вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" травня 2025 р. Справа№ 910/6342/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 27.05.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлан»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 (повний текст складено 13.02.2025)
у справі №910/6342/24 (суддя Н.Б. Плотницька)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлан»
до 1) Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»;
2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення 7 241 426 грн 30 коп. та зобов'язати вчинити дії, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Надлан» (далі, позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі, відповідач-1 або Банк) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі, відповідач-2 або ФГВФО) про стягнення 7 241 426 грн 30 коп з Банку та про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити збитки, завдані Товариству з обмеженою відповідальністю «Надлан» у розмірі 7 241 426 грн 30 коп., до переліку витрат Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», безпосередньо пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 у порушення норм чинного законодавства України не виконав взяті на себе зобов'язання з реєстрації податкової накладної на купівлю-продаж нерухомого майна за договором купівлі-продажу (нерухомого майна) від 20.09.2022, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання, у зв'язку з чим позивачу завдано збитків на суму 6 268 668 грн 61 коп. Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з реєстрації податкової накладної позивачем нараховано 972 757 грн 69 коп. 3 % річних та 660 715 грн 11 коп. інфляційних втрат. Зазначено також зумовило заявлення позивачем вимоги про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити збитки, завдані Товариству з обмеженою відповідальністю «Надлан» у розмірі 7 241 426 грн 30 коп., до переліку витрат Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», безпосередньо пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/6342/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд зазначив, що поповнення електронного рахунку у СЕА ПДВ не відноситься до витрат банку, пов'язаних зі здійсненням процедури ліквідації, а є зобов'язаннями банку зі сплати податків. Крім того, суд дійшов висновку про те, що поповнення електронного рахунку у СЕА ПДВ Банком, що перебуває в ліквідаційній процедурі, може мати наслідком задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи банку поза межами ліквідаційної процедури банку та фактичним виведенням активів банку, що є недопустимим та порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, які гарантовані Фондом гарантування.
Крім того, суд зазначив, що у межах цієї справи Фондом було повідомлено, що Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» акцептовано вимоги ДПС зі сплати податку на додану вартість в сумі 238 333 975 грн 60 коп. за період з лютого 2022 року по березень 2023 року, в тому числі включено та акцептовано зобов'язання з ПДВ згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2022 року і зобов'язання з ПДВ, яке виникло згідно з договором купівлі-продажу від 20.09.2022. Станом на 01.02.2024 на підставі заяв ДПС про задоволення додаткових кредиторських вимог на суму податкового боргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» включено в сьому чергу реєстру кредиторів вимоги з податку на додану вартість в період ліквідації банку з лютого 2022 року по серпень 2023 року на загальну суму 330 534 433 грн 60 коп. Тобто фактично податковими органами без реєстрації податкової накладної було визнано наявність зобов'язань банку щодо сплати ПДВ за спірною господарською операцією, що у свою чергу згідно з приписами Податкового кодексу України кореспондується з правом позивача на отримання податкового кредиту за такою господарською операцією.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 05.03.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Надлан» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/6342/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом залишені поза увагою принцип свободи договору і принцип рівності сторін у розрізі взаємовідносин сторін цієї справи.
Так, судом цілковито проігноровано аргументи позивача, що відповідач-1, отримавши дохід від позивача, як переможця аукціону, в розмірі 63 056 750 грн 00 коп., уклавши договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20.09.2022, фактично отримав перевагу над позивачем-1, не сплативши ПДВ в розмірі 6 268 668 грн 61 коп., право на податковий кредит за яким має позивач в порядку вимог чинного законодавства, не вчинив дій для забезпечення реєстрації податкової накладної шляхом завчасного поповнення рахунку в СЕА ПДВ на необхідну суму, не оскаржив подальшу відмову органу ДПС України у реєстрації податкової накладної, не звернувся до податкової за роз'ясненнями тощо, обґрунтовуючи свою фактичну бездіяльність дією спеціального закону - Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з чим протиправно погодився суд першої інстанції, залишивши поза увагою факт явного порушення прав позивача, який фактично втратив право на податковий кредит, увійшовши у «нелегітимне очікування» (невизначене очікування) реалізації задоволення сьомої черги кредиторських вимог відповідача-1.
Зазначене доводить факт наявності збитків, спричинених позивачу саме такою бездіяльністю відповідача-1.
Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як спеціальний закон, не містить положень щодо відсутності обов'язку у банку, що знаходиться в процесі ліквідації, реєструвати податкові накладні.
Виходячи з цього, особливі положення на період ліквідації банків встановлені виключно стосовно порядку сплати податкових зобов'язань банку до державного бюджету. Положення спеціального закону не мають переважаючої сили над положеннями Податкового кодексу України в частині зобов'язання продавця зареєструвати податкову накладну в ЄРПН. Отже, до зобов'язання відповідача-1 зареєструвати податкову накладну застосовується Податковий кодекс України, а не Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» чи інше законодавство.
Неможливість поповнення відповідачем-1 рахунку в СЕА ПДВ під час ліквідаційної процедури, відмова Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну не впливають на наявність протиправної поведінки відповідача-1.
Звернення позивача із позовом до суду у цій справі є єдиним належним способом захисту його порушених прав та інтересів.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
26.03.2025 від Банку до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача з проханням залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Узагальнені доводи відзиву відповідача-1 зводяться до того, що відповідач-1 перебуває в стані ліквідації та не має можливості зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних з причин відсутності реєстраційного ліміту коштів на електронному рахунку банку, враховуючи приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що під час ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
У частині сплати податку на додану вартість (погашення податкових зобов'язань) у зв'язку з перебуванням Банку в процедурі ліквідації та відповідно до пріоритетності виконання спеціальних норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оплата податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, може бути здійснена виключно в порядку задоволення вимог кредитора Державної податкової служби України, при заявленні нею вимог та погашається Банком у сьому чергу відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
26.03.2025 ФГВФО подав до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача з проханням залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Узагальнені доводи відзиву відповідача-2 зводяться до того, що у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Таким чином, нарахування та декларування податків і зборів для банків, в яких запроваджено тимчасову адміністрацію, та для банків в процедурі ліквідації здійснюється згідно з вимогами Податкового кодексу України, але погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу регулюються виключно Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та нормативними документами Фонду.
На виконання норм Податкового кодексу України, зокрема п. 201.1 ст. 201 з урахуванням приписів п. 201.10 Податкового кодексу України, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було складено в електронній формі податкову накладну №816 від 23.08.2022 на суму ПДВ у розмірі 6 268 668,61 грн та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних в строк, визначений ПКУ. Відповідно банком було виконано обов'язок, передбачений статтею 36 Податкового кодексу України щодо обчислення та декларування податку на додану вартість. Однак, Державна податкова служба України відмовила у реєстрації податкової накладної, оскільки сума ПДВ, заявлена в накладній, перевищує суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні.
ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у зв'язку з закінченням реєстраційного ліміту та відсутністю можливості перерахування коштів на електронний рахунок у СЕА ПДВ не мав технічної можливості здійснювати реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Відсутність можливості здійснити ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що перебуває у ліквідаційній процедурі, реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з закінченням реєстраційного ліміту та відсутністю законодавчих підстав для його поповнення на електронному рахунку, не є податковим правопорушенням зі сторони ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у розумінні Податкового кодексу України.
У свою чергу, перерахування коштів на електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ не відноситься до витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації, а є зобов'язаннями банку зі сплати податків.
Вимоги за зобов'язаннями банку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлан» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/6342/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6342/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
13.03.2025 матеріали справи №910/6342/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлан» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/6342/24, розгляд справи призначено на 15.04.2025.
02.04.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлан» надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлан» про участь його у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
У судове засідання, призначене на 15.04.2025, з'явилися представники Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлан» брала участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Суд у судовому засіданні 15.04.2025 розпочав розгляд справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлан» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/6342/24 оголошено перерву до 27.05.2025.
23.05.2025 від Банку до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач-1 зазначив про існування господарської справи №910/3875/24, в якій Північним апеляційним господарським судом прийнято постанову від 06.05.2025, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову за аналогічних обставин.
У судовому засіданні 27.05.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання, призначене на 27.05.2025, з'явилися представники позивача та відповідачів.
Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували про доводів апеляційної скарги позивача, просили залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
На підставі рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 №90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 №130 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - Банк) строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева Артема Юрійовича строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно. Вказана інформаціє розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в мережі Інтернет за посиланням https://www.fg.gov.ua/articles/51119-rozpochato-likvidaciyu-pat-akcionerniy-komerciyniy-promislovo-investiciyniy-bank-ta-delegovano-povnovazhennya-likvidatora-banku.html.
01.08.2022 в межах процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відбувся електронний аукціон, на якому були виставлені такі лоти:
- нежитловий будинок (літ. А) загальною площею 989,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Софїївська, будинок 7, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 889344580000;
- земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:76:083:0009), площею: 0,1163 га, з цільовим призначенням - реконструкція, експлуатація та обслуговування будівель та споруд, за адресою: м. Київ, вул. Софіївська, 7-а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 8885784800;
- основні засоби у кількості 600 одиниць.
За результатом аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «Надлан» було визнано переможцем електронного аукціону.
2 та 3 серпня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Надлан» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було підписано протокол електронного аукціону №GFE001-UA-20220720-69219. Відповідно до змісту Протоколу аукціону: «Сума, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону /учасником, що подав єдину заяву (у випадку продажу) банку: 63 056 750 грн 00 коп. з ПДВ.».
Відповідно до платіжної інструкції від 23.08.2022 №2 позивачем на рахунок банку перераховано кошти в розмірі 63 056 750 грн 00 коп. з призначенням платежу: «оплата за лот № G22N021157, протокол електронного аукціону №GFE001-UA-20220720-69219 від 01.08.2022, в т.ч. ПДВ: 6 268 668 грн 61 коп.».
20.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Надлан» (покупець за договором) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено договір купівлі-продажу (нерухоме майно) (продавець за договором), відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає нерухоме майно: нежитловий будинок (літ. А) загальною площею 989,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Софїївська, будинок 7, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 889344580000; земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:76:083:0009), площею: 0,1163 га, з цільовим призначенням - реконструкція, експлуатація та обслуговування будівель та споруд, за адресою: м. Київ, вул. Софіївська, 7-а, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 8885784800.
Згідно з пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу продаж нерухомого майна вчиняється за 62 509 057 грн 38 коп. з ПДВ, в тому числі: нежилого будинку за 37 612 011 грн 69 коп. з ПДВ, земельної ділянки за 24 897 045 грн 69 коп. без ПДВ, які були сплачені покупцем продавцю у повному обсязі до моменту укладення цього договору на підставі протоколу електронного аукціону №GFE001-UA-20220720-69219 від 01.08.2022, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч вимог податкового законодавства відповідач-1 не зареєстрував податкову накладну на продаж нерухомого майна у встановленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим позбавив позивача права на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 6 268 668 грн 61 коп. до складу податкового кредиту, що призвело до понесення позивачем збитків у вказаній сумі. Також позивач просив суд стягнути з відповідача-1 312 042 грн 58 коп. 3 % річних та 972 757 грн 69 коп. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з простроченням реєстрації відповідачем-1 податкової накладної, за період з 16.09.2022 по 13.05.2024.
Окрім того, позивачем заявлено вимоги щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити збитки, завдані Товариству з обмеженою відповідальністю «Надлан» у розмірі 7 241 426 грн 30 коп., до переліку витрат Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, в обґрунтування чого зазначав, що продаж нерухомого майна було проведено в порядку здійснення ліквідаційної процедури відповідача-1, у результаті чого збитки були завдані відповідачем-1 позивачу під час ліквідаційної процедури банку та як наслідок це вказує на те, що відшкодування таких збитків буде для відповідача-1 витратою, пов'язаною з ліквідаційною процедурою у розумінні закону.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач-1 зазначає, що банк, який перебуває на стадії ліквідації, позбавлений можливості здійснити поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ шляхом перерахування на нього грошових коштів, оскільки положеннями законодавства не передбачена можливість включення відповідних витрат до кошторису витрат, пов'язаних із ліквідацією банку, з огляду на що відповідач вказує на відсутність вини останнього у не реєстрації податкової накладної.
Банк в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб також зазначав, що задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідач наголошував, що на позивача поширюються обмеження щодо задоволення майнових вимог, впроваджені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому його вимоги не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури банку в окремому позовному провадженні. При цьому, вищезазначені обмеження стосуються всіх без виключення вимог кредиторів банку, що ліквідується, незалежно від моменту виникнення відповідного грошового зобов'язання останнього. Таким чином, вимога позивача щодо позачергового відшкодування збитків у розмірі суми ПДВ 6 268 668 грн 61 коп. не може бути задоволена, виходячи із положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.
У силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди у цивільних правовідносинах, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
У межах даного позову позивач зазначає, що відсутність факту реєстрації платником податку банком податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права позивачу на включення сум податку на додану вартість у розмірі 6 268 668 грн 61 коп. до податкового кредиту, що є протиправними діями відповідача у сфері господарювання, які завдали позивачу збитків у вигляді зайво сплаченої суми ПДВ.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кредиту України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України саме на відповідача покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання норм Податкового кодексу України Банком 18.10.2022 (датою виникнення податкових зобов'язань) було складено в електронній формі податкову накладну №816 на загальну суму 6 268 668 грн 61 коп., отримувач (покупець) товару Товариство з обмеженою відповідальністю «Надлан», код ЄДР 42143415, та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, визначений Податковим кодексом України.
Проте, Державною податковою службою України в реєстрації податкової накладної №816 відмовлено, про що відповідачем отримано квитанцію. Причиною відмови в реєстрації податкової накладної №816 стало те, що сума ПДВ в документі (12050016.67) не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування (-34739188.29)
Система електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ) - сукупність організаційних та технічних засобів, що спрямована на забезпечення обліку адміністрування податку на додану вартість в Україні в електронному вигляді.
Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків регламентується Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (далі - Порядок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Пунктом 4 Порядку визначено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України.
Пунктом 13 Порядку встановлено, що ДПС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі
Пунктом 22 вказаного Порядку передбачено, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань: 1) платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка; 2) Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок.
Разом із тим, як встановлено судом, 25.02.2022 було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Приписами частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 41) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансовий стан банку, боржників, які прострочили виконання зобов'язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком, а також про вимоги банку до таких боржників перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов'язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається; 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов'язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується. Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку; 9) заміна кредитора у зобов'язанні банку не змінює черговості задоволення акцептованих вимог кредиторів, визначених статтею 52 цього Закону.
Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред'являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (частина 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Частиною 2 статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюється, що після затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд гарантування розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.
Отже, під час здійснення однієї зі своїх основних функцій під час ліквідаційної процедури, а саме, реалізації активів для задоволення вимог кредиторів, у банку виникає обов'язок нарахування витрат зі сплати податку на додану вартість, які полягають у збільшенні зобов'язань такого банку.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» оплата витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом. До таких витрат, зокрема, належать: 1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку; 2) витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку; 3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку; 4) витрати на проведення аудиту; 5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень; 6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; 7) витрати Фонду, пов'язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.
Аналізуючи питання щодо можливості виконання неплатоспроможним банком свого обов'язку щодо реєстрації податкових накладних, слід враховувати, що на момент операцій останній перебував на стадії ліквідації, яка здійснювалась, в тому числі у відповідності до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1581/21893.
За змістом пунктів 3.2-3.4 глави 3 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку після початку процедури ліквідації, уповноваженою особою Фонду здійснюється відкриття накопичувального рахунку, на який перераховуються залишки коштів банку із його кореспондентських рахунків, які, в свою чергу, підлягають закриттю. На накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти такого банку і надходження на його користь, а також з нього проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат на здійснення процедури ліквідації.
Фінансування витрат неплатоспроможного банку згідно пункту 1.1 глави 1 розділу VI Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснюється відповідно до кошторису витрат, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації або ліквідації банку. При цьому, відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу VI Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку зобов'язана використовувати кошти виключно на потреби та в межах, передбачених відповідним кошторисом. Із форми кошторису вбачається, що вона містить таку статтю витрат як «Витрати на податки та збори, обов'язкові платежі», однак згідно наявної примітки вона заповнюється при формуванні кошторису витрат на здійснення тимчасової адміністрації, а при здійсненні процедури ліквідації заповнюється лише в частині судового збору. Окрема стаття витрат на поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ у кошторисі відсутня.
Зазначене свідчить, що банк, який перебуває на стадії ліквідації, позбавлений можливості здійснити поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ шляхом перерахування на нього грошових коштів, оскільки положеннями законодавства не передбачена можливість включення відповідних витрат до кошторису витрат, пов'язаних із ліквідацією банку.
Підпунктом 2 пункту 2 Розділу ІІІ «Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються» №3711, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.09.2017 за №1104/30972, встановлено, що: до сьомої черги відносяться вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації.
З викладеного слідує, що поповнення електронного рахунку у СЕА ПДВ не відноситься до витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації, як про це вказує позивач, а є зобов'язаннями банку зі сплати податків.
Крім того, керуючись наведеними нормами матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що поповнення електронного рахунку у СЕА ПДВ Банком, що перебуває в ліквідаційній процедурі, може мати наслідком задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи банку поза межами ліквідаційної процедури банку та фактичним виведенням активів банку, що є недопустимим та порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, які гарантовані Фондом гарантування.
Системно проаналізувавши наведене, беручи до уваги факт подачі Банком податкової накладної № 816 від 23.08.2022 для реєстрації, причину відмови податкового органу в реєстрації вказаної податкової накладної та наявність законодавчих обмежень щодо зміни балансу рахунку у СЕА ПДВ шляхом його поповнення Банком, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність реєстрації податкової накладної не можна кваліфікувати як протиправну поведінку або бездіяльність Банку в даному випадку. Отже відсутність елементу складу господарського правопорушення - протиправної поведінки Банку, свідчить про відсутність підстав застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Вказане свідчить про недоведення позивачем всього складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки Банку, що свідчить про відсутність підстав застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Крім того, звертаючись із позовом до суду, Товариство, маючи на меті захистити свій майновий інтерес - отримання грошових коштів у розмірі 6 268 668 грн 61 коп., просив суд зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити суму збитків до кошторису «поточних витрат», пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури та зобов'язати здійснити позачергове відшкодування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимога щодо зобов'язання Уповноваженої особи Фонду включити суму збитків до кошторису «поточних витрат», пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури та зобов'язати здійснити позачергове відшкодування не відповідає визначеній Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» черговості погашення кредиторських вимог до банку, що може бути наслідком порушення прав певного кола фізичних та юридичних осіб, вимоги яких акцептовані Уповноваженою особою Фонду.
З огляду на викладене у сукупності, правомірним є висновок суду про відмову в позові й доводи апеляційної скарги позивача його не спростовують.
Разом із тим, колегія суддів також враховує, що у межах цієї справи Фондом було повідомлено, що Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» акцептовано вимоги ДПС зі сплати податку на додану вартість в сумі 238 333 975 грн 60 коп. за період з лютого 2022 року по березень 2023 року, в тому числі включено та акцептовано зобов'язання з ПДВ згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2022 року і зобов'язання з ПДВ, яке виникло згідно з договором купівлі-продажу від 20.09.2022. Станом на 01.02.2024 на підставі заяв ДПС про задоволення додаткових кредиторських вимог на суму податкового боргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» включено в сьому чергу реєстру кредиторів вимоги з податку на додану вартість в період ліквідації банку з лютого 2022 року по серпень 2023 року на загальну суму 330 534 433 грн 60 коп.
Тобто фактично податковими органами без реєстрації податкової накладної було визнано наявність зобов'язань банку щодо сплати ПДВ за спірною господарською операцією, що, у свою чергу, відповідно до приписів Податкового кодексу України, кореспондується із правом позивача на отримання податкового кредиту за такою господарською операцією.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Доводи апеляційної скарги позивача є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлан» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в даній справі.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлан» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надлан» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/6342/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/6342/24 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Надлан».
Матеріали справи №910/6342/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.06.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко