ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.06.2025Справа № 910/4069/25
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКОН ТА БІЗНЕС"
про стягнення 356799,95 грн
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " ЗАКОН ТА БІЗНЕС" (далі- відповідач) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) боргу та санкцій за договором на постачання теплової енергії до нежитлових приміщень або службових квартир №111052010130102 від 06.02.2023, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань вчасно та повністю оплатити послуги з постачання теплової енергії.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.
Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі, оскільки відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача.
Конверт з ухвалою суду повернулися не врученими відповідачу із відміткою працівників Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Судом встановлено, що у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд даного спору, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість, проявив процесуальну бездіяльність.
З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
06.02.2023 між позивачем як виконавцем та відповідачем як споживачем укладено Договір № 111052010130102 на постачання теплової енергії до нежитлових приміщень та/або службових квартир (далі - Договір).
Об'єктом постачання теплової енергії за Договором є нежитлові приміщення за адресою: 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка (Мельникова), буд.83-Д, загальною площею 277,4 м2.
Відповідно до п. 51 Договору, Договір набуває чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони погодили, що умови Договору застосовуються до відносин, які існували з 01.11.2021.
Відповідно до п. 52 Договору якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
За умовами п. 5 Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та складається:
- з обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.
За умовами п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду за виплатою за абонентське обслуговування збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
У пункті 34 Договору вказано, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.
Відповідно до абз. 4 п. 2 Наказу від 22.11.2018 № 315 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Згідно п. 1 Розділу IV Наказу від 22.11.2018 № 315 у разі, якщо у будівлі/будинку незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, то обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення окремо не визначається, а входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення.
Відповідно до абз. 7 п. 2 Наказу від 22.11.2018 № 315 обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) - втрати теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (далі - ГВП), у тому числі в індивідуальному тепловому пункті.
На підставі п. 2 Розділу V Наказу від 22.11.2018 № 315 у разі, якщо приготування гарячої води відбувається у індивідуальному тепловому пункті або автономній теплогенеруючій/когенераційній установці будівлі/будинку, то обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП (гвпф.с), за наявності циркуляції, визначається:
в міжопалювальний період:
як різниця між показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії та обсягом теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води ((2гв"ПригХ визначеного у відповідності до формули 27 цієї Методики;
розрахунково у відповідності до формул 28,29 цієї Методики у разі відсутності, тимчасового виходу з ладу або втраті вузла комерційного обліку теплової енергії; а у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи ГВП у відповідності до формул 28, 29 цієї Методики - як відсоток Огвпф.с = 20 % від обсягу теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води (ОгвпПриг);
в опалювальний період - не визначається (гвпф.с = 0), а входить до обсягу споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення.
У разі, якщо приготування гарячої води здійснюється з використанням наявного у будівлі індивідуального теплового пункту, який не переданий у володіння та/або користування виконавцю комунальних послуг, то обсяг спожитої теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води (ОгвппРиг) У будівлі/будинку розраховується за формулою 27 цієї Методики, а обсяг спожитої гарячої води (УгвпбуД) визначається за показаннями вузла обліку холодної води перед водопідігрівачем в індивідуальному тепловому пункті.
Визначений обсяг спожитої гарячої води (Угвпбуд) розподіляється між споживачами відповідно до пункту 2 розділу IX цієї Методики. Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП (Огвпф.с), розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) незалежно від обсягу спожитої гарячої води у кожному розрахунковому періоді в міжопалювальний період пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Позивач зазначає, що заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по червень 2024 року у сумі 263578,25 грн, включає в себе витрати на постачання загально будинкові потреби опалення будинку, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, функціонування систем гарячого водопостачання.
Зазначена інформація відображена в актах надання послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по червень 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов'язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.
За положеннями п. 11 ч. 1 ст. 1, ч. 5 ст. 13 Закону України від 09.11.2017 № 2189-УІІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» споживачем щомісяця однією сумою вноситься виконавцю комунальної послуги плата за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, і яка є платежем, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат, пов'язаних з укладенням договору, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонента за індивідуальним договором (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води).
Плата за абонентське обслуговування розраховується КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання комунальних послуг».
Проте, порушуючи вказані нормативні акти, відповідач не вносив плату за період з листопада 2021 року по липень 2024 року за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії в результаті чого у відповідача виник борг на суму 776,75 грн та за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води в результаті чого у відповідача виник борг на суму 429,80 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що у спірний період позивач надавав відповідачу послуги з абонентського обслуговування послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування послуги з постачання гарячої води, дані про які були внесені до актів виконання робіт з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії.
Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач суду не надав, доводів позивача не спростував, позовні вимоги в частині стягнення послуги з постачання теплової енергії у сумі 263578,25 грн, заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у сумі 776,75 грн, заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у сумі 429,80 грн підлягають задоволенню.
Також за прострочення зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 69490,90 грн інфляційних втрат, 17807,86 грн 3% річних та пені у сумі 4716,39 грн.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд враховує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних (в порядку статті 625 ЦК України) є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно п. 45 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми богу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення індексу інфляції, 3% річних судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично праивльним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 69490,90 грн інфляційних втрат, 17807,86 грн 3% річних підлягають задоволенню.
Разом з тим, пеню позивачем розраховано за обліковою ставкою НБУ, тоді як за умовами Договору сторони визначили розмір пені - 0,01 відсотка суми боргу, у зв'язку із чим судом було перераховано пеню з урахуванням умов п. 45 Договору.
За розрахунками суду, з відповідача підлягає стягненню 625,09 грн пені, у решті вимог пені суд відмовляє.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, доводи позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми заборгованості.
За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню .
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАКОН ТА БІЗНЕС" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4-А; ідентифікаційний код 38319626) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 263578 (двісті шістдесят три тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн 25 коп. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, 776 (сімсот сімдесят шість) грн 75 коп. заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії, 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн 80 коп. заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води, 69490 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн 90 коп. інфляційних втрат, 17807 (сімнадцять тисяч вісімсот сім) грн 86 коп. 3% річних, 625 (шістсот двадцять п'ять) грн 09 коп. пені та 5290 (п'ять тисяч двісті дев'яносто) грн 63 грн судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.