотки за користування кредитом, на переконання суду, слід перерахувати.
Так, відповідно до умов вищевказаного Договору №4838939 від 09.09.2021 року (а.с.16-20) вбачається, що відповідачці були надані первісним кредитором - ТОВ «Мілоан» кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн. строком на 30 днів, тобто строком до 09.10.2021 року (п.1.4. Договору).
При цьому, пунктом 2.2.1. вищезазначеного Договору серед іншого передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в пп. 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4.
Відповідно до пп. 1,5,1., 1,5.2. вказаного Кредитного договору серед іншого вбачається, що проценти за користування кредитом становлять 2250,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Таким чином, проценти за користування вищевказаними кредитними коштами відповідно до пп.1.4., 1.5.2., 2,2.1, становлять 2250,00 грн. (5000 ? 1,5% ? 30 днів), про що й зазначає представник відповідача в спрямованому ним до суду відзиві на позив.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що пораховані представником позивача відсотки за користування відповідачкою кредитними коштами, які згідно розрахунку представника відповідача становлять 20017,50 гривень слід зменшити до 2250,00 грн.
При цьому, посилання представника позивача на пролонгацію строку кредиту, на переконання суду, є неспроможними, виходячи з наступного.
Так, пунктом 2.3.1.1. вищевказаного Договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів товариством, що розміщені на веб-сайті товариства «miloan.ua» за посиланням «https://miloan.ua/s/documents» і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
При цьому, вищевказаним Кредитним договором №4838939 від 09.09.2021 року, передбачено порядок укладення договору та всіх інших додаткових угод (розділ 6 Договору «Порядок укладення договору»).
Так, пунктом 6.1. передбачено, що кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
При цьому, доказів укладання між первісним кредитором - ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 будь-яких додаткових угод, якими були змінені строки кредитування відповідача представником позивача суду надано не було, як і не було доведено волю відповідача на продовження строку такого кредитування.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що строк кредитування не був змінений та відповідно до умов Договору становить 30-ть днів.
Крім цього, суд проаналізувавши умови вищевказаного Кредитного договору №4838939 від 09.09.2021 року (а.с.16-20), приходить до висновку, що вищевказані умови не містять посилання на оплату яких послуг спрямована нарахована позивачем комісія у розмірі 1000,00 грн.
При цьому, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов?язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вищевказана нарахована представником позивача комісія у розмірі 1000,00 гривень не може братись до уваги при розрахунку заборгованості ОСОБА_4 за вищевказаним Договором №4838939 від 09.09.2021 року, оскільки представником позивача не доведено підставність та обґрунтованість нарахування такої комісії.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_4 за вищевказаним Кредитним договором №4838939 від 09.09.2021 року, враховуючи наданий представником позивача розрахунок заборгованості (a.c.31), а також вірно пораховані судом відсотки за користування кредитом, становить 6750,00 грн., з яких: 4500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2250,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
При цьому, судом встановлено, що 13.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений Договір факторингу №13-01/2022-79, відповідно до змісту якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги за вищевказаним Договором №4838939 від 09.09.2021 року (а.с.33-35), що підтверджується також Актом прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді за Договором факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022 року (а.с.35 зворот), Платіжним дорученням №321170001 (а.с.36), а також Реєстром боржників за Договором факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022 року (а.с.36 зворот - 38 зворот).
Також, в подальшому, зокрема 10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права вимоги за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників ТОВ «Коллект Центр», в тому числі й за вищезазначеним Договором №4838939 від 09.09.2021 року, що підтверджується також Договором про відступлення (купівлю-продажу) прав/вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року (a.с.39-41), Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року (a.с.41 зворот), Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року (а.с.42), а також Реєстром боржників за Договором про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року (a.c.43-44).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що до позивача ТОВ «Коллект Центр», в передбаченому законом порядку, перейшло право вимоги первісного кредитора - ТОВ «Мілоан» до відповідача ОСОБА_4 , а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на звернення до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
При цьому, посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано доказів повідомлення про відступлення права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення відповідачу такого повідомлення, не береться судом до уваги, оскільки неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредиторові за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання, не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Такий висновок відповідає правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №555/2428/15-ц.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про наявність у відповідача ОСОБА_4 перед позивачем ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за Договором споживчий кредит №4838939 (індивідуальна частина) від 09.09.2021 року у розмірі 6750,00 грн., з яких: 4500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2250,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_3 витрат на правову допомогу та судового збору то суд зазначає наступне.
Так, згідно з п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до чч.1, 3 ст.133 ЦІК України судові витрати складаються, зокрема, із витрат пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 щодо офіційного тлумачення статті 59 Конституції України, яка гарантує право на професійну правничу допомогу, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено, що 01.07.2024 року між позивачем ТОВ «Коллект Центр», в особі директора ОСОБА_5 , та АО «Лігал Ассістанс», було укладено Договір про надання правничої допомоги N№01-07/24 (а.с.11-12).
Згідно з наданими представником позивача Переліком послуг (а.с.12 зворот - 13), заявкою на надання юридичної допомоги №410 від 14.08.2024 року (ас.14) та Витягом з Акту №1 про надання юридичної допомоги від 02.10.2024 року (а.с.15), вбачається, що АО «Лігал Ассістанс» було надано ряд послуг з правової допомоги, зокрема: надання усної консультації (2 години; вартістю 3000,00 грн.); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (2 години; вартістю 6000,00 грн.). Загальна вартість виконаних робіт становить 9000,00 грн.
Проаналізувавши вищевказані докази понесених витрат у розмірі 9000,00 гривень, суд вважає їх обсяг неспівмірним зі складністю справи, затраченим адвокатом часом на підготовку до справи, а також таким, що не відповідає критерію розумності таких витрат, враховуючи також й те, що зазначена справа відноситься до категорії справ невеликої важкості, практика по зазначеній категорії справ є загальновідома та доступна.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає слушним зауваження представника відповідача щодо невідповідності ціни заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 гривень реально понесеним позивачем витратам з правничої допомоги, а тому, на думку суду, такі витрати необхідно зменшити до 5000,00 грн., оскільки саме такий розмір компенсації витрат на правничу допомогу являється розумним та буде відповідати складності справі та реальному обсягу робіт виконаному АО «Лігал Ассістанс».
При цьому, суд, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, зменшує зазначені витрати у розмірі 5000,00 гривень пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Таким чином, витрати на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становлять 1350,00 грн. (5000 х 0,27).
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-А, пункт 29.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Крім цього, з відповідача ОСОБА_1 , на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача сплачений останніми при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 654,05 грн., виходячи з розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за Договором про споживчий кредит №4838939 (індивідуальна частина) від 09.09.2021 року в розмірі 6750,00 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) судовий збір в сумі 654,05 (шістсот п'ятдесят чотири) гривні (п'ять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 1350,00 (однієї тисячі триста п'ятдесят) гривень.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 11 червня 2025 року.