про повернення заяви про забезпечення позову
05 червня 2025 року Справа № 915/857/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали заяви (вх. № 8439/25 від 03.06.2025) про вжиття заходів забезпечення позову по справі
за позовом Селянського (фермерського) господарства «Мрія», провулок Сонячний, 14, м. Бобринець, Кіровоградська область, 17036 (код ЄДРПОУ 31754787)
до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Зелені Кошари» Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення», село Зелені Кошари, Первомайський район, Миколаївська область, 55276 (код ЄДРПОУ 20877828)
про стягнення коштів у розмірі 2 230 861, 74 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Селянське (фермерське) господарство «Мрія» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Зелені Кошари» Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» заборгованість у розмірі 2 230 861, 74 грн., з яких: за договором на виконання сільськогосподарських робіт б/н від 20.11.2023р. 1 548 335, 09 грн. - сума основного боргу, 413 957, 86 грн. - пеня, 44 852, 34 грн. - 3 % річних, 223 716, 45 грн. - інфляційні.
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 33 462, 93 грн.
03.06.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області позивачем СФГ "Мрія" разом з позовною заявою (вх. № 8431/25 від 03.06.2025) подано заяву (вх. № 8439/25 від 03.06.2025) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, як в національній валюті (гривня), що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, та належать державному підприємству «Дослідне господарство «Зелені Кошари» Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» (ЄДРПОУ - 20877828, адреса місцезнаходження: 55276, Миколаївська обл., Первомайський район, село Зелені Кошари) в межах ціни позову у розмірі 2 230 861, 74 грн.
Розглянувши заяву про забезпечення позову (вх. № 8439/25 від 03.06.2025), судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
18.10.2023 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-IX від 29.06.2023 року, яким, зокрема, внесено зміни до ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 6 ГПК України електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 140 ГПК України суд повертає заяву про забезпечення позову заявнику також встановивши, що заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Судом встановлено, що заява про забезпечення позову направлена до суду у паперовій формі та підписана Ворошиловим Ю.В., який має зареєстрований електронний кабінет.
Проте, Селянським (фермерським) господарством «Мрія», яке (юридична особа) в розумінні ст. 6, 45, 139, 140 ГПК України є особою, яка звертається до суду (заявник, позивач, сторона у справі), не дотримано приписів абз. 1 ч. 6 ст. 6 ГПК України та не зареєстровано електронний кабінет в Єдиній інформаційно-комунікаційній системі, що підтверджується наявною у матеріалах справи відповіддю № 11655517 від 05.0.2025 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС за параметром пошуку код ЄДРПОУ 31754787.
Крім того, судом встановлено, що заявником не зазначено про наявність електронного кабінету у інших осіб, які можуть набути статусу учасника справи.
Отже, не дотримано п. 2 ч. 1 ст. 139, абз. 2 ч. 7 ст. 140 ГПК України.
Судом встановлено, що у заяві (вх. № 8439/25 від 03.06.2025) про забезпечення позову не зазначено пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, що є порушенням п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 ГПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 10 ст. 174 ГПК України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України “Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п. 3 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» за подання до господарського суду: заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову; заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяви про скасування рішення третейського суду; заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду; заяви про роз'яснення судового рішення сплачується судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028, 00 грн.
Отже, за подання заяви про забезпечення позову заявник мав сплатити судовий збір у розмірі 1 514, 20 грн. (3 028, 00 грн. х 0, 5).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова КГС ВС від 04.08.2021 у справі № 904/424/21; постанова КЦС ВС від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20).
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява №28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 60).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
Звертаючись до суду зі скаргою/заявою, скаржник зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи. Своєю чергою механізм реалізації перевірки зарахування коштів судового збору визначений частиною другою статті 9 Законом України “Про судовий збір».
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином, обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд (постанови ВС від 28.04.2022 у справі № 520/10006/21, від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22, від 02.05.2024 у справі № 440/9709/23).
Обов'язок перевірити факт зарахування судового збору у конкретній справі покладається на суд (постанова КАС ВС від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22).
Судом також встановлено, що до матеріалів заяви про забезпечення позову (вх. № 8439/25 від 03.06.2025) заявником подано платіжну інструкцію № 2005 від 31.03.2025 на суму 1 514, 00 грн. з призначенням платежу “*;101;31754787;;(101 31754787;Судовий збiр, за позовом СФГ "МРIЯ", Господарський суд Миколаївської областi /22030101».
Водночас судом встановлено, що сума судового збору згідно вищевказаної платіжної інструкції сплачена по іншій господарській справі № 915/549/25.
Враховуючи вищевикладене, подана платіжна інструкція № 2005 від 31.03.2025 не є належним доказом сплати судового збору у даній справі, оскільки сплата судового збору згідно вказаного платіжного доручення здійснена по іншій господарській справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 ГПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом відповідно до вимог закону) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Велика Палата Верховного Суду сформувала наступний висновок про застосування норм права.
Здійснюючи тлумачення частини третьої статті 56 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду, доходить висновку, що її формулювання дозволяє виснувати про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що, окрім керівника і члена виконавчого органу, такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України [статут, положення, трудовий договір (контракт)].
Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні (постанова ВП ВС від 20.11.2024 по справі № 910/16580/23).
Тлумачення ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" дозволяє дійти висновку, що якщо до поданої заяви (скарги), клопотання не додано документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу в порядку самопредставництва в суді відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити прізвище, ім'я, по батькові, дату обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи та уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, наведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (постанова ВС від 06.07.2023 справа № 908/3413/21 (908/2098/22)).
Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
За відсутності в матеріалах справи документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу як представника (адвоката) в суді або діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, та відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) відомостей, що така особа уповноважена діяти від імені юридичної особи в суді без довіреності в порядку самопредставництва, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню скаржнику.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 7 березня 2018 року в справі № 921/502/17-г/8, від 23 січня 2020 року в справі № 905/1144/19, від 2 березня 2020 року в справі № 910/6718/19, від 13 березня 2020 року в справі № 922/2844/19, від 23 січня 2020 року в справі № 926/1336/19.
Судом встановлено, що позивач СФГ "Мрія" звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Зелені Кошари» Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» про стягнення коштів в сумі 2 230 861, 74 грн., тобто розгляд вказаної справи повинен здійснюватись за правилами загального позовного провадження (п. 8 ч. 4 ст. 247 ГПК України).
В силу ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 58 ГПК України представником позивача у даній справі може бути адвокат або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи).
Судом встановлено, що позовна заява підписана Ворошиловим Юрієм Вікторовичем.
На підтвердження повноважень представника Ворошилова Юрія Вікторовича до позовної заяви додано доручення № 1 від 21.05.2025 на представництво інтересів Селянського (фермерського) господарства «Мрія».
Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Селянське (фермерське) господарство «Мрія» (код ЄДРПОУ 31754787) особою (-ами), які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності є Жовтенко Юрій Дмитрович, голова господарства, 15.03.2024 (обмеження відсутні) - керівник.
Підписантом Ворошиловим Ю.В. до позовної заяви не надано доказів на підтвердження того, що Ворошилов Ю.В. має статус адвоката.
Отже, матеріали поданої позовної заяви не містять доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, в порядку ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 58 ГПК України.
Заява про забезпечення позову (вх. № 8431/25 від 03.06.2025) також підписана Ворошиловим Ю. В. До заяви про забезпечення позову доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала заяву, не подано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підписана особою, яка не має права її підписувати.
Відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Суд повертає заяву про забезпечення позову заявнику також встановивши, що заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись ч. 7 ст. 140 ГПК України, дійшов висновку про повернення заяви про забезпечення позову (вх. № 8439/25 від 03.06.2025) разом з доданими до неї документами.
Керуючись ст. 2, 11, 14, 42, 137, 140, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву про забезпечення позову Селянського (фермерського) господарства «Мрія» (вх. № 8439/25 від 03.06.2025) та додані до неї документи повернути заявнику Селянському (фермерському) господарству «Мрія».
Додаток:
- заява про забезпечення позову (вх. №8439/25 від 03.06.2025) з додатком.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені ст. 254-257 ГПК України.
Суддя Е.М. Олейняш