"27" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5039/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Хижняк М.О.,
від відповідача: Явченко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" до відповідача: Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії та звернення стягнення на предмет іпотеки,
зазначає наступне:
Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Одеської міської ради, в якій з урахуванням прийнятої заяви про зміну предмету позову просить:
зобов'язати Одеську міську раду здійснити дії щодо державної реєстрації права власності на нерухомість, що знаходиться за адресою: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3, який на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 16 травня 2023 року по справі № 521/5082/22 визнаний відумерлою спадщиною та переданий у власність територіальної громади міста Одеси, та відповідно до положень ч.3 ст.1277 ЦК України перейшов у власність територіальної громади міста Одеси;
звернути стягнення на предмет переданий у власність Одеській міській раді, а саме на нерухомість, що знаходиться за адресою: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3, який на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 16 травня 2023 року по справі № 521/5082/22 визнаний відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та переданий у власність територіальної громади міста Одеси в рахунок погашення на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» заборгованості за кредитним договором № 11278577000 у розмірі 50931,56 дол. США (П'ятдесят тисяч дев'ятсот тридцять один долар США 56 цнт.), що станом на 13.10.2023 року за курсом НБУ 36,3931 грн за 1 дол. США еквівалентно 1853557,36 грн), з яких: 43885,98 дол. США - заборгованість за кредитом, 6952,09 дол. США - заборгованість за процентами, нарахованими до 04.12.2012 року, 93,49 дол. США - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін, нарахованими до 04.12.2012 року, шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" (надалі - Банк, Позивач) з урахуванням прийнятої до розгляду заяви про зміну предмету позову посилається на те, що на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси у справі № 521/5982/22 за Одеською міською радою (надалі - Міська рада, Відповідач) визнано після смерті 05.12.2012 відумерлою спадщиною житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_1, в свою чергу, з яким 26.12.2007 укладено договір про надання кредиту № 11278577000 розміром 46000,00 доларів США, в забезпечення виконання зобов'язань за яким на підставі договору іпотеки від 26.12.2007 передано в іпотеку банку житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Розмір заборгованості ОСОБА_1 у зв'язку із порушенням взятих на себе за укладеним кредитним договором зобов'язань станом на 13.10.2013 складає 50931,56 доларів США, у той же Міською радою набувши право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , не здійснено відповідної державної реєстрації. При цьому ставши власником майна до Одеської міської ради в силу приписів Закону України "Про іпотеку" перейшли права та обов'язки іпотекодавця.
При цьому, як зазначає Банк, на підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 26.06.2009 відбулась зміна нумерації будинки на АДРЕСА_2 , внаслідок чого ОСОБА_1 зміг здійснити переоформлення правоустановчих документів на будинок.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023 позовній заяві Банку присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/5039/23 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2023 прийнято позовну заяву Банку "УКРСИББАНК" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5039/23, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21 грудня 2023 року.
19 грудня 2023 року Міська рада звернулась із клопотанням про продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву.
Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 21.12.2023: враховуючи відсутність заперечень представника Банку на підставі статей 80,119,165 ГПК України продовжено строк Міській раді для подачі відзиву на позов до 04.01.2024, а Банку - до 17.01.2024 для подачі відповіді на відзив, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності та права на справедливий суд; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18 січня 2024 року.
04 січня 2024 року Одеською міською радою реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати при ухваленні рішення у справі посилається на те, що між Банком та Міською радою існував спір - справа № 521/21654/13-у про звернення стягнення на відумерле майно за аналогічним договором, при цьому рішенням Апеляційного суду Одеської області від 28.04.2016 у задоволені позову відмовлено; Міській раді відмовлено у реєстрації права власності на відумерле майно на підставі рішення 521/5982/22 у зв'язку із закриттям розділу з майном в державному реєстрі (у зв'язку із знищенням об'єкту); Міська рада не набувала права власності на відповідне майно, не може вважатись спадкоємцем ОСОБА_1 , відтак відсутні правові підстави для стягнення коштів.
Додатково зазначає про звернення із запитом до КП «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» для отримання документів, що стали підставою для припинення права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також документів, які свідчать про знищення даного об'єкту.
14 січня 2024 рок Банком реалізовано право на подачу відповіді на відзив, в якій посилається на приписи Закону України «Про іпотеку», котрі передбачають можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.09.2022 у справі № 916/2583/21, як на правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог, та того, що Міська рада вважається правонаступником у зв'язку із визнанням спадщини відумерлою.
Призначене на 18 січня 2024 року підготовче засідання не відбулось у зв'язку зі оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 призначено підготовче засідання на 01 лютого 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15 лютого 2024 року.
15 лютого 2024 року Міською радою представлено клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді КП «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» із відповідними документами.
Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 15.02.2024: на підставі статей 80,119,165 ГПК України, враховуючи відсутність заперечень представника Банку та повідомлення Міською радою у відзиві про надання відповідних доказів після їх отримання, поновлено строк Міській раді для подачі доказі у справі, долучено клопотання від 15.02.2024 із докази до матеріалів справи та прийнято їх до розгляду; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22 лютого 2024 року.
20 лютого 2024 року Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" звернулось із клопотанням про призначення будівельно-технічної експертизи, мотивуючи тим, що предметом справи є, зокрема, звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки, укладеного 26.12.2007 між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 , а саме будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належав ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26.12.2007 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. за реєстровим № 2081, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 26.12.2007 за № 5234107.
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 13.10.2009 прийнято рішення про закриття об'єкту - будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,8 кв.м., житловою площею 23,3 кв.м., реєстраційний номер майна 8709600, належного ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, №2081, посвідченого 26.12.2007 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л., підстава закриття права власності - знищення об'єкту.
В це же день, 13 жовтня 2009 року, здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 28529864), на підставі свідоцтва серїі НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок, виданого 23.07.2009 виконавчим комітетом Одеської міської ради.
Вказане свідоцтво видане на підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 26.06.2009 № 348/01-06; замість договору купівлі-продажу від 26.12.2007, посвідченого Сімаченко С.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу у реєстрі №2081, зареєстрованого КП "ОМБТІ та РОН" від 14 січня 2008 року.
На підставі викладеного, АТ "УКРСИББАНК" як іпотекодержатель вважає, що предмет іпотеки - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 8709600) - і житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 28529864), належні ОСОБА_1 , є тотожними об'єктами нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 призначено у справі № 916/5039/23 будівельно-технічну експертизу, на розгляд якої поставлено питання: "Чи є об'єкт (житловий будинок з надвірними спорудами), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 8709600, фізично знищеним? Якщо так, то в який спосіб?; Чи є об'єкт (житловий будинок з надвірними спорудами), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 28529864, новоствореним об'єктом нерухомості?; Чи є житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 28529864, створеним внаслідок реконструкції об'єкта нерухомого майна - будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 8709600?; Чи є будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 8709600, що належав ОСОБА_1 , і житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 28529864, що належить ОСОБА_1, одним і тим самим об'єктом нерухомості? Якщо це різні приміщення, то які індивідуальні та спільні ознаками розміщення даних приміщень.".
Доручено проведення експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, надіслано матеріали справи експертній установі та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
01 березня 2024 року від Банку надійшло клопотання про скасування ухвали про призначення судової експертизи.
13 березня 2024 року від Міської ради надійшли заперечення на клопотання Банку, в яких зазначає, що приписами ГПК України не передбачено можливості суду першої інстанції самостійно скасовувати постановлені ухвали.
06 травня 2025 року Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України звернувся із клопотанням про походження строку проведення експертизи понад 90 календарних днів, до якого додано рахунок на оплату вартості призначеної експертизи.
06 травня 2025 року від Банку надійшли докази оплати виставленого експертною установою рахунку.
29 липня 2024 року Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України звернувся до господарського суду із клопотанням про надання доступу до об'єкту дослідження за призначеною експертизою на 22.08.2024 о 09:00.
05 серпня 2024 року Господарським судом Одеської області повідомлено експертну установу, що суддя Гут С.Ф. знаходиться у щорічній відпустці з 29.07.2024 по 30.08.2024, у зв'язку із чим клопотання експертної установи буде розглянуто після виходу судді з відпустки.
10 вересня 2024 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України представлено матеріали справи разом із клопотанням, в якому просить для проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі надати 03.10.2024 о 15:00 доступ за місцем розташування об'єктів дослідження: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1, у присутності сторін по справі та забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об'єктів дослідження, а також повернення експерта до експертної установи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.09.2024 для розгляду клопотання експертної установи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2024 задоволено клопотання експертної установи та надано судовому експерту Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Джум Ользі Олександрівні (або іншому уповноваженому експерту) 03 жовтня 2024 року о 15:00 доступ за місцем розташування об'єктів дослідження: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1, у присутності сторін по справі.
16 жовтня 2024 року до господарського суду від експертної установи разом із матеріалами справи надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, а саме просить надати у разі наявності звіт про технічний стан несучих та огороджувальних конструкцій об'єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 35,8 кв.м, виконаний спеціалізованою організацією/або фізичною особою, які мають відповідний сертифікат на виконання даного виду робіт (сертифікованим виконавцем) з відповідними висновками та рекомендаціями, станом на 13.10.2009 р.
Експертна установа просить надати згоду на використання публічної інформації, яка є у вільному доступі, у тому числі мережа інтернет, друковані видання та інше.
Також експертна установа зазначає, що оскільки одним з питань, поставлених на вирішення експерта, є питання: "Чи є об'єкт (житловий будинок з надвірними спорудами), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна 8709600, фізично знищеним? Якщо так, то в який спосіб?", просить уточнити, що мається на увазі: фізичне знищення об'єкта, чи зміна нумерації будівлі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2024 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 28.10.2024 для розгляду клопотання експертної установи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2024 уточнено питання поставлене на вирішення експерта - "Чи є об'єкт (житловий будинок з надвірними спорудами), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна 8709600, фізично знищеним об'єктом?" та за клопотанням судових експертів надано згоду на використання публічної інформації, яка є у вільному доступі, у тому числі мережа інтернет, друковані видання та інше.
22 січня 2025 року експерт Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України звернувся до господарського суду із клопотанням про надання доступу 07 лютого 2025 року о 14:00 місцем розташування об'єктів дослідження: АДРЕСА_4 АДРЕСА_3, у присутності усіх сторін у справі (представників) та забезпечення прибуття експерта, безперешкодний доступ до об'єкту дослідження та належні умови праці, а також повернення експерта до експертної установи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 надано судовому експерту Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Джум Ользі (або іншому уповноваженому експерту) 07.02.2025 о 14:00 доступ за місцем розташування об'єктів дослідження: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1, у присутності сторін по справі. Запропоновано сторонами забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об'єктів дослідження, а також повернення експерта до експертної установи.
18 лютого 2025 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України представлено повідомлення про неможливість надання висновку разом із матеріалами справи № 916/5039/23.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2025 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 06 березня 2025 року.
05 березня 2025 року Банк звернувся із заявою про повернення сплачених за проведення експертизи коштів.
Також 05 березня 2025 року від Банку надійшла заява про зміну предмету позову.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 11 березня 2025 року.
11 березня 2025 року Міської радою представлено заперечення на заяву Банку про зміну предмету позову, в яких зазначає, що фактично останній змінює як предмет, так і підстави позову, що заборонено приписами ГПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 зазначено, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Поряд з цим зазначено, що зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Враховуючи вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2025 прийнято до розгляду заяву Банку про зміну предмету позову, оскільки фактично, останнім доповнено підстави позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та доповнено (уточнено) позовну вимогу із збереженням первісної правової конструкції.
Іншою протокольною ухвалою Господарського суду Одеської від 11.03.2025 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.03.2025 для надання можливості Міській раді викласти позицію щодо прийнятої до розгляду заяви про зміну предмету позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08 квітня 2025 року.
01 квітня 2025 року Міською радою представлено заяву про застосування строку позовної давності, в якій посилаючись на те, що Банк був обізнаний про смерть ОСОБА_1 ще у грудні 2013 року, а у зв'язку із пред'явлення позову у справі № 521/21654/13-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки строк позовної давності остаточно сплив.
Також 01.04.2025 Міською радою представлено письмові пояснення, в яких викладає позицію та зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позову.
07 квітня 2025 року Банком представлено заперечення на заяву Міської ради про застосування строку позовної давності, в яких викладає власну інтерпретацію відсутності порушеного строку для звернення із позовом до суду.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 17 квітня 2025 року.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 27 травня 2025 року.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно із приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищенаведене, значення справи для учасників, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності учасників справи перед законом та судом, господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку з метою наданням можливості реалізувати процесуальні права для викладення позицій та виступу представників із вступними словами.
В процесі розгляду справи представник Банку підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник Міської ради натомість заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.
27 травня 2025 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
26 грудня 2007 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, за яким останнім придбано будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 …, розташований на земельній ділянці площею 110 кв.м.
Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено 26.12.2007 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального кругу Сімаченко С.Л. та зареєстровано в реєстрі за № 2081.
26 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УКРСИББАНК" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11278577000 (Кредитний договір), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Банк зобов'язується надати Позичальнику однією сумою, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 46000 (сорок шість тисяч) доларів США 00 центів та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 232300 (двісті тридцять дві тисячі триста) гривень 00 коп за курсом Національного банку України (НБУ) на день укладання цього Договору.
Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: 252 місяці (пункт 1.2.1).
Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 26 грудня 2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов Розділу 2 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 4.9., 5.З., 5.5., 5.6, 5.8, 5.10 … (пункт 1.2.2).
За використання кредитних коштів у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 12,4 (дванадцять цілих та чотири десятих) % річних. По закінченню 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.10.2. даного Договору (пункт 1.3.1).
Нарахування процентів за цим Договором здійснюється щомісяця у два етапи за методом «30/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України (НБУ) та чинного законодавства України. Етапи нарахування процентів визначаються як: в останній робочий день поточного місяця: за період з дня фактичного надання кредиту по останній календарний день місяця включно (в місяць фактичного надання кредиту); з дня сплати ануїтетного платежу у поточному місяці по останній календарний день місяця включно (в наступні місяці); в день сплати ануїтетного платежу - з першого календарного дня поточного місяця по день, що передує дню сплаті ануїтетного платежу (день сплати ануїтетного платежу в розрахунок не включається). Проценти нараховуються на суму кредиту, що надана Банком Позичальнику і ще не повернута останнім у власність Банку відповідно до умов Договору (пункт 1.3.3).
Кредит надається Позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), а саме на: споживчі цілі (пункт 1.4).
У забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за даним Договором Банком приймається домоволодіння загальною площею 35,8 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 110 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 2.1).
Кредит, наданий Банком, також забезпечується всім належним Позичальнику майном і коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку, установленому законодавством України (пункт 2.2).
Позичальник зобов'язується надати в Банк оригінал документів на домоволодіння загальною площею 35,8 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 110 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 4.11).
У випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати ануїтетного платежу, Банк має право стягнути з Позичальника суму боргу, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення, зазначений в п.2.1. Договору та інше майно Позичальника (пункт 5.7).
За порушення умов надання кредиту згідно цього Договору Банк несе відповідальність згідно чинного законодавства України (пункт 8.5).
У випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором, відшкодування заборгованості перед Банком за цим Договором проводиться шляхом стягнення з поручителя/гаранта (у разі їх наявності), чи шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним Договором та/або активи (кошти і майно) Позичальника на вибір Банку (пункт 10.1).
Строк дії даного Договору встановлюється з дня укладання цього Договору і до повного погашення суми кредиту, сплати нарахованих процентів та/або пені у разі її нарахування (пункт 10.5).
Представлена копія Кредитного договору містить підписи представників сторін та скріплено печаткою Банку.
Відповідно до Додатку № 2 до Кредитного договору «Графік платежів» повернення наданих кредитних коштів відбувається упродовж грудня 2007 - грудня 2028 років шляхом перерахування визначеної суми коштів.
Відповідно до представленого меморіального ордеру від 26.12.2007 № 0610873694 Банком перераховано на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 46000,00 доларів США (232300,00 грн) із призначенням платежу «надання кредиту згідно угоди 11127577000 від 26.12.2007».
26 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УКРСИББАНК" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, умовами пункту 1.1 якого передбачено, що цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з договорів про надання споживчого кредиту № 11278578000 та № 11278577000 від 26.12.2007р. (надалі іменовані - кредитний договір), укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого Іпотекодавець зобов'язується перед Іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 46000 (сорок шість тисяч) доларів США, що складає в еквіваленті 232300 (двісті тридцять дві тисячі триста) гривень, згідно середнього курсу Національного Банку України на 26.12.2007р., до 26 грудня 2028 року, та сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню; штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати Іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.
Предметом іпотеки є нерухоме майно: будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_5 (далі - предмет іпотеки)… та належить Іпотекодавцю на підставі договору-купівлі продажу, посвідченого Сімаченко С.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26.12.2007р., за №2081, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 26.12.2007р. за № 5234107, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів, виданого Сімаченко С.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26.12.2007р. за № 5234151 (пункт 1.2).
Іпотекодавець та Іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами договору(ів), що обумовлюють основне зобов'язання, втому числі стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим договором та/або договорам. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього Договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках, передбачених умовами договору(ів), що обумовлюють основне зобов'язання. Сторони підтверджують, що іпотекою згідно цього Договору забезпечуються також і розмір зобов'язань, строк і порядок їх виконання, який може бути змінено відповідно до умов вищевказаних договору(ів), що обумовлюють основне зобов'язання (пункт 1.3).
Іпотекодавець свідчить, що Предмет іпотеки до цього часу жодним способом не відчужений, у спорі та під арештом (забороною) не перебуває, в оренду/лізінг/довірче управління не переданий. Іпотекодавець свідчить, що укладанням цього Договору не порушені права та/або інтереси третіх осіб, а також у разі якщо Предметом іпотеки є житлова нерухомість в тому числі не порушені права дітей.
Відсутність заборони відчуження предмета іпотеки підтверджується Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виданим Сімаченко С.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26.12.2007 року за № 16283808.
Відсутність податкової застави перевірено за Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, виданим Сімаченко С.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26.12.2007р. за № 16283903 (пункт 1.4)
Іпотека розповсюджується на всі приналежності Предмету іпотеки та на всі невід'ємні від нього поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладання Договору та виникнуть в майбутньому. Всі зроблені Іпотекодавцем в період Дії цього Договору всілякого роду поліпшення, реконструційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом Договору - Предметом іпотеки, - і не потребують внесення змін до Договору (пункт 1.5).
Предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні Іпотекодавця (пункт 1.6).
Передане в іпотеку нерухоме майно за домовленістю сторін оцінено в 311338 (триста одинадцять тисяч триста тридцять вісім) гривень (пункт 1.7).
Іпотекодержатель має право зверненню стягнення на Предмет іпотеки: у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором (пункт 4.1.1); у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати Предмета іпотеки (пункт 4.1.2); в інших випадках відповідно до діючого законодавства (пункт 4.1.3).
Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду (пункт 4.2.1); виконавчого напису нотаріуса (пункт 4.2.2); позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку" (пункт 4.2.3); з інших, передбачених законодавством України, підстав (пункт 4.2.4).
Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателю (пункт 4.3).
Звернення стягнення на Предмет іпотеки за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства України (пункт 4.4).
Цей Договір укладається з реєстрацією обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі Іпотек, витрати по реєстрації в цьому реєстрі несе Іпотекодавець (пункт 6.2).
Сторони домовились, що цей Договір укладається з накладенням заборони відчуження Предмету Іпотеки. Витрати по реєстрації заборони в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна несе Іпотекодавець (пункт 6.3).
Ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення Іпотекодавцем боргу за договором(и), що обумовлюють основне зобов'язання на іншу особу або змінюється власник Предмету іпотеки з інших підстав (пункт 6.8).
Представлена копія Договору іпотеки містить проставлені представниками підписи та скріплена печаткою Банку.
14 січня 2008 року КП «ОДЕСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ОБ'ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ» видано витяг № 17360706 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 нерухомого майна (будинку) із реєстраційним номером № 8007600, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2007.
26 червня 2009 року Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради видано розпорядження № 348/01-06 «Про присвоєння поштової адреси домоволодінню за адресою: АДРЕСА_1 », відповідно до якого розглянувши звернення гр. ОСОБА_1 щодо присвоєння поштової адреси домоволодінню за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи надані документи: договір купівлі-продажу від 26.12.2007 р., розпорядження виконкому Іллічівської районної адміністрації Одеської міської ради № 399 від 01.06.2006р. «Про внесення змін у нумерацію домов селища «Сахарний», технічний паспорт, керуючись та пп. 21 п. 3.2.4. Положення про районну адміністрацію, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 27.06.06р. за №20-У: у зв'язку зі зміною нумерації, домоволодінню за адресою: АДРЕСА_1 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 ; Гр. ОСОБА_1 переоформено правоустановчі документи у відповідності до діючого законодавства згідно п.1 цього розпорядження.
23 липня 2009 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності серія НОМЕР_3, за яким посвідчено, що об'єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , в цілому, дійсно належить гр. ОСОБА_1 , на праві власності. Свідоцтво видано на підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 26.06.2009 № 34/01-06; замість договору купівлі-продажу від 26.12.2007, посвідченого Сімаченко С.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу у реєстрі № 2081.
13 жовтня 2009 року КП «ОДЕСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ОБ'ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ» видано витяг № 241122783 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 нерухомого майна (будинку) із реєстраційним номером № 28529864, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності від 23.07.2009, серії НОМЕР_3.
Із представленого витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 14.02.2014 № 00013464100 вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 30.06.2015 у справі № 521/21654/13-ц позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено частково; звернуто стягнення на нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, 60, рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 09807750) у розмірі заборгованості по договору про надання споживчого кредиту № 11278577000 від 26 грудня 2007 року у розмірі 57747,53 доларів США (п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок сім дол. США 53 цент.), що за курсом НБУ становить 461576,0 грн. (чотириста шістдесят одна тисяча грн. 00 коп.), що складається з: борг по кредиту 43885,98 доларів США (сорок три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять дол. США 98 цент.), що на день НБУ складає 350780,64 грн. (триста п'ятдесят тисяч сімсот вісімдесят грн. 64 коп.); заборгованість по процентам за користування кредитом 12351,30 доларів США (дванадцять тисяч триста п'ятдесят один дол. США 30 цент.), що на день НБУ складає 98723,94 грн. (дев'яносто вісім тисяч сімсот двадцять грн. 94 коп.); пеня за прострочення сплати по кредиту 213,96 доларів США (двісті тринадцять дол. США 96 цент.), що на день НБУ складає 1710,18 грн. (одна тисяча сімсот десять грн. 18 коп.); пеня за прострочення плати процентів 1296,29 доларів США (одна тисяча двісті дев'яносто шість дол. США 29 цент.), що на день НБУ складає 10361,24 грн. (десять тисяч триста шістдесят одна грн. 24 коп.).
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 28.04.2016 у справі № 521/21654/13-ц рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення - у задоволенні позовних вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Одеської міської ради про звернення стягнення на майно відмовлено.
При цьому, колегія суддів Апеляційного суду Одеської області у справі № 521/21654/13-ц звернула увагу на те, що будинок АДРЕСА_1 не визнаний судом відумерлою спадщиною та не є власністю територіальної громади.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 16.05.2023 у справі № 521/5982/22 визнано спадщину після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 - відумерлою. Передано житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Державним реєстратором Оленою Панфіловою 14.08.2023 прийнято рішення № 68866687 про відмову в проведенні реєстраційних дій, в якому зазначає наступне: «Так, заявником подано заяву про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 травня 2023 року у справі 521/5982/22, яким задоволено заяву АТ «УКРСИББАНК». Визнано спадщину після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 - відумерлою. Передано житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради. Проте, згідно із відомостями Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на вищевказаний житловий будинок погашено на підставі рішення про закриття від 13.10.2009, у зв'язку із знищенням об'єкту. Отже, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на житловий будинок АДРЕСА_1 . Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону встановлено, що якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями - це є підставою для відмови у державній реєстрації прав».
Відповідно до представленої інформаційної довідки від 13.10.2023 № 350300321 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно реєстраційний номер майна 8709600; відомості про право власності відсутні; наявна відомості про реєстрацію іпотеки під реєстраційним номером обтяження 6317864 на підставі Договору іпотеки між Банком та ОСОБА_1 .
Відповідно до представленого Банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 13.10.2023 за Кредитним договором обліковується 50931,56 доларів США, з яких 43885,98 доларів США за кредитом, 6952,09 доларів США за процентами за користування кредитом та 93,49 доларів США за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін.
Відповідно до представленої інформаційної довідки від 01.12.2023 № 356765743 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно реєстраційний номер майна 8709600; із архівних записів про право власності вбачається, що 14.01.2008 право приватної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_1 , окремо зазначено, що підстава для закриття права власності - знищення об'єкту; наявна відомості про реєстрацію іпотеки під реєстраційним номером обтяження 6317864 на підставі Договору іпотеки між Банком та ОСОБА_1 .
Відповідно до сформованої судом інформаційної довідки від 26.05.2025 № 428492899 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - ОСОБА_1 є власником як об'єкту нерухомого майна із реєстраційним номером 8709600, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у той же час зазначено про знищення об'єкту як підставу закриття права власності (рішення про закриття розділу 13.10.2009); так і об'єкту нерухомого майна із реєстраційним номером 6317864, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому наявний запис про заборону відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме будинку за земельної ділянки 110 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , РПВН 8709600, внесений на підставі укладеного між Банком та ОСОБА_1 . Договором іпотеки.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
За частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як зазначалось, та не заперечується сторонами, 26.12.2007 між Банком та ОСОБА_1 як Позичальником укладено Кредитний договір, за яким останньому надано 46000,00 доларів США (232300,00 грн). В забезпечення виконання взятих на себе за Кредитним договором зобов'язань між ОСОБА_1 та Банком укладено 26.12.2007 Договір іпотеки, предметом якого виступала нежитлова будівля - будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Приписами частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час реєстрації за ОСОБА_1 права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна) встановлено, що кадастровим номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, позначений цифрами, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна, який не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування цього об'єкта. Присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна здійснюється відповідно до закону.
Відповідно ж до частини 2 статті 21 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час реєстрації за ОСОБА_1 права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна) розділ Державного реєстру прав закривається державним реєстратором прав у разі, зокрема знищення об'єкта нерухомого майна.
Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в актуальній редакції) реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно реєстраційний номер майна 8709600; власником відповідного об'єкту був ОСОБА_1 . У той же час, у відповідному реєстрі зазначено про закриття права власності внаслідок знищення об'єкту, відповідне рішення прийнято 13 жовтня 2009 року.
Поряд із наведеним, що також не заперечується та не ставиться під сумнів сторонами, рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 16.05.2023 у справі № 521/5982/22 визнано спадщину після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 - відумерлою. Передано житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Відповідно до частини 1 статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Частиною ж 3 статті 1277 ЦК України передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (пункт 9 частини 1 статті 27).
Відтак, рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 16.05.2023 у справі № 521/5982/22 мало б стати підставою для реєстрації за Міською радою права власності на відумерле майно - спадщину після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, державним реєстратором Оленою Панфіловою 14.08.2023 прийнято рішення № 68866687 про відмову в проведенні реєстраційних дій про реєстрацію права власності за Міською радою на відумерлу спадщину на підставі рішення від 16.05.2023 у справі № 521/5982/22 у зв'язку із тим, що право власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , погашено на підставі рішення про закриття від 13.10.2009, у зв'язку із знищенням об'єкту.
Як зазначалось, однієї із позовних вимог Банку є зобов'язання Одеської міської ради здійснити дії щодо державної реєстрації права власності на нерухомість, що знаходиться за адресою: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3, який на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 16 травня 2023 року по справі № 521/5082/22 визнаний відумерлою спадщиною та переданий у власність територіальної громади міста Одеси, та відповідно до положень ч.3 ст.1277 ЦК України перейшов у власність територіальної громади міста Одеси.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Поряд із наведеним, приписами частини 1 статті 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
В свою чергу, частина 2 статті 293 ЦПК України визначає, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5); визнання спадщини відумерлою (пункт 8).
Відповідно до частини 1 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Так, приписи статті 16 ЦК України визначають способи захисту цивільних справ, в тому числі шляхом використання інших способів, аніж визначених частиною 2 вказаної статті, чи встановлених договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до приписів статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1). У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 2).
У той же час, приписи статті 1277 ЦК України передбачать обов'язок органу місцевого самоврядування звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, поряд із цим, приписи процесуальних кодексів передбачають, що звернення до суду є правом, тобто вільним вибором поведінки.
Відтак, враховуючи те, що однією із підстав державної реєстрації права власності є судове рішення, те, що державним реєстратором відмовлено у реєстрації права власності за Міською радою визнаної на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеса від 16.05.2023 у справі № 521/5382/22 відумрелої спадщини, у зв'язку із закриттям розділу з відповідним майном (підстава закриття - знищення майна), в господарського суду відсутні правові підстави для покладення на Міську раду зобов'язання здійснити дії щодо державної реєстрації права власності на нерухомість на підставі рішення суду у справі № 521/5382/22 в первісної редакції прохальної частини позовної заяви.
Так, в матеріалах справи наявне розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 26.06.2009 № 348/01-06, яким у зв'язку зі зміною нумерації, домоволодінню за адресою: АДРЕСА_3 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3.
Відтак, в силу приписів статті 1277 ЦК України, статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 293 ЦПК України, відповідна державна реєстрація права власності на визнану відумерлою спадщиною можлива виключно після ухвалення відповідного судового рішення в порядку цивільного судочинства, зобов'язання ж здійснити відповідні дії є виходом за межі повноважень господарського суду, не дивлячись на передбачений обов'язок органу місцевого самоврядування звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, адже приписи процесуальних кодексів передбачають, що звернення до суду є правом, тобто вільним вибором поведінки.
Окрім того, запропонована Банком правова конструкція прохальної частини в редакції заяви про зміну предмету позову не відповідає фактичним обставинам справи, адже рішення у справі № 521/5082/22 стосувалось виключно нерухомості за адресою: АДРЕСА_3, у той же час, зазначення АДРЕСА_3, є за своєю правовою суттю встановленням юридичного факту, що не передбачено приписами статті 20 ГПК України, та фактично зміною рішення у справі № 521/5082/22, відтак відсутні правові підстави для задоволення заявленої позовної вимоги про зобов'язання Одеської міської ради здійснити дії щодо державної реєстрації права власності на нерухомість, що знаходиться за адресою: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3, який на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 16 травня 2023 року по справі № 521/5082/22 визнаний відумерлою спадщиною та переданий у власність територіальної громади міста Одеси, та відповідно до положень ч.3 ст.1277 ЦК України перейшов у власність територіальної громади міста Одеси.
При цьому, господарський суд звертає увагу Банку на приписи частини 2 статті 4, пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України та статті 1277 ЦК України, котрі передбачають можливість звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою кредитора спадкодавця, або ж звернення Банку із заявою про встановлення юридичного факту, що нерухомість розташована за адресою: АДРЕСА_3, та нерухомість розташована за адресою: АДРЕСА_3 , є одним і тим самим об'єктом нерухомості.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне стосовно іншої позовної вимоги про звернення стягнення на предмет, переданий у власність Одеській міській раді, а саме на нерухомість, що знаходиться за адресою: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3, який на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 16 травня 2023 року по справі № 521/5082/22 визнаний відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та переданий у власність територіальної громади міста Одеси в рахунок погашення на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» заборгованості за кредитним договором № 11278577000 у розмірі 50931,56 дол. США…
Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами статей 1048 та 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути банку суму кредиту та сплатити проценти до дня повернення кредиту, при цьому, кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок кредитора.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 16.05.2023 у справі № 521/5982/22 визнано спадщину після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 - відумерлою. Передано житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.
За своєю природою зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не є такими, що нерозривно пов'язані з особою позичальника.
Згідно із частиною 1 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
В силу приписів частини 1 статті 546 ЦК України (в редакції чинній на час укладання Договору про надання кредиту та Іпотечного договору) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Приписами статті 572 ЦК України (в редакції чинній на час укладання Договору про надання кредиту та Іпотечного договору) визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 1 статті 574 ЦК України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 575 ЦК України (в редакції чинній на час укладання Договору про надання кредиту та Іпотечного договору) іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі в редакції чинній на час укладання Іпотечного договору) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;
Приписами статті 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Господарський суд виходить з того, що іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх. Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна.
Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від зміни права власності на це майно.
Частиною 2 статті 523 ЦК України встановлено, що застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У той же час, приписами статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. При цьому у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Приписами статті 589 ЦК України (в редакції чинній на час укладання Договору про надання кредиту та Іпотечного договору) встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
В свою чергу, положення статті 23 Закону України "Про іпотеку" встановлюють, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Господарський суд виходить з того, що запропонована Банком правова конструкція прохальної частини в редакції заяви про зміну предмету позову не відповідає фактичним обставинам справи, адже рішення у справі № 521/5082/22 стосувалось виключно нерухомості за адресою: АДРЕСА_3, у той же час, зазначення про звернення стягнення на предмет переданий у власність Одеській міській раді, а саме на нерухомість, що знаходиться за адресою: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_3, який на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 16 травня 2023 року по справі № 521/5082/22 визнаний відумерлою спадщиною, є за своєю правовою суттю встановленням юридичного факту, що не передбачено приписами статті 20 ГПК України, та фактично зміною рішення у справі № 521/5082/22, окрім того звернення стягнення на відповідне майно невілюватиме положення частини 3 статті 1277 ЦК України та статті 293 ЦПК України, принцип предметної юрисдикції (спеціалізації), адже фактично відповідний об'єкт нерухомого майна буде визнано власністю Міської ради, однак остання не матиме можливості зареєстровати за собою право власності на підставі відповідного рішення.
Відтак, господарський суд вважає, що вимога про звернення стягнення на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, є передчасною, котрій має перебувати або відповідне рішення про визнання саме цього майна відумерлою спадщиною, або встановлення юридичного факту, що нерухомість розташована за адресою: АДРЕСА_3, та нерухомість розташована за адресою: АДРЕСА_3, є одним і тим самим об'єктом нерухомості, що в силу приписів статті 20 ГПК України не відноситься до предметної юрисдикції господарських судів.
Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення відповідної позовної вимоги.
Стосовно заяви Міської ради про застосування строків позовної давності, господарський суд зазначає наступне.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цc18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 80), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18, пункт 61), № 522/2201/15-ц (провадження № 14-179цс18, пункт 62) та № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18, пункт 61), від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19, пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-27-цс19, пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс-19, пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19, пункт 28).
Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, заява Міської ради про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.
Приписами статті 15 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров'я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Проведення інших експертних досліджень і обстежень державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок замовника.
Враховуючи те, що Банком здійснено оплату вартості виставленого експертною установою рахунку за проведення експертизи, однак остання не була проведена, господарський суд доходить до висновку, що питання повернення сплачених коштів вирішується між експертною установою та платником без участі суду.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" до відповідача: Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на Акціонерне товариство "УКРСИББАНК".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 06 червня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут