вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1529/24
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНАГРО УКРАЇНА», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД АГРОЦЕНТР», Київська обл., Броварський р-н., м. Бровари
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ «ДЖЕРЕЛО», м. Миколаїв
про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та збитків
представники:
від позивача - Д.Слюсар, Д.Колесник
від відповідача - С.Круторогова
від третьої особи - не з'явився
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «САНАГРО УКРАЇНА» б/н від 12.06.2024 року (вх. №823/24 від 14.06.2024) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД АГРОЦЕНТР» (далі - відповідач) про стягнення 13019203,06 грн., з яких 7528339,83 грн. штрафу за непоставлений товар, 366726,35 грн. пені, 19263,52 грн. 3% річних та 5104873,36 грн. збитків.
Ухвалою суду від 17.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1529/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.07.2024 року.
До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 05.07.2024 року (вх. №7263/24 від 08.07.2024), в якому відповідач проти позову заперечує.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 10.07.2024 року (вх. №5365 від 10.07.2024) про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив.
Також від позивача надійшло клопотання б/н від 15.07.2024 року (вх. №7751/24 від 16.07.2024) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 16.07.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1529/24 та відкладено підготовче засідання на 17.09.2024 року.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив б/н від 16.09.2024 року (вх. №10058/24 від 16.09.2024).
Ухвалою суду від 17.09.2024 року відкладено підготовче засідання на 29.10.2024 року.
До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 25.10.2024 року (вх. №8416/24 від 25.10.2024) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; заперечення на відповідь на відзив б/н від 25.10.2024 року (вх. №11932/24 від 25.10.2024); клопотання б/н від 25.10.2024 року (вх. №11937/24 від 25.10.2024) про зменшення розміру штрафних санкцій; заява б/н від 25.10.2024 року (вх. №11938/24 від 25.10.2024) про виклик свідка.
Також, від позивача надійшли заперечення б/н від 29.10.2024 року (вх. №10751/24 від 29.10.2024) щодо залучення третьої особи.
Ухвалою суду від 29.10.2024 року клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ «ДЖЕРЕЛО». У задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків відмовлено. Відкладено підготовче засідання на 10.12.2024 року.
До суду від третьої особи через систему «Електронний суд» надійшли пояснення б/н від 09.12.2024 року (вх. №14110/24 від 10.12.2024), в яких третя особа просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 09.12.2024 року (вх. №14115/24 від 10.12.2024) на виконання п. 6 резолютивної частини ухвали суду від 29.10.2024 року.
Представник третьої особи, належним чином повідомленої про час та місце розгляду даної справи, у судове засідання 10.12.2024 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 10.12.2024 року відкладено підготовче засідання на 04.02.2025 року.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь б/н від 31.01.2025 року (вх. №1466/25 від 03.02.2025) на пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Представник третьої особи, належним чином повідомленої про час та місце розгляду даної справи, у судове засідання 04.02.2025 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 04.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу №911/1529/24 до судового розгляду по суті на 11.03.2025 року.
Представник третьої особи, належним чином повідомленої про час та місце розгляду даної справи, у судове засідання 11.03.2025 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 11.03.2025 року суд перейшов до стадії розгляду справи по суті. Представники позивача виступили зі вступним словом, однак під час виступу зі вступним словом представника відповідача стався збій у роботі сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/, тому суд не мав можливості продовжувати розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 11.03.2025 року відкладено розгляд справи по суті на 01.04.2025 року, однак, судове засідання не відбулося.
Ухвалою суду від 05.05.2025 року призначено розгляд справи №911/3190/24 по суті на 27.05.2025.
Представник третьої особи, належним чином повідомленої про час та місце розгляду даної справи, у судове засідання 27.05.2025 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2025 року позов підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.05.2025 року проти позову заперечив та просив в позові відмовити повністю.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 27.05.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між ТОВ «ЗАХІД АГРОЦЕНТР» (за договором - Постачальник) та ТОВ «САНАГРО Україна» (за договором - Покупець) 31.07.2023 року укладено Договір поставки мінеральних добрив №23-116 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, відповідно до Специфікацій, еталонів-зразків, затверджених Покупцем, а також те, що Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.
Згідно Специфікації №ЗА000000001 від 01.08.2023 року до Договору (далі - Специфікація), сторонами погоджено найменування товару - Амофос NP 11:52 країна-виробник - Марокко пакування - біг-беги по 500 кг кількість -1276 т ціна - 32500,20 грн./т сума - 41470255,20 грн. порядок оплати - 100% попередня оплата кожної окремої партії товару до моменту відвантаження кількість партій товару, умови та термін поставки - DDP*, до 20 серпня 2023 року.
Згідно п. 1.2 Договору, ціна, кількість, асортимент, терміни поставки товару обумовлюються в додатках до Договору, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до Договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.1 Договору, Постачальник поставляє виготовлений товар партіями в терміни, зазначені в додатках до Договору. Відвантаження партій Товару, визначених Специфікаціями, здійснюється у строки визначені підписаною Сторонами Специфікацією на конкретну партію Товару.
Згідно п. 4.2 Договору, розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника з урахуванням ПДВ, згідно рахунку-фактури, на умовах попередньої оплати 100% вартості партії Товару (якщо інше не зазначено в Специфікаціях/додатках до Договору), визначеної Сторонами у Специфікації.
Позивачем на виконання п. 4.2 Договору, здійснено 100% передоплату за окремі партії товару і перераховано на рахунок відповідача 21125020,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №986 від 01.08.2023, №1058 від 16.08.2023.
Однак, відповідачем зобов'язання з поставки товару повністю не виконано і здійснено часткову поставку товару в кількості 117,801 т (замість 1276 т) на суму 3828556,05 грн., що підтверджується видатковими накладними: №456 від 19.08.2023 року в кількості 22,674 т на суму 736909,53 грн., №457 від 19.08.2023 року в кількості 24,091 т на суму 782962,32 грн., №460 від 20.08.2023 року в кількості 23,612 т на суму 767394,72 грн., №458 від 22.08.2023 року в кількості 23,672 т на суму 769344,73 грн., №459 від 22.08.2023 року в кількості 23,752 т на суму 771944,75 грн.
Як зазначено позивачем, 26.08.2023 року відповідач при зустрічі повідомив позивача про відсутність іншої частини товару та про його наявність з 05.09.2023 року. Однак, позивача це не влаштовувало і 28.08.2023 року ним надіслано відповідачу вимогу №28/08 від 28.08.2023 року з проханням повернути сплачені ним кошти за непоставлений товар за Договором та Специфікацією в розмірі 17296463,95 грн., які перераховані згідно рахунку №327 від 01.08.2023 року. Таким чином, позивач відмовився від подальшої поставки товару.
Відповідачем здійснено повернення передоплати позивачу у сумі 17296463,95 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №986 від 29.08.2023, №13162 від 31.08.2023, №13174 від 01.09.2023, №13198 від 14.09.2023, №13233 від 26.09.2023, №13234 від 29.09.2023, №13145 від 29.09.2023.
Враховуючи викладене, позивачем нараховано відповідачу пеню за весь період прострочення поставки товару з 21.08.2023 року по 28.08.2023 року, що становить - 366726,35 грн., а також, штраф у розмірі 20% за непоставлений товар в кількості 1158,199 т на суму 37641699,15 грн., відповідно до п. 6.7 Договору, що складає 7528339,83 грн., та 3% річних у сумі 19263,52 грн. за період прострочення повернення передоплати з 29.08.2023 року по 29.09.2023 року.
Позивачем також зазначено, що закупка товару у відповідача здійснювалась з метою перепродажу товару клієнту - ТОВ «АП ІМПОРТ» з метою отримання прибутку.
Так, між позивачем та ТОВ «АП ІМПОРТ» укладено договір поставки №К-70/11-2020 від 09.11.2020 року та Специфікацію №7 від 31.07.2023 року до цього Договору.
За цією специфікацією позивач, як постачальник, мав зобов'язання поставити ТОВ «АП ІМПОРТ» товар - Амофос NP 11:52 у кількості 1276 т (+/- 5%). Базис поставки - DDP, дата поставки до 31.08.2023 року, кількість поставок - 15, загальна вартість - 44225829,12 грн. Оплата - 100% вартості кожної окремої відвантаженої партії товару протягом 2 днів з моменту відвантаження.
Відповідач згідно Договору поставив позивачу тільки 117,801 т товару, в подальшому цей товар було поставлено позивачем ТОВ «АП ІМПОРТ», що підтверджується видатковими накладними, доданими до матеріалів справи.
У зв'язку із недопоставкою товару відповідачем в повній мірі позивач був змушений здійснити альтернативну закупку товарів, для чого ним укладено ряд договорів купівлі-продажу, копії яких долучено до матеріалів справи.
Всього за альтернативною закупкою було придбано та поставлено ТОВ «АП ІМПОРТ»- 1037,6 т товару на суму 36027048,41 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких додано до матеріалів справи, а також, понесено додаткові витрати у вигляді доставки (перевезення) товару, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками-фактурами.
Позивач зазначає, що у зв'язку із недопоставкою товару відповідачем, позивач поніс збитки у вигляді реальних збитків та збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 5104873,36 грн.
Враховуючи викладене, позивачем зазначено, що відповідачем порушено договірні зобов'язання щодо поставки товару, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача штрафу за непоставлений товар у розмірі 7528339,83 грн., пені за прострочення поставки у розмірі 366726,35 грн., 3% річних за прострочення грошового зобов'язання щодо повернення передоплати у розмірі 19263,52 грн. та 5104873,36 грн. збитків.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що позивач здійснив оплату за товар не в повному обсязі у сумі 21125020,00 грн., що свідчить про невиконання зобов'язання покупця щодо сплати грошових коштів в розмірі 100% передоплати вартості товару, що становить 41470255,20 грн. Після отримання часткової передоплати відповідач почав виконувати свої зобов'язання щодо поставки товару, здійснивши поставку товару на користь позивача в кількості 117,801 тон. Безпосереднім постачальником товару відповідачу є ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ «ДЖЕРЕЛО», з яким відповідачем укладено Договір комісії №28/04 від 28.04.2023 року та Додаток №14 від 01.08.2023 року до цього Договору (далі - Договір комісії), якому відповідач здійснював оплату за товар із грошей, що надходили від позивача. Маючи партнерські доброзичливі відносини із ТОВ «ЗАХІД АГРОЦЕНТР» на підставі Договору комісії, представник ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ «ДЖЕРЕЛО» запропонував відповідача для ТОВ «САНАГРО УКРАЇНА», як постачальника товару, що є платником ПДВ. Представник ТОВ «САНАГРО УКРАЇНА» Дмитрієв Денис повідомив, що його все влаштовує і 01.08.2023 року до Договору комісії між комісіонером та комітентом був укладений Додаток №14 (Специфікація), відповідно до якого комісіонер здійснював поставку товару, а саме: Фосфат моноамоній (амофос) ТНЗЕД 3105400000 NP 11-52, біг-бег (імпорт) у кількості 1276 тон, строк поставки - серпень 2023 року. В подальшому, виявились складнощі із марокканським виробником товару (затрималась поставка Товару з Марокко до Румунії), румунським постачальником: AGROTRANS LOGISTIC C.A. S.R.L., та світовим трейдером AMEROPA. Так, румунська компанія AGROTRANS LOGISTIC C.A. S.R.L. завчасно за рахунок власних коштів сплатила на користь AMEROPA за Товар, але відбулася затримка прибуття в порт Констанція судна з вантажем, де знаходився товар, протягом 12-20 серпня 2023 року в Румунії тривали затяжні вихідні через державне свято Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (St. Marie), що не дало можливість вчасно переробити продукцію, пофасувати її у
Пояснення третьої особи від 09.12.2024 року місять виклад аналогічних обставин.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішень суду.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (чинного на момент виникнення спірних зобов'язань), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. З урахуванням вимог ст. 638 ЦК України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов усного договору а відтак договір є укладеним.
Статтею 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (чинного на момент виникнення спірних зобов'язань) встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вже зазначалося, зобов'язання відповідача за спірним Договором полягають у поставці та передачі у власність позивачу товару відповідно до Специфікації.
Пунктом 5 Специфікації встановлено термін поставки товару - до 20.08.2023 року на суму 41470255,20 грн.
Згідно п. 4.2 Договору, розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника з урахуванням ПДВ, згідно рахунку-фактури, на умовах попередньої оплати 100% вартості партії Товару (якщо інше не зазначено в Специфікаціях/додатках до Договору), визначеної Сторонами у Специфікації.
Як встановлено судом, позивачем на виконання п. 4.2 Договору, здійснено 100% передоплату за окремі партії товару до моменту відвантаження і перераховано на рахунок відповідача 3250020,00 грн. (платіжна інструкція №986 від 01.08.2023) та 17875000,00 грн. (платіжна інструкція №1058 від 16.08.2023). Всього 21125020,00 грн.
Однак, відповідачем зобов'язання з поставки товару повністю не виконано і здійснено часткову поставку товару в кількості 117,801 т (замість 1276 т), що підтверджується видатковими накладними: №456 від 19.08.2023 року в кількості 22,674 т на суму 736909,53 грн., №457 від 19.08.2023 року в кількості 24,091 т на суму 782962,32 грн., №460 від 20.08.2023 року в кількості 23,612 т на суму 767394,72 грн., №458 від 22.08.2023 року в кількості 23,672 т на суму 769344,73 грн., №459 від 22.08.2023 року в кількості 23,752 т на суму 771944,75 грн.
Так, відповідачем здійснено поставку товару на суму 3828556,05 грн., замість 41470255,20 грн., що встановлено Специфікацією.
Відповідач у відзиві зазначив, що позивачем здійснено попередню оплату згідно Специфікації не в повному обсязі, а саме, сплачено 21125020,00 грн. замість 41470255,20 грн.
Позивач у позові зазначив, що оплачений покупцем товар постачальник зобов'язувався поставити до 20.08.2023. Однак, позивачем та матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав умови договору.
Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Як зазначено позивачем, 26.08.2023 року відповідач повідомив його про відсутність іншої частини товару та про поставку з 05.09.2023 року (який фактично мав бути поставлений до 20.08.2023). Позивач не погодився із запропонованим відповідачем терміном та надіслав відповідачу вимогу №28/08 від 28.08.2023 року про повернення сплачених ним коштів за непоставлений товар за Договором у розмірі 17296463,95 грн. (21125020,00 грн. (сплачено позивачем в якості передоплати за товар) - 3828556,05 грн. (фактично поставлено відповідачем товару)), які були перераховані згідно рахунку №327 від 01.08.2023 року. З наведеного вбачається, що позивач відмовився від подальшої поставки товару згідно Договору.
Згідно ч.ч. 3-4 ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Доказів поставки відповідачем позивачу товару у строки, визначені у Специфікації, матеріали справи не містять.
У постанові від 21.02.2018 року у справі №910/12382/17 Верховний Суд зазначив, що виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Отже, не має значення причини порушення строків поставки товару, а мають лише значення факт порушення таких строків.
Матеріалами справи підтверджується що відповідачем здійснено повернення передоплати позивачу частинами відповідно до наступних платежів: 4900000,00 грн. від 29.08.2023 (платіжна інструкція №986 від 29.08.2023); 600000,00 грн. від 31.08.2023 (платіжна інструкція №13162 від 31.08.2023); 3100500,00 грн. від 01.09.2023 (платіжна інструкція №13174 від 01.09.2023); 4000000,00 грн. від 14.09.2023 (платіжна інструкція №13198 від 14.09.2023); 1000000,00 грн. від 26.09.2023 (платіжна інструкція №13233 від 26.09.2023); 1700000,00 грн. від 29.09.2023 (платіжна інструкція №13234 від 29.09.2023); 1995963,95 грн. від 29.09.2023 (платіжна інструкція №13145 від 29.09.2023), що разом складає - 17296463,95 грн.
Відповідно до п. 6.3 Договору, за прострочення поставки Товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на дату виникнення зобов'язання, від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожний день прострочення поставки. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення.
Згідно п. 6.7 Договору, за односторонню відмову Постачальника від виконання своїх зобов'язань по Договору щодо постачання Товару, чи постачання Товару не в повному обсязі, відповідно до умов специфікацій/додатків до даного Договору, Постачальник сплачує на користь Покупця штраф у розмірі 20% від непоставленого Товару та компенсує всі підтверджені збитки пов'язані з цим.
Так, Специфікацією встановлено найменування товару - Амофос NP 11:52 країна-виробник - Марокко пакування - біг-беги по 500 кг кількість -1276 т ціна - 32500,20 грн./т сума - 41470255,20 грн. порядок оплати - 100% попередня оплата кожної окремої партії товару до моменту відвантаження кількість партій товару умови та термін поставки - DDP*, до 20.08.2023 року.
Однак, відповідачем допущено прострочення терміну поставки і здійснено часткову поставку товару на суму 3828556,05 грн. в кількості 117,801 т (замість 1276 т), що підтверджується видатковими накладними №456 від 19.08.2023 року, №457 від 19.08.2023 року, №460 від 20.08.2023 року, №458 від 22.08.2023 року, №459 від 22.08.2023 року.
Відтак, відповідач повинен був поставити весь обумовлений Специфікацією товар до 20.08.2023 включно.
Судом встановлено, що Специфікацією передбачено 15 окремих партій поставок за різними адресами та з різною кількістю товару. Зобов'язання щодо оплати перших партій товару позивачем виконано. Позивач перерахував на рахунок відповідача за окремі партії товару до моменту відвантаження - 21125020,00 грн.
Отже, враховуючи, що строк поставки товару визначено до 20.08.2023, відповідачем здійснено часткову поставку товару в кількості 117,801 т на суму 3828556,05 грн. Тобто, відповідачем здійснено поставку товару на суму 3828556,05 грн., замість 41470255,20 грн., що встановлено Специфікацією.
Позивач відмовився від подальшої поставки товару виключно тому, що строки поставки були прострочені відповідачем і частина оплаченого товару не була поставлена в повній мірі, а отже, відбулось порушення умов Договору поставки саме з боку відповідача.
При цьому, судом враховано, що відповідачем письмово не повідомлялось позивача про неможливість поставки товару у строк до 20.08.2023 року, а лише 26.08.2023 року під час зустрічі відповідачем повідомлено про відсутність іншої частини товару та можливість його поставки 05.09.2023 року.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Приписами ст. 230 ГК України (чинного на момент виникнення спірних зобов'язань) також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Частиною 1 ст. 230 ГК України (чинного на момент виникнення спірних зобов'язань) передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України (чинного на момент виникнення спірних зобов'язань), штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України) (чинного на момент виникнення спірних зобов'язань).
Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі №904/5770/18).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 366726,35 грн., нарахованої за період з 21.08.2023 року по 28.08.2023 року, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% за непоставлений товар в кількості 1158,199 т на суму 37641699,15 грн., відповідно до п. 6.7 Договору, що складає - 7528339,83 грн.
Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає штраф у сумі 7528339,83 грн. у розмірі 20% за непоставлений товар.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення повернення передоплати з 29.08.2023 року по 29.09.2023 року у сумі 19263,52 грн.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність згідно умовами Договору. Відповідальність, неврегульована цим Договором, регулюється законодавством України. Порушенням зобов'язань, що виникають із цього Договору, є невиконання або неналежне виконання умов Договору, з порушенням умов виконання зобов'язань, визначених цим Договором.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, частиною 2 якої передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 509, 524, 533-535 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, сума попередньої оплати товару, яка одержана продавцем (постачальником), та має бути повернута на вимогу покупця в разі невиконання продавцем у встановлений договором строк свого обов'язку з передачі товару, є грошовим зобов'язанням.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги 5 ЦК поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 цього Кодексу).
При цьому, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 наведено правовий висновок про те, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Водночас, вимога №28/08 від 28.08.2023 року про повернення суми попередньої оплати надіслана електронною поштою, вимога не містить строків повернення такої суми, а тому, згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, ч. 2 ст. 693 ЦК України, строк на повернення попередньої оплати розпочався з 05.09.2023 (на 8 день після закінчення 7-ми денного строку).
З огляду на викладене, позивач мав право на підставі ст. 625 ЦК України нарахувати 3% річних за період з 05.09.2023 по 29.09.2023, оскільки, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача мало місце.
Згідно вірного розрахунку, зробленого судом, розмір 3% річних за період з 05.09.2023 по 29.09.2023 складає 12690,34 грн., є обґрунтованим арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд погоджується з доводами позивача, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача штрафних санкцій та збитків згідно умов Договору поставки мінеральних добрив №23-116 від 31.07.2023 року, укладеного між ТОВ «ЗАХІД АГРОЦЕНТР» та ТОВ «САНАГРО Україна».
Зазначений відповідачем Договір комісії №28/04 від 28.04.2023 року, укладений між ТОВ «ЗАХІД АГРОЦЕНТР» та ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ «ДЖЕРЕЛО» та документи, які стосуються виконання такого договору, є неналежними доказами у розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки, не встановлюють обставини, які входять в предмет доказування, а тому, суд не повинен брати ці докази до розгляду.
Листування щодо затримки у поставці товару стосується правовідносин між ТОВ «ЗАХІД АГРОЦЕНТР» та ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ «ДЖЕРЕЛО», які склались на підставі Договору комісії №28/04 від 28.04.2023 року, а тому, не може бути взяте до уваги, оскільки, не стосується предмету спору у даній справі.
При цьому, доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про неможливість поставки всього обсягу товару, визначеного Специфікацією, до 20.08.2023 року (кінцевий строк поставки товару визначений Специфікацією) матеріали справи не містять.
Відповідно до висновку Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі №3-127гс11, умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив попередню оплату товару згідно з погодженими сторонами умовами, однак, у встановлений Договором строк відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав.
Стосовно посилань відповідача на те, що безпосереднім постачальником товару відповідачу є ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ «ДЖЕРЕЛО», якому відповідач здійснював оплату за товар із грошей, що надходили від позивача, а також, стосовно передумов укладення Договору між позивачем та відповідачем суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 42 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Договір поставки мінеральних добрив №23-116 від 31.07.2023 року, за яким виник спір у даній справі, укладено між позивачам та відповідачем. Додаткових угод до цього договору про залучення третіх осіб до виконання договору, укладено не було. Господарські відносини відповідача та ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ «ДЖЕРЕЛО» не створюють зобов'язань для позивача.
Тому, відповідач, як юридична особа яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з позивачем договір поставки (закупівлю), усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у специфікації до договору (додаткової угоди), з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням товару, який підлягав поставці, та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Положенням ст.233 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З огляду на викладене, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), а також, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналогічні за змістом висновки щодо застосування приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) викладено Верховним Судом у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що штрафні санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що товариство є невинуватим в порушенні строків поставки товару, так як вжило всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та недопущення господарського правопорушення.
Затримка в поставці товару зумовлена складнощі із марокканським виробником Товару (затрималась поставка Товару з Марокко до Румунії) , румунським постачальником: AGROTRANS LOGISTIC C.A. S.R.L., та світовим трейдером AMEROPA., що підтверджується викладеними у відзиві відповідача обставинами та доданими документами.
Судом враховано, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу), оскільки погіршення фінансового становища позивача ним не доведено.
Таким чином, враховуючи доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, та беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд зменшує штрафні санкції, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу до 3764169,92 грн. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Стосовно позовних вимог про стягнення збитків у сумі 5104873,36 грн., суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, позивач своєю вимогою №28/08 від 28.08.2023 фактично відмовився від Договору, у зв'язку з чим, у відповідача припинився обов'язок з поставки товару.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст. 224 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
Згідно п. 6.7 Договору, за односторонню відмову Постачальника від виконання своїх зобов'язань по Договору щодо постачання Товару, чи постачання Товару не в повному обсязі, відповідно до умов специфікацій/додатків до даного Договору, Постачальник сплачує на користь Покупця штраф у розмірі 20% від непоставленого Товару та компенсує всі підтверджені збитки, пов'язані з цим.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення збитки у сумі 5104873,36 грн., які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов Договору, що призвело до того, що позивач був змушений укласти договори з іншими контрагентами для виконання своїх зобов'язань, які виникли з Договору поставки №К-70/11-2020 від 09.11.2020 року між позивачем та ТОВ «АП ІМПОРТ», що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договорів та доказами на підтвердження виконання таких договорів, а також, доказами оплати позивачем наданих послуг за відповідними договорами.
Так, між позивачем та ТОВ «АП ІМПОРТ» укладено договір поставки №К-70/11-2020 від 09.11.2020 року та Специфікацію №7 від 31.07.2023 року до цього Договору, за якою позивач, як постачальник, мав зобов'язання поставити ТОВ «АП ІМПОРТ» товар - Амофос NP 11:52 у кількості 1276 т (+/-5%). Базис поставки - DDP, дата поставки до 31.08.2023 року, кількість поставок - 15, загальна вартість - 44225829,12 грн. до 31.08.2023 року.
Як встановлено судом, відповідач поставив позивачу тільки 117,801 т товару, який в подальшому було поставлено позивачем - ТОВ «АП ІМПОРТ» за Договором поставки №К-70/11-2020 від 09.11.2020 року, що підтверджується доданими до позову видатковими накладними та платіжними інструкціями про оплату ТОВ «АП ІМПОРТ» такого товару.
У зв'язку із недопоставкою товару відповідачем в повній мірі, позивач був змушений здійснити альтернативну закупку товарів для ТОВ «АП ІМПОРТ». Всього за альтернативною закупкою було придбано та поставлено ТОВ «АП ІМПОРТ» - 1037,6 т товару на загальну суму 36027048,41, поставка якого підтверджується видатковими накладними та платіжними інструкціями про оплату покупцем такого товару, копії яких долучено до матеріалів справи.
Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Агростеп-інвест» (як постачальником) та ТОВ «САНАГРО Україна» (як покупцем) укладено договір поставки №28/08-2023 від 28.08.2023 року. Специфікацією №1 від 28.08.2023 року до цього Договору встановлено, що ТОВ «Агростеп-інвест» зобов'язується поставити покупцю товар - Моноамонійфосфат (Мап) N-11%, Р205- 52%* в кількості 245 т загальною вартістю 8060500,98 грн.
Між ТОВ «Торговий дім «Волдар» (як постачальником) та ТОВ «САНАГРО Україна» (як покупцем) укладено Договір поставки №ВД05/09-2023 від 05.09.2023 року. Специфікацією №1 від 28.08.2023 року до цього Договору встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Волдар» зобов'язується поставити Покупцю товар - Моноамонійфосфат (Мап) N-11%, Р205-52% в кількості 24 т загальною вартістю 789600,10 грн.
Між ТОВ «Агрохім-Технолоджі» (як постачальником) та ТОВ «САНАГРО Україна» (як покупцем) укладено договір поставки №0001630 від 28.08.2023 року. Додатком №1 від 28.08.2023 року до цього Договору встановлено, що ТОВ «Агрохім-Технолоджі» зобов'язується поставити Покупцю товар - Амофос 11:52 в біг-бегах в кількості 88 т +/- 5% загальною вартістю 3080008,80 грн.
Між ТОВ «НПК-ТРЕЙД» (як постачальником) та ТОВ «САНАГРО Україна» (як покупцем) укладено Договір поставки №28/08/23 від 28.08.2023 року. Специфікацією №403 від 28.08.2023 року до цього Договору встановлено, що ТОВ «НПК-ТРЕЙД» зобов'язується поставити Покупцю товар - Моноамонійний фосфат NP 11-52 в кількості 127 т загальною вартістю 4267200,00 грн.
Між ТОВ «ВС УКРАЇНА» (як постачальником) та ТОВ «САНАГРО Україна» (як покупцем) укладено Договір поставки №VS0219-NP від 28.08.2023 року. Специфікацією №1 від 28.08.2023 року до цього Договору встановлено, що ТОВ «ВС УКРАЇНА» зобов'язується поставити Покупцю товар - Добрива гранульовані комплексні мінеральні NP 11:52 в кількості 37,6 т загальною вартістю 1240800,00 грн.
Всього, за альтернативну поставку у кількості 1037,6 т товару позивачем сплачено 35120144,2 грн., а за перевезення (доставку) цього товару - 1154500,00 грн., що разом складає - 36274644,2 грн.
На відміну від вартості товару, встановленого умовами Договору поставки з відповідачем, яка становить 32500,20 грн./т з перевезенням (доставкою), відповідно, вартість 1037,6 т товару на таких умовах складає - 33722207,52 грн.
В той же час, вартість, яку сплатив ТОВ «АП ІМПОРТ» позивачу за 1037,6 т становить - 36027048,41 грн.
Тобто, у зв'язку із недопоставкою товару відповідачем, позивач поніс збитки у вигляді реальних збитків - 247595,79 грн. (36274644,2 грн. - 36027048,41 грн.), реальних збитків у вигляді додаткових витрат - 2552436,68 грн. (36274644,2 грн. - 33722207,52 грн.) та збитків у вигляді упущеної вигоди - 2304840,89 грн. (36027048,41 грн. - 33722207,52 грн.).
Суд зазначає, що протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні своїх зобов'язань за Договором поставки. Про наявність шкоди свідчить оплата позивачем вартості товару, придбаного у зв'язку із укладенням договорів з іншими контрагентами, що, в свою чергу, свідчить про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими ним збитками позивачу.
Судом встановлено, що позивачем належними і допустимими доказами доведено обставини, за якими внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка полягала у невиконанні ним своїх зобов'язань за Договором поставки, позивач поніс реальні збитки у вигляді витрат, які він був вимушений зробити для відновлення свого порушеного права шляхом укладення договорів з третіми особами, вартість товару за якими позивачем оплачено в повному обсязі на загальну суму 2800032,47 грн., та збитків у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 2304840,89 грн., що свідчить про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками. Водночас, умовами Договору саме на відповідача було покладено обов'язок відповідно до законодавства України та договору з відшкодування завданих замовнику збитків.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не було надано доказів виконання умов Договору належним чином, приймаючи до уваги наявність всіх елементів господарського правопорушення із якими діюче законодавство пов'язує відшкодування збитків, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми збитків у сумі 5104873,36 грн., а тому, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Усі інші твердження та заперечення відповідача уважно досліджені судом, однак, вони не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 ГПК України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНАГРО УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД АГРОЦЕНТР» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ «ДЖЕРЕЛО» про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та збитків задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД АГРОЦЕНТР» (07405, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Київська, буд. 261-А, офіс 76, код ЄДРПОУ 44511560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНАГРО УКРАЇНА» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 44-Б, код ЄДРПОУ 35508479) 3764169 (три мільйони сімсот шістдесят чотири тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 92 коп. штрафу за непоставлений товар, 366726 (триста шістдесят шість тисяч сімсот двадцять шість) грн. 35 коп. пені за прострочення поставки, 12690 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 34 коп. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання щодо повернення передоплати, 5104873 (п'ять мільйонів сто чотири тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 36 коп. збитків та 195189 (сто дев'яносто п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 45 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата виготовлення повного рішення 09.06.2025 року.
Суддя Д.Г. Заєць