Справа № 932/3136/25
Провадження № 2/204/3188/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
05 червня 2025 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Чудопалова С.В., ознайомившись з матеріалами справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Наше Місто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2025 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Наше Місто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було передано до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю, відповідно до вимог ст. 27 ЦПК України, за місцем реєстрації відповідача.
Зі змісту вказаної позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач прохає суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ заборгованість за договором про надання житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирного будинку, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином, предметом позову є зобов'язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирного будинку, що знаходиться у АДРЕСА_2 , що не відноситься до територіальної підсудності Чечелівського районного суду міста Дніпра.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати, які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
При цьому, приписами ст. 30 ЦПК України визначено перелік позовів, які розглядаються за правилами виключної підсудності.
Так, за змістом ч. 1 та 8 ст. 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому п. 41 та 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 19 січня 2022 року у справі № 404/3167/18 вказав на те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 вказав на те, що позови про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна мають пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що предметом позову є зобов'язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирного будинку, що знаходиться у АДРЕСА_2 ,при цьому такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а оскільки майно знаходиться в Шевченківському районі міста Дніпра, то позов повинен розглядатися за місцем його розташування, за правилами виключної підсудності, а саме Шевченківським районним судом міста Дніпра.
За наведених обставин, вважаю за необхідне на підставі п.1 ч.1ст.31ЦПК України повернути дану справу на розгляд до Шевченківського районного суду міста Дніпра, як помилково направлену до Чечелівського районного суду міста Дніпра. При цьому, слід зазначити, що у даному випадку відсутній спір щодо підсудності справ між судами. Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогоюстатті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розгляд і вирішення справи неповноважним судом, зокрема внаслідок порушення правил визначення підвідомчості та підсудності, є підставою для скасування навіть правильного за суттю рішення суду
Приписами ст. 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 30 31, 32, 260, 353 ЦПК України, -
Матеріали цивільної справи № 932/3136/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча компанія «Наше Місто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернути Шевченківському районному суду міста Дніпра для розгляду, як помилково направлені до Чечелівського районного суду міста Дніпра . Ухвала хвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В.Чудопалова