ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 червня 2025 року Справа № 918/634/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В. , суддя Крейбух О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" на додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області, постановлену 14.04.25р. суддею Пашкевич І.О. у м.Рівному, повний текст складено 18.04.25р. у справі № 918/634/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича
до Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради
про стягнення заборгованості в сумі 100 155,13 грн., розірвання договору оренди та повернення нежитлового приміщення
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є додаткова ухвала Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 у справі №918/634/24.
1.2. Додатковою ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат у справі №918/634/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича до Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 100 155,13 грн, розірвання договору оренди та повернення нежитлового приміщення.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.10.2024 позовну заяву ФОП Буяна Р.А. до Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" про: стягнення заборгованість у сумі 100 155,13 грн, з яких: 88 218,93 грн - основний борг, 9 244,05 грн - пеня, 1 449,64 грн - інфляційних втрат та 1 242,51 грн - 3% річних; розірвання договору оренди нежитлового приміщення, затверджений рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.10.2008 у справі №11/95, в редакції додаткового договору від 25.04.2016 №2071, споруди площею 94,6 кв.м за адресою м. Рівне, вул. Чорновола, 74-Г; зобов'язання ВТОВ "Кантар" повернути нежитлове приміщення, площею 94,6 кв.м, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Чорновола, 74-Г, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 748832856101, шляхом виселення та передачі ФОП Буяну Р.А. по акту прийому-передачі у трьохденний термін залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 ГПК України. Вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася та в силу ст.235 ГПК України набрала законної сили.
2.2. 14.10.2024 ВТОВ "Кантар" подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 43 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.3. Додатковою ухвалою від 21.10.2024 у справі №918/634/24, яку Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 03.12.2024, заяву ВТОВ "Кантар" про прийняття додаткового рішення задоволено частково. Постановлено стягнути з ФОП Буяна Р.А. на користь ВТОВ "Кантар" 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.4. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2025 касаційну скаргу ФОП Буяна Р.А. задоволено частково. Постанову від 03.12.2024 та додаткову постанову від 23.12.2025 Північно-західного апеляційного господарського суду, додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 21.10.2024 у справі №918/634/24 скасовано. Справу №918/634/24 за заявою ВТОВ "Кантар" про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області. Суд касаційної інстанції серед іншого, резюмував, що оскільки суди означеного не встановили, наведе свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з позивача відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно для задоволення (часткового задоволення) заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
2.5. Частиною 2 ст. 226 ГПК України встановлено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
2.6. Письмова заява про ухвалення додаткового рішення була надіслана до суду 11.10.2024 за допомогою поштового зв'язку. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем було подано до суду: договір про надання правничої (правової) допомоги від 23.07.2024, додаткову угоду №1 від 23.07.2024, акт прийомки-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 08.10.2024, рахунок на оплату №2/24 від 09.09.2024, платіжну інструкцію №8296 від 09.09.2024 на суму 20 000,00 грн.
2.7. Судом першої інстанції за результатами дослідження та перевірки матеріалів справи, з урахуванням поданих заявником доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу під розгляду даного спору встановлено, що заявлені витрати відповідача на правничу допомогу є доведеними. При цьому, судом враховано, що скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129-130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України.
2.8. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
2.9. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
2.10. ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
2.11. Відповідно до ч. 3 ст. 42 ГПК України у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ст. 43 ГПК України).
2.12. Матеріали справи не містять доказів постановлення судом першої інстанції при первісному розгляді ухвали про застосування до позивача заходів процесуального примусу, як і доказів, що позивач подав завідомо необґрунтований позов, на що суд мав право реагувати ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду.
2.13. У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129-130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18.
2.14. Судом встановлено, що належних та допустимих доказів на підтвердження необґрунтованості дій позивача матеріали справи № 918/634/24 не містять та відповідачем в установленому порядку не доведено, тоді як звернувшись до суду з відповідним позовом ФОП Буян Р.А. реалізував гарантоване Конституцією України власне суб'єктивне право. Окрім того, матеріали справи не містять доказів постановлення судом ухвали про застосування до позивача заходів процесуального примусу, як і доказів, що позивач подав завідомо необґрунтований позов, на що суд першої інстанції при первісному розгляді мав право реагувати ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду.
2.15. Судом при новому розгляді заяви про стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача не встановлено того, що позивач діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача. Суд відзначає, що сам по собі факт залишення позову без розгляду у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, не свідчить про зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Кантар", 28.04.2025 через систему "Електронний суд", звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх1912/25 від 29.04.2025), в якій просить: скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 у справі № 918/634/24 - повністю. Ухвалити нове рішення яким заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволити та стягнути з фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича на користь Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" 43 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що додаткова ухвала від 14.04.2025 у справі № 918/634/24 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що надання адвокатом Бондарем Ю.М. професійної правничої допомоги відповідачу у вигляді послуг зазначених в Акті прийомки-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 08.10.2024 підтверджується матеріалами справи. Заявлені витрати відповідача на правничу допомогу, понесені при розгляді справи є доведеними. З цією позицією суду першої інстанції (щодо обґрунтованості витрат) відповідач погоджується в повному обсязі. Разом з тим, відмовляючи в стягнені судових витрат понесених відповідачем на надання правничої допомоги, в зв'язку з тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження необґрунтованості дій позивача матеріали справи №918/634/24 не містять та відповідачем в установленому порядку не доведено, тоді як звернувшись до суду з відповідним позовом ФОП Буян Р.А. реалізував гарантоване Конституцією України власне суб'єктивне право.
3.3. Апелянт вважає такі твердження суду першої інстанції абсолютно необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам та матеріалам справи. Верховний Суд у постанові від 19.03.2025 вказав, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді заяви ВТОВ "Кантар" про прийняття додаткової ухвали щодо відшкодування судових витрат припустились порушень норм процесуального права, неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для її розгляду, відтак дійшли передчасних висновків про задоволення (часткове задоволення) заяви відповідача про ухвалення додаткової ухвали.
3.4. Верховний Суд також зазначив, що у разі залишення позову без розгляду, відповідач, посилаючись на частину п'яту статті 130 ГПК, може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, у цій справі відповідачу потрібно було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були вчинені під час розгляду справи та в чому вони проявлялися. Стосовно необґрунтованість дій позивача слід зазначити наступне.
3.5. Апелянт зазначає, що позивач діяв недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов. Передумовою звернення позивача з даним позовом до суду слугувала повна відмова та не бажання продовжувати договірні відносини (договір оренди) з відповідачем. Будь які посилання позивача на те, що мали місце необґрунтовані дії відповідача, є безпідставними. Позивач свідомо вводить суд в оману, адже сам долучає до позовної заяви копію претензії та повідомлення про вручення на якому зазначено, що адресат не отримав вказаного листа. Скаржник зазначає, що позивач перед подачею позову до суду знав про підписання сторонами та існування актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) де він зазначив, що жодних претензій сторони одна до одної не мають. Отже, на момент звернення з цим позовом у ВТОВ "Кантар" не існувало жодної заборгованості по орендній платі, яка є предметом розгляду, а тому в позивача були відсутні підстави для звернення до суду з цим позовом. Такі дії позивача стали підставою отримання відповідачем професійної правничої допомоги. Позивач діяв недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов.
3.6. Не реалізувавши свого наміру в будь який спосіб виселення з орендованого приміщення орендаря, позивач вигадав абсурдний та нічим необґрунтовані борг для звернення з даним позовом до суду, адже будь яких підстав для розірвання договору оренди не існує, однак позивач долучає зроблений ним свій варіант розрахунку розміру орендної плати який жодним чином не ґрунтується на умовах договору і лише з цієї підстави просить задоволити позов. Зрозумівши, що підстави для позову не існує та не існувало, а позовні вимоги є абсолютно необґрунтованими, замість того щоб відмовитись від позовних вимог або залишити позов без розгляду, абсолютно необґрунтовано затягуючи розгляд справи,
3.7. Отримавши в подальшому 13.08.2024 від представника відповідача заперечення на відповідь на відзив, знову ж таки замість того щоб відмовитись від позовних вимог або залишити позов без розгляду, абсолютно необґрунтовано затягуючи розгляд справи з метою відшукування нових підстав позивач поспіхом перед судовим засіданням 05.09.2024 з'являється на об'єкт оренди для складання акту перевірки (контролю) наявності, стану, напрямів, ефективності використання орендованого приміщення з метою фіксування вигаданих порушень утримання майна. Та перед судовим засіданням подає абсолютно необґрунтовану заяву про зміну підстав позову.
3.8. Не обґрунтованість дій позивача та його заяви про зміну підстав позову встановлено в ухвалі від 23.09.2024 у справі №918/634/24, якою у задоволенні заяви про зміну підстав позову - відмовлено. В подальшому було позивачем подано і клопотання про залишення позову без розгляду - ухвалою від 07.10.2024 у справі №918/634/24 позов залишено без розгляду. Недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача такі дії були умисними. Апелянт також звертає увагу суду, що відразу після набуття права власності на спірне нежитлове приміщення позивач зазначив, що він не згідний з умовами оренди, приміщення ним придбавалося не з метою здачі його в оренду та запропонував розірвати договір та звільнити приміщення, зазначивши, що орендна плата за даним договором становить 6400 грн. за місяць, що є втричі меншою за ринковими цінами в Рівному.
3.9. Скаржник так серед іншого, зазначає, що, що не реалізувавши свого наміру в будь який спосіб виселення з орендованого приміщення орендаря, позивач вигадав абсурдний та нічим необґрунтовані борг для звернення з даним позовом до суду, адже будь яких підстав для розірвання договору оренди не існує та не існувало. Всі вище наведенні дії позивача є свідченням необґрунтованість його дій, а подача позову була направлена не на реальне поновлення його прав, а на спробу впливу на відповідача для його виселення з орендованого приміщення з формальних/надуманих підстав для повернення майна від орендаря. До того ж, очевидна необґрунтована подача позову підтвердилась тим, що позов було залишено без розгляду за заявою позивача. Причину таких дій позивач не зміг пояснити ні в судді першої, суді апеляційної інстанції та суді касаційної інстанції - на запитання суду.
3.10. Скаржник звертає увагу апеляційного суду, що під час розгляду заяви про прийняття додаткового рішення представник позивача заявив, що так як в матеріалах справи з'явилися підписані позивачем та відповідачем напередодні подання в суд акти наданих послуг - заборгованості виходить не існувало. А отже і позов був безпідставним. Також зазначає, про суперечливу позицію позивача щодо задоволення заяви про судові витрати де позивач просить відмовити в їх стягненні та одночасно просить врахувати те, що вони понесенні зменшити їх до 6000,00грн.
3.11. Враховуючи судову практику, апелянт зазначає - подання позовної заяви та відкриття провадження судом потребувало від відповідача здійснення захисту своїх інтересів та спонукало до вчинення процесуальних дій, які не були б реалізовані за відсутності позовної заяви (вивчення позовної заяви, її мотивів і доводів, підготовки та направлення відзиву на позов, участь у судових засіданнях, вивчення поданих позивачем клопотань та їх обґрунтувань, подання заперечень на відповідні клопотання, подання доказів на захист своїх прав). При цьому подання відзиву на позовну заяву, заперечень на клопотання позивача та надання доказів є реалізацією принципу змагальності сторін в судовому процесі (п. 4 ч. 3 ст. 2 та ст. 13 ГПК України). Залишення судом позову без розгляду за заявою позивача (п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України), є свідомою дією позивача, яку відповідач не міг передбачити і вчинення цієї дії позивачем не нівелює наслідків отримання відповідачем правничої допомоги, яка фактично була надана та потребує оплати.
3.12. По своїй суті залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України і є свідченням необґрунтованості дій позивача, який реалізуючи свої права на звернення з позовом до суду спричинив необхідність несення відповідачем витрат з метою організації свого захисту в межах відповідного судового провадження, однак в послідуючому фактична необхідність цього була нівельована знову ж таки за наслідками диспозитивної реалізації позивачем своїх прав щодо залишення позову без розгляду, на що за будь-яких обставин відповідач не міг вплинути.
3.13. Відтак апелянт вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, заява про прийняття додаткового рішення підлягає до задоволення в повному обсязі. Суд ухвалюючи додаткову ухвалу не повністю не з'ясував обставин, що мають значення для справи; помилково зазначив про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; вжив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та прийняв рішення з порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
3.14. Також скаржник зазначає, що очікує понести при розгляді даної апеляційної скарги на додаткову ухвалу суду від 14.04.2025 у справі №918/634/24. судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 8000 грн
4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" на додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 у справі №918/634/24.
4.1.1. Роз'яснено сторонам, що, відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 10 ст. 270 ГПК України, розгляд апеляційної скарги на додаткову ухвалу суду першої інстанції від 14.04.2025 у справі №918/634/24 відбудеться без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
4.2. Позивач - Фізична особа-підприємець Буян Роман Анатолійович у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 у справі №918/634/24 - залишити без змін.
4.3. Третя особа не скористалася правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.
4.4. 05.06.2025 позивач ФОП Буян Роман Анатолійович подав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи за участю представників сторін у судовому засіданні.
4.5. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2025 клопотання позивача Фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича (вх.4576/25 від 05.06.2025) про розгляд справи №918/634/24 у судовому засіданні з викликом сторін - залишено без задоволення.
4.6. Розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від у справі №№918/634/24 здійснюється без повідомлення учасників справи, з урахуванням частини 13 статті 8 та частини 10 статті 270 ГПК України
4.7. Станом на 06.06.2025, до початку розгляду даної апеляційних скарг по суті, ні під час їх розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" на додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 у справі №918/634/24 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:
6.1.1. Норми матеріального права:
Закон України Про судовий збір"
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається з матеріалів справи, в червні 2024 року Фізична особа-підприємець Буян Роман Анатолійович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про:
1) стягнення з Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" заборгованості у сумі 100 155,13 грн, з яких: 88 218,93 грн - основний борг, 9 244,05 грн - пеня, 1 449,64 грн - інфляційних втрат та 1 242,51 грн - 3% річних;
2) розірвання договору оренди нежитлового приміщення, затверджений рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.10.2008 у справі №11/95, в редакції додаткового договору від 25.04.2016 №2071, споруди площею 94,6 кв.м за адресою м. Рівне, вул. Чорновола, 74-Г;
3) зобов'язання ВТОВ "Кантар" повернути нежитлове приміщення, площею 94,6 кв.м, що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Чорновола, 74-Г, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 748832856101, шляхом виселення та передачі ФОП Буяну Р.А. по акту прийому-передачі у трьохденний термін.
7.3. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/634/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі.
7.4. 01.08.2024 відповідач подав до суду відзив на позову заяву.
7.5. 05.08.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив.
7.6. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.09.2024 залучено до участі у справі № 918/634/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.
7.7. В подальшому, 09.09.2024 позивач, серед іншого, подав заяву до господарського суду про зміну підстав позову.
7.8. Відповідач заперечив вказану заяву про зміну підстав позову у поданих до суду запереченнях у даній справі.
7.9. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 № 918/634/24 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича про зміну підстав позову.
7.10. 01.10.2024 третьою особою - Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради подано до суду письмові пояснення.
7.11. 04.10.2024 позивачем подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
7.12. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.10.2024 у справі №918/634/24 позов Фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича залишено без розгляду.
7.13. 14.10.2024 відповідач - Виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Кантар" - подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача 43 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
7.14. В обґрунтування вчинення позивачем необґрунтованих дій заявник зазначав, що на момент звернення з цим позовом у нього не існувало жодної заборгованості по орендній платі, яка є предметом розгляду, а тому в позивача були відсутні підстави для звернення до суду з цим позовом. Відтак в результаті незаконних та неправомірних дій позивача до відповідача було заявлено безпідставні вимоги. Такі дії позивача стали підставою отримання відповідачем професійної правничої допомоги, яка згідно з договором про надання правничої (допомоги) від 23.07.2024 надавалась Адвокатським об'єднанням "Істина".
7.15. 18.10.2024 позивач подав заперечення на заяву про прийняття додаткового рішення, в яких позивач вказував на те, що заявлені до компенсації витрати на надання правової допомоги в розмірі 43 500, 00 грн є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, у зв'язку з чим просить суд зменшити розмір витрат на надання професійної правничої допомоги до 6 000, 00 грн.
7.16. У письмових поясненнях від 21.10.2024 відповідач зазначав, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
7.17. Додатковою ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.10.2024 у справі №918/634/24, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024, частково задоволено заяву ВТОВ "Кантар" про прийняття додаткового рішення. Постановлено стягнути з ФОП Буяна Р.А. на користь ВТОВ "Кантар" 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
7.18. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2025 касаційну скаргу ФОП Буяна Р.А. задоволено частково. Постанову від 03.12.2024 та додаткову постанову від 23.12.2025 Північно-західного апеляційного господарського суду, додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 21.10.2024 у справі №918/634/24 скасовано.
7.19. Справу № 918/634/24 за заявою ВТОВ "Кантар" про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
7.20. Верховний Суд вказав, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді заяви ВТОВ "Кантар" про прийняття додаткової ухвали щодо відшкодування судових витрат припустились порушень норм процесуального права, неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для її розгляду, відтак дійшли передчасних висновків про задоволення (часткове задоволення) заяви ВТОВ "Кантар" про ухвалення додаткової ухвали. Закцентував увагу, що стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. При цьому вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат, понесених у зв'язку із наданням правничої допомоги, суди не встановили чи довів відповідач, які саме необґрунтовані дії позивача були вчинені під час розгляду справи та в чому вони проявлялися, тобто не встановили обставин щодо того, які саме дії позивача під час розгляду цієї справи були необґрунтовані, що в силу ч. 5 ст. 130 ГПК є однією з умов для стягнення з позивача компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.20.1. Суд першої інстанції обмежився лише зазначенням про те, що відповідною нормою не вимагається наявність у позивача протиправної мети при вчиненні таких дій або наявність умислу на вчинення протиправних дій. Суд зауважив, що зазначена норма наділяє відповідача відповідним правом за умови, якщо закриття провадження або залишення позову без розгляду стало наслідком необґрунтованих дій позивача, тобто таких дій, які призвели до відповідного результату - залишення позову без розгляду, проте не конкретизував, які саме дії позивача як необґрунтовані призвели до залишення його позову без розгляду.
7.20.2. Апеляційний суд допущену судом першої інстанції помилку не виправив, а в контексті необґрунтованості дій позивача зазначив лише, що (1) по своїй суті залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК і є свідченням необґрунтованості дій позивача, який реалізуючи свої права на звернення з позовом до суду породив необхідність несення відповідачем витрат з метою організації свого захисту в межах відповідного судового провадження, однак в послідуючому фактична необхідність цього була нівельована знову ж таки за наслідками диспозитивної реалізації позивачем своїх прав щодо залишення позову без розгляду, на що за будь-яких обставин відповідач не міг вплинути; (2) під необґрунтованими діями позивача слід розуміти сам факт подання клопотання про залишення позову без розгляду, яким останній фактично визнав передчасність пред'явлення позову до відповідача, а отже необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії.
7.21. Суд касаційної інстанції резюмував, що оскільки суди означеного не встановили, наведе свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з позивача відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно для задоволення (часткового задоволення) заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
7.22. Верховний Суд також дійшов висновку, що додаткова постанова апеляційного суду, як невід'ємна частина постанови апеляційного суду, також підлягає скасуванню.
7.23. 01.04.2025 матеріали справи повернулися до Господарського суду Рівненської області.
7.24. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.04.2025 справу № 918/634/24 (на новий розгляд) прийнято до провадження у іншому складі суду.
7.24.1. Заяву ВТОВ "Кантар" (під час нового розгляду) призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.04.2025 на 13:30 год.
7.24.2. Встановлено для ФОП Буяна Р.А., ВТОВ "Кантар" та Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради процесуальний строк на подання суду письмових пояснень, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 19.03.2025 у справі № 918/634/24 до 09.04.2025.
7.25. ФОП Буян Р.А. у додаткових письмових поясненнях від 07.04.2025 з урахуванням висновків Верховного Суду у даній справі, зазначив, що заперечує проти задоволення заяви відповідача про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат з наступних підстав: висновок про необґрунтованість дій позивача не може ґрунтуватися на процесуальних діях вчинених на стадії, що передувала зверненню до суду, або діях які мали місце в межах інших справ; відповідачем не наведено жодних необґрунтованих дій позивача, тоді як згідно зі ст. 130 ГПК України саме необґрунтовані дії позивача є підставою для покладення на нього витрат іншої сторони на надання професійної правничої допомоги; позивач не зловживав процесуальними правами; сама по собі відмова від позову не створює необґрунтованості дій позивача; докази, якими відповідач обґрунтовував понесення витрат на надання професійної правничої допомоги не відповідають критеріям реальності та необхідності; витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 43 500,00 грн є завищеними та неспівмірними, оскільки спір по суті не вирішувався; у даному випадку навпаки мали місце необґрунтовані дії відповідача, а не позивача, котрі полягали у ненаданні відповіді на претензію на стадії досудового врегулювання, а також не надіслання на адресу ФОП Буяна Р.А. Актів приймання-передачі наданих послуг за попередні періоди.
7.26. ВТОВ "Кантар" у додаткових письмових поясненнях від 09.04.2025 з урахуванням висновків Верховного Суду у даній справі зазначив, що наполягає на задоволенні своєї заяви про стягнення з позивача 43 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки поніс їх з метою захисту від пред'явленого ФОП Буяном Р.А. у даній справі необґрунтованого позову, передумовою котрого слугувало небажання підприємця продовжувати орендні правовідносини з відповідачем. Так, ФОП Буян Р.А. як тільки набув за результатами аукціону право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Рівне, вул. В'ячеслава Чорновола, 74-Г, яке орендує ВТОВ "Кантар", одразу вирішив усіма можливими способами позбавитися орендаря. Водночас позивач як покупець об'єкта малої приватизації за договором від 25.05.2023 зобов'язаний дотримуватися умов продажу щодо наявності в придбаному приміщенні орендаря та фіксованого розміру орендної плати за оренду. Однак позивач неодноразово попереджав відповідача, що не згідний з умовами оренди, зокрема з розміром орендної плати 7412,87 грн в місяць, і що взагалі приміщення придбавалося підприємцем не з метою здачі його в оренду. Не реалізувавши свого наміру виселення з орендованого приміщення орендаря, позивач вигадав абсурдний борг для звернення з даним позовом до суду. Пред'явивши необґрунтований позов у справі №918/634/24 ФОП Буян Р.А. подав власний розрахунок орендної плати, який не відповідає умовам договору, адже за розрахунками позивача станом на момент затвердження умови продажу на аукціоні спірної споруди розмір орендної плати 13 310,97 грн., що абсолютно не відповідає дійсності, адже розмір орендної плати на той час складав 7 412,87 грн. При цьому ВТОВ "Кантар" наголошує, що зі свого боку, як орендар, дотримується умов договору оренди в повному обсязі, вчасно вносить орендну плату в обумовленому договором розмірі 7 412,87 грн, що підтверджуються копіями платіжних інструкцій, які наявні в матеріалах справи. ВТОВ "Кантар" у додаткових письмових поясненнях акцентує увагу, що позивач безпідставно вказує на необґрунтованість дій відповідача в частині ненадання відповіді на претензію та відсутність актів наданих послуг, адже по перше сам подає копію претензії з повідомленням про її неотримання адресатом. Заявляє, що на момент подання позову заборгованість по орендній платі перед ВТОВ "Кантар" була відсутня, а отже, підстав для звернення до суду не було.
7.26.1. ВТОВ "Кантар" заявляє, що ФОП Буян Р.А. є недобросовісним позивачем, який переслідував протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача. Позивач протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, що проявилося у тому, що отримавши відзив, у якому повністю спростовано позовні вимоги, попри очевидну безпідставність позову, позивач подав відповідь на відзив, у якій штучно додав нову підставу. Отримавши заперечення на відповідь, замість відмови від позову, позивач ініціював огляд об'єкта та подав безпідставну заяву про зміну підстав позову, затягуючи розгляд справи.
7.26.2. Необґрунтованість дій позивача підтверджена ухвалою від 23.09.2024 у справі № 918/634/24, якою відмовлено у задоволенні заяви позивача про зміну підстав позову. Усвідомивши безперспективність поданих вимог, перед третім судовим засіданням у справі 04.10.2024 позивач подав клопотання про залишення позову без розгляду. В той час відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу, захищаючись від необґрунтованих дій позивача.
7.27. В судовому засіданні 10.04.2025 судом оголошувалася перерва до 15:40 год. цього ж дня., а в подальшому - оголошено перерву до 14.04.2025.
7.28. 14.04.2025 за результатами розгляду даної заяви заяву Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат (пункти 1.1 - 1.2. цієї постанови), з підстав, наведених у пунктах 2.1. - 2.15. цієї постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткової ухвали суду першої інстанції від 14.04.2025 у даній справі - без змін, виходячи з наступного.
8.2. Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України визначено, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
8.3. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
8.4. Відповідно до частин 1, 2 статті 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
8.5. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
8.6. Як уже зазначалося, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
8.7. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
8.8. Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
8.9. Згідно з правилами частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи (серед іншого) зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
8.10. З матеріалів справи слідує, що позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду згідно п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України
8.11. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.10.2024 у справі №918/634/24 позов Фізичної особи-підприємця Буяна Романа Анатолійовича до Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 100 155,13 грн, розірвання договору оренди та повернення нежитлового приміщення залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 ГПК України.
8.11.1. Вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася та в силу статті 235 ГПК України набрала законної сили.
8.12. Частиною 2 статті 226 ГПК України встановлено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
8.13. Господарськими судами встановлено, що 14.10.2024 представник відповідача подав до суду заяву про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої відповідачу адвокатом Бондарем Ю.М. у розмірі 43 500,00 грн
8.13.1. В обґрунтування вчинення позивачем необґрунтованих дій, заявник зазначає, що на момент звернення з даним позовом у нього не існувало жодної заборгованості по орендній платі, яка є предметом розгляду даної справи, а тому у позивача були відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом. Відтак в результаті незаконних та неправомірних дій позивача до відповідача було заявлено безпідставні вимоги. Дані дії позивача сприяли для відповідача необхідність отримання професійної правничої допомоги, яка, згідно договору про надання правничої (допомоги) від 23.07.2024, надавалась Адвокатським об'єднанням "Істина".
8.13.2. Так, згідно додаткової угоди № 1 до договору від 23.07.2024, якими сторони визначили вартість робіт адвоката, а також акту прийомки-передачі наданих послуг від 08.10.2024, сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 43500,00 грн, яку поніс відповідач є співмірною та підлягає до задоволенню.
8.14. Як зазначалося у даній постанові вище, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору. При цьому, згідно з ч.8 ст.129 ГПК України докази понесення таких витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
8.15. У відзиві на позовну заяву відповідач повідомляв, що орієнтовна сума судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить 50 000,00 грн, разом з тим в заяві про прийняття додаткового рішення відповідач заявив 43 500,00 грн понесених витрат.
8.16. Так, 07.10.2024 під час підготовчого засідання, за результатами якого судом постановлено ухвалу про залишення позову ФОП Буяна Р.А. без розгляду, представник ВТОВ "Кантар" зробив усну заяву щодо подачі відповідних доказів на підтвердження понесених судових витрат в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду першої інстанції від 07.10.2024.
8.16.1. Письмова заява ВТОВ "Кантар" про ухвалення додаткового рішення у даній справі надіслана до Господарського суду Рівненської області засобами поштового зв'язку 11.10.2024.
8.16.2. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач дотримався як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
8.17. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем було подано до суду: договір про надання правничої (правової) допомоги від 23.07.2024, додаткову угоду №1 від 23.07.2024, Акт прийомки-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 08.10.2024, рахунок на оплату №2/24 від 09.09.2024, платіжну інструкцію №8296 від 09.09.2024 на суму 20 000,00 грн. Матеріали справи також містять копію ордера серії ВК №11138055 від 29.07.2024 на надання правничої допомоги ВТОВ "Кантар" адвокатом Бондарем Ю.М., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №698 від 30.11.2009.
8.18. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ВТОВ "Кантар" (клієнт) було укладено 23.07.2024 договір про надання правничої (правової) допомоги з Адвокатським об'єднанням "Істина" (адвокатське об'єднання) згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим договором адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання здійснювати представництво інтересів клієнта в Господарському суді Рівненської області у справі №918/634/24 (в тому числі надання консультацій, підготовка відзиву, заперечення на відповідь на відзив, заперечень щодо поданих заяв та клопотань, а також інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду та участь в судових засіданнях в даній справі), а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу в обсязі та на умовах, що визначені цим договором.
8.19. Згідно пункту 1 Додаткової угоди №1 від 23.07.2024 сторонами погоджено наступний безпосередній зміст правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги в Господарському суді Рівненської області у справі №918/634/24 - консультування та аналіз правової позиції по справі, підготовка відзиву, заперечення на відповідь на відзив, заперечень щодо поданих заяв та клопотань, а також інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду у справі № 918/634/24 та участь в судових засіданнях в даній справі.
8.19.1. Також сторонами визначено умови виплат Адвокатському об'єднанню гонорару за надання останнім правничої допомоги в Господарському суді Рівненської області своєму клієнту.
8.19.2. У пункті 3 Додаткової угоди №1 до договору сторони домовилися про порядок оплати гонорару.
8.20. Згідно Акту прийомки-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 08.10.2024 Адвокатом на підставі договору від 23.07.2024 надано ВТОВ "Кантар" (Клієнту) юридичні щодо представництва інтересів Клієнта у Господарському суді Рівненської області справі №918/634/24 на загальну суму 43 500,00 грн: 1) Підготовка відзиву на позовну заяву/ 10 год./15000,00 грн; 2) Підготовка заперечення на відповідь на відзив / 5 год./7500,00 грн; 3) Підготовка заяви про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача / 4 год./6000,00 грн; 4) Підготовка заперечення на заяву про зміну підстав позову / 4 год./6000,00 грн; 5) Участь в судових засіданнях в справі № 918/634/24/три засідання/9000,00 грн
8.21. Згідно з платіжною інструкцією №8296 від 09.09.2024, ВТОВ "Кантар" на розрахунковий рахунок адвокатського об'єднання було сплачено 20 000,00 грн за надання правничої допомоги згідно рахунку №2/24 від 09.09.2024. Оплата в сумі 20 000,00 грн є авансовим платежем, згідно п.3 Додаткової угоди №1 від 23.07.2024.
8.22. Дослідивши усі обставини, щодо надання ВТОВ "Кантар" адвокатом послуг з професійної правничої допомоги під час розгляду даної справи №918/634/24 у Господарському суді Рівненської області, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що надання адвокатом Бондарем Ю.М. професійної правничої допомоги відповідачу підтверджується матеріалами даної справи, а заявлені до стягнення витрати відповідача на правничу допомогу, понесені при розгляді справи є доведеними.
8.23. Разом з тим, враховуючи вище наведене, перевіривши всі доводи сторін, які заслуговують на увагу, господарські суди, із урахуванням зазначених висновків Верховного Суду, зазначають наступне.
8.24. Порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору врегульовано положеннями статті 129 ГПК України.
8.25. Згідно частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
8.26. Відповідно до частини 5 статті 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
8.27. Так, суд касаційної інстанції скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій у даній справі, зазначив, що сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129-130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України.
8.28. За частиною 5 статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
8.28.1. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
8.29. Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
8.30. Частина 5 статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
8.31. Згідно частини 3 статті 42 ГПК України у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
8.32. Статтею 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
8.33. Згідно з статтею 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
8.34. За статтею 132 ГПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
8.35. У матеріалах справи немає доказів того, що судом першої інстанції при первісному розгляді даного спору постановлялися ухвали про застосування до позивача заходів процесуального примусу, як і немає доказів, що позивач подав завідомо необґрунтований позов, на що суд мав право реагувати ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду.
8.36. Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ГПК України.
8.36.1. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
8.37. Відтак, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду, як і подання заяв про зміну підстав позову, не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ГПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
8.38. Як правильно підкреслено судом першої інстанції, подання позивачем заяв про зміну підстав позову та про залишення позову без розгляду не може розцінюватися як зловживання процесуальними правами або як вчинення необґрунтованих дій. Навпаки, ці дії є реалізацією передбачених законом процесуальних прав, межі здійснення яких не обмежуються обов'язком позивача доводити їхню обґрунтованість.
8.39. Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
8.40. У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
8.41. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129-130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18.
8.42. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
8.43. Отже, як зазначено Верховним Судом, для задоволення заяви про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на правничу допомогу відповідачу необхідно довести, а суду при вирішенні питання про компенсацію таких витрат - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та - інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
8.44. Разом з тим, як встановлено господарськими судами належних та допустимих доказів на підтвердження необґрунтованості дій позивача матеріали справи № 918/634/24 не містять та відповідачем в установленому порядку не доведено, тоді як звернувшись до суду з відповідним позовом ФОП Буян Р.А. реалізував гарантоване Конституцією України власне суб'єктивне право.
8.45. При цьому, слід зазначити, що залишення позову без розгляду за заявою самого ж позивача не є свідченням того, що позов по своїй суті є необґрунтованим чи неправомірним, оскільки наведені обставини могли б бути встановлені у судовому рішенні лише за наслідками розгляду суті спору, в той час як у даній справі позов по суті не розглядався.
8.46. Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
8.47. Подання позову у справі № 918/634/24 не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред'явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами.
8.48. Положення статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України передбачають, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
8.49. Ознак, визначених статтею 43 ГПК України, у діях позивача господарськими судами також не встановлено.
8.50. Подання заяви про залишення позову без розгляду, зміна підстав і предмету позову, заявлення клопотань з процесуальних витань і подання заяв по суті спору є саме по собі практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спорту на власний розсуд.
8.51. Залишення позову без розгляду у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, не свідчить про зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
8.52. Враховуючи наведене, господарськими судами не встановлено законних та обґрунтованих підстав для задоволення заяви відповідача про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат - не встановлено, що позивач діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.
8.53. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
8.54. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
8.55. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
8.56. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
8.57. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
8.58. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.59. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
8.60. Таким чином, за результатами дослідження матеріалів справи, враховуючи положення законодавства, наявні у матеріалах справи докази, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" про прийняття додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат.
8.61. Скаржник не довів тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
8.62. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при постановлені оскаржуваної додаткової ухвали та не можуть бути підставою для її скасування або зміни.
8.63. Відтак апеляційну скаргу Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" слід залишити без задоволення, а додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 у справі №918/634/24 - без змін
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної додаткової ухвали.
9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Кантар" від 28.04.25р. залишити без задоволення.
Додаткову ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14 квітня 2025 року у справі №918/634/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/634/24 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повна постанова складена "06" червня 2025 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Крейбух О.Г.