26 травня 2025 року Справа № 915/530/23
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника позивача: Горбача А.М. (в режимі ВКЗ),
представник відповідача: Іноземцева Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз",
про: стягнення 402740,80 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" грошові кошти у загальному розмірі 402740,80 грн, з яких: 279635,50 грн - основний борг по договору №2002000111 від 04.02.2020 транспортування природного газу за перевищення замовлених потужностей за період з квітня по жовтень 2021 року; 26001,26 грн - пеня; 84991,51 грн - інфляційні втрати; 12112,53 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 13.04.2023 (головуючий суддя Ткаченко О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання із розгляду справи по суті на 03.07.2023, яке в подальшому неодноразово відкладалось.
11.08.2023 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому останній заперечує проти вимог позивача та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
16.08.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача.
В зв'язку із звільненням у відставку головуючого у даній справі судді Ткаченка О.В. проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024, - справу призначено до розгляду головуючому судді Алексєєва А.П.
В зв'язку із відпусткою головуючого у даній справі судді Алексєєва А.П. по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №94 від 19.07.2024 проведено повторний автоматизований розподіл даної справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024, - дану справу призначено до розгляду головуючому судді Мавродієвій М.В.
Ухвалою суду від 29.07.2024 справу прийняти до провадження головуючим суддею Мавродієвою М.В., розгляд справи почато спочатку. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 11.09.2024.
У підготовчих засіданнях 11.09.2024, 16.10.2024 та 28.10.2024 судом оголошувались перерви відповідно до 16.10.2024, 28.10.2024 та 13.11.2024.
Ухвалою суду від 13.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2024.
04.12.2024 за вхід.№15320/24 до суду надійшов зустрічний позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" б/н від 04.12.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про визнання пункту 13.5 договору транспортування природного газу №20020000111 від 04.02.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», недійсним з моменту укладення.
Ухвалою суду від 06.12.2024 зустрічну позовну заяву б/н від 04.12.2024 (вхід.№15320/24 від 04.12.2024) повернуто Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз».
11.12.2024 судом відкладено розгляд справи на 15.01.2025.
У зв'язку з надходженням до суду ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 про невідкладне надіслання матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, матеріали справи було направлено до суду апеляційної інстанції та ухвалою від 15.01.2025 судом зупинено провадження у справі до повернення матеріалів справи в провадження Господарського суду Миколаївської області.
20.01.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій.
24.01.2025 від позивача до суду надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
У зв'язку з поверненням матеріалів справи в провадження Господарського суду Миколаївської області ухвалою суду від 31.03.2025 поновлено провадження у справі, судове засідання у справі призначено на 30.04.2025.
30.04.2025 судом відкладено розгляд справи на 16.05.2025 за відповідним клопотанням відповідача.
У судовому засіданні 16.05.2025 судом оголошено перерву до 26.05.2025.
В ході розгляду справи представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 26.05.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Керуючись Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС), 04.02.2020 між позивачем, як оператором, та відповідачем, як замовником, було укладено договір №2002000111 транспортування природного газу (далі - Договір), за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п.2.1 Договору).
Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що такий договір відповідає умовам типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2497 від 30.09.2015.
Відповідно до п.2.2 Договору, замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуг є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання.
Згідно п.2.8 Договору, взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператор відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи (копія повідомлення додається) за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.
Відповідно до п.2.5 Договору, замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Згідно п.4.1 Договору, замовник зобов'язаний, зокрема, не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності, у порядку, визначеному цим договором та Кодексом.
Відповідно до п.3.2. Договору, оператор має право, зокрема, стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності.
Позивач за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме:
- за квітень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 41,20050 тис.куб.м. всього на загальну суму 6138,54 грн;
- за травень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 6,85542 тис.куб.м. всього на загальну суму 1021,40 грн;
- за червень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 6,00969 тис.куб.м. всього на загальну суму 895,39 грн;
- за липень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 1,68446 тис.куб.м. всього на загальну суму 250,97 грн;
- за серпень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 1,38847 тис.куб.м. всього на загальну суму 206,87 грн;
- за вересень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 1 810,36630 тис.куб.м. всього на загальну суму 269730,10 грн;
- за жовтень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 9,34434 тис.куб.м. всього на загальну суму 1392,23 грн.
Відповідно до п.8.4 Договору, замовник, який є оператором газорозподільної системи, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.
У випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності замовником (оператором газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди.
Позивачем було направлено в інформаційній платформі відповідачу:
- рахунок №04-2021-2002000111/1000421 від 30.04.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за квітень 2021 року на загальну суму 6138,54 грн;
- рахунок №05-2021-2002000111/1000521 від 31.05.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за травень 2021 року на загальну суму 1021,40 грн;
- рахунок №06-2021-2002000111/1000621 від 30.06.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за червень 2021 року на загальну суму 895,39 грн;
- рахунок №07-2021-2002000111/1000721 від 31.07.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за липень 2021 року на загальну суму 250,97 грн;
- рахунок №08-2021-2002000111/1000821 від 31.08.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за серпень 2021 року на загальну суму 206,87 грн;
- рахунок №09-2021-2002000111/1000921 від 30.09.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за вересень 2021 року на загальну суму 269730,10 грн;
- рахунок №10-2021-2002000111/1001021 від 31.10.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за жовтень 2021 року на загальну суму 1392,23 грн.
Згідно п.11.2 Договору, оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора.
При цьому п.11.3 Договору встановлено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріплені печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовано відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулювання відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.
Позивачем направлено відповідачу акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) за квітень - жовтень 2021 року в загальній сумі 279635,50 грн.
Уповноваженою особою відповідача без зауважень підписано та скріплено печаткою акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) за квітень - жовтень 2021 року на загальну суму 279635,50 грн які підписані відповідачем.
Позивач стверджує, що у строки встановлені п.8.4 Договору, відповідач не оплатив на користь позивача вартість перевищення договірної потужності за квітень - жовтень 2021 року в загальній сумі 279635,50 грн, чим порушив умови п.п.2.5, 8.4 Договору.
Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідач в заперечення проти вимог позивача посилався на наступне:
- додатки 1 та/чи 2 до договору транспортування газу між сторонами не укладалися саме з тієї причини, що відповідачу, як Оператору ГРМ, для здійснення ліцензійної діяльності не потрібна замовлена потужність (ні річна, ні місячна, ні на період газової доби);
- свої потреби газу на ВТВ і власні потреби відповідач міг забезпечити шляхом укладення договору з одним з постачальників газу, в такому разі дозволену потужність на точках входу і виходу мав обов'язок набути постачальник газу для потреб відповідач;
- у спірний період часу договір транспортування газу сторонами не виконувався: на умовах договору транспортування відповідач газ на точках входу не подавало і на точках виходу не приймало, послуги транспортування газу не надавалися; відносини сторін регулювалися технічною угодою від 31.01.2020;
- відповідач не користувалося потужністю газотранспортної системи, тому, не могло перевищити дозволену потужність;
- належним відповідачем у справі є постачальник, якому належав переданий на точках виходу газ;
- потужність неможливо транспортувати і вимірювати в кубічних метрах. Передавати (транспортувати) можливо енергію. Природний газ не є енергією;
- дозволена потужність є правом, а не послугою. Перевищення дозволеної потужності є протиправною поведінкою особи і може мати наслідком застосування фінансових санкцій, передбачених договором.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача нарахованої до стягнення суми заборгованості за перевищення договірної потужності по спірному договору транспортування природного газу в період квітень - жовтень 2021 року та нарахованих на суму основного боргу пені, 3% річних та інфляційних втрат.
За приписами пункту 2 розділу 1 глави IV Кодексу ГТС, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Згідно пункту 5 розділу 1 глави 1 Кодексу ГТС, розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу, а розподілена (договірна) потужність - це частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування.
Абзац 2 пункту 1 розділу 1 глави IX Кодексу ГТС визначає, що розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Відповідно до пункту 15 розділу 1 глави IX Кодексу ГТС, величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.
Згідно пункту 3 розділу 2 глави XI Кодексу ГТС, у випадку якщо замовник послуг транспортування природного газу не надасть оператору газотранспортної системи номінацію згідно з положеннями пункту 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу.
Пунктом 2 розділу 3 глави XV Кодексу ГТС, встановлено, що оператор газотранспортної системи з метою уникнення можливості виникнення перевантажень вчиняє дії, зокрема, по стягненню із замовника послуг транспортування додаткової оплати за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.
Укладений між сторонами спірний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до приписів ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст.ст.626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст.ст.509, 526 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п.8.4 Договору, замовник, який є оператором газорозподільної системи, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.
У випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності Замовником (Оператором газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди.
Як вище встановлено судом у відповідності до приписів п.8.4 Договору позивачем було направлено в інформаційній платформі відповідачу звіти про використання замовленої потужності відповідачем за газові місяці квітень - жовтень 2021 року та рахунки на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 279635,50 грн.
Згідно п.п.11.1-11.3 Договору, послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг. Оператор до 15-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг.
Судом встановлено, що відповідачем без жодних зауважень підписано та скріплено печаткою акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) за квітень - жовтень 2021 року на загальну суму 279635,50 грн.
Наведені відповідачем у відзиві та додаткових письмових поясненнях доводи проти вимог позивача судом відхиляються, оскільки акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) за спірний період відповідачем підписано та скріплено печаткою без жодних зауважень.
За змістом ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу приписів п.4 ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.3 ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В силу приписів ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).
За таких обставин обов'язок доведення факту своєчасності оплати за перевищення договірної потужності по спірному договору закон покладає на відповідача.
Водночас, судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов спірного договору, вартість перевищення договірної потужності у спірному періоді на користь позивача не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем в розмірі 279635,50 грн.
Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про своєчасність виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності здійснення розрахунків за перевищення розміру договірної потужності, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за перевищення розміру договірної потужності у сумі 279635,50 грн є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.
В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, що у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані окремо на кожну суму щомісячних грошових зобов'язань 12112,53 грн - 3% річних за загальний період з 21.05.2021 по 27.03.2023 та 84991,51 грн інфляційних втрат за загальний період з червня 2021 року по лютий 2023 року.
Судом перевірено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 13.5 Договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.
Судом встановлено, що у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані окремо на кожну суму щомісячних грошових зобов'язань 26001,26 грн пені за загальний період з 21.05.2021 по 22.05.2022.
Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірними та правильними, виконаним з урахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України, відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Проте, судом прийнято до уваги, що відповідач в письмовому клопотанні від 20.01.2025 просить суд зменшити розмір стягуваної пені на 90%.
В обгрунтування такого клопотання відповідач вказує наступне:
- з 01.10.2023 року відповідач не є оператором газорозподільної системи, не здійснює розподіл природного газу на території Миколаївської області, а тому не отримує жодних надходжень від основної діяльності, та наразі відповідач знаходиться у критичному фінансово-господарському стані, у зв'язку з тим, що постановою №1773 від 29.09.2023 НКРЕКП зупинила АТ "Миколаївгаз" дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 29 червня 2017 року №853;
- виникла дебіторська заборгованість, через наявний дефіцит коштів пов'язаний із систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб, які знаходяться під захистом критичної інфраструктури під час воєнного стану, а саме: підприємства, що здійснюють діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», діяльність з водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, тваринництва, виробництва харчових продуктів, підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, підприємства залізничного транспорту;
- єдиним джерелом надходження коштів на рахунки відповідача є оплата споживачами заборгованості за послугу розподілу природного газу, яка на сьогодні є надзвичайно низькою та стягується товариством в судовому порядку;
- з побутових споживачів заборгованість у примусовому порядку протягом 2022 та частини 2024 року не стягувалась, оскільки тимчасово, на період дії воєнного стану на території України забороняється примусове виконання рішень про стягнення з фізичних осіб заборгованості за житлово-комунальні послуги, а тому відповідач, як стягувач, у цих правовідносинах знаходиться у нерівному стані, оскільки як стягувач має обмеження, а боржники мають послаблення в силу ЗУ «Про виконавче провадження»;
- найбільшими кредиторами відповідача із погашення заборгованості, підтвердженої судовими рішеннями, що набрали законної сили є АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». В той же час, кредиторська заборгованість утворилась через затвердження Регулятором тарифів на розподіл природного газу для відповідача на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв підприємству покривати обґрунтовані витрати протягом 2014-2023 років, що призвело до збитковості відповідної діяльності та накопичення боргів перед зазначеними кредиторами;
- відповідач має заборгованість щодо повернення надміру сплачених сум за розподіл природного газу як побутовими так і непобутовими споживачами, що оплачується товариством по мірі надходження коштів в першу чергу. Станом на сьогодні, всі фінансові надходження направляються на погашення кредиторської заборгованості та виплату заробітної плати, сплату податків та зборів;
- платоспроможність відповідача зменшується, надходження коштів на рахунки підприємства знаходяться на низькому рівні, що призводить до великих труднощів розраховуватися з працівниками підприємства (фонд оплати праці), а також здійснювати закупівлі енергоносіїв, паливно-мастильних матеріалів, придбавати необхідні матеріали та обладнання, тощо, без чого неможливо забезпечити проведення аварійно-відновлювальних робіт на які розраховує український Уряд в умовах воєнного стану;
- відповідач був підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечувало енергетичну незалежність Миколаївської області, особливо в період початку опалювального сезону 2022-2023 років. На сьогодні, захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України, а тому забезпечення роботи газорозподільної системи у воєнний час є одним з пріоритетних завдань українського Уряду;
- відповідач під час воєнного стану докладало та продовжує докладати усіх зусиль для збереження можливості забезпечувати роботу підприємства в нормальному режимі та продовжувати надавати послуги з розподілу природного газу споживачам усіх категорій, у тому числі для об'єктів Міністерства оборони України, госпіталів, захисних споруд та інших об'єктів, що є вкрай необхідними у воєнний час для життєдіяльності регіону; аварійні бригади працюють на безперервній основі, технічний персонал на постійній основі забезпечує аварійне відновлення пошкоджених ділянок газопроводу та забезпечує стале функціонування газопостачання в зоні ліцензованої діяльності.
- через масовані ракетні обстріли підприємств енергетичної інфраструктури, на відновлення якої потрібен як час так і значні фінансові витрати, а тому відповідач має бути готовим в будь-який час для реагування та негайного відновлення пошкоджених об'єктів газової системи області (в разі такого руйнування).
Позивач заперечує проти задоволення такого клопотання відповідача посилаючись на наступне:
- зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань; таке зменшення не є обов'язком суду;
- приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер;
- при вирішенні питання щодо зменшення пені суди не повинні допускати фактичного звільнення від їх сплати;
- зменшення розміру штрафних санкцій на 90% є не зменшенням, а фактично відмовою у стягненні пені та звільненням відповідача від виконання обов'язку щодо необхідності своєчасної сплати наданих послуг.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, суд приходить до такого.
Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).
У відповідності до ст.233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.
Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов?язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов?язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов?язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі № 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.
Проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини прострочки здійснення платежів, необхідність судового захисту майнових прав позивача, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов?язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і, з урахуванням інтересів позивача, існують об'єктивні підстави для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру стягуваної пені на 50%.
За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 13000,63 грн пені.
Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 84991,51 грн інфляційних втрат, 12112,53 грн - 3% річних та 13000,63 грн пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов'язання.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 279635,50 грн основного боргу по договору №2002000111 від 04.02.2020 транспортування природного газу за перевищення замовлених потужностей за період з квітня по жовтень 2021 року; 13000,63 грн пені, 84991,51 грн інфляційних втрат, 12112,53 грн - 3% річних та 6041,11 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 09.06.2025.
Суддя М.В.Мавродієва