вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2025 р. Справа№ 910/14377/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Струць М.П.,
від відповідача - Хмара Ю.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "ПРОГРЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі №910/14377/24 (суддя Трофименко Т.Ю., повне рішення складено: 24.03.2025) за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "ПРОГРЕС" до Міністерства оборони України про визнання факту виконання зобов'язання за державним контрактом.
ВСТАНОВИВ наступне.
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "ПРОГРЕС" до Міністерства оборони України про зобов'язання відповідача визнати факт виконання постачальником умов державного контракту в частині поставки броньованих HMMWV модель 4DR CREW CAB B6 у кількості 10 одиниць та підтвердити виконання зобов'язань по постачанню вказаного товару.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем, як замовником за державним контрактом від 29.03.2022 № 403/1/22/76 свого обов'язку щодо приймання товару, який відповідав умовам цього контракту.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі №910/14377/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішення суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
При цьому, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає із матеріальних правовідносин.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавцем в межах гарантійних зобов'язань були усунуті виявлені недоліки товару, проте відповідач в порушення умов контракту відмовився від прийняття товару.
Також, в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про призначення судової комплексної експертизи, на вирішення якої заявник просив поставити наступні питання:
- Чи відповідає технічний стан броньованих автомобілів HMMWV модель 4DR CREW CAB B6 в кількості 10 (десять) штук, а саме: Броньований автомобіль HMMWV модель: 4DR CREW CAB B6/B7, номер VIN НОМЕР_1 ; Броньований автомобіль HMMWV модель: 4DR CREW CAB B6/B7, номер VIN НОМЕР_2 ; Броньований автомобіль HMMWV модель: 4DR CREW CAB B6/B7, номер VIN НОМЕР_3 ; Броньований автомобіль HMMWV модель: 4DR CREW CAB B6/B7, номер VIN НОМЕР_4 ; Броньований автомобіль HMMWV модель: 4DR CREW CAB B6/B7, номер VIN НОМЕР_5 ;Броньований автомобіль HMMWV модель: 4DR CREW CAB B6/B7, номер VIN НОМЕР_6 ; Броньований автомобіль HMMWV модель: 4DR CREW CAB B6/B7, номер VIN НОМЕР_7 ; Броньований автомобіль HMMWV модель: 4DR CREW CAB B6/B7, номер VIN НОМЕР_8 ; Броньований автомобіль HMMWV модель: 4DR CREW CAB B6/B7, номер VIN НОМЕР_9 ; Броньований автомобіль HMMWV модель: 4DR CREW CAB B6/B7, номер VINНОМЕР_10, які були поставлені ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» в рамках виконання Держаного контракту № 403/1/22/76 від 29.03.2022 наступним документам: Сертифікату якості від 05.12.2022; Сертифікату походження від 04.04.2022; Специфікації товару, що поставляється за державним контрактом (додаток 1 до Додаткової угоди № 2 до Державного контракту №403/1/22/76 від 29.03.2022).
- Чи придатний товар до використання за призначенням?
- Чи має товар дефект та/або недоліки через які неможлива експлуатація товару за його призначенням?
- У разі виявлення дефектів та/або недоліків, чи можуть вони бути усунуті, якщо так, то в який спосіб? Чи потрібно для усунення таких дефектів/недоліків залучення офіційного дилера виробника товару?
- Яким характеристикам та властивостям відповідно до Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності відповідає товар?
19.05.2025 протокольною ухвалою суд постановив здійснювати розгляд даної справи в закритому судовому засіданні, оскільки дійшов висновку, що відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення інформації, що охороняється законом, щодо національної безпеки та оборони країни.
В судовому засіданні 19.05.2025 колегією суддів розглянуто клопотання скаржника про призначення судової комплексної експертизи та відмовлено в його задоволенні, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.
Заявником не доведено, що відповіді на питання експертизи можуть вплинути на предмет дослідження у справі за заявленим позивачем позовом, з визначеним ним предметом.
В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
29.03.2022 між Міністерством оборони України (надалі - замовник, відповідач) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "ПРОГРЕС" (надалі - виконавець, позивач) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/76 (надалі - державний контракт), за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов'язався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товар, зазначений в специфікації, що постачається з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти та оплатити такі товари.
В п. 1.3. державного контракту сторони визначили, що якість, комплектність і експлуатаційна документація повинні забезпечувати експлуатацію товару в повному обсязі відповідно до призначення.
Товар, що поставляється за державним контрактом має відповідати вимогам, зазначеним у специфікації та мати відповідний сертифікат якості на товар та сертифікат походження товару (п. 1.4. державного контракту).
Орієнтовна вартість товару на момент укладення контракту без урахування податку на додану вартість становить 1 056 686 900,00 грн (п. 2.1. державного контракту).
Відповідно до п. 3.1. державного контракту товар поставляється виконавцем замовнику та передається вантажоодержувачу в пункті перетину державного кордону (місце поставки). Вантажоодержувач визначається замовником додатково.
Поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару за контрактом здійснюється відповідно до комплекту технічної документації, що поставляється разом з товаром у місці поставки. Товар передається виконавцем та приймається вантажоодержувачем згідно з товаросупровідними документами, технічною документацією, сертифікатами якості та сертифікатами походження (п. 3.2. державного контракту).
В п. 3.4. державного контракту сторони визначили, що датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата зазначена в товаросупровідній документації або декларації, оформленій митним органом.
Виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного у специфікації, та надати замовнику документи згідно з пунктом 2.5 контракту (п. 4.1. державного контракту).
Згідно з умовами п. 5.1. державного контракту виконавець гарантує якість поставленого товару протягом 12 місяців або 16 100 км пробігу з дати його приймання вантажоодержувачем.
Виконавець гарантує відповідність продукції технічній документації виробника товару і нормативним документам, зазначеним у специфікації, та бере на себе зобов'язання протягом гарантійного строку забезпечити усунення виявлених несправностей та дефектів або здійснення гарантійної заміни в погоджений сторонами строк - 60 днів (без врахування часу транспортування продукції) у разі, коли такі несправності та дефекти не є наслідком порушення правил експлуатації або зберігання товару (п. 5.2. державного контракту).
Умовами пп. 2 п. 6.2. державного контракту передбачено, що замовник зобов'язаний через вантажоодержувача прийняти поставлений товар у разі відповідності його вимогам, установленим цим контрактом.
Контракт набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і скріплення їхніх підписів печатками (за наявності) і діє до 30.06.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за контрактом (п. 10.1. державного контракту в редакції додаткової угоди № 4).
Сторонами було підписано специфікації та додаткові угоди до державного контракту, відповідно до яких, зокрема змінено орієнтовну вартість товару та строк поставки. Так, відповідно до додаткової угоди від 11.05.2022 № 2 та специфікації до неї, сторони узгодили, що:
- загальна орієнтовна вартість товару, що поставляється складає 1 061 052 520,00 грн;
- строк поставки товару за пунктом 1 (10 одиниць броньованих HMMWV модель 4 DR CREW CAB B6 загальною орієнтовною вартістю 110 034 310,00 грн, орієнтовна вартість однієї одиниці складає 11 003 431,00 грн) до 20.06.2022, за пунктом 2 (90 одиниць броньованих HMMWV модель 4 DR CREW CAB B6/B7 загальною орієнтовною вартістю 951 018 210,00 грн, орієнтовна вартість однієї одиниці складає 10 566 869,00 грн) визначається додатковою угодою до контракту.
Як зазначено позивачем, ним з метою виконання державного контракту було укладено зовнішньоекономічний контракт з компанією "PALMETO STATE DEFENSE, LLC" про поставку товару, який є предметом укладеного із відповідачем державного контракту.
Листами від 16.07.2022 № Pr 03.2/2374, від 20.07.2022 № Pr 03.2/2449, від 22.07.2022 № Pr 03.2/2474, від 22.07.2022 № Pr 03.2/2476 позивачем повідомлено відповідний структурний підрозділ відповідача про орієнтовні дати поставки товару за державним контрактом.
Партія з 10 бронемашин була ввезена на територію України та доставлена у місце призначення у період з 16 по 24 липня 2022 року, на підтвердження чого позивачем в матеріали справи надано відповідні митні декларації з відмітками посту митного контролю.
Не є спірним між сторонами той факт, що після прибуття товару замовником було виявлено невідповідність його умовам державного контракту, у зв'язку з чим позивач вживав дії щодо усунення виявлених недоліків. Підтвердженням цьому є, зокрема, наданий позивачем договір № Д-20-03/2023/П про надання послуг з ремонту транспортних засобів військового призначення, укладений між ним та ТОВ "Науково-виробнича компанія "Армтех" 19.05.2023.
Із листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.09.2023 № 370/9008 вбачається, що за результатами технічного огляду (інспекції) 5 од. транспортних засобів, які планувались до поставки за державним контрактом, виявлено, що усі автомобілі мають конструктивні недоліки та недоліки у технічному стані, які детально наведені у доповіді командира відповідної військової частини. Крім того, враховуючи зазначений та попередні технічні огляди, надані копії сертифікату якості, сертифікатів про бойову готовність та сертифікатів про відновлення, завірені позивачем, не відповідають реальному технічному стану автомобілів, тому втратили свою актуальність та чинність. У зв'язку з цим зазначено, що подальша реалізація та подовження терміну дії державного контракту вважається недоцільними.
Надалі листом від 20.12.2023 № Pr 03.2/3476 позивач звертався до відповідного структурного підрозділу відповідача щодо проведення технічної перевірки автомобілів за результатами здійсненого їх ремонту. У відповідь на вказаний лист позивача відповідач листом від 05.01.2024 № 220/11/69 повідомив про недоцільність реалізації та продовження терміну державного контракту.
Водночас, позивачем було отримано висновок Торгово-промислової палати України від 27.09.2022 № 1424/1.2 про істотну зміну обставин, яким засвідчено настання для позивача істотної зміни обставин, пов'язаної із діями третіх осіб (воєнна агресія рф проти України), що вплинуло на необхідність закупки оборонної продукції військового призначення, затримка постачання продукції через затримку прибуття контейнерів із продукцією та вкрай важку ситуацію із розвантаженням суден у порту Гамбурга через непередбачувані обставини, а саме - робітничі страйки, які відбувалися в порту, що підтверджується листом Торгово-промислової палати Гамбурга від 01.08.2022. У зв'язку із зазначеними обставини, у висновку зазначено, що виконання за державним контрактом зобов'язань із постачання товарів оборонного призначення у визначені контрактом строки було неможливим.
Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач стверджує, що він повністю виконав покладені на нього державним контрактом зобов'язання із поставки товарів, що підтверджується митними деклараціями, сертифікатом якості від 12.05.2022 та сертифікатом відповідності товару від 04.04.2022. При цьому, позивачем було усунуто всі виявлені відповідачем недоліки товару, однак останній необґрунтовано та всупереч умовам державного контракту відмовився від прийняття товару та підписання акту приймання-передачі, що, як вказує позивач, є свідченням неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Таким чином, зазначаючи, що у державному контракті чітко визначено умови виконання постачання товару та визначено дату виконання зобов'язань із поставки товару, якою є дата перетину товаром державного кордону (місце поставки) (п. 3.1. державного контракту), позивач стверджує, що його зобов'язання із поставки товару вважаються виконаними з моменту такого перетину державного кордону та оформленням митних декларацій, а саме: 16.07.2022, 18.07.2022, 19.07.2022 та 21.07.2022.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про зобов'язання відповідача визнати факт виконання постачальником умов державного контракту в частині поставки броньованих HMMWV модель 4DR CREW CAB B6 у кількості 10 одиниць та підтвердити виконання зобов'язань по постачанню вказаного товару.
За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України та абз. 6 ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
У даному випадку, позивачем заявлено вимогу не про спонукання відповідача виконати умови договору шляхом зобов'язання прийняти товар, а про зобов'язання відповідача визнати факт виконання позивачем умов контракту в частині поставки броньованих HMMWV модель 4DR CREW CAB B6 у кількості 10 одиниць та підтвердити виконання зобов'язань по постачанню вказаного товару.
Суд відзначає, що предметом позову не може бути встановлення обставин.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений у справі позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару відповідачу) та не стосується захисту права цивільного.
При цьому вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.
Захист майнового чи немайнового права, чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Звертаючись до суду з вимогою про визнання факту виконання умов контракту позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження в судовому порядку обставин виконання ним зобов'язань з поставки товару відповідачу.
Заявлена позивачем у цій справі вимога не може самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як виконання чи невиконання позивачем зобов'язань з поставки товару, може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення штрафних санкцій або повернення суми попередньої оплати.
Так, у справі № 910/1186/23 між цими ж сторонами судами вирішувалось питання щодо стягнення з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "ПРОГРЕС" на користь Міністерства оборони України штрафних санкцій за прострочення поставки товару за цим же державним контрактом.
Постановою Верховного Суду від 21.02.2024 у вказаній вище справі рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №910/1186/23 змінено, викладено резолютивну частину рішення в редакції постанови суду касаційної інстанції, якою позов задоволено частково, вирішено стягнути з Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньо-торгівельна фірма "Прогрес" на користь Міністерства оборони України 11 113 465, 31 грн пені та 5 501 715, 50 грн штрафу за прострочення поставки товару за державним контрактом від 29.03.2022 № 403/1/22/76. В іншій частині позову відмовлено.
При цьому, у п. 6.15 вказаної постанови зазначено наступне: «З огляду на те, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем у встановлений контрактом (специфікація) строк товару, який би відповідав визначеним позивачем технічним характеристикам та був би придатний для мети, з якою він може бути використаний, колегія суддів погоджується з висновками судів про допущення відповідачем прострочення виконання зобов'язань за контрактом.».
Крім цього, у п. 6.22 постанови вказано, що оскільки позивач надіслав відповідачу лист з вимогою повернути попередню оплату, це засвідчує реалізацію ним своїми конклюдентними діями однієї з наданої йому частиною другою статті 693 ЦК України правомочностей - його волевиявлення відмовитися від прийняття простроченого виконання за договором. З цього моменту у відповідача припинився обов'язок поставити позивачу товар (що виключає нарахування пені за його прострочення) та виник обов'язок повернути позивачу грошові кошти в сумі 106 733 000,00 грн.
За положеннями ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, суд зазначає, що постанова Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №910/1186/23, яка набрала законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їй суперечити.
Окрім наведеного, слід також зазначити, що наразі у провадженні Північного апеляційного господарського суду перебуває справа № 910/6495/23 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/6495/23 за позовом Міністерства оборони України до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес", за участю Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: 1. Компанія "PALMETTO STATE DEFENSE, LLC"; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрлогістиксервіс", про стягнення 106 733 000,00 грн. авансу.
Окрім наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у постанові у справі № 905/77/21 зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
Застосування судом того чи іншого способу захисту порушеного права у підсумку має приводити до повного відновлення або захисту порушеного права чи інтересу позивача, не потребувати повторного звернення до суду; таке судове рішення має бути виконуваним і відповідати принципу процесуальної економії.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача визнати факт виконання позивачем умов контракту в частині поставки броньованих HMMWV модель 4DR CREW CAB B6 у кількості 10 одиниць та підтвердити виконання зобов'язань по постачанню вказаного товару не можуть бути задоволені судом в даному судовому провадженні, як з підстав наведених вище, а також оскільки, задоволення судом такої вимоги не призведе, ні до відновлення порушених, на думку позивача, прав, ані його законних інтересів, враховуючи наявність судового рішення про стягнення штрафних санкцій, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання. В свою чергу, рішення у даній справі не може йому суперечити.
Також, відповідне рішення про задоволення вказаної позовної вимоги буде не виконуваним.
Якщо за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність обставин, які підтверджували б порушення права позивача, за захистом яких він звернувся, або невірний спосіб захисту, викладений у позовній заяві, це є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Наведений висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, наведеним у постановах від 16.06.2020 по справі №911/1465/19, від 16.05.2018 у справі №910/17448/16, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 27.11.2018 у справі №905/2260/17, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.
Отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на неправильно обраний спосіб захисту, а тому колегія суддів не надає оцінки доводам апеляційної скарги, які стосуються суті позовних вимог.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "ПРОГРЕС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі №910/14377/24 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 05.06.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук