Справа № 645/465/20 Головуючий 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1437/25 Головуючий апеляційної інстанції - ОСОБА_2 Категорія: ч.1 ст.162 КК України
05 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме самого засудженого та його захисника, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.04.2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз: 04.11.2015 Куп'янським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 289, 71 KK України - 4 роки позбавлення волі, -
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Також вирішено питання щодо судових витрат, відповідно до ст.126 КПК України та речових доказів, відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 звинувачується у тому, що 12.01.2020 приблизно о 01.00 год., точного часу під час здійснення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , через діру y пapкaнi, який огороджує територію вказаного домоволодіння, побачив лежачі на землі металеві плити, виготовлені з чавуну, які належать потерпілій ОСОБА_9 . У цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на порушення недоторканості житла, шляхом незаконного проникнення на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_10 , для вчинення інших протиправних дій.
Надалі, ОСОБА_7 , реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на порушення недоторканості житла, а саме: на незаконне проникнення до домоволодіння ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 , в той же день, всупереч волі ОСОБА_10 , та без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушенні встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких нагальних причин для порушення недоторканості житла, діючи умисно незаконно, протиправно, та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе йому перешкодити, відкривши крючок саморобного запираючого пристрою калитки, зайшов через відчинену калитку до вищезазначеного домоволодіння, послідовно продовжуючи свій злочинний умисел на незаконне проникнення до житла особи, усвідомлюючи, що порушує його недоторканість, незаконно проник до домоволодіння, чим грубо порушив ст.30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи.
Вказані дії обвинуваченого кваліфіковані судом за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи висновків суду, щодо доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, прокурор в кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок змінити, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме - незастосуванням закону, який підлягає застосуванню - ст.49 КК України.
Прокурор просить на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбуття покарання, призначеного за ч.1 ст.162 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності або, у разі надання згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження, з підстав, передбачених ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, звільнити ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України, а вирок суду першої інстанції в цій частині скасувати, відповідно до ст.417 КПК України, та закрити кримінальне провадження.
Такі вимоги прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України 12.01.2020 року, яке віднесене, відповідно до ч.2 ст.12 КК України, до кримінальних проступків, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу, у розмірі не більше трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі. З моменту вчинення вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_7 , не вчиняв інших кримінальних правопорушень, до кримінальної відповідальності не притягався, судом не засуджувався.
Разом з тим, ухвалами Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.11.2021, 06.05.2024 ОСОБА_7 було оголошено в розшук, провадження у справі припинено. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.02.2025 року провадження по справі поновлено, загальні строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення проступку сплинули в січні 2025 року.
Таким чином, як вказує прокурор, на даний час стосовно ОСОБА_7 сплинули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказаним кримінальним правопорушенням, визначені ст.49 КК України та обвинувачений підлягає звільненню від кримінального покарання, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ч.5 ст.74 КПК України.
Також, як зазначає прокурор, згідно з абз.2 ч.7 ст.284 КПК України, потрібно з'ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження, та в разі його згоди, прокурор просить вирок скасувати та звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України та провадження щодо нього закрити.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений та його захисник в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, будь-яких заяв щодо неможливості розгляду справи за їх відсутності не надходило.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив змінити вирок, звільнивши обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закрити кримінальне провадження на підставі ст.284 КПК України. Проти розгляду справи за відсутності обвинуваченого, не заперечував.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ч.4 ст.422-1 КПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи без участі обвинуваченого та його захисника, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Крім того, такий розгляд відповідає вимогам ст.401 КПК України, так як апеляційна скарга прокурора не стосується погіршення становища обвинуваченого.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій не оскаржуються сторонами, тому в цій частині вирок апеляційним судом не переглядається і апеляційний суд виходить з фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, приймаючи, крім іншого, що судом першої інстанції справу роз0глянуто в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд вважає їх обґрунтованим з огляду на наступне.
За змістом п.п.1, 2 ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Згідно ч.2 ст.49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов'язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України.
У відповідності до вимог ст. 285 УПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.285 КПК України, особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
На підставі вимог ст. 288 ч.3 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.7 ст.284 КПК України, у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов'язаний з'ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.
Як передбачено п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом: у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_7 під час судового розгляду в суді першої інстанції, визнав свою вину в повному обсязі та пояснив, що дійсно 12.01.2020 при обставинах, викладених в обвинувальному акті, проник на територію домоволодіння потерпілої, звідки викрав п'ять чавунних плит.
Потерпіла ОСОБА_10 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Враховуючи, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, підтвердив свою позицію в судовому засіданні, а також те, що ним та іншими учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини справи, вказані в обвинувальному акті, вони правильно розуміють зміст цих обставин, суд, переконавшись в добровільності позиції зазначених осіб, з урахуванням думки учасників процесу, дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, допитавши обвинуваченого, потерпілу та дослідивши матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченого, письмові докази щодо розміру судових витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним та призначено покарання за скоєння 12.01.2020 року кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України.
Санкцією ч.1 ст.162 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
Згідно класифікації, наведеної у ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Як вбачається із пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, він вчинив інкриміноване йому правопорушення 12.01.2020 року, а отже, на час ухвалення вироку сплинув, передбачений п.2 ч.1 ст.49 КК України трирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності.
З відомостей щодо особи обвинуваченого вбачається, що ухвалами Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.11.2021, 06.05.2024 ОСОБА_7 було оголошено в розшук, а провадження у справі було припинено.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.02.2025 року провадження по справі поновлено.
Враховуючи вищевикладене, загальні строки давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку сплинули в січні 2025 року.
Відомості щодо вчинення ОСОБА_7 , інших кримінальних правопорушень або притягнення його до кримінальної відповідальності, відсутні.
Також колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 не звертався з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
Враховуючи, що перебіг трирічного строку давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.162 КК України сплинув на час ухвалення вироку, ОСОБА_7 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України.
Згідно з ч.8 ст.284 КПК України звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо тільки за її згодою та на підставі відповідного клопотання.
За відсутності відповідного клопотання, а також згоди обвинуваченого на застосування щодо нього положень ст.49 КК України, суд вправі звільнити особу лише від покарання на підставі ч.5 ст.74 КК України.
Враховуючи, що під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав себе винним, погодився з пред'явленим йому обвинуваченням, у зв'язку з чим, суд першої інстанції розглянув справу в порядку ч.3 ст.349 КПК України, тобто, погодився з обвинуваченням, колегія суддів вважає вказану обставину такою, що свідчить про його згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.
А тому, колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_7 на підставі п.2 ч.1 ст.49 від кримінальної відповідальності та на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, закрити відносно нього кримінальне провадження.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги прокурора обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим, вирок підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі звільненням обвинуваченого на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України від кримінальної відповідальності.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 283,284,285, 392, 393, 404, 405, п.5 ч.1 ст.407, п.4 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.413, 417,418, 419, 423, 424-426, 284 КПК України, п.2 ч.1 ст.49 КК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити.
Вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 15.04.2025 року по справі щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.1 ст.162 КК України, - скасувати.
ОСОБА_7 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 162 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України та п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього, - закрити.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________ ________________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3