номер провадження справи 6/22/25
03.06.2025 Справа № 908/350/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А.,
за участю секретаря судового засідання Краснікової С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/350/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАТО» (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16)
до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення грошових коштів,
за участю представників сторін:
від позивача - Сільченко Т.І. (в режимі відеоконференції), адвокат, ордер серія АХ №1238985 від 09.02.2025,
від відповідача - Левченко О.О. (в режимі відеоконференції) - самопредставництво, витяг ЄДР.
Процесуальні дії по справі.
11.02.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 11.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАТО» до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення суми 2 167 538,06 грн, яка складається з: 1 385 710,00 грн - заборгованість за поставлений товар, 130 014,58 грн - 3% річних та 651 813,48 грн - інфляційні втрати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.02.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/350/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/350/25 (номер провадження 6/22/25). Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.03.2025 о 10 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 12.03.2025 підготовче засідання відкладено на 26.03.2025 о 10 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 26.03.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАТО» (вх. №6495/08-08/25, сформоване в підсистемі Електронний суд 24.03.2025) про витребування доказів задоволено. Витребувано у Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 3) інформацію щодо включення до податкового кредиту Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) суми, на які ТОВ «АРМАТО» (код ЄДРПОУ 41799955) був поставлений товар на адресу АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії ВП «ЗАЕС» відповідно до податкових накладних: ПН 01122021 № 1 - сума 9 450,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392296145; ПН 01122021 № 2 - сума 73 020,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392292444; ПН 01122021 № 3 - сума 246 366,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392269275; ПН 29122021 № 59 - сума 1 265 331,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 14.01.2022 № 9417842307; ПН 29122021 № 60 - сума 291 543,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 14.01.2022 № 9417879458. Підготовче засідання відкладено на 10.04.2025 о 09 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 10.04.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 14.05.2025 року включно. Підготовче засідання відкладено на 29.04.2025 об 11 год. 30 хв.
29.04.2025 закрито підготовче провадження у справі №908/350/25, справу призначено до розгляду по суті на 13.05.2025 об 11 год. 00 хв.
01.05.2025 на виконання ухвали суду від 26.03.2025 надійшла відповідь Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вх. № 9047/08-08/25).
13.05.2025 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 22.05.2025 об 11 год. 00 хв., в подальшому - до 03.06.2025 об 11 год. 00 хв.
У судовому засіданні 03.06.2025 судом в порядку ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМАТО» та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» 04.11.2021 був укладений Договір поставки товару № 53-121-01-21-10830 (далі - Договір). Предметом Договору є продукція, перелік якої визначений у пункті 1.1. - контейнери для ТПВ 120 л; верстат STW 325-3MSB; верстат STW 325-D/S2B; зварювальний стіл з вентилятором; шафа сушильна тощо (19 найменувань згідно зазначеного переліку). За твердженням позивача, останній здійснив поставку продукції відповідачеві у грудні 2021 року кількома партіями на загальну суму 1 885 710,00 грн. Доводить, що відповідно до вимог податкового законодавства та на виконання вимог пункту 4.4. Договору поставки Позивач зареєстрував та надав Відповідачу податкові накладні в електронній формі, які в електронному вигляді та квитанції про їх реєстрацію надсилались Позивачем Відповідачу електронною поштою. Відповідач за отриманий товар сплатив лише 500 000,00 грн за платіжною інструкцією № 8796 від 15.09.2022 зі значним простроченням в оплаті. Зазначає, що заборгованість відповідача за отриманий товар становить 1 385 710,00 грн. При цьому останнім днем розрахунку за товар є 27.02.2022, а першим днем прострочення - 28.02.2022. Позивач вказує, що направляв Відповідачу листи від 06.07.2022 № 05-01/07- 12; від 27.04.2023 № 27-01/07-212, на які ДП «НАЕК «Енергоатом» надав відповіді від 05.05.2023; 07.10.2024 № 07/10-1. За порушення строків виконання грошового зобов'язання відповідачем, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення три відсотки річних 130 014,58 грн та інфляційні втрати - 651 813,48 грн.
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, позивач зазначає про понесення витрат на сплату судового збору в розмірі 32 513,07 грн та на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 20 000,00 грн
27.02.2025 від відповідача до суду надійшов відзив (вх. №4596/08-08/25, документ сформований в системі Електронний суд ЄСІКС 27.02.2025), згідно якого відповідач заперечив проти позову. Зазначає, що договір поставки № 53-121-01-21-10830 від 04.11.2021, укладений між позивачем та Відокремленим підрозділом «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» (правонаступником якого є філія «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом»), знаходиться на тимчасово окупованій території за адресою: місто Енергодар, Запорізька область, вулиця Промислова, 133. При цьому, первинна документація, у тому числі договір, докази його виконання (видаткові накладні: № 171 від 01.12.2021 - на суму 9 450,00 грн; № 172 від 01.12.2021 - на суму 73 020,00 грн; № 173 від 01.12.2021 - на суму 246 366,00 грн; № 218 від 29.12.2021 - на суму 1 265 331,00 грн; № 220 від 29.12.2021 - на суму 291 543,00 грн), листування та інше залишились на майданчику тимчасово окупованої філії ВП «Запорізька АЕС» під контролем окупаційних військ. Посилаючись на частину ст. 91 ГПК України, ставить під сумнів відповідність поданих позивачем сканкопій видаткових накладних їх оригіналам, зазначаючи, що такі докази не повинні братися судом до уваги. Вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження надання зареєстрованих в ЄРПН електронних податкових накладних на електронну адресу відповідача. На переконання відповідача, строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ 314 285,00 грн в договорі не встановлений, відтак ця сума не є простроченою. Крім того, за твердженням відповідача, позивачем невірно визначений строк оплати та прострочення основного боргу (без ПДВ), оскільки, враховуючи п.3.3. договору строк оплати товару без ПДВ - до 28.02.2022 включно, оскільки 27.02.2022 (неділя) є вихідним днем. Також до розрахунку 3% річних та інфляційних втрат включений день здійснення (15.09.2022) відповідачем оплати поставленого товару в сумі 500 000,00 грн. Відповідач з посиланням на лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України зазначає про наявність форс-мажорних обставин - військової агресії російської федерації проти України. Просить суд врахувати, що введення воєнного стану унеможливило виконання відповідачем зобов'язань, передбачених умовами Договору. Заявлені до стягнення 3% річних уважає несправедливо непомірним тягарем для відповідача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача, вбачає підстави для зменшення судом 3% річних, що підлягають стягненню, до мінімально можливого розміру.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 06.03.2025 (вх. №5100/08-08/25, сформована в системі Електронний суд 05.03.2025) позивач зазначив, що відповідно до пункту 4.2. Договору товар, що поставляється, повинен супроводжуватись документами, перелік яких наведений в цьому пункті і в тому числі видаткові накладні у 4-х примірниках. Оскільки товар був прийнятий Відповідачем, що ним не заперечується, за нього сплачено 500000,00 грн, факт поставки та належність цієї поставки вважає доведеним. Примірники видаткових накладних не були повернуті Позивачу Відповідачем, хоча підписані обома сторонами та направлені Відповідачем Позивачу в сканкопіях. На запит направити оригінальні примірники на поштову адресу Позивача, висловлений у претензії, Відповідач не відповів. Зазначає, що відповідач визнає факт поставки та існування боргу за цією поставкою, що підтверджується листуванням між сторонами спору. Зауважує, що посилання на лист Торгово-промислової України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин, не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації.
07.03.2025 до суду надійшли Заперечення на відповідь на відзив (вх. №5213/088-08/25, документ сформований в системі Електронний суд 07.03.2025), за змістом яких відповідач зауважує, що позивачем не надано доказів на підтвердження самостійного звернення до відповідача з метою отримання видаткових накладних, відтак не вжито заходів для їх отримання, відповідно не підтверджено неможливості їх подання до суду. Зазначає, що умова договору щодо сплати суми ПДВ після реєстрації податкової накладної в ЄРПН, не означає настання строку оплати з наступного дня після реєстрації такої накладної, відтак уважає, що строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі 314 285,00 грн в договорі не встановлений. Переконаний, що позивачем не доведено наявність у відповідача заборгованості в сумі з урахуванням нарахованих 3% річних та інфляційних втрат - 2 167 538,06 грн, яка і заперечується відповідачем в повному обсязі.
За змістом додаткових пояснень (вх. №6601/08-08/25, сформовані в системі Електронний суд 25.03.2025) позивач вказує, що видаткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, були оформлені, підписані та направлені позивачеві представником відповідача інженером УВТК ВП ЗАЕС Ошекою Олексієм повторно, оскільки первісні залишились на окупованій території в місті Енергодар. Доводить, що товар поставлявся Позивачем Відповідачу перевізниками, про що оформлювались відповідні товарно-транспортні накладні. Зазначає, що податкові накладні були належним чином і в установлені законодавством строки оформлені та зареєстровані Позивачем, про що був повідомлений Відповідач (надіслані накладні та квитанції, оформлені в електронному вигляді). Відповідач фактично визнає існування та суму боргу, що також доведено наданими доказами - листуванням між уповноваженими представниками сторін, оформлення документів за цим договором, транспортними та податковими документами. Також, звертає увагу на часткову оплату за отриманий товар в сумі боргу - 500 000,00 грн (платіжна інструкція № 8796 від 15.09.2022).
За текстом додаткових пояснень, які надійшли до суду 29.04.2025 (вх. №8821/08-08/25, сформовані в системі Електронний суд 28.04.2025) відповідач зазначає, що згідно довідки №295 від 04.04.2025 управління кадрів Відповідача, Ошека Олексій Олегович, інженер з комплектації устаткування й матеріалів 2 категорії управління виробничо-технологічної комплектації філії «ВП ЗАЕС», у період з 01.08.2023 по 25.11.2023 та з 15.12.2023 по 31.12.2023 перебував у вимушеному простої не з вини працівників «ВП ЗАЕС» (наказ від 16.11.2022 № 2361-к). У період з 27.11.2023 по 14.12.2023 було надано щорічну відпустку (наказ від 13.11.2023 № 6596-вн). Відповідач констатує, що повноважень на повторне оформлення видаткових накладних та визнання існування суми боргу, зокрема, за договором поставки № 53-121-01-21-10830 від 04.11.2021, укладеним з Позивачем, інженеру з комплектації устаткування й матеріалів 2 категорії управління виробничо-технологічної комплектації Відповідачем не видавалася. Як зазначено в тендерній документації на закупівлю товарів по Договору, Ошека О.О. мав право лише здійснювати зв'язок з учасниками у період закупівлі UA-2021-07-09- 001170-с, яка станом на 13.10.2021 була завершена (інформація в загальному доступі в електронній системі держзакупівель PROZPRRO за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-08-19-010489-a.
У додаткових поясненнях, сформованих в системі Електронний суд 19.05.2025 відповідач зазначив, що відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділку ХХ ПКУ АТ «НАЕК «Енергоатом» визначає дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ та дату виникнення права на податковий кредит з ПДВ за касовим методом. Право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за операцією з придбання товарів виникає у відповідача на дату перерахування суми коштів (з ПДВ) постачальнику або надання інших видів компенсацій вартості таких товарів (за умови реєстрації постачальником в ЄРПН відповідної податкової накладної). Отже, суму ПДВ за Договором в розмірі 314 265,00 грн до складу податкового кредиту АТ «НАЕК «Енергоатом» не включено.
У судових засіданнях представниця позивача підтримала позов з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях, просила позов задовольнити повністю.
Представниця відповідача проти позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві, запереченнях та письмових поясненнях, просила у позові відмовити, але якщо суд дійде висновку про його задоволення, зменшити розмір трьох відсотків річних до мінімально можливого розміру.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМАТО» (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (покупець) 04.11.2021 укладений Договір поставки товару № 53-121-01-21-10830 (далі - Договір).
Відповідно до Закону України № 2896-IX від 06.02.2023 «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1420 від 29 грудня 2023 року «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Згідно з пунктом 1 цієї Постанови утворено Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).
11.01.2024 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбулася реєстрація акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661).
Згідно з пунктом 3 вказаної Постанови АТ «НАЕК «Енергоатом» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. Відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
Таким чином, з 11.01.2024 Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» перетворено на філію «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з усіма правами та обов'язками попереднього відокремленого підрозділу.
Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію за переліком, вартість товару 1 571 425,00 грн, ПДВ 314 285,00 грн, всього з ПДВ 1 885 710,00 грн. Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару за цим Договором визначається у пункті 1.1. Договору, вимоги до продукції (товару) визначені Технічними специфікаціями № 1 - 18 до Договору.
Згідно з пунктом 1.2. Договору строк поставки товару - жовтень-грудень 2021 року.
Пунктом 3.2 та 3.3 Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного у пункті 1.1. Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Відповідно до пункту 4.1. Договору поставка товару відбувається на умовах DDP - м. Енергодар згідно з ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоотримувач: ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область (склад № 3).
Позивач здійснив поставку продукції відповідачеві у грудні 2021 року кількома партіями на загальну суму 1 885 710,00 грн згідно наступних документів: видаткової накладної № 171 від 01.12.2021 - на суму 9 450,00 грн; видаткової накладної № 172 від 01.12.2021 - на суму 73 020,00 грн; видаткової накладної № 173 від 01.12.2021 - на суму 246 366,00 грн; видаткової накладної № 218 від 29.12.2021 - на суму 1 265 331,00 грн; видаткової накладної № 220 від 29.12.2021 - на суму 291 543,00 грн.
На виконання вимог пункту 4.4. Договору поставки Позивач зареєстрував наступні податкові накладні: дата складання 01.12.2021 № 1 - сума 9 450,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392296145; дата складання 01.12.2021 № 2 - сума 73 020,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392292444; дата складання 01.12.2021 № 3 - сума 246 366,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392269275; дата складання 29.12.2021 № 59 - сума 1 265 331,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 14.01.2022 № 9417842307; дата складання 29.12.2021 № 60 - сума 291 543,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 14.01.2022 № 9417879458.
Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий за договором поставки № 53-121-01-21-10830 товар у сумі 500 000,00 грн за платіжною інструкцією № 8796 від 15.09.2022, призначення платежу - «поставка контейнерів, верстатів, пн№7/877/1846 від 29122021д.294(7)21УК/53-121-01-21-10830від 04112021UA-2021-08-19-010489-а без ПДВ (опл. за ВП ЗАЕС)».
27.04.2023 позивач направив Відповідачу лист № 27-01/07-12 з вимогою здійснити повний розрахунок за поставлену продукцію згідно договору №53-121-01-21-10830 від 04.11.2021 у розмірі 1 385 710,00 грн, у відповідь на який ДП «НАЕК «Енергоатом» повідомив, що ураховуючи довготривалу окупацію Запорізької АЕС, фінансування потреб ЗАЕС на погашення існуючої кредиторської заборгованості призупинено (лист вих. №21-2677/42-вих від 05.05.2023).
Листом від 07.10.2024 вих. №07/10-1, позивач повторно просив відповідача здійснити погашення заборгованості в сумі 1 385 710,00 грн, на що останній повідомив про неможливість виконання взятих на себе грошових зобов'язань через збройну агресію рф, тривалу окупацію Запорізької АЕС, неповні розрахунки з АТ «НАЕК Енергоатом» (лист від 09.10.2024 №21-9728/42-вих).
26.12.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 1 071 425,00 грн, три відсотки річних в сумі 99 012,88 грн, інфляційні втрати у сумі 474 575,50 грн, заборгованість в сумі ПДВ із вартості поставленого товару в сумі 314 285,00 грн, три відсотки річних в сумі 21 647,30 грн, інфляційні втрати в сумі 94 980,55 грн.
У відповіді на претензію від 24.01.2025 №21-709/28-вих відповідач зазначив про неможливість виконання грошових зобов'язань до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Станом на момент звернення з позовом до суду відповідач суму заборгованості за поставлений позивачем товар не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості, нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Між сторонами виникли господарські правовідносини на підставі договору поставки товару № 53-121-01-21-10830 від 04.11.2021.
Згідно зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено судом, позивачем поставлено відповідачеві товар у грудні 2021 року кількома партіями на загальну суму 1 885 710,00 грн, з них ПДВ 314 285,00 грн, згідно видаткових накладних № 171 від 01.12.2021 - на суму 9 450,00 грн; № 172 від 01.12.2021 - на суму 73 020,00 грн; № 173 від 01.12.2021 - на суму 246 366,00 грн; № 218 від 29.12.2021 - на суму 1 265 331,00 грн; № 220 від 29.12.2021 - на суму 291 543,00 грн.
Копії вказаних видаткових накладних, підписаних представниками позивача та відповідача, містяться в матеріалах справи.
Також в матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних№ Р171 від 26.11.2021 року; № Р172 від 26.11.2021 року; № Р173 від 30.11.2021 року; № Р218 від 29.12.2021 року; № Р218 від 29.12.2021 року, які є належним доказом переміщення товару, зазначеного у видаткових накладних, на склад відповідача - ЗВ ВП «Складське господарство» №3 за адресою м. Енергодар, вул. Промислова, 133, який зазначено у п. 4.1 договору, укладеного між сторонами спору.
Відповідно до абз. 26, 27 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Касаційний адміністративний суд в постанові від 05.05.2023 в справі № 1340/5998/18 висловив позицію, що хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним з етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.
Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що копії видаткових накладних, які надані позивачем до матеріалів справи, не можуть братись судом до уваги, оскільки у позивача відсутній оригінал таких доказів. При цьому, відповідач зазначив, що не може надати суду оригінали договору та докази на підтвердження його виконання, оскільки договір поставки № 53-121-01-21-10830 від 04.11.2021, первинна документація, докази виконання вказаного договору, в тому числі видаткові накладні: № 171 від 01.12.2021 - на суму 9 450,00 грн; № 172 від 01.12.2021 - на суму 73 020,00 грн; № 173 від 01.12.2021 - на суму 246 366,00 грн; № 218 від 29.12.2021 - на суму 1 265 331,00 грн; № 220 від 29.12.2021 - на суму 291 543,00 грн, листування та інше залишились на майданчику тимчасово окупованої філії ВП «Запорізька АЕС» під контролем окупаційних військ.
Оцінюючи доводи представника відповідача в цій частині, суд зазначає таке.
Коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18, постанова Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21).
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Складовими цього принципу є, зокрема, заборона суперечливої поведінки. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Вказаний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).
Як встановлено судом, відповідач у відповідь на звернення позивача щодо погашення заборгованості за договором №53-121-01-21-10830 від 04.11.2021 повідомив, що з метою погашення кредиторських зобов'язань з боку ВП «Запорізька АЕС» до компанії надано заявки щодо виділення коштів для розрахунків з ТОВ «Армато» за договором №53-121-01-21-10830 від 04.11.2021 на суму 1 053 211,00 грн. Проте, враховуючи довготривалу окупацію Запорізької АЕС, фінансування потреб ЗАЕС на погашення існуючої кредиторської заборгованості з боку ДП «НАЕК «Енергоатом» призупинено (лист від 05.05.2023 вих. №21-2677/42-вих).
Листом від 07.10.2024 вих. №07/10-1 позивач повторно просив відповідача здійснити погашення заборгованості в сумі 1 385 710,00 грн, на що АТ «НАЕК «Енергоатом» повідомило про неможливість виконання взятих на себе грошових зобов'язань через збройну агресію рф, тривалу окупацію Запорізької АЕС, неповні розрахунки з АТ «НАЕК Енергоатом» (лист від 09.10.2024 №21-9728/42-вих).
У відповідь на претензію від 26.12.2024 відповідач листом від 24.01.2025 №21-709/28-вих зазначив про неможливість виконання грошових зобов'язань до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Отже, відповідач під час досудового врегулювання спору не заперечував факт поставки товару позивачем відповідачеві відповідно до умов договору №53-121-01-21-10830 від 04.11.2021. Так само не заперечувалась сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 1 071 425,00 грн та 314 285,00 грн податку на додану вартість із вартості поставленого товару. Відтак, заперечення представника відповідача, пов'язані з невизнанням факту поставки товару позивачем відповідно до укладеного між сторонами договору №53-121-01-21-10830 від 04.11.2021, суперечать попереднім заявам відповідача, висловленим у листуванні з позивачем.
На підставі викладеного, оцінивши вказані докази відповідно до ст. 86 ГПК України, зокрема видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази часткової оплати, здійсненої відповідачем за отриманий товар відповідно до договору №53-121-01-21-10830 від 04.11.2021, листування між сторонами щодо предмета спору у їхній сукупності, суд дійшов висновку про доведення позивачем факту поставки товару відповідачеві відповідно до умов договору №53-121-01-21-10830 від 04.11.2021 на загальну суму 1 885 710,00 грн, з них ПДВ 314 285,00 грн.
З огляду на викладене суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності повноважень у інженера з комплектації устаткування й матеріалів 2 класу Ошеки О.О. на повторне оформлення видаткових накладних, скільки своїми діями щодо часткової оплати суми заборгованості за поставлений товар та відповідями на звернення позивача щодо оплати суми заборгованості відповідач підтвердив факт поставки товару позивачем на загальну суму 1 885 710,00 грн та відповідно наявність заборгованості за поставлений товар в сумі 1 385 710,00 грн.
При цьому суд відхиляє як неналежний доказ лист позивача від 06.07.2022 вих. №05-01/07-12, оскільки позивачем не надано доказів направлення такого листа та вручення його відповідачеві. Також судом відхиляється як неналежний доказ лист Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України (арк. спр. 158), оскільки він не містить інформації, яка входить до предмету доказування у даній справі.
Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий за договором поставки № 53-121-01-21-10830 товар у сумі 500 000,00 грн за платіжною інструкцією № 8796 від 15.09.2022.
На день розгляду спору відповідач доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами договору (п.п. 3.2 та 3.3) сторони визначили умови та порядок оплати, а саме оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного у пункті 1.1. Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Доводи відповідача, що умовами Договору сторони не визначили строк оплати ПДВ з вартості поставленого товару, відтак цей строк має встановлюватися згідно приписів частини 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані з огляду на таке.
Оскільки сторонами визначено у розділі 3 договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору, строк оплати за товар визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі суми ПДВ.
Пункти 3.2 та 3.3 договору в сукупності визначають обов'язок позивача (постачальника) зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, а оплата суми ПДВ має бути здійснена Покупцем протягом визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару, передбаченого в п. 1.1 Договору).
Зміст п. 3.3 Договору № 53-121-01-21-10830 щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, є лише умовою здійснення такої оплати, а не строком оплати, відтак не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.
З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався обов'язку щодо складання податкових накладних за кожним фактом поставки товару, а саме склав та зареєстрував наступні податкові накладні: дата складання 01.12.2021 № 1 - сума 9 450,00 грн, в тому числі сума ПДВ 1575,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392296145; дата складання 01.12.2021 № 2 - сума 73 020,00 грн, в тому числі сума ПДВ 12170,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392292444; дата складання 01.12.2021 № 3 - сума 246 366,00 грн, в тому числі сума ПДВ 41061,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392269275; дата складання 29.12.2021 № 59 - сума 1 265 331,00 грн, в тому числі сума ПДВ 210888,50 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 14.01.2022 № 9417842307; дата складання 29.12.2021 № 60 - сума 291 543,00 грн, в тому числі сума ПДВ 48590,50 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 14.01.2022 № 9417879458.
Отже, в межах визначеного пунктом 3.2 договору строку оплати позивач зареєстрував податкові накладні на суми поставленого товару з ПДВ.
При цьому суд ураховує, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Відповідно до абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2020, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Отже, відповідно до чинних правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.
Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів звернення до позивача щодо відсутності у ЄРПН зареєстрованих податкових накладних та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкових накладних.
Оскільки на дату настання строку оплати товару податкові накладні вже були виписані та зареєстровані позивачем, у відповідача були наявні підстави для оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ.
Ураховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача про ненастання строку оплати товару в частині суми податку на додану вартість в розмірі 314 285,00 грн.
Оскільки повний обсяг товару Відповідач отримав від Позивача 29.12.2021, відповідно умов п. 3.2 договору останнім днем розрахунку є 28.02.2022 з урахуванням того, що останній день строк оплати - 27.02.2022 - припадає на вихідний день (неділя), який відповідно до приписів частини 5 ст. 254 ЦК України переноситься на перший робочий день.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар, оскільки сума заборгованості за поставлений товар станом на 01.03.2022 не була сплачена відповідачем. З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений ним товар станом на час прийняття рішення в повному обсязі не погашена, суд вважає доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 1 385 710,00 грн.
Стосовно посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України, введення в Україні воєнного стану) як на неможливість виконання грошових зобов'язань за Договором суд зауважує наступне.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений та діє на час винесення судового рішення.
Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
При цьому форс-мажор не звільняє від обов'язку виконати зобов'язання, а звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов'язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).
Отже, суд відхиляє аргумент відповідача щодо звільнення його від виконання обов'язку оплатити поставлений товар.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем було допущено порушення зобов'язання в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару, позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 130 014,58 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 651 813,48 грн.
Суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство» за періоди, визначені позивачем у розрахунку, не виходячи за межі позовних вимог.
При цьому, при перевірці розрахунку суд враховує норму ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Розрахунок інфляційних втрат в розмірі 288 316,29 грн на суму боргу 1 571 425,00 грн за період з 28.02.2022 по 16.09.2022 виконаний позивачем неправильно. Позивач помилково включив до розрахунку вересень 2022 року, не врахувавши, що оскільки часткова оплата була здійснена відповідачем в розмірі 500 000,00 грн 15.09.2022, вересень 2022 року не включається до розрахунку інфляційних втрат. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 по справі №910/13071/19, де вказано, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця, інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Так, за розрахунком суду інфляційні втрати за період з березня 2022 року по серпень 2022 року, розраховані на суму боргу 1 571 425,00 грн, складають 253 640,05 грн.
В іншій частині, розрахунок інфляційних втрат виконано позивачем правильно. Відтак у частині стягнення інфляційних втрат вимоги задовольняється судом частково в сумі 617 137,24 грн. В іншій частині заявлених інфляційних втрат - 34 676,24 грн - суд відмовляє, оскільки такі вимоги заявлені безпідставно.
Також суд здійснив перерахунок 3% річних та зазначає, що він виконаний позивачем неправильно з огляду на те, що останній включив до розрахунку вихідний день (28.02.2025), на який припадає останній строк виконання грошового зобов'язання відповідачем.
Крім того, розраховуючи суму трьох процентів річних на суму ПДВ, позивач помилково включив у розрахунок період з 21.02.2022 по 28.02.2022, оскільки як зазначено вище, граничним строком оплати товару разом з сумою ПДВ є 28.02.2022. Відтак початковою датою розрахунку 3 % річних з суми ПДВ є 01.03.2022.
Так, за розрахунком суду, три відсотки річних від простроченої суми складають 129 595,57 грн.
Граничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
28.02.202214.09.2022198157142525573.33
15.09.202203.02.2025872107142576702.29
28.02.202203.02.20251071548064819.92
15.03.202203.02.2025105625947922500.03
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру 3% річних, яке обумовлено сукупністю надзвичайних обставин, які вплинули на здатність відповідача своєчасно розрахуватись за поставлену продукцію.
Зокрема, відповідач вказує, що своєчасному виконанню грошового зобов'язання за договором перешкодило настання форс-мажорних обставин, з урахуванням їхнього підтвердження листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1.
Зазначає, що у зв'язку з обставинами тимчасової окупації військами рф Запорізької АЕС, яка є філією «ВП» АТ «НАЕК «Енергоатом», з 11 вересня 2022 року ЗАЕС повністю зупинена (шість енергоблоків-«тисячників» сумарною потужністю 6000 МВт тимчасово окупованої ЗАЕС наразі не працюють), відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України.
Отже, відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. За офіційними даними відповідача, обсяг реалізованої електричної енергії за 9 місяців 2022 року знизився на 19,61%, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
За 2022 рік відповідачем отримані збитки в розмірі 12,4 млрд гривень (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік). За перше півріччя 2023 року відповідачем отримані збитки в розмірі 9 048 641 тис. грн (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати за півріччя 2023). За 2023 року відповідачем отримані збитки в розмірі 11 256 369 тис. грн (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати за 2023). За півріччя 2024 року відповідачем отримані збитки в розмірі 7 434 361 тис. грн (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати за півріччя 2024).
Крім того, постійні ракетні атаки рф на енергетичну інфраструктуру України також безпосередньо та значно впливають на роботу інших атомних електростанцій України.
Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, «НАЕК «Енергоатом», відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зобов'язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, «НАЕК «Енергоатом» спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС.
Відповідно до частини 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, Верховний Суд зробив висновок про можливість зменшення відповідальності за порушення грошових зобов'язань, зокрема, 3% річних, за наявності виняткових, надзвичайних обставин.
За приписами ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд враховує наведені відповідачем обставини в обґрунтування зменшення 3% річних, а також те, що АТ «НАЕК «Енергоатом» входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, оскільки здійснює управління усіма діючими атомними електростанціями на території України та виробляє понад 50% усієї електричної енергії Об'єднаної енергетичної системи України. Безпека держави та населення України знаходяться у безпосередній залежності від сталої роботи об'єктів АТ «НАЕК «Енергоатом». В свою чергу, стала робота енергетичних об'єктів «НАЕК «Енергоатом» залежить від повного та своєчасного фінансування всіх виробничих потреб цих об'єктів. При цьому основним постачальником електричної енергії у цей критично важливий для України період є АЕС. Збереження нормального режиму роботи системи атомних електростанцій є гарантією забезпечення економіки та забезпечення населення держави електроенергією в умовах втрат, завданих країною-агресором.
Ураховуючи викладене, з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд ухвалив зменшити розмір 3% річних на 80%, що складає 25919,11 грн, та в цій частині задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 385 425,00 грн, три відсотки річних в розмірі 25919,11 грн та інфляційних втрат в розмірі 617 137,24 грн.
Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 32 513,07 грн згідно платіжної інструкції №2598 від 06.02.2025 без застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Беручи до уваги викладене, звернення позивача до суду з позовом, який подано в електронному вигляді через систему Електронний суд в ЄСІКС, судовий збір за подання позову із застосуванням коефіцієнту 0,8, який мав сплатити позивач, становить 26010,46 грн.
Отже, позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом, сума зайво сплаченого судового збору складає 6502,61 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого ТОВ «Армато» судового збору в розмірі 6502,61 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України за наявності відповідного клопотання.
Відповідно до частини 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судом задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з відповідача 1 385 710,00 грн заборгованості за поставлений товар, інфляційні втрати у розмірі 617 137,24 грн та три відсотки річних у умі 25919,11 грн. При цьому відповідно до розрахунку, здійсненого судом, три відсотки річних від простроченої суми складають 129 595,57 грн, розмір яких зменшено на 80 відсотків за клопотанням відповідача. У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на останнього судові витрати зі сплати судового збору повністю, без урахування зменшення трьох процентів річних, виходячи з такого розрахунку: (1385710,00 + 617137,24 +129 595,57) * 1,5% * 0,8 = 25589,31 грн. Судовий збір у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Витрати зі сплати судового збору в розмірі 421,15 грн покладаються на позивача.
Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2025 до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву про подання ним доказів щодо розміру судових витрат згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАТО» (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16, ідентифікаційний код 41799955) заборгованість за поставлений товар в розмірі 1 385 710,00 грн (один мільйон триста вісімдесят п'ять тисяч сімсот десять гривень 00 коп.); три відсотки річних в розмірі 25919,11 грн (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 11 коп.); інфляційні втрати в розмірі 617 137,24 грн (шістсот сімнадцять тисяч сто тридцять сім гривень 24 коп.), судовий збір в розмірі 25 589,31 грн (двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 31 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 09.06.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько