Справа № 175/4543/25
Провадження № 2-а/175/107/25
Іменем України
"26" травня 2025 р. с-ще Слобожанське
Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Краснокутська Н.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Соколов Володимир Віталійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-
В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Соколов Володимир Віталійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено, що дану справу буде розглядати голосуюча суддя (суддя-доповідач) Краснокутська Н.С.
Дніпровським районним судом Дніпропетровської області була постановлена ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження та справу було призначено до судового розгляду без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
У позовній заяві представник позивача просить суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 19 березня 2025 року № 56-ССЗ, якою громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень.
Позовні вимоги представника позивача обґрунтовані наступним чином. Представник позивача посилається на те, що постанова від 19 березня 2025 року № 56-ССЗ винесена з грубим порушенням КУпАП, а саме: за відсутності факту адміністративного правопорушення, за відсутності доказів чинення адміністративного правопорушення. Таким чином, адвокат позивача робить підсумок про те, що в діях його підзахисного відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Вказані обставини змусили позивача звернутись до суду із вказаним позовом через його представника.
До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву. У якому відповідач просить суд, а саме: у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови відмовити. Відзив на позовну заяву аргументовано наступним чином, а саме: відповідач посилається на те, що позивач 03.02.2025 року відмовився від отримання повістки. З вищевикладених аргументів відповідача вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Суд дослідивши усі докази у сукупності на предмет належності, допустимості, достатності, достовірності вважає, що позовну заяву слід задовольнити.
Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУПАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи докази винуватості у справі про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що відмова від отримання повістки не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Особа має обов'язок прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема у строк, що вказаний у повістці. Проте, норми чинного законодавства не містять обов'язку громадян України отримувати відповідні повістки територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Про це зазначив Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 25 квітня 2024 року по справі №759/1018/24.
Процедуру складання ТЦК протоколів та оформлення матеріалів про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони №3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за №36/41381.
Складання постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним та незаконним, зазначена позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі №357/10134/17 від 23.10.2019, подібні постанови підлягають скасуванню.
Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а, від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17.
Суд також зауважує, що, відповідно до примітки статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Суд переконаний, що у даній справі відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 , між через електронні реєстри обміну інформації отримати відомості про закінчення ОСОБА_3 навчання.
Тому будь-які належні та допустимі докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови не надано.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач, не подавши до суду належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Сама лише постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є лише рішенням суб'єкта владних повноважень.
У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення та вина особи у його вчиненні, доводяться шляхом надання належних доказів.
Згідно ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви що доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач доказів правомірності свого рішення на час подання позову не надав, а в матеріалах справи інші належні та допустимі докази вини позивач відсутні.
Згідно із ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, до суду не було подано жодних доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Позовну заву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Соколов Володимир Віталійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 56-ССЗ від 19 березня 2025 року та закрити справу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь позивача, ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. С. Краснокутська