14 травня 2025 року Справа № 915/1519/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Могила А.С.,
за участі представників учасників справи:
позивач (представник позивача) - Кубаль О.А.,
відповідач (представник відповідача) - в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044 код ЄДРПОУ 41348526
електронна пошта: reklama.kyiv@kmda.gov.ua
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “РОБІНЗОН УКРАЇНА», вул.Садова, 9, м. Миколаїв, 54057, код ЄДРПОУ 37101626
про: стягнення 33 879, 61 грн.
Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н та б/д (вх. № 15440/24 від 06.12.2024) в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РОБІНЗОН УКРАЇНА» заборгованість у розмірі 33 879, 61 грн. з яких: 27 605, 59 грн. - основний борг, 3 450, 70 грн. - штраф 15 %, 1735, 28 грн. - пеня, 202, 14 грн. - 3 % річних та 885, 90 грн. - інфляційне збільшення.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 3028, 00 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №786/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Києва для розміщення рекламного засобу від 28.08.2019 в частині оплати передбачених цим правочином платежів у період з 01.05.2024 по 31.10.2024.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2024 позовну заяву б/н та б/д (вх. № 15440/24 від 06.12.2024) Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшла заява про усунення недоліків (вх.№15962/24 від 18.12.2024) з додатками.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/1519/24 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул.Садова, 9, м.Миколаїв, 54057, повернута поштовим відділенням зв'язку до суду з відміткою: “За закінченням терміну зберігання» зі штрих кодовим ідентифікатором 06 102 1781 30 88.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 повторно направлено на поштову адресу місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “РОБІНЗОН УКРАЇНА» ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Надіслане відповідачу поштове відправлення, повернулось до суду з зазначенням причин невручення “адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвалою суду від 21.03.2025 для необхідності встановлення дійсних обставин справи, суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №915/1519/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.04.2025 та запропоновано позивачу надати суду в строк до 04.04.2025 письмові пояснення та докази в обґрунтування: - щодо фактичного користування відповідачем місцем (п.6.8.3 Договору); - щодо строку дії дозволів; - чи виконував відповідач зобов'язання за Договором визначені п.5.2.7 Договору.
07 квітня 2025 року від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшли додаткові пояснення по справі (вх.№122-129) в яких позивач з посиланням на п.5.2.7, п.6.8.3 Договору №786/19 від 28.08.2019 вказує, що відповідач письмово не повідомив та не надав матеріали фото фіксації здійснення демонтажу рекламного засобу, то позивачем плата за тимчасове користування місцями рекламних засобів нараховувалась згідно з умовами Договору. Оскільки відповідач не виконував зобов'язання за Договором №786/19, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.
Позивач через систему «Електронний суд» надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№5607/25 від 14.04.2025) на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпеченням особистої явки представників позивача в приміщення суду. Також, просить суд постановити ухвалу про участь представника позивача в наступного судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 14.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, судом в частині клопотання про відкладення розгляду справи відмовлено, у зв'язку з тим, що явка представника позивача не визнавалась судом обов'язковою та задоволено клопотання про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції. У відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2025.
Позивач у судовому засіданні 14.05.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, ухвалою суду від 14.04.2025 відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи. Вказана ухвала була надіслана відповідачу за його місцезнаходженням. Надіслане відповідачу поштове відправлення, повернулось до суду з зазначенням причин невручення “адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п.10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі № 990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «про відсутність адресата за вказаним нею місцем проживання (перебування)», може вважатися днем вручення копії ухвали.
У суду відсутня інформація щодо зміни місцезнаходження відповідача, ухвала суду надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка відповідає відомостям, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024, від 17.02.2025, від 21.03.2025, від 14.04.2025 були оприлюднені на офіційному вебпорталі судової влади України.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України»).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглядалась судом у розумний строк.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
На підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» від 29.04.2015 №433 ТОВ «Робінзон Україна» (арк.1523), надано:
- дозвіл на розміщення рекламного засобу №42485-14 за адресою: м.Київ, Печерський р-н, бульв.Лесі Українки, 24, строк дії дозволу з 29.04.2015 по 28.04.2020 (арк.24-26);
- дозвіл на розміщення рекламного засобу №42486-14 за адресою: м.Київ, Шевченківський р-н, просп.Перемоги, 3 (літ.А), строк дії дозволу з 29.04.2015 по 28.04.2020 (арк.27-29).
28 серпня 2019 року між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РОБІНЗОН УКРАЇНА» (рекламо розповсюджувач, відповідач) укладено договір №786/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - Договір) (арк.11-14).
У відповідності до п.1.1 Договору, за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу.
Відповідно до п.1.2 Договору, рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно і розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2211, своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу, порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.
Згідно п.1.3 Договору, надання права тимчасового користування місцем за цим Догвором є правом користування чужим майном відповідно до Глави 32 Цивільного кодексу України і не передбачає надання будь-якого майна у володіння чи користування, не підлягає відчуженню, та може бути припинене за рішенням суду на вимогу власника чи уповноваженої ним особи (балансоутримувача) місця за наявності обставин, які мають істотне значення, в тому числі якщо право користування перешкоджає використанню майна за його цільовим призначенням.
Цей Договір є договором приєднання відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.3.1 Договору, дія та умови цього Договору розповсюджується на усі встановлені за рекламорозповсюджувачем пріоритети та надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами. Встанволення/продовження будь-якого пріоритету та надання/продовження будь-якого на розміщення зовнішньої реклами, внесення до них змін, анулювання/припинення здійснюється на підставі відповідного наказу робочого органу/розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
У відповідності до п.3.2. Договору, робочий орган та/або КП "Київреклама" здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.
Згідно п.5.2.7 Договору, рекламорозповсюджувач зобов'язаний демонтувати самостійно та за власний рахунок РЗ на наступний день після закінчення строку дії дозволу письмово повідомивши про це Робочий орган із наданням матеріалів фото фіксації здійснення демонтажу.
Відповідно до п. 6.1 Договору, сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.
Пунктом 6.2 Договору визначено, що плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом у порядку, визначеному рішенням Київської міської ради або її виконавчого органу.
Згідно п.6.3 Договору, підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.
У відповідності до п.6.4. Договору, плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.
Пунктом 6.5. Договору передбачено, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу.
Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу (п. 6.6. договору).
Відповідно до п.6.8. Договору плата за тимчасове користування місцем нараховується:
- до дати закінчення строку дії дозволу;
- до прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу:
- до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову у продовженні строку дії дозволу ( у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії дозволу) - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про продовження дозволу.
У разі нездійснення рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до п.5.2.7 договору після закінчення строку дії дозволу плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ робочим органом органом або КП "Київреклама".
У відповідності до п.6.13 Договору, розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.
Згідно п. 6.14 Договору, плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця на зазначений казначейський рахунок. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
У п. 6.16 Договору визначено, що у разі недостатності суми проведення платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу - основна сума боргу; у другу чергу - пеня та штрафи.
Відповідно до п.8.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому.
У відповідності до п.8.3 Договору, закінчення строку дії Договору, його припинення, розірвання, відмова від Договору не звільняє рекламо розповсюджувача від виконання обов'язків, що залишились невиконані ним протягом строку дії Договору, в тому числі зобов'язання зі сплати заборгованості та заходів відповідальності, визначених Договором.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Також, 28.08.2019 між позивачем та відповідачем складено та підписано Додаток №1 до Договору №786/19 «Адресний перелік №1» (арк.14), відповідно до якого рекламо розповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресами:
- номер дозволу №42485-14, тип (вид) РЗ - рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розміри 12.100х0,865, площа вертикальної/горизонтальної проекції - 10,4665, місце розміщення РЗ (адреса) - Печерський р-н, бульв.Лесі Українки, 24, розмір плати за місяць - 6 436,90 грн., № та дата розпорядження про надання /продовження строку дії дозволу - №433 від 29.04.2015, дата початку дії (з якої продовжено строк дії дозволу) - 29.04.2015, дата кінця строку дії дозволу - 28.04.2020;
- номер дозволу №42486-14, тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 8.125х0,830, площа вертикальної/горизонтальної проекції - 6.7438, місце розміщення РЗ (адреса) - Шевченківський р-н, просп.Перемоги, 3 (літ.А), розмір плати за місяць - 2 764,96 грн., № та дата розпорядження про надання /продовження строку дії дозволу - №433 від 29.04.2015, дата початку дії (з якої продовжено строк дії дозволу) - 29.04.2015, дата кінця строку дії дозволу - 28.04.2020.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач у порушення укладеного між сторонами договору письмово не повідомив та не надав матеріали фото фіксації демонтажу рекламного засобу, тому позивачем на підставі умов договору нараховувалась плата за розміщення рекламного засобу за період з 01.05.2024 по 31.10.2024, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 27 605,59 грн.
За таких обставин, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу, позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 27 605,59 грн., а також штраф, передбачений п.7.3. договору у розмірі 15% простроченої суми у розмірі 3 450,70 грн., пеню у розмірі 1 735,28 грн., 3% річних у сумі 202,14 грн. та інфляційні втрати у розмірі 885,90 грн., нараховані на суму боргу за період з 20.05.2024 по 01.11.2024.
У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини, пов'язані із розміщенням зовнішньої реклами у місті Києві, регулюються Законом України «Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (далі - Правила №2067), Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженими розпорядженням Київської міської ради від 05.02.2019 №207 (далі - Порядок №207) та іншими нормативними актами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу», зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
У відповідності до ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Правил №2067, визначено, що місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Відповідно до п. 3 Правил №2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється.
Згідно п.4 Правил №2067, на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.
У відповідності до п.23 та п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
За змістом пункту 32 Правил №2067, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Відповідно до пункту 2.11.1 Порядку №207, підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення РЗ (далі - плата) та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання (продовження) дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.
Згідно із пунктами 2.11.2, 2.11.3 Порядку №207, плата зараховується до бюджету міста Києва в порядку, встановленому Київською міською радою. Розмір плати та порядок її нарахування визначається виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).
У відповідності до ч.7 ст.193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч.1 ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п.33 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п.6.8. Договору, плата за тимчасове користування місцем нараховується:
- до дати закінчення строку дії дозволу;
- до прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу - у разі звернення Рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу:
- до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову у продовженні строку дії дозволу (у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії дозволу) - у разі звернення Рекламорозповсюджувача із заявою про продовження дозволу.
У разі нездійснення Рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до п.5.2.7 договору після закінчення строку дії дозволу плата нараховується за весь час фактичного користування Рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування органом або КП «Київреклама».
Так, матеріали справи, не містять доказів здійснення відповідачем свого зобов'язання щодо демонтажу РЗ, як то визначено п.5.2.7 Договору, тому суд доходить висновку, що після закінчення строку дії дозволу Рекламорозповсюджувач фактично продовжував користуватися наданим місцем.
Доказів на спростування зазначеного відповідачем до суду не подано.
Відтак, судом встановлено, що відповідач у період з 01.05.2024 по 31.10.2024 оплату за користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Києва, для розміщення рекламного засобу не здійснив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 27 605,59 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Враховуючи викладене вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 27 605,59 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 202,14 грн. нараховані:
- за період з 20.05.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,94 грн. у розмірі 62,60 грн.;
- за період з 20.06.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 50,91 грн.;
- за період з 20.07.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 39,60 грн.;
- за період з 20.08.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 27,91грн.;
- за період з 20.09.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 16,22 грн.;
- за період з 20.10.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 4,90 грн.
Так, згідно п.6.14 Договору, плата за тимчасове користування місцем переказується не пізніше 20 числа поточного місяця.
Отже, враховуючи умови Договору граничним строком оплати товару є 20 число (включно) поточного місяця. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання наступає з 21 числа поточного місяця.
Судом, за допомогою програми «ipLex» з урахуванням вірного визначення періоду прострочення, здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних становить 199,88 грн. нарахований:
- за період з 21.05.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,94 грн. у розмірі 62,23 грн.;
- за період з 21.06.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 50,53 грн.;
- за період з 21.07.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 39,22 грн.;
- за період з 21.08.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 27,53грн.;
- за період з 21.09.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 15,84 грн.;
- за період з 21.10.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 4,53 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2,26 грн. (202,14 грн. - 199,88 грн.) задоволенню не підлягають.
Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 885,90 грн. нараховані:
- за період з червня 2024 року по жовтень 2024 року на суму заборгованості 4 600,94 грн. у розмірі 286,81 грн.;
- за період з липня 2024 року по жовтень 2024 року на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 181,60 грн.;
- за період з серпня 2024 року по жовтень 2024 року на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 181,60 грн.;
- за період з вересня 2024 року по жовтень 2024 року на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 153,07 грн.;
- за жовтень 2024 року на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 82,82 грн., розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором", яке містить частина шоста статті 232 ГК України, потрібно розуміти так, що допускається існування іншого припису в законі, яке регулює відповідні відносини, або іншої умови договору, що регулює конкретні відносини сторін, які виконують функцію спеціальної норми стосовно загальної норми частини шостої статті 232 ГК України.
Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду із застосування частини шостої статті 232 ГК України у подібних правовідносинах, цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 19.11.2020 у справі №910/12765/19, постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 №910/17317/17, від 20.08.2021 у справі №910/13575/20.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, за приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ, застосовується розмір пені, встановлений договором.
У відповідності до п.7.2 Договору, робочий орган застосовує до рекламо розповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 1 735,28 грн. нараховану:
- за період з 21.05.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,94 грн. у розмірі 542,31 грн.;
- за період з 21.06.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 437,97 грн.;
- за період з 21.07.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 339,92 грн.;
- за період з 21.08.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 238,59 грн.;
- за період з 21.09.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 137,27 грн.;
- за період з 21.10.2024 по 01.11.2024 на суму заборгованості 4 600,93 грн. у розмірі 39,22 грн., розмір якої є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно п.7.3 Договору, робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідачам 15% штрафу від простроченої суми 23 004,66 грн. у розмірі 3 450,70 грн., розмір якого є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене вище, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання, відповідач у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові основної заборгованості.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РОБІНЗОН УКРАЇНА» (вул.Садова, 9, м. Миколаїв, 54057, код ЄДРПОУ 37101626) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044 код ЄДРПОУ 41348526):
- основний борг в сумі 27 605,59 грн.;
- 15% штрафу в розмірі 3 450,70 грн.;
- пені у розмірі 1 735,28 грн.;
- 3% річних у розмірі 199,88 грн.;
- інфляційних у розмірі 885,90 грн.;
- судовий збір у розмірі 3 027,70 грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 06.06.2025 (у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні)
Суддя Н.О.Семенчук