Справа № 175/14656/24
Провадження № 4-с/175/54/24
Іменем України
"30" травня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання -Корягін Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та зобов'язання вчинити дії,
Скаржниця звернулася до суду зі скаргою, в якій просила зобов'язати Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з усього належного їй майна, накладений постановою про відкриття провадження з накладенням арешту від 13.10.2011 року державним виконавцем Дніпропетровського РУЮ Олійник І.В. у рамках ВП № 29184880 та постановою про арешт майна боржника від 21.02.2012 року заступника начальника Дніпропетровського РУЮ Шевченко С.І. у рамках ВП № 31324173.
В обґрунтування скарги зазначила, що в зазначених виконавчих провадженнях державним виконавцем виносились постанови про арешт майна боржника, та на сьогодні відповідно до інформації із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, обтяження № 11841535, № 12189829 - залишаються чинними. Листом-відповіддю № 101886 від 25 липня 2024 року на запит її представника адвоката Ворона А.І. органом виконавчої служби повідомлено, відповідно до даних Автоматичної системи виконавчих проваджень, встановлено, що у відділі на виконанні знаходилось: у період часу з 13 жовтня 2011 року по 12 квітня 2012 року, виконавче провадження ВП №29184880 з примусового виконання виконавчого листа від 05 вересня 2011 року №2-719, що видав Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ »Приватбанк» заборгованість у розмірі 75200 грн. 43 коп.; у період часу з 21 лютого 2012 року по 15 серпня 2012 року виконавче провадження ВП № 31324173 з примусового виконання виконавчого листа від 20 жовтня 2011 року № 2-557, що видав Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 108239 грн. 65 коп. Вказані виконавчі провадження було завершено. Повторно виконавчі документи стягувачем АТ КБ «Приватбанк» до виконання не пред'являвся. Матеріали виконавчого провадження знищено у зв'язку із спливом строку зберігання (3роки). Зазначає, на теперішній період часу їй нічого невідомо про вказані виконавчі провадження, жодних процесуальних документів вона не отримувала. Відсутні фактичні майнові претензії АТ КБ «Приватбанк» до боржника ОСОБА_1 ,оскільки виконавчий документ повторно пред'явлено у встановлений законом строк не було. Також на теперішній період часу неможливе відновлення (продовження)примусового виконання судового рішення чи виконавчого документа, через сплив відповідних процесуальних строків. У Єдиному реєстрі боржників відсутні будь-які діючі виконавчі провадження щодо неї. 09 серпня 2024року її представник адвокат Ворон А.І. звернувся до виконавчої служби із заявою про скасування арешту на майно боржника. Листом-відповіддю від 12 вересня 2024 року державною виконавчою службою фактично відмовлено у задоволенні заяви та рекомендовано звертатись до суду для вирішення зазначеного питання. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд зобов'язати Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт майна боржника ОСОБА_1 , що накладений: постановою про відкриття провадження з накладенням арешту від 13.10.2011 року державним виконавцем Дніпропетровського РУЮ Олійник І.В. у рамках ВП № 29184880, виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: №11841535, із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; постановою про арешт майна боржника від 21.02.2012 року заступника начальника Дніпропетровського РУЮ Шевченко С.І. у рамках ВП № 31324173, виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: №12189829, із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Від начальника Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дзіжко Р. надійшов відзив на скаргу, в якому він просив відмовити у задоволенні вимог скарги. Зазначив, що на примусовому виконанні в Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебували виконавчі провадження № 29184880 з виконання виконавчого листа від 05.09.2011 №2-719 та № 31324173 з виконання виконавчого листа від 20.10.2011 № 2-557, виданих Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» боргу. В рамках даного виконавчого провадження головним державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Черкаси Головного управління юстиції у Черкаській області Чепурною М.В. Зазначає, що у скарзі не визначено в чому саме полягає притиправна та неправомірна бездіяльність та не доведені докази на таке порушення.
Представник скаржника - адвокат Ворон А.І. надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, скаргу підтримує в повному обсязі.
Представник Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином через електронний кабінет в ЕС, заяв не подавав.
Представник АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином через через електронний кабінет в ЕС, заяв не подавав.
Вивчивши матеріали справи, суд вбачає скаргу обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебували виконавчі провадження № 29184880 з виконання виконавчого листа від 05.09.2011 №2-719 та №31324173 з виконання виконавчого листа від 20.10.2011 № 2-557, виданих Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 75 200, 43 грн та 108 239, 65 грн. відповідно.
В рамках вказаного ВП №29184880 державним виконавцем Дніпропетровського РУЮ Олійник І.В. вжито заходів примусового виконання рішення суду, зокрема винесено постанову про відкриття провадження з накладенням арешту від 13.10.2011 року.
У рамках ВП № 31324173 заступником начальника Дніпропетровського РУЮ Шевченко С.І. вжито заходів примусового виконання рішення суду, зокрема винесено постанову про арешт майна боржника від 21.02.2012 року.
Листом-відповіддю № 101886 від 25 липня 2024 року на запит представника скаржника - адвоката Ворона А.І. органом виконавчої служби повідомлено, відповідно до даних Автоматичної системи виконавчих проваджень, встановлено, що у відділі на виконанні знаходилось: у період часу з 13 жовтня 2011 року по 12 квітня 2012 року, виконавче провадження ВП №29184880 з примусового виконання виконавчого листа від 05 вересня 2011 року №2-719, що видав Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ »Приватбанк» заборгованість у розмірі 75200 грн. 43 коп.; у період часу з 21 лютого 2012 року по 15 серпня 2012 року виконавче провадження ВП № 31324173 з примусового виконання виконавчого листа від 20 жовтня 2011 року № 2-557, що видав Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 108239 грн. 65 коп. Вказані виконавчі провадження було завершено. Повторно виконавчі документи стягувачем АТ КБ «Приватбанк» до виконання не пред'являвся. Матеріали виконавчого провадження знищено у зв'язку із спливом строку зберігання.
09 серпня 2024 року представник скаржника - адвокат Ворон А.І. звернувся до виконавчої служби із заявою про скасування арешту на майно боржника.
Листом-відповіддю від 12 вересня 2024 року державною виконавчою службою зазначено, що на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документу) 12.04.2012 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в ВП № 29184880 та 15.08.2012 року постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в ВП №31324173, та було фактично відмовлено у задоволенні заяви та рекомендовано звертатись до суду для вирішення зазначеного питання.
Не погоджуючись з таким рішенням Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_1 звернулася до суду із даною скаргою.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльністю державного виконавця регламентовано розділом VІІ ЦПК України.
В силу ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Державний виконавець зобов'язаний, використовувати надані йому права відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» і не допускати у своїй діяльності порушення права та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення в порядку та спосіб, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документу), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 57 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника).
Частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Чинна на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу редакція Закону України «Про виконавче провадження» (частина 1 статті 50) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, суд вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документу) не встановлювало прямого обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Водночас, спір у даній справі виник не у зв'язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державним виконавцем у виконавчих провадженнях № 29184880 та №31324173 на стадії його завершення під час повернення виконавчого документу стягувачу у 2012 році, а у зв'язку з тим, що на заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ворона А.І. від 09.08.2024 про зняття арешту Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відмовлено у зняті арешт з майна боржника.
За таких обставин, стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документу стягувачу) не є тим законом, який регулює спірні правовідносини.
Суд враховує, що застосування державним виконавцем наданого йому широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до його обов'язку, визначеного статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Водночас, суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Сторонами не оспорюється той факт, що станом на дату звернення до суду із скаргою, виконавчі листи від 05.09.2011 №2-719 та від 20.10.2011 № 2-557 повторно стягувачем не пред'являвся до виконання.
Суд враховує, що наявність протягом тривалого часу (більше 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності відкритого виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зняття арешту з усього належного ОСОБА_1 майна, накладеного постановою про відкриття провадження з накладенням арешту від 13.10.2011 року державним виконавцем Дніпропетровського РУЮ Олійник І.В. у рамках ВП № 29184880 та постановою про арешт майна боржника від 21.02.2012 року заступника начальника Дніпропетровського РУЮ Шевченко С.І. у рамках ВП № 31324173.
З огляду на вищевикладене, скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) підлягає до задоволення.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 258, 259, 260, 263, 447 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Зобов'язати Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт майна боржника ОСОБА_1 , що накладений: постановою про відкриття провадження з накладенням арешту від 13.10.2011 року державним виконавцем Дніпропетровського РУЮ Олійник І.В. у рамках ВП № 29184880, виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: №11841535, із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; постановою про арешт майна боржника від 21.02.2012 року заступника начальника Дніпропетровського РУЮ Шевченко С.І. у рамках ВП № 31324173, виключивши відповідний запис про обтяження, реєстраційний номер: №12189829, із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалу можна оскаржити до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. М. Білоусова