09 червня 2025 року Справа № 915/1510/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Юг», просп. Незалежності, 27, кв. 24, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, код ЄДРПОУ 41161171
представник позивача: Палько Анастасія Олегівна
електронна пошта:@gmail.com
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружби Народів 17», вул. Європейська (Дружи Народів), 17, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, код ЄДРПОУ 42870394
про: стягнення коштів у розмірі 40 615, 89 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Легіон Юг» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 04.12.2024 (вх. № 15273/24 від 04.12.2024), в якій просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружби Народів 17» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Юг» заборгованість в сумі 40615,89 грн (сорок тисяч шістсот п'ятнадцять гривень 89 коп).
3. Витрати по справі покласти на Відповідача.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору 1000087 про надання послуги Домофон від 31.01.2020 в частині своєчасної оплати за надані послуги (роботи).
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 14, 509, 525, 526, 530, 610-612, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Юг» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшла заява про усунення недоліків (вх.№16025/24 від 19.12.2024) в якій позивач на виконання ухвали суду від 09.12.2024, зокрема, вказує, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 615,89 грн. з яких: 35 120,00 грн - заборгованість за договором, 4 110,94 грн - інфляційні втрати, 1 384,95 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1510/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи. Ухвалено провести розгляд справи № 915/1510/24 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Так, копію ухвали було надіслано позивачу в його електронний кабінет в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету позивача 25.12.2024 о 16:51, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2024 у справі № 915/1510/24 позивач отримав 26.12.2024.
Копія ухвали була надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку, за адресою встановленою судом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2024, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Європейська (Дружи Народів), 17, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, повернута поштовим відділенням зв'язку до суду з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» зі штрих кодовимідентифікатором 0610218098234.
Господарським судом Миколаївської області було постановлено ухвалу від 06.03.2025 про повторне направлення на поштову адресу місцезнаходження відповідача, із проставленням на ній відмітки «Судова повістка» ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Надіслане відповідачу поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0610237791684 повернулось до суду із проставлянням 16.03.2025 відділенням поштового зв'язку відмітки про причину невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Крім того, судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі № 990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «про відсутність адресата за вказаним нею місцем проживання (перебування)», може вважатися днем вручення копії ухвали.
За такого, суд дійшов висновку про те, що копію ухвали від 24.12.2024 про відкриття провадження у справі слід вважати врученою відповідачу 16.03.2025.
Крім того, необхідно зауважити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2024 та 06.03.2025 були оприлюднені на офіційному вебпорталі судової влади України.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Разом із тим, відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Водночас, згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказана справа розглядалась судом у розумний строк.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.
31.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Юг», як Виконавцем, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дружба Народів 17», як Замовником, був укладений Договір № 1000087 про надання послуги Домофон (далі - Договір), відповідно до предмету якого Виконавець взяв на себе зобов'язання за плату проводити роботи з технічного обслуговування та ремонту комплекту домофонної системи, надаючи у користування Замовнику на термін дії цього Договору, торгівельної марки «Visit» змонтованих за адресою Замовника - м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів 17, під'їзд № 1, під'їзд № 2, в подальшому «Домофонна система» - 2 комплекта або «Домофонної системи» - 2 комплекта (Додаток 1), а Замовник доручає Виконавцю обслуговувати домофонне обладнання (п. 2.1).
Відповідно до п. 2.3 Договору Замовнику щомісячно нараховується плата за технічне обслуговування та ремонт «Домофонної системи» (надалі - абонентська плата).
За змістом п. 3.1 Договору технічне обслуговування та ремонт «Домофонної системи» -2 комплекта (м.Южноукраїнськ вул. Дружби Народів 17, під'їзд №1, під'їзд №2) містить в собі наступні послуги: а) виїзд на Об'єкт для проведення робіт з ремонту «Домофонної системи», по виклику Замовника, на протязі 24 робочих годин з моменту надходження заявки, окрім вихідних та святкових днів; б) технічний інструктаж та рекомендації з роботи «Домофонної системи» проводиться за бажанням Замовника; в) проведення профілактичного огляду та ремонту «Домофонної системи»; г) проведення поточного ремонту «Домофонної системи»; д) усунення можливих дефектів «Домофонної системи». Якщо дефект неможливо усунути (кабеля або обладнання не підлягає ремонту або вкрали), Виконавець може встановити своє ЦО або кабеля на термін дії договору; є) надання у користування комплект «Домофонної системи» - 2 комплекта, які розташовані за адресою . - м.Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів 17, під'їзд №1, під'їзд №2 (Додаток 1).
Згідно з п. 3.3 Договору в кінці кожного місяця, за умови відсутності претензій, викладених у письмовій формі Замовником, до першого числа наступного за поточним місяця, послуга (робота) за цим договором вважається здійсненою належним чином та в повному обсязі, та не потребує підписання додаткових актів.
Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що вартість абонентської плати за послуги з технічного обслуговування та ремонту «Домофонної системи» - 2 комплекта становить 800 гривень за 2 під'їзда у місяць, а саме за такі під'їзди які знаходяться за адресою: м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів 17, під'їзд № 1, під'їзд № 2.
За змістом п. 4.4 Договору передбачено, що оплата за послуги з технічного обслуговування «Домофонної системи» нараховується з першого числа поточного місяця.
Відповідно до п. 4.5 Договору Замовник повинен своєчасно оплачувати надані послуги на рахунок Виконавця.
Відповідно до п. 4.6 Договору передбачено, що абонентська плата вноситься щомісяця, не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.
Згідно з п. 4.7 Договору розмір абонентської плати за послугу може бути зменшений або збільшений Виконавцем в зв'язку з зростанням або падінням мінімальної заробітної плати яка впливає на подальше обслуговування домофонного обладнання.
Умовами п. 5.1.5 Договору передбачено обов'язок Замовника своєчасно до 10 числа наступного за звітним вносити плату за послуги надані виконавцем.
Пунктом 5.3.1 Договору передбачено обов'язок Виконавця проводити технічне обслуговування та ремонт «Домофонної системи» персоналом відповідної кваліфікації.
За змістом п. 5.4.3 Договору Виконавець залишає за собою право перегляду розміру абонентської плати в сторону збільшення у випадках пов'язаних з зростанням мінімальної заробітної плати. Розрахунковим параметром для перегляду розміру абонентської плати є зростання мінімальної заробітної плати, яка впливає на подальше обслуговування домофонного обладнання.
Відповідно до п. 6.1 Договору сторони погодили, що за порушення умов цього Договору Виконавець та Замовник несуть відповідальність відповідно з діючим законодавством України Всі спори за цим Договором вирішуються шляхом переговорів, якщо сторони не дійшли згоди, то вирішення відбувається в судовому порядку.
Згідно з п. 7.1 цей Договір набирає чинності з дня підписання та діє з 01 лютого 2020 р. до 31 грудня 2020 року. Якщо жодна зі сторін у термін 30 днів не заявить про намір його розірвання договір автоматично продовжує дію ще на один рік на аналогічних умовах.
Умовами п. 7.2 Договору передбачено, що всі зміни чинного Договору визначаються додатковою угодою.
Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази направлення сторонами письмових заяв про розірвання Договору, а тому його, у відповідності до умов п. 7.1, слід вважати пролонгованим.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Так, за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, тривалий період часу Договір № 10000087 про надання послуги Домофон від 30.01.2020 не виконується Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дружби Народів 17», оплата за надані послуги (роботи) не здійснюється, в той час як Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Юг» забезпечено безперебійне функціонування Домофонної системи.
Про виконання умов Договору з боку Виконавця в частині здійснення технічного обслуговування та ремонту домофонних систем можуть свідчити надані позивачем до матеріалів справи Акти виконаних робіт/заміни обладнання, оформлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Юг» протягом 2022 року та у березні 2023 року.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 24.06.2024 направлено на адресу відповідача претензію без номера та дати, за змістом якої товариство вимагало в місячний строк з дати отримання вказаної претензії погасити наявну заборгованість.
Докази реагування відповідача на вказану претензію в матеріалах справи відсутні.
За такого, з метою захисту свого порушеного права Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон Юг» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружби Народів 17» заборгованості з абонентської плати за укладеним між сторонами Договором, а також компенсаційних нарахувань відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Як встановлено судом вище, між сторонами у справі укладений Договір № 1000087 від 31.01.2020 про надання послуги Домофон, згідно з яким відповідач зобов'язався сплачувати позивачу абонентську плату за послуги з технічного обслуговування та ремонту «Домофонної системи» щомісяця, не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним (п.п. 4.2, 4.6 Договору).
При цьому, умовами Договору сторони також погодили відсутність необхідності підписання актів для підтвердження здійснення послуг належним чином, у разі відсутності претензій, викладених у письмовій формі Замовником (п. 3.3).
Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів існування у спірних правовідносинах будь-яких претензій Замовника до Виконавця, а, отже слід вважати, що за визначений позивачем спірний період (грудень 2021 року - вересень 2024 року), протягом якого укладений між сторонами Договір був чинним, послуги (роботи) за Договором є здійсненими належним чином, що зумовлює виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати абонентської плати за відповідні послуги.
Згідно вимог ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом із тим, відповідачем порушені умови договору щодо оплати абонентської плати за надані послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період з грудня 2021 року по вересень 2024 року.
При цьому, відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо наявності цього боргу, як і не надав доказів, що спростовують його наявність.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, суд приходить до висновку, що докази, на підтвердження правомірності вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Юг» про стягнення заборгованості з абонентської плати за послуги з технічного обслуговування та ремонту «Домофонної системи» вірогідно підтверджують стверджувані позивачем обставини надання послуг (робіт) за Договором належним чином та в повному обсязі, та дозволяють суду дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд вважає за необхідне відзначити, що відсутність обов'язку підтверджувати факти надання відповідних послуг шляхом підписання актів сторони погодили відповідно до умов п. 3.3 Договору.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не заперечено та не спростовано факту споживання відповідних послуг (технічне обслуговування та ремонт домофонної системи), не надано доказів звернення до Виконавця із претензіями, викладеними у письмовій формі, то у відповідача наявний обов'язок щодо оплати абонентської плати за надані послуги.
Так, виходячи зі змісту позовної заяви, з урахуванням заяви про усунення недоліків, Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон Юг» заявлено до стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружби Народів 17» заборгованість зі сплати абонентської плати у загальній сумі 35 120,00 грн, у т.ч. з урахуванням розміру місячної абонентської плати:
- за грудень 2021 року - 800,00 грн;
- за період з січня 2022 року по вересень 2024 року - 1040,00 грн щомісячно.
Суд вважає за необхідне зауважити, що умовами Договору, зокрема, п. 4.2 сторони погодили вартість абонентської плати за послуги у розмірі 800,00 грн.
При цьому, хоча п. 4.7 та п. 5.4.3 Договору і передбачають право Виконавця збільшувати розмір абонентської плати у зв'язку зі зростанням мінімальної заробітної плати, однак жодною з цих умов не визначено, що відповідне право реалізується Виконавцем в односторонньому порядку.
Навпаки, згідно з п. 7.2 сторони чітко погодили, що всі зміни чинного Договору визначаються додатковою угодою.
Позивачем не надано суду доказів внесення до Договору змін щодо збільшення розміру абонентської плати шляхом укладання додатковї угоди, а, отже, слід виходити із того, що у спірних правовідносинах погодженим сторонами розміром абонентської плати у період з грудня 2021 року по вересень 2024 року є 800,00 грн, яка і підлягала до сплати відповідачем щомісячно.
З урахуванням наведеного, судом встановлено помилковість виконаного позивачем розрахунку основного боргу, а також здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми основного боргу.
Так, виходячи із загальної тривалості спірного періоду (з грудня 2021 року по вересень 2024 року) - 34 місяці, а також погодженого сторонами розміру щомісячної абонентської плати - 800,00 грн, судом встановлено, що обґрунтованою сумою заборгованості відповідача є 27 200,00 грн, яка і підлягає до стягнення.
В стягненні з відповідача основної заборгованості в решті суми (7 920,00 грн) позивачу належить відмовити.
Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Суд також зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 1384,95 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 4 110,94 грн, нараховані:
- за зобов'язаннями грудня 2021 року за період з лютого 2022 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями січня 2022 року за період з березня 2022 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями лютого 2022 року за період з квітня 2022 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями березня 2022 року за період з травня 2022 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями квітня 2022 року за період з червня 2022 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями травня 2022 року за період з липня 2022 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями червня 2022 року за період з серпня 2022 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями липня 2022 року за період з вересня 2022 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями серпня 2022 року за період з жовтня 2022 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями вересня 2022 року за період з листопада 2022 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями жовтня 2022 року за період з грудня 2022 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями листопада 2022 року за період з січня 2023 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями грудня 2022 року за період з лютого 2023 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями січня 2023 року за період з березня 2023 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями лютого 2023 року за період з квітня 2023 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями березня 2023 року за період з травня 2023 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями квітня 2023 року за період з червня 2023 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями травня 2023 року за період з липня 2023 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями червня 2023 року за період з серпня 2023 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями липня 2023 року за період з вересня 2023 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями серпня 2023 року за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями вересня 2023 року за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями жовтня 2023 року за період з грудня 2023 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями листопада 2023 року за період з січня 2024 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями грудня 2023 року за період з лютого 2024 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями січня 2024 року за період з березня 2024 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями лютого 2024 року за період з квітня 2024 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями березня 2024 року за період з травня 2024 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями квітня 2024 року за період з червня 2024 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями травня 2024 року за період з липня 2024 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями червня 2024 року за період з серпня 2024 року по вересень 2024 року;
- за зобов'язаннями липня 2024 року за період вересня 2024 року;
- за зобов'язаннями серпня 2024 року за період жовтня 2024 року.
При цьому, розрахунок компенсаційних нарахувань позивачем виконано з урахуванням бази нарахування на рівні місячної абонентської плати: за грудень 2021 року - 800,00 грн, за період з січня 2022 року по вересень 2024 року - 1040,00 грн щомісячно, що є помилковим, про що судом було зазначено вище.
З урахуванням наведеного, судом за допомогою програми «IpLех» здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період та з огляду на місячний розмір абонентської плати (як базу нарахування) на рівні 800,00 грн, та встановлено, що обґрунтованими сумами компенсаційних нарахувань у спірних правовідносинах є 3 % річних у розмірі 1056,50 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 275,20 грн, які і підлягають до стягнення з відповідача.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 328,45 грн (1384,95 грн - 1056,50 грн) та інфляційних втрат в розмірі 835,74 грн (4 110,94 грн - 3 275,20 грн) задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати абонентської плати за послуги з технічного обслуговування та ремонту домофонної системи відповідач, у порушення приписів ст. 73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність порушених прав позивача.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дружби Народів 17» (Україна, 55001, Миколаївська обл., місто Южноукраїнськ, вулиця Дружби Народів, будинок 17; код ЄДРПОУ 42870394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон Юг» ((Україна, 55002, Миколаївська обл., місто Южноукраїнськ, проспект Незалежності, будинок 27, квартира 24; код ЄДРПОУ 41161171) заборгованість за договором у розмірі 27 200,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 275,20 грн, 3 % річних у розмірі 1056,50 грн та судовий збір у розмірі 2 350,75 грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 09.06.2025.
Суддя Н.О. Семенчук