65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/330/25
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Мінченко Я.В. на підставі ордеру;
Від відповідача: Алікова Г.В. на підставі ордеру;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-2010» (вх. №2-756/25 від 15.05.2025) про відстрочення виконання рішення суду, подану по справі за позовом фізичної особи-підприємця Хмари Максима Станіславовича до товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-2010» про стягнення 5 399 712,60 грн, -
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2025 у даній справі позовні вимоги фізичної особи-підприємця Хмари Максима Станіславовича (далі по тексту - ОСОБА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-2010» (далі по тексту - ТОВ «Україна-2010») було задоволено частково шляхом присудження до стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3 599 400,00 грн, пені у розмірі 428 314,59 грн, 3% річних у розмірі 48 704,66 грн, збитків від інфляції у розмірі 243 473,35 грн, судового збору у розмірі 64 796,77 грн.
19.05.2025 господарським судом було видано наказ про примусове виконання рішення суду від 06.04.2025.
15.05.2025 до господарського суду від ТОВ «Україна-2010» надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду від 09.04.2025 на три місяці до 14.08.2025. Необхідність надання судом відстрочки виконання, за переконанням відповідача, пов'язана із наявністю у відповідача наміру отримати можливість погасити присуджені до стягнення кошти без значного фінансового навантаження. На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем було надано суду довідку банку, згідно якої залишок коштів на рахунку ТОВ «Україна-2010» станом на 14.05.2025 становить 39 932,93 грн; довідку директора ТОВ «Україна-2010» від 14.05.2025 про розміри фінансових зобов'язань підприємства за кредитними договорами. Крім того, відповідач посилається на наявність у провадженні суду двох судових процесів про стягнення з ТОВ «Україна» грошових коштів у розмірі 18 799 429,11 (справи №916/1151/25, № 916/1581/25). ТОВ «Україна» також просить врахувати наступні обставини: відповідач відноситься до переліку підприємств критичної інфраструктури що є важливим для функціонування економіки України; основним видом діяльності боржника є вирощування зернових культур; на даний час фінансове становище ТОВ «Україна-2010» є нестабільним, але підприємство продовжує здійснювати господарську діяльність та виплачує заробітну плату працівникам; працівники підприємства забезпечені правом на бронювання (відстрочку) від мобілізації задля забезпечення його безперервного функціонування. Таким чином, як стверджує відповідач, відразу після збору урожаю він здійснить його реалізацію, що надасть можливість погасити борг перед позивачем у повному обсязі 14.08.2025.
Ухвалою суду від 19.05.2025 судом було призначено заяву ТОВ «Україна-2010» до розгляду у засіданні суду на 04.06.2025 о 12:15 год., встановлено позивачу строк до 30.05.2025 для надання пояснень на заяву відповідача.
22.05.2025 судом було отримано заперечення ОСОБА_1 , згідно з якими позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача у повному обсязі. Позивач наголошує, що за умовами укладеного між сторонами договору кінцевим строком оплати було 16.08.2024, але у повному обсязі відповідачем так і не було виконано прийняті на себе зобов'язання. Надання відповідачем виписки по рахунку тільки за останній календарний місяць, як вважає позивач, є недостатнім доказом на підтвердження скрутного фінансового стану боржника. Хмара М.С звертає увагу, що згідно виписок, які були надані відповідачем у межах справи №916/1581/25, за період з 22.10.2024 до 14.05.2025 на рахунок відповідача надійшло 59 747 952,35 грн, що в 16,6 разів перевищує суму основного боргу. Позивач звертає увагу на відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача, а також перебування вказаних вище судових справ на стадії підготовчого провадження. Необхідність дотримання принципів розумності та справедливості, а також наявність у відповідача достатнього часу для виконання прийнятих на себе зобов'язань, виключає можливість задоволення заяви ТОВ «Україна-2010».
Розглянувши заяву ТОВ «Україна-2010» про відстрочення виконання судового рішення, господарський суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст. 19, ст. 129-1 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (зі змінами) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Рішенням суду від 06.04.2025 з відповідача на користь позивача були присуджені до стягнення грошові кошти у загальному розмірі 4 384 689,37 грн. Під час вирішенні даного спору судом було встановлено, що грошові кошти за укладеним між сторонами договором мали бути сплачені відповідачем на користь позивача у серпні 2024 року.
На підтвердження існування обставин для відстрочення виконання зазначеного судового рішення ТОВ «Україна-2010» було надано суду виписку за банківським рахунком за період з 09.04.2025 по 14.05.2025, згідно якої залишок коштів на рахунку становить 39 932,93 грн; розмір коштів, які надійшли на рахунок за вказаний період, становить 10 711 175,68 грн.
Водночас згідно виписок по рахунку ТОВ «Україна-2010» за період з 22.10.2024 до 14.04.2025, доступ до яких представник позивача отримав у зв'язку з перебуванням у провадженні суду справи №916/1581/25, у межах якої він представляє інтереси позивача, сума коштів, яка надійшла на рахунок позивача становить 53 136 776,67 грн.
На підтвердження наведених у заяві про відстрочення виконання судового рішення від 06.04.2025 обставин про здійснення господарської діяльності, пов'язаної з вирощуванням сільськогосподарських культур, відповідачем було надано суду довідку про штатний розпис з 15.04.2025, згідно якого на підприємстві працює 61 особа; відомість з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно якого відповідачем було заброньовано 11 працівників. Крім того, відповідачем були надані звіти про посівні площі сільськогосподарських культур у 2024 році.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів господарський суд доходить висновку, що обставина здійснення відповідачем господарської діяльності, бронювання працівників, а також виконання грошових зобов'язань перед іншими контрагентами, що можна встановити з виписок по рахунку відповідача, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Проте наявні в матеріалах справи докази не є достатніми для надання ТОВ «Україна-2010» відстрочення виконання рішення суду на три місяці, оскільки затримка виконання судового рішення, в даному випадку, не є виправданою.
ТОВ «Україна-2010» було зобов'язано оплатити позивачу вартість виконаних позивачем робіт у серпні 2024 році, тобто після збору та реалізації врожаю минулого року. Разом з цим після спливу більше ніж 9 місяців ТОВ «Україна-2010» так і не було віднесено виконання зобов'язань перед ОСОБА_1 до переліку пріоритетних, незважаючи на достатність коштів для виконання такого зобов'язання.
З наведених обставин надання ТОВ «Україна-2010» відстрочення виконання рішення суду від 09.04.2025 на три місяці до 14.08.2025 не відповідатиме такій засаді господарського судочинства як справедливість. Крім того, як правильно відзначає позивач, інші відкриті виконавчі провадження щодо ТОВ «Україна-2010» відсутні, судові спори, про які повідомляв відповідач, по суті господарським судом розглянуті не були.
Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про недоведеність ТОВ «Україна-2010» наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у зв'язку з ненаданням відповідачем доказів вжиття будь-яких заходів з метою виконання судового рішення, а також наявності у відповідача достатнього часу навіть для часткового виконання прийнятих на себе зобов'язань після збору та реалізації врожаю минулого року. Ненадання відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження існування підстав, передбачених ст. 331 ГПК України, дозволяє господарському суду дійти висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої ТОВ «Україна-2010» заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Керуючись ст. ст. 86, 234, 331 ГПК України, суд, -
1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю “Україна-2010» у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2025 у справі №916/330/25.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 09.06.2025.
Суддя С.П. Желєзна