ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.06.2025Справа № 910/15951/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» (26000, Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. В'ячеслава Черновола, буд. 50К, Ідентифікаційний код юридичної особи 03757146)
до за участю проДержавного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, Ідентифікаційний код юридичної особи 43068454) Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача 1. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, місто Київ, вул.Бродських Сім'ї, будинок 19; Ідентифікаційний код юридичної особи 39369133); 2. Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, Ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) визнання права та зобов'язання припинити дії
Представники:
від Позивача: Головатюк С.А. (представник на підставі ордеру);
від Відповідача: Єфремов В.О. (представник на підставі довіреності);
від Третьої особи-1: не з'явились;
від Третьої особи-2: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (надалі також - «Відповідач») про визнання права та зобов'язання припинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМ. ЧКАЛОВА» на отримання оплати за відпущену Державному підприємству «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» електричну енергію у період 27.01.2024р. - 13.02.2024р. за ціною 524,06 коп./кВт*год (без ПДВ); зобов'язання Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» припинити дії, що порушують право Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМ. ЧКАЛОВА» на отримання оплати за відпущену Державному підприємству «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» електричну енергію у період 27.01.2024р. - 13.02.2024р. за ціною 524,06 коп./кВт*год (без ПДВ) шляхом здійснення розрахунку вартості електричної енергії відпущеної Державному підприємству «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у період 27.01.2024р. - 13.02.2024р. за ціною 524,06 коп./кВт*год (без ПДВ) та внесення оновлених відомостей про вартість у акти купівлі-продажу електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 року відкрито провадження у справі № 910/15951/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.01.2025 року.
29.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з 30.01.2025 року для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 26.02.2025 року.
31.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
04.02.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення.
25.02.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
25.02.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».
26.02.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про зміну предмету позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики, залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», зобов'язано Позивача направити на адресу Третіх осіб копію всіх заяв по суті позовних вимог із доданими до них документами, у строк не пізніше 5 днів з 27.02.2025, докази чого надати суду, зобов'язано Відповідача направити на адресу Третіх осіб копію всіх заяв по суті позовних вимог із доданими до них документами, у строк не пізніше 5 днів з 27.02.2025, докази чого надати суду, встановлено Третім особам строк до 10 днів з дня отримання ухвали для надання письмових пояснень по суті позовних вимог, відкладено розгляд заяви про зміну предмету позову, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 19.03.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» про зміну предмета позову від 26.02.2025 року по справі №910/15951/24 відмовлено.
06.03.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
11.03.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
14.03.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи -2 надійшли письмові пояснення.
17.03.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 року відкладено підготовче судового засідання, яке не відбулось 19.03.2025 року у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному, на 16.04.2025 року.
27.03.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи -1 надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року відкладено судове засідання, яке не відбулось 14.05.2025 року у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, на 04.06.2025 року.
В судовому засіданні 04 червня 2025 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд її задовольнити. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову. Представники Третіх осіб не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Третіх осіб.
Приймаючи до уваги, що Треті особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Третіх осіб не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 04 червня 2025 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №976 від 27.05.2020. (а.с.13)
02.09.2020 року між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» (продавець за "зеленим" тарифом) було укладено Договір №1775/01/20, відповідно умов якого продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок). (а.с.15-18)
Повідомленням №01/31903 від 03.09.2020 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» про включення до балансуючої групи Державного підприємства «Гарантований покупець» на підставі наданої заяви щодо вступу учасника ринку до балансуючої групи та підтвердження зі сторони ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» з 00 годин 00 хвилин 08.09.2020 року. (а.с.14)
11.02.2021 року між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» (продавець за "зеленим" тарифом) було укладено Додаткову угоду №416/01/21 до Договору №1775/01/20 від 02.09.2020 року. (а.с.19-20)
Відповідно до п. 2.2. Договору купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця.
Згідно з п. 2.3. Договору продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
22.02.2024 року між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» (продавець за "зеленим" тарифом) було укладено Додаткову угоду №2062/07/24 до Договору №1775/01/20 від 02.09.2020 року. (а.с.24-31)
22.02.2024 року між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» (продавець за "зеленим" тарифом) було укладено Договір про участь у балансуючій групі гарантованого покупця №2061/07/24. (а.с.32-43)
На виконання умов Договору №1775/01/20 від 02.09.2020 року Відповідач надіслав на адресу Позивача Акти купівлі - продажу електроенергії за січень 2024 року від 25.01.2024 року на суму в розмірі 19 811 109 грн. 36 коп., за січень 2024 року від 31.01.2024 на суму в розмірі 801 969 грн. 02 коп., від 06.11.2024 року за січень 2024 року на суму в розмірі 1575450 грн. 46 коп. (а.с.44-45, 49), проте Позивач листами №21 від 21.02.2024 року, №94 від 25.11.2024 року надав зауваження до вказаних актів, що підтверджується копіями описів вкладення у цінний лист, фіскальних чеків, накладних, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень. (а.с.46-47, 50-51)
Крім того, на виконання умов Договору №1775/01/20 від 02.09.2020 року Відповідач надіслав на адресу Позивача Акти купівлі - продажу електроенергії за лютий 2024 року від 29.02.2024 року на суму в розмірі 1018234 грн. 95 коп., за лютий 2024 року від 14.11.2024 року на суму в розмірі 5391764 грн. 14 коп. (а.с.65, 68), проте Позивач листами №30 від 12.03.2024 року, №95 від 26.11.2024 року надав зауваження до вказаних актів, що підтверджується копіями описів вкладення у цінний лист, фіскальних чеків, накладних, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень. (а.с.66-67, 69-70)
Листами №22/975 від 01.03.2024 року, №22/6242 від 09.12.2024 року Державне підприємство «Гарантований покупець» повідомило Позивача про відсутність підстав для надання акту (актів) купівлі-продажу електроенергії за січень 2024 року - лютий 2024 року в оновленій редакції, оскільки згідно з отриманими даними обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. ЧКАЛОВА» за період з 27.01.2024 по 31.01.2024 становить 0 кВт, у зв'язку з невиконанням вимог Закону України 3220-IX від 30.06.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України». (зворотна частина а.с.47-48, 52)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що постановою НКРЕКП №178 від 24.01.2024 «Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Постанова №178) внесено зміни в Постанову НКРЕКП №641 від 26.04.2019 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, придбання послуги за механізмом ринкової премії». Постанову №178 оприлюднено на офіційному вебсайті НКРЕКП 24.01.2024. Отже, Постанова №178 набрала чинності в цілому 26.01.2024, а підпункт 3 та абзац 2 підпункту 5 пункту 1 Постанови №178 - 25.01.2024, а тому позивач мав 20 календарних днів (з 25.01.2024 до 13.02.2024 включно) для укладення відповідних договорів і лише з 14.02.2024 гарантований покупець мав право на застосування санкцій, передбачених абзацом 4 пункту 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3220-IX (в редакції від 30.06.2023). Фактично, вимоги Закону України №3220-IX виконані позивачем належним чином. Проте, дії Відповідача щодо невключення не до акту (актів)- за січень 2024 року поставлену позивачем електроенергію за період з 27.01.2024 по 31.01.2024; за лютий 2024 року поставлену позивачем електроенергію за період з 01.02.2024 по 21.02.2024 є протиправними, оскільки він мав право на застосування санкцій, передбачених абзацом 4 пункту 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3220-IX (в редакції від 30.06.2023) лише з 14.02.2024, а не з 27.01.2024. Таким чином, просить Суд визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМ. ЧКАЛОВА» на отримання оплати за відпущену Державному підприємству «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» електричну енергію у період 27.01.2024р. -13.02.2024р. за ціною 524,06 коп./кВт*год (без ПДВ), зобов'язати Державне підприємство «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» припинити дії, що порушують право Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМ. ЧКАЛОВА» на отримання оплати за відпущену Державному підприємству «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» електричну енергію у період 27.01.2024р. - 13.02.2024р. за ціною 524,06 коп./кВт*год (без ПДВ) шляхом здійснення розрахунку вартості електричної енергії відпущеної Державному підприємству «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у період 27.01.2024р. - 13.02.2024р. за ціною 524,06 коп./кВт*год (без ПДВ) та внесення оновлених відомостей про вартість у акти купівлі-продажу електричної енергії.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що положення Закону № 3220, якими вносяться зміни, зокрема, до статей 65, 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» та регулюють правовідносини між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом набирають чинності з 26.01.2024. Отже, з наведеного вбачається, що умовою участі виробника за «зеленим» тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця з 26.01.2024 є наявність діючого договору про надання послуги із зменшення навантаження, укладеного між оператором системи передачі та відповідним виробником за «зеленим» тарифом. В той же час, всупереч вимогам Закону № 3220 Позивачем не було своєчасно, до 27.01.2025, укладено договір ППВДЕ з НЕК «УКРЕНЕРГО». Станом на 26.01.2024, крайньої дати, визначеної Законом №3220, для приведення договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом у відповідність із типовим договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженим НКРЕКП, та укладення договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, у ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» був відсутній чинний договір ППВДЕ. Згідно з наявною у Гарантованого покупця інформацією, договір ППВДЕ між ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» та НЕК «УКРЕНЕРГО» набув чинності з 22.02.2024. Крім того, Позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору №1775/01/20 від 02.09.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про надання послуг з передачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №1775/01/20 від 02.09.2020 року Відповідач надіслав на адресу Позивача Акти купівлі - продажу електроенергії за січень 2024 року від 25.01.2024 року на суму в розмірі 19 811 109 грн. 36 коп., за січень 2024 року від 31.01.2024 на суму в розмірі 801 969 грн. 02 коп., від 06.11.2024 року за січень 2024 року на суму в розмірі 1575450 грн. 46 коп. (а.с.44-45, 49), проте Позивач листами №21 від 21.02.2024 року, №94 від 25.11.2024 року надав зауваження до вказаних актів, що підтверджується копіями описів вкладення у цінний лист, фіскальних чеків, накладних, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень. (а.с.46-47, 50-51)
Крім того, на виконання умов Договору №1775/01/20 від 02.09.2020 року Відповідач надіслав на адресу Позивача Акти купівлі - продажу електроенергії за лютий 2024 року від 29.02.2024 року на суму в розмірі 1018234 грн. 95 коп., за лютий 2024 року від 14.11.2024 року на суму в розмірі 5391764 грн. 14 коп. (а.с.65, 68), проте Позивач листами №30 від 12.03.2024 року, №95 від 26.11.2024 року надав зауваження до вказаних актів, що підтверджується копіями описів вкладення у цінний лист, фіскальних чеків, накладних, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень. (а.с.66-67, 69-70)
Листами №22/975 від 01.03.2024 року, №22/6242 від 09.12.2024 року Державне підприємство «Гарантований покупець» повідомило Позивача про відсутність підстав для надання акту (актів) купівлі-продажу електроенергії за січень 2024 року - лютий 2024 року в оновленій редакції, оскільки згідно з отриманими даними обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею ТОВ «АГРОФІРМА ІМ. ЧКАЛОВА» за період з 27.01.2024 по 31.01.2024 становить 0 кВт, у зв'язку з невиконанням вимог Закону України 3220-IX від 30.06.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України». (зворотна частина а.с.47-48, 52)
Верховною Радою України було прийнято Закон України від 30 червня 2023 року №3220-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення «зеленої» трансформації енергетичної системи України», яким удосконалено умови підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Відповідно до частини другої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на включених до складу балансуючої групи гарантованого покупця об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу, обсяг якої не перевищує обсяг електричної енергії, який може бути відпущений відповідним об'єктом електроенергетики або чергою його будівництва (пусковим комплексом) у кожному розрахунковому періоді (годині), згідно із встановленою потужністю електрогенеруючого обладнання, зазначеною в ліцензії на виробництво електричної енергії.
Частиною шостою статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб'єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором.
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 30 червня 2023 року №3220-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення «зеленої» трансформації енергетичної системи України» він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 23, абзаців першого - восьмого, десятого - шістдесят восьмого підпункту 27, абзаців шостого - двадцять четвертого підпункту 29 пункту 2 розділу I цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня опублікування цього Закону.
Суд зазначає, що Закон України від 30 червня 2023 року №3220-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення «зеленої» трансформації енергетичної системи України» набрав законної чинності 27.07.2023 року, а тому Суд не приймає до уваги доводи Позивача про те, що він мав 20 календарних днів (з 25.01.2024 до 13.02.2024 включно) для укладення відповідних договорів і лише з 14.02.2024 гарантований покупець мав право на застосування санкцій, передбачених абзацом 4 пункту 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3220-IX (в редакції від 30.06.2023)».
Згідно з п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 30 червня 2023 року №3220-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення «зеленої» трансформації енергетичної системи України» Гарантований покупець та учасники балансуючої групи гарантованого покупця у термін не пізніше дати набрання чинності підпунктом 23, абзацами першим - восьмим, десятим - шістдесят восьмим підпункту 27, абзацами шостим - двадцять четвертим підпункту 29 пункту 2 розділу I цього Закону зобов'язані привести договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у відповідність із типовим договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та укласти договір про участь у балансуючій групі гарантованого покупця.
З цією метою гарантований покупець протягом п'яти днів з дати набрання чинності рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначеним абзацом п'ятим пункту 3 цього розділу, розміщує на своєму веб-сайті форми додаткової угоди до договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця.
Учасник балансуючої групи гарантованого покупця протягом 20 календарних днів з дати оприлюднення форм додаткової угоди до договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця надсилає гарантованому покупцю підписані примірники додаткової угоди до договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця.
У разі невиконання учасником балансуючої групи гарантованого покупця вимог абзацу третього цього пункту - з наступного дня після строку, передбаченого абзацом першим цього пункту, надані таким учасником балансуючої групи гарантованого покупця прогнозні дані відпуску електричної енергії не враховуються гарантованим покупцем, адміністратором комерційного обліку не враховуються фактичні дані відпуску електричної енергії електроустановками такого учасника балансуючої групи гарантованого покупця, призупиняються зобов'язання купівлі-продажу електричної енергії та оплати частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця.
Гарантований покупець зобов'язаний протягом одного календарного дня з дня невиконання вимог абзацу першого цього пункту повідомити адміністратора комерційного обліку про невиконання таким учасником вимог цього Закону.
04 червня 2024 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення енергетичної ефективності» № 3764-IX.
Відповідно до пункту чотирнадцять Закону № 3764 у розділі II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та «зеленої» трансформації енергетичної системи України» абзац четвертий пункту 6 замінено чотирма новими абзацами такого змісту:
"У разі невиконання учасником балансуючої групи гарантованого покупця вимог абзацу першого цього пункту починаючи з 27 січня 2024 року гарантований покупець здійснює купівлю відпущеної та продаж відібраної електричної енергії об'єктами електроенергетики або чергами будівництва (пусковими комплексами) такого учасника балансуючої групи, щодо яких не виконані зазначені вимоги, за цінами небалансів, які склалися за відповідний розрахунковий період (годину) відповідно до правил ринку на період до укладення договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця щодо таких об'єктів електроенергетики або черг будівництва (пускових комплексів):
купівля відпущеної електричної енергії такими об'єктами електроенергетики або чергами будівництва (пусковими комплексами), які включені до балансуючої групи, здійснюється за ціною позитивного небалансу;
продаж електричної енергії, відібраної такими об'єктами електроенергетики або чергами будівництва (пусковими комплексами), які включені до балансуючої групи, здійснюється за ціною негативного небалансу.
Фактичні погодинні обсяги відпуску/відбору, добові погодинні графіки відпуску/відбору, обсяги невідпущеної електричної енергії об'єктів електроенергетики або черг будівництва (пускових комплексів), щодо яких не виконано вимоги абзацу першого цього пункту, починаючи з 27 січня 2024 року до укладення виробниками договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця щодо зазначених об'єктів електроенергетики або черг будівництва (пускових комплексів) не використовуються гарантованим покупцем при розрахунку відшкодування за відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску/відбору електричної енергії об'єктами електроенергетики або чергами будівництва (пусковими комплексами) від їхніх добових погодинних графіків відпуску/відбору електричної енергії та при розрахунку сальдованого обсягу небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, спричиненого відхиленнями фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії об'єктами електроенергетики або чергами будівництва (пусковими комплексами) виробників та генеруючими установками активних споживачів за "зеленим" тарифом від їхніх погодинних графіків відпуску електричної енергії".
У зв'язку з цим абзац п'ятий вважати абзацом восьмим;
пункт 8 після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:
"Розрахунок відшкодування виробниками електричної енергії за відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску/відбору електричної енергії об'єктами електроенергетики або чергами будівництва (пусковими комплексами) від їх добових погодинних графіків відпуску/відбору електричної енергії за період їх участі у балансуючій групі гарантованого покупця, починаючи з 8 вересня 2022 року до 26 січня 2024 року здійснюється відповідно до порядку розрахунку, визначеного у формі типового договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України".
У зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п'ятим.
Таким чином, у разі невиконання учасником балансуючої групи гарантованого покупця вимог абзацу третього пункту 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», з наступного дня після строку, передбаченого абзацом першим цього пункту, тобто починаючи з 27.01.2024 року, надані таким учасником балансуючої групи гарантованого покупця прогнозні дані відпуску електричної енергії не враховуються гарантованим покупцем, адміністратором комерційного обліку не враховуються фактичні дані відпуску електричної енергії електроустановками такого учасника балансуючої групи гарантованого покупця, призупиняються зобов'язання купівлі-продажу електричної енергії та оплати частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця.
Проте, Суд зазначає, що всупереч вимог Закону України від 30 червня 2023 року №3220-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення «зеленої» трансформації енергетичної системи України» Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» не було приведено договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у відповідність із типовим договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та не було укладено договір про участь у балансуючій групі гарантованого покупця у строк по 26.01.2024 року, про що також не заперечував Позивач у поданій позовній заяві. Так, 22.02.2024 року між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» (продавець за "зеленим" тарифом) було укладено Додаткову угоду №2062/07/24 до Договору №1775/01/20 від 02.09.2020 року та Договір про участь у балансуючій групі гарантованого покупця №2061/07/24.
За таких підстав, Суд зазначає, що Державне підприємство «Гарантований покупець» діяло відповідно до вимог розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та «зеленої» трансформації енергетичної системи України», у зв'язку з невиконанням Позивачем його зобов'язань із приведення договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у відповідність із типовим договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та укладенням договору про участь у балансуючій групі гарантованого покупця у строк по 26.01.2024 року.
Що стосується обраного Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» способу захисту порушеного права, Суд зазначає.
Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, та, зокрема викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та інших.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19, від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові у від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 зазначила про те, що за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.Приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України, визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 цієї ж Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає право особи на пред'явлення в суді такої вимоги на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Аналогічна позиція Верховного суду викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/1159/19).
Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 в якій вказано, що, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).
Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Суд зазначає, що Позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» заявлено вимогу саме про визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМ. ЧКАЛОВА» на отримання оплати за відпущену Державному підприємству «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» електричну енергію у період 27.01.2024р. -13.02.2024р. за ціною 524,06 коп./кВт*год (без ПДВ), зобов'язання Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» припинити дії, що порушують право Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМ. ЧКАЛОВА» на отримання оплати за відпущену Державному підприємству «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» електричну енергію у період 27.01.2024р. - 13.02.2024р. за ціною 524,06 коп./кВт*год (без ПДВ) шляхом здійснення розрахунку вартості електричної енергії відпущеної Державному підприємству «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у період 27.01.2024р. - 13.02.2024р. за ціною 524,06 коп./кВт*год (без ПДВ) та внесення оновлених відомостей про вартість у акти купівлі-продажу електричної енергії. Проте, обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, оскільки задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не призведе до відновлення прав позивача, а рішенням суду має вирішуватись саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин. Питання ж обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії Позивача може вирішуватися у межах спору щодо оплати за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом. Також заявлена позивачем вимога в частині визнання права не призводить до поновлення його порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Наведені вище висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 січня 2024 року у справі №916/2248/22.
Крім того, ініціювання Позивачем цього позову зводиться до того, що останній прагне домогтись не лише вчинення дій з боку Відповідача щодо визнання права на отримання оплати за відпущену Державному підприємству «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» електричну енергію у період 27.01.2024р. -13.02.2024р. за ціною 524,06 коп./кВт*год (без ПДВ), але і одночасно вирішити спір щодо обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» у спірний період.
Водночас вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (постанова Верховного Суду від 04.09.2020 у справі №910/10764/19). Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №910/3232/22.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
Отже, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У зв'язку з чим Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання права та зобов'язання Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» припинити дії, що порушують право Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМ. ЧКАЛОВА» на отримання оплати за відпущену Державному підприємству «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» електричну енергію у період 27.01.2024р. - 13.02.2024р. за ціною 524,06 коп./кВт*год (без ПДВ) шляхом здійснення розрахунку вартості електричної енергії відпущеної Державному підприємству «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у період 27.01.2024р. - 13.02.2024р. за ціною 524,06 коп./кВт*год (без ПДВ) та внесення оновлених відомостей про вартість у акти купівлі-продажу електричної енергії, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності).
Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155) та від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148).
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про визнання права та зобов'язання припинити дії є недоведеними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про визнання права та зобов'язання припинити дії - відмовити у повному обсязі.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09 червня 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин