вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" червня 2025 р. Справа № 910/11435/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Шапрана В.В.
Владимиренко С.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024
у справі № 910/11435/24 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"
до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва
про стягнення 23 410,00 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 23 410,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що до нього перейшло право вимоги, яке страхувальник має до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на підставі статей 1, 9, 16, 25, 27 Закону України "Про страхування" та статей 22, 993, 1166, 1192, 1194 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11435/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 по справі №910/11435/24 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" 23 410,00 грн суми страхового відшкодування та 3 028,00 грн судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що наявними в матеріалах справи доказами доведено підстави для покладення на відповідача обов'язку з виплати страхового відшкодування у розмірі 23 410,00 грн відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України. Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, місцевим господарським судом відмовлено у її задоволені враховуючи положення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 по справі № 910/11435/24, 23.12.2024, Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/11435/24 повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції без з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи скаржника в апеляційній скарзі фактично зводяться до наведених у відзиві на позовну заяву. Скаржник, зокрема, вказує, на ті ж самі обставини, що і у поданій до суду першої інстанції заяві про застосування строків позовної давності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 автоматичний розподіл судової справи № 910/11435/24 не відбувся, в зв'язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.01.2025, матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва по справі № 910/11435/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Шапран В.В., Владимиренко С.В.
13.01.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11435/24.
23.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/11435/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11435/24 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
04.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи № 910/11435/24, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" (як страховиком) та ОСОБА_1 (як страхувальником) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06-18.06.21.00031 від 25.05.2021 (далі - договір), предметом якого є страхування транспортного засобу «Toyota» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
18.08.2021 року в місті Києві по вулиці Кільцевій дорозі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Man", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 752/23812/21 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Зазначену вище дорожньо-транспортну пригоду було визнано страховим випадком, про що 08.10.2021 року співробітниками Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" було складено страховий акт № ТР-06-8966, відповідно до якого страхове відшкодування становить 92 981,34 грн.
На підставі рахунку № ССК-К-Г9402 від 24.09.2021 позивачем виплачено страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 92 981,34 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3065 від 13.10.2023 року.
Так, особа, яка визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебувала у трудових відносинах з Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва та керував транспортним засобом "Man", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить відповідачеві.
Обставини перебування винної у ДТП особи у трудових відносинах з відповідачем підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: відповіддю НПУ (ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ №3021264387866384) та постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 752/23812/21.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Man", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована в ПРАТ "СК "Український страховий стандарт" полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 204509365.
У подальшому, ПРАТ "СК "Український страховий стандарт" здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПРАТ "СК "Перша" в розмірі 69 571,34 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3542 від 27.01.2022 року.
Так, звертаючись до місцевого господарського суду із даним позовом, позивачем вказано, що з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 23 410,00 грн на підставі статей 1, 9, 16, 25, 27 Закону України "Про страхування" та статей 22, 993, 1166, 1192, 1194 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач, зокрема, вважав, що позивачем було пропущено строк позовної давності. Крім того зазначає, що він є неналежним відповідачем у справі, враховуючи те, що цивільна-правова відповідальність винної особи у ДТП була застрахована у ПрАТ «СК Український страховий стандарт» згідно полісу № ЕР/204509365, отже відповідальність за завдану шкоду має нести зазначений страховик.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 23 410,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування можуть бути, зокрема, майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
За змістом ст. 982 Цивільного кодексу України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 984 Цивільного кодексу України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Страхувальником може бути фізична або юридична особа.
Як вже було зазначено вище, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" (як страховиком) та ОСОБА_1 (як страхувальником) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06-18.06.21.00031 від 25.05.2021 (далі - договір), предметом якого є страхування транспортного засобу «Toyota» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
На підставі рахунку № ССК-К-Г9402 від 24.09.2021 позивачем виплачено страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 92 981,34 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3065 від 13.10.2023 року.
Таким чином до позивача, який виплатив страхувальнику страхове відшкодування за договором страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вже було зазначено та не заперечується сторонами по справі, особа, яка визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебувала у трудових відносинах з Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва та керував транспортним засобом "Man", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить відповідачеві.
Обставини перебування винної у ДТП особи у трудових відносинах з відповідачем підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Man", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована в ПРАТ "СК "Український страховий стандарт" полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 204509365.
ПРАТ "СК "Український страховий стандарт" було здійснено виплату страхового відшкодування на користь ПРАТ "СК "Перша" в розмірі 69 571,34 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3542 від 27.01.2022 року.
Згідно зі ст. 108 Цивільного кодексу України страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Крім того, відносини зі страхування можуть бути регресними.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Так, регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим і виникло нове - пов'язане саме з регресною вимогою.
В той же час, вимога до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва є регресною вимогою, що регулюється частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України.
Під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції враховано, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Водночас, у разі не покриття такої шкоди лімітом відповідальності страховика винної в ДТП особи, позивачем можуть бути заявлені регресні вимоги до особи з вини якого заподіяно шкоду.
При цьому, слід враховувати, що Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 року у справі № 911/482/17 відзначив, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
У постанові від 03.07.2019 року у справі № 910/12722/18 Верховний Суд вказав, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17.
З огляду на викладене, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні належні докази, які дозволяють встановити та оцінити розмір шкоди, заподіяної внаслідок ДТП власнику транспортного засобу «Toyota» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За приписами ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Як встановлено у постанові Голосіївського районного суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 752/23812/21 винна в ДТП особа ОСОБА_2 працює водієм у Комунальному підприємстві "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва.
Відтак, враховуючи вищенаведене відповідальною особою за відшкодування шкоди, завданої її працівником, є Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва (відповідач у даній справі), що спростовує доводи скаржника стосовно того, що він є неналежним відповідачем у даній справі.
За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача до відповідача щодо стягнення з останнього 23 410,00 грн є обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.
Щодо доводів скаржника стосовно застосування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України)
Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
При цьому, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України строком на 30 діб.
Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні триває.
Отже, з 24.02.2022 строк позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану в Україні.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, з яким також погоджується суд апеляційної інстанції, що позивач звернувся до суду з позовом в межах строків позовної давності, у зв'язку з чим заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягала задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем у повному обсязі своїх зобов'язань по виплаті страхового відшкодування не виконано.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
З приводу решти доводів сторін, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11435/24 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Святошинського району" міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11435/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11435/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи №910/11435/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді В.В. Шапран
С.В. Владимиренко