вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" червня 2025 р. Справа№ 910/13989/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
на рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2025 р.
у справі № 910/13989/24 (суддя - Плотницька Н.Б.)
за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про стягнення 75786,30 грн,
У листопаді 2024 року Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення 75786,30 грн, з яких: 74545,19 грн основного боргу, 170,46 грн 3 % річних, 1070,65 грн інфляційних втрат.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, № 3601 від 26.08.2022 р., належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.11.2024 р. відкрито провадження у справі № 910/13989/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.01.2025 р. у справі № 910/13989/24 позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що оскільки між сторонами не було підписано акту приймання-передачі наданих послуг, у орендаря не виникає обов'язку щодо оплати послуг.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 р. апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 910/13989/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) та встановлено Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали від 13.02.2025 р. про відкриття провадження у справі № 910/13989/24 учасникам справи було доставлено до електронних кабінетів 13.02.2025 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 19.02.2025 р., що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 13.02.2025 р. у справі № 910/13989/24 оприлюднена у реєстрі 14.02.2025 р.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 р. про відкриття провадження у справі № 910/13989/24 на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
26.08.2022 р. між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - орендар) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі - балансоутримувач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, № 3601 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди: нежитлові приміщення загальною площею 732,70 кв. м (у т.ч.: 1 поверх - 272,20 кв. м; 2 поверх - 2261,10 кв. м; підвал - 199,40 кв. м) що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Гонгадзе Георгія, 5-б літера А, для розміщення бюджетної установи, яка утримується за рахунок державного бюджету.
Згідно з п. 3.1 договору орендна плата становить суму, визначену у пункті 8 умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України
У відповідності до п. 8.1 договору місячна орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 р. № 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва", та з 01.01.2022 р. становить 33906,31 грн без ПДВ.
Як передбачено п. 3.2 договору, орендна плата за перший місяць оренди визначається з урахуванням таких особливостей: якщо між датою визначення орендної плати за базовий місяць і датою підписання акта приймання-передачі минуло більш як один повний календарний місяць, то розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, починаючи з 22 жовтня 2021 року (дата зарахування нежилих приміщень на баланс КП "Київжитлоспецексплуатація" відповідно до акту обстеження нежилого будинку № 5-б літера А на просп. Гонгадзе Георгія від 22.10.2021 р).
Згідно з п. 3.3 договору орендар сплачує орендну плата балансоутримувачу до 15 числа поточного місяця за поточний місяць.
Відповідно до п. 11.1 договору умови договору відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення і діють з 22 жовтня 2021 року до 20 жовтня 2024 року включно.
26.08.2022 р. балансоутримувач передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором оренди № 3601 від 26.08.2022 р. нежитловий будинок загальною площею 732,7 кв. м (у т.ч.: 1 поверх - 272,20 кв. м; 2 поверх - 2261,10 кв.м; підвал - 199,40 кв. м), що перебуває на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", розташованому за адресою: м. Київ, просп. Гонгадзе Георгія, 5-б літера А, що підтверджується актом приймання-передачі майна.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору оренди не здійснив чергові орендні платежі за період з 01.01.2022 р. по 24.02.2022 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як передбачено ч. 6 ст. 238 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Встановлено, що відповідач в порушення умов укладеного договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів за період з 01.01.2022 р. по 24.02.2024 р., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 74545,19 грн.
Докази оплати орендних платежів відповідачем у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, а також встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 74545,19 грн заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, № 3601 від 26.08.2022 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 170,46 грн 3% річних та 1070,65 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 170,46 грн 3% річних та 1070,65 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, їх розмір є арифметично правильним.
Доводи скаржника про те, що оскільки між сторонами не було підписано акту приймання-передачі наданих послуг, у орендаря не виникає обов'язку щодо оплати послуг, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено підписання акту-приймання передачі як підставу для оплати наданих послуг. При цьому пунктом 3.3 договору передбачений обов'язок орендаря сплатити орендну плату до 15 числа поточного місяця за поточний місяць.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегіє суддів як безпідставні.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2025 р. у справі № 910/13989/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2025 р. у справі № 910/13989/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран