Справа № 199/6928/25
(3/199/3781/25)
іменем України
09.06.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйов В.Л. за участю:
- захисника особи, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 - адвоката Черкавського Ю.С.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, місце роботи невідомо, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №311000 від 25.04.2025 року слідує, що «24.04.2025 року приблизно о 23-14 годині, за адресою: м. Дніпро, вул. вул. Марії Лисиченко, 6Б, ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW X5 державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія за допомогою спціального приладу газоаналізатора Drager Alcotest 6820 №0122, проба виявилась позитивною та скала 0,87% проміле, чим порушив п.2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП».
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Черкавський Ю.С. у судове засіданні не прибули, останній надав заяву про розгляд справи без його та ОСОБА_1 учасі.
У попередньому судовому засіданні, 02.06.2025, захисником - адвокатом Черкавським Ю.С. було заявлено клопотання про визнання огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння недійсним, просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст.7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Відповідно до ст.ст.245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєний на принципах забезпечення доведення вини за ст.129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.
У відповідності зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» - право на справедливий суд, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №311000 від 25.04.2025 року відносно ОСОБА_1 , дії останнього були кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортними засобами особою в стані алкогольного сп'яніння.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов'язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, що не було встановлено в моїх діях, оскільки письмові матеріали справи та долучений до справи відеозапис не містить відомостей, що мною, як водієм, були вчинені дії, пов'язані з приведенням транспортного засобу в рух, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, оскільки із вказаного відеозапису неможливо встановити момент зупинки транспортного засобу під моїм керуванням, та відеозапис це не підтверджує, а підтверджує, що екіпаж поліції під'їхав до мого транспортного засобу, який не рухався, а знаходився на узбіччі.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи містять відеозапис з нагрудних камер працівників поліції.
Однак вищевказаний відеозапис не містить відомостей та доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім цього, відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, відповідно до п. 3 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Окрім цього, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
У зв'язку із чим, працівник поліції повинен керуватися вичерпним переліком ознак алкогольного сп'яніння, та після їх вияву у водія, дотримуючись зазначеної Інструкції, повинен ознайомити водія з зазначеними ознаками, провести відповідно до чинного законодавства огляд з використанням спеціального, технічного приладу та скласти про це відповідний акт, та зазначити відповідні виявлені ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до зазначеного протоколу, працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Втім, жодного ознаку відповідно до Інструкції, у зазначеному протоколі вказано не було.
Окрім цього, з доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, судом під час аналізу його було встановлено, що працівником поліції не було проголошено жодної ознаки, відповідно до якої ним було встановити факт сп'яніння особи ОСОБА_1 .
При цьому, згідно зі тайм коду 23-17, дружина ОСОБА_1 сказала, що це вона випивала.
Тобто, відповідно до відеозапису на пряме питання працівника поліції щодо вживання алкоголю ОСОБА_1 взагалі не надав відповіді.
Таким чином, судом не встановлено, яким чином працівник поліції виявив наявність у ОСОБА_1 зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп'яніння, оскільки на відеозаписі міститься лише вищезазначений факт проголошення уповноваженою особою того, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Та, суд зауважує, що не можливо встановити, що працівники поліції мали підстави вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані сп'яніння
Окрім цього, відповідно до тайм коду 23-20 зазначеного відеозапису, ОСОБА_1 прямо заперечує результати проходження Драгеру, та просить провести йому медичний огляд у медичному закладі.
При цьому, відповідно до відеозапису ОСОБА_1 неодноразово заперечував проти зазначеного результату Драгеру, спираючись на те, що він не вживав алкоголь перед керуванням транспортним засобом, та вживає лікарські препарати оскільки є хворим на онкологічне захворювання, декілька раз прооперувався, потребує ще одну операцію у Німеччині, постійно приймає ліки та які не впливають на реакцію при керуванні транспортного засобу, проте можуть впливати на результати газоаналізатора.
Суд зазначає, що такі медичні документи ОСОБА_1 суду надав захисник під час судового розгляду справи.
Суд вважає, що працівниками поліції було грубо порушено процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, та водночас, було порушено законне право ОСОБА_1 , який був незгоден з результатом Драгера, пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі відповідно до Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Так, в продовж відеозапису, на будь-які прохання ОСОБА_1 до працівника поліції доставити його для проведення медичного огляду щодо встановлення у нього факту алкогольного сп'яніння, працівник поліції фактично відмовився та повідомляв останнього, що той це може зробити самостійно, так як факт сп'яніння вже було зафіксовано на Драгер, який є у них але той що у медичному закладі більш «старий».
Суд вважає, що такими своїми діями працівники поліції фактично штучно створили такі умови проходження огляду на стан сп'яніння, що спонукали останнього відмовитись від проходження огляду у медичному закладі та погодитись з отриманими ними позитивним результатом проходження огляду, не вірно роз'яснили ОСОБА_1 норму ст. 266 КУпАП, а саме: щодо можливості самостійно пройти огляд на стан сп'яніння впродовж двох годин після встановлення ознак сп'яніння, без присутності працівника поліції.
Так, ч. 4 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Тобто, норма закону прямо зазначає на процедуру проходження огляду на стан сп'яніння після встановлення ознак сп'яніння. При цьому, огляд на стан сп'яніння, який проводиться за власним бажанням, без присутності працівників поліції та з порушенням процедури проходження огляду, не може вважатись як належний та допустимий доказ.
У зв'язку із чим, суд вважає, що уповноваженими особами було порушено Інструкції та правові норми КУпАП у частині проходження огляду водієм на стан сп'яніння та встановлення такого стану працівниками поліції. Окрім цього, такі дії поліції грубо порушують принципи права на захист ОСОБА_1 , та є такими, що обмежують можливість пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та у медичному закладі, отримавши відповідний висновок медичного огляду.
Відсутність необхідних відомостей не дозволяє суду всебічно, повно й об'єктивно досліджувати обставини справи і винести постанову в точній відповідності з законом, тим самим порушуються положення ст.ст. 7, 245, 251, 252 КУпАП.
З огляду на викладене, слід зробити висновок про незаконність подальших вимог, порад, пропонування збоку працівника поліції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння самостійно.
При цьому, відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Зафіксована обстановка та факти події, що унеможливлюють іншого, суб'єктивного трактування, окрім того, що було зафіксовано на відеозаписі.
Водночас, суд вбачає, що відповідно до відеозаписів, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 працівником поліції взагалі не було роз'яснено положення ст. 63 Конституції України із його правами, також не було у встановленій формі роз'яснено процедуру та алгоритм проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Таким чином, уповноважений працівник поліції при оформленні матеріалу про вчинення адміністративного правопорушення не долучив до протоколу про адміністративне правопорушення жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених у протоколі.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Також у розумінні правової позиції висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи - інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тому і вищевказаний рапорт працівника поліції не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
За вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, враховуючи, що згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого у вину органом патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра.
Суддя: В.Л. Воробйов
09.06.2025