вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" червня 2025 р. Справа№ 910/15806/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Мальченко А.О.
розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Вись"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 21.02.2025
у справі № 910/15806/24 (суддя О.В. Чинчин)
за позовом Фізичної особи - підприємця Григор'єва Вадима Дмитровича
до Селянського (фермерського) господарства "Вись"
про стягнення заборгованості у розмірі 84 964, 89 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа - підприємець Григор'єв Вадим Дмитрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Вись" про стягнення заборгованості у розмірі 84 964 грн. 89 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 5/П5/Д4 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом від 01.02.2023 року щодо сплати за здійснені перевезення та надані послуги у строк, визначений договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка на час подання позову складає 73 786, 46 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 8 679, 65 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 3% річних у розмірі 2 498, 78.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2025 у справі №910/15806/24 позов Фізичної особи - підприємця Григор'єва Вадима Дмитровича до Селянського (фермерського) господарства "Вись" задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Вись" на користь Фізичної особи - підприємця Григор'єва Вадима Дмитровича заборгованість у розмірі 73 786, 46 грн., 3% річних у розмірі 2 480, 59 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 679, 65 грн. та судовий збір у розмірі 2 421, 88 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено ст.ст. 903, 530 ЦК України, суд дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, що є на переконання апелянта підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з висновками суду, викладеними в оскаржуваному рішенні, щодо ненастання терміну оплати через відсутність рахунків на оплату з боку ФОП Григор'єва В.Д. відповідно до п.4.1 договору, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
На переконання апелянта, позивачем не обґрунтовано та не надано суду будь-яких доказів щодо самого моменту виникнення заборгованості, оскільки зобов'язання відповідача зі сплати наданих послуг виникають лише після отримання відповідачем рахунків на оплату, в яких відповідно до умов п.4.3 договору розраховується остаточна вартість послуг. Відсутність рахунку унеможливлює виникнення зобов'язання з оплати, а отже і не може вважатися простроченням зі сторони замовника. Тобто, момент несплати або прострочення сплати наданих послуг за договором починає обраховуватись в наступний день з моменту отримання рахунку поштовим відправленням або кур'єром, або з моменту вручення уповноважені особі під розписку такого рахунку.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, вказує, що остання є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а відтак просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2025 року у справі № 910/15806/24 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач звертає увагу суду на те, що у пункті 4.3. договору вказано, що вартість послуг перевезення вантажу вказується перевізником в рахунках на оплату за тарифами, погодженими уповноваженими особами перевізника та замовника до початку здійснення перевезень вантажу, з розрахунку фактично виконаного пробігу та ваги перевезеного вантажу, а не розраховується чи визначається, як стверджує апелянт.
Крім того, позивач зазначає, що пунктом 4.2 договору чітко визначено строк оплати та початок його перебігу, який обраховується з дати підписання акта приймання-передачі наданих послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.02.2023 року між Селянським (фермерським) господарством "Вись" (експедитор за договором) та Фізичною особою - підприємцем Григор'євим Вадимом Дмитровичем (перевізник за договором) було укладено договір № 5/П5/Д4 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом, відповідно до умов якого перевізник бере на себе зобов?язання доставити автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі іменується "вантажоодержувач"), а замовник бере на себе зобов?язання сплатити плату за перевезення вантажів, на умовах, встановлених даним договором. Місце відправлення, пункт призначення та вантажоотримувач вказуються в товаротраспортних накладних (а.с.9-11).
Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки між перевізником і замовником здійснюються на підставі наданого перевізника замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника.
Згідно з п.4.2 договору розрахунок здійснюється замовником перевізнику по факту за надані послуги, на підставі актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.
Вартість послуг перевезення вантажу вказується перевізником в рахунках на оплату за тарифами, погодженими уповноваженими особами перевізника та замовника до початку здійснення перевезень вантажу, з розрахунку фактично виконаного пробігу та ваги перевезеного вантажу. Одиниця виміру в рахунках на оплату - тонна перевезеного вантажу. Ціна перевезення тонни вантажу заокруглюється в межах двох знаків після коми для коректного заповнення та реєстрації податкових накладних. (п.4.3 договору)
Додатковою угодою №1 від 01.10.2023 року до договору № 5/П5/Д4 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом від 01.02.2023 року сторони внесли зміни до п. 4.3. розділу 4 договору та виклали його у наступній редакції: "Вартість послуг перевезення вантажу вказується перевізником в рахунках на оплату за тарифами, погодженими уповноваженими особами перевізника та замовника до початку здійснення перевезень вантажу (додаток Nє1 до договору Nє 5/П5/Д4 надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом від 01 лютого 2023 року), з розрахунку фактично виконаного пробігу та ваги перевезеного вантажу. Одиниця виміру в рахунках на оплату - тонно-кілометр перевезеного вантажу. Ціна перевезення тонно-кілометра вантажу заокруглюється в межах двох знаків після коми для коректного заповнення та реєстрації податкових накладних." (а.с.12).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 5/П5/Д4 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом від 01.02.2023 року позивач надав послуги з перевезення, а відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №27 від 25.10.2023 року на суму 73 786 грн. 46 коп., товарно - транспортними накладними №227 від 10.10.2023 р., №269 від 11.10.2023 р., №335 від 12.10.2023 р. (а.с.14-18).
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі. Заборгованість відповідача перед Фізичною особою - підприємцем Григор'євим Вадимом Дмитровичем становить 73 786 грн. 46 коп.
Крім того, позивач просить суд стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Вись" за неналежне виконання відповідачем зобов'язань інфляційні у розмірі 8 679 грн. 65 коп. та 3% річних у розмірі 2 498 грн. 78 коп.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За змістом пункту 1 частини 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
В силу вимог ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору № 5/П5/Д4 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом від 01.02.2023 року надав відповідачу послуги з перевезення, а відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №27 від 25.10.2023 року на суму 73 786 грн. 46 коп., а також товарно - транспортними накладними №227 від 10.10.2023 р., №269 від 11.10.2023 р., №335 від 12.10.2023 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень у добровільному порядку. (а.с.14-18)
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та не заперечується відповідачем виконання позивачем надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом відповідно до умов договору № 5/П5/Д4 від 01.02.2023 року на суму 73 786 грн. 46 коп.
Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки між перевізником і замовником здійснюються на підставі наданого перевізником замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника.
Згідно з п.4.2 договору розрахунок здійснюється замовником перевізнику по факту за надані послуги, на підставі актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи п.4.2 договору № 5/П5/Д4 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом від 01.02.2023 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язок Селянського (фермерського) господарства "Вись" по оплаті наданих й прийнятих послуг по перевезенню вантажів автотранспортом у розмірі 73 786 грн. 46 коп. настав 08.11.2023 року.
Оскільки відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов укладеного договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, позовні вимоги щодо стягнення 73 786 грн. 46 коп. основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 06.11.2023 р. по 22.12.2024 р. у розмірі 2 498 грн. 78 коп. та інфляційні у розмірі 8 679 грн. 65 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині у зв'язку з неправильним розрахунком позивача початку перебігу прострочення відповідача, а саме з 09.11.2023 року, а не з 06.11.2023 р., як визначено позивачем. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 2 480 грн. 59 коп. за загальний період прострочення з 06.11.2023 р. по 22.12.2024 р.
Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено факт порушення грошового зобов'язання з боку відповідача, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про їх арифметичну правильність та про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних за загальний період прострочки з 09.11.2023 по 22.02.2024 у розмірі 8 679 грн. 65 коп.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо неотримання рахунків на оплату, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер.
Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплати. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 20.02.2020 у справі №915/400/18.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Наведені апелянтом доводи апеляційної скарги ґрунтуються на намаганнях здійснити переоцінку обставин справи, об'єктивно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Вись" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2025 у справі № 910/15806/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2025 у справі 910/15806/24 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/15806/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
А.О. Мальченко