вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
09.06.2025м. ДніпроСправа № 904/2942/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
розглянувши заяву позивача про забезпечення позову до його подання у справі №904/2942/25
за позовом Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 75; ідентифікаційний код 26510514)
до особи, яка може отримати статус учасника справи, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕКІЛА ГОЛД" (Україна, місто Київ, вул. Жилянська, будинок 126/23, кімната 220; ідентифікаційний код 40504261)
про забезпечення позову до його подання,
Суддя Дупляк С.А.
Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до його пред'явлення, в якій просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд», а саме на таке майно: автозаправна станція: «Будівля операторської літ.А-1-загальною площею 47,8 кв.м. Ганок з козирком літ, а: Навіс літ. Б; Вбиральня-господарчий блок літ. В; № 1 - Паливо-роздавальна колонка; № 2 - Паливо-роздавальна колонка; № 3 - Огорожа; 4 - Ємність для зберігання паливномастильних матеріалів; № 5 - Ємність для зберігання паливно-мастильних матеріалів; №6 - Ємність для зберігання паливно-мастильних матеріалів; 7 - Ємність для зберігання паливно-мастильних матеріалів; № 8 - Оглядовий колодязь рівня ґрунтових вод: № 9 - Оглядовий, колодязь рівня ґрунтових вод; № 10 - Оглядовий колодязь рівня ґрунтових вод; №11 - Оглядовий колодязь рівня ґрунтових вод: № 12 - Покажчик «В'ЇЗД»; № 13 - Цінове табло; № 14 - Покажчик «ВИЇЗД»; № 15 - Блискавковідвід; № 16 - Блискавковідвід: № 17 - Свердловина; № 18- Огорожа: № 19 - Огорожа: № 20 - Ємність для зберігання зріджених вуглеводневих газів; № 21 - Колонка газороздавальна; № 22 - Яма вигрібна: І - Замощення: II - Замощення; ІІІ - замощення», що розташована за адресою: проспект Бикова Петра,41, м. Дніпро, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1195694912101 та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд», в межах суми стягнення в розмірі 1.396.721,47 грн, до набрання рішенням у справі законної сили.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2942/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025.
Оскільки 06.06.2025 суддя Дупляк С.А. перебував на навчанні (підвищенні кваліфікації) у Національній школі суддів України, а 07.06.2025 та 08.06.2025 припали на вихідні дні (суботу та неділю відповідно), виходячи із встановленого особливого режиму роботи у Господарському суді Дніпропетровської області під час воєнного стану, зокрема під час оголошення повітряної тривоги в місті Дніпрі та Дніпропетровській області, ухвала постановлена у перший же робочий день після закінчення вихідних днів, тобто 09.06.2025.
Стислий виклад позиції заявника
Заява обґрунтована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» ТОВ «Текіла Голд» з 2017 року по теперішній час користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:550:0017, на якій знаходяться належні йому на праві власності об'єкти нерухомості. У той же час, Дніпровською міською радою встановлено, що Дніпровською міською радою встановлено, що відповідач, безпідставно користується земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. Петра Бикова, б.41 в м. Дніпрі, а, отже, останнім безпідставно збережено кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки. Таким чином, заявник зазначає, що з викладеного слідує наявність спору між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд», оскільки останнім безпідставно збережено кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки.
Предметом майбутнього позову заявник визначає вимогу Дніпровської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» коштів набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 1.396.721,47 грн
Заявник вважає, що за відсутності вжиття заходів забезпечення позову, об'єкти, розміщені на земельній ділянці можуть бути відчужені на користь третіх осіб. Зазначає, що метою таких дій може бути, зокрема штучне збільшення кола учасників судового процесу, що зумовить затягування розгляду справи, а також, з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, можливо вчинення перешкод в подальшому виконанні судового рішення шляхом зміни власника будівель та споруд. Допускає, що грошові кошти можуть бути виведені з рахунків відповідача, що в подальшому, за умови задоволення позовної заяви, може ускладнити виконання рішення суду. Відтак, зауважує, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі та не виключається, що для відновлення його прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Заявник вважає, що обраний захід забезпечення позову: зумовить неможливість затягування розгляду справи шляхом залучення до участі по справі нових учасників; не порушує права відповідача та інших осіб; є пропорційним, обґрунтованим, співмірним та адекватним до пред'явлених позовних вимог; є збалансованим відносно інтересів учасників судового процесу; зумовить ефективне поновлення порушених прав внаслідок задоволення позову. Зазначає, що забезпечення позову в зазначеній справі не може призвести збитків для відповідача або третіх осіб, оскільки його вжиття фактично не може бути наслідком обмеження в роботі. Вважає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення. Вказує, що забезпечення позову направлене на охорону прав та інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер. Звертає увагу, що у разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі нерухоме майно буде реалізовано, а кошти з рахунків виведені, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. На думку заявника, на даний час єдиним способом захисту законних прав та інтересів позивача є вжиття заходів забезпечення даного позову.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Заявник зазначає, що предметом майбутнього позову буде стягнення 1.396.721,47 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
За умовами ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (п. 10).
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Положеннями частини першої статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 139 Господарського кодексу України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №910/11739/19).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Суд зазначає, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
Верховний Суд відхилив довід скаржника щодо обов'язку заявника (позивача) додатково доводити існування об'єктивних ризиків, що можуть утруднити або унеможливити виконання рішення у цій справі (про стягнення з відповідача заборгованості) за умови задоволення судом позову.
У той же час після вжиття заходів забезпечення позову відповідач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково і доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення.
Суд бере до уваги, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Предметом майбутнього позову буде стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 1.396.721,47 грн.
У заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках, у розмірі 1.396.721,47 грн.
Однак накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (по 1.396.721,47 грн), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 1.396.721,47 грн, господарський суд дійшов до висновку про доцільність накладення арешту на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованими грошовими коштами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, а також у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2025 у справі №904/620/25.
Таким чином, заява позивача про вжиття забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у межах суми позову 1.396.721,47 грн.
Верховний Суд у постанові №918/124/23 від 29.06.2023 звернув увагу, що забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06). У зв'язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності відповідача. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідачів та баланс інтересів будуть порушені.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Частиною шостою статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
В частині першій статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
В даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі №916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Виходячи з вищевикладеного, заява Дніпровської міської ради про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 136 - 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову до його пред'явлення задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» (Україна, місто Київ, вул. Жилянська, будинок 126/23, кімната 220; ідентифікаційний код 40504261), що розташоване за адресою: м. Дніпро, проспект Бикова Петра, 41 (а саме: автозаправну станцію: «Будівля операторської літ. А-1, загальною площею 47,8 кв.м; Ганок з козирком літ, а: Навіс літ. Б; Вбиральня-господарчий блок літ. В; № 1 - Паливо-роздавальна колонка; № 2 - Паливо-роздавальна колонка; № 3 - Огорожа; 4 - Ємність для зберігання паливномастильних матеріалів; № 5 - Ємність для зберігання паливно-мастильних матеріалів; №6 - Ємність для зберігання паливно-мастильних матеріалів; 7 - Ємність для зберігання паливно-мастильних матеріалів; № 8 - Оглядовий колодязь рівня ґрунтових вод: № 9 - Оглядовий, колодязь рівня ґрунтових вод; № 10 - Оглядовий колодязь рівня ґрунтових вод; №11 - Оглядовий колодязь рівня ґрунтових вод: № 12 - Покажчик «В'ЇЗД»; № 13 - Цінове табло; № 14 - Покажчик «ВИЇЗД»; № 15 - Блискавковідвід; № 16 - Блискавковідвід: № 17 - Свердловина; № 18- Огорожа: № 19 - Огорожа: № 20 - Ємність для зберігання зріджених вуглеводневих газів; № 21 - Колонка газороздавальна; № 22 - Яма вигрібна: І - Замощення: II - Замощення; ІІІ - замощення»; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1195694912101), та на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» (Україна, місто Київ, вул. Жилянська, будинок 126/23, кімната 220; ідентифікаційний код 40504261), в межах суми у розмірі 1.396.721,47 грн (один мільйон триста дев'яносто шість тисяч сімсот двадцять одну грн 47 к.).
Стягувач: Дніпровська міська рада (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 75; ідентифікаційний код 26510514).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» (Україна, місто Київ, вул. Жилянська, будинок 126/23, кімната 220; ідентифікаційний код 40504261).
Ухвала як виконавчий документ підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 144 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (09.06.2025) та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її прийняття, тобто до 10.06.2028.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (частина 4 статті 144 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя С.А. Дупляк