Справа № 351/1744/24
Провадження № 22-ц/4808/733/25
Головуючий у 1 інстанції ПОСОХОВ І. С.
Суддя-доповідач Луганська
03 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,
за участю секретаря Кузів А.В.
учасники справи
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 ,
на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2025 року, ухвалене судом у складі судді Посохова І.С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Снятинського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначала, що тривалий час приймає від сусідки ОСОБА_2 на свою адресу образливі вислови та образи. Постійні сварки з відповідачкою погано впливають на моральний та психологічний стан позивачки, впливає на погіршення стану здоров'я. Протиправність дій відповідачки підтверджується постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27.02.2024 року по справі №351/2617/24, згідно якої ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.173 КУпАП.
Позивачка перебуває в постійному стресі та переживаннях, оскільки всі образи відбуваються в громадському місці в присутності інших мешканців села.
Просила стягнути з відповідачки на її користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить суд скасувати рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13.03.2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано, що протиправними діями ОСОБА_2 спричинено шкоду здоров'ю ОСОБА_1 , життя позивачки було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Внаслідок протиправних дій відповідачки спричинені моральні втрати. Враховуючи принципи розумності та справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди має становити 50 000 грн, що є мінімальним та допустимим для відновлення порушеного права позивачки.
Посилається на те, що суд міг за власної ініціативи направити запит до сімейного лікаря чи зобов'язати надати позивачку пояснення щодо дати видачі довідки, а також встановити, у який саме період часу позивачка зверталась до лікаря і як пов'язане її звернення до лікаря та перебування на обліку з діями відповідачки. Натомість суд фактично самоусунувся від встановлення фактичних даних, обмежившись лише оціночними судженнями та односторонності розгляду справи.
Судом не надано оцінки постанові Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27.02.2024 року у справі № 351/267/24, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Оцінка доказів судом першої інстанції проводилася не за внутрішнім переконанням у відповідності до об'єктивно встановлених у справі обставин в їх сукупності, а за зацікавленим прийняттям позиції однієї із сторін без урахування фактичних обставин справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
У судовому засіданні представник відповідачки Петричка О.Є. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином.
На адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 02 червня 2025 року надійшла заява, в якій представник повідомив суд про неможливість прибуття до судового засідання, у зв'язку з незадовільним станом здоров'я, просив суд відкласти розгляд справи. До заяви доказів незадовільного стану здоров'я не додано. Крім того, заява представника ОСОБА_3 подана електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису, а не через підсистему «Електронний суд», тобто з порушенням ст.43 ЦПК України. З урахуваннм зазначено, колегія суддів вважає, що заява представника не підлягає задоволенню і. враховуючи, що ОСОБА_1 та її представник належним чином повідомлені про дату, місце та час судового засідання, колегія суддів вважає за можливе провести судовий розгляд справи без ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 .
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено факту завдання моральної шкоди відповідачкою, протиправність дій відповідачки, наявність причинного зв'язку між ними та вини відповідачки в її заподіянні.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27.02.2024 року у справі №351/267/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності та оголошено їй усне зауваження.
Звертаючись до суду з позовом позивачка надала медичну довідку ПП «Заболотівєвромед-Сіммир» № 835, згідно якої ОСОБА_1 знаходиться на диспансерному обліку в сімейного лікаря ЗПСМ.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором(стаття 5 ЦПК України).
Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша - четверта статті 12 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачки на свою користь завдану їй моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, посилаючись на те, що тривалий час приймає на свою адресу образливі вислови та образи з боку сусідки ОСОБА_2 та зазначила, що протиправність дій відповідачки встановлено постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27.02.2024 року по справі №351/2617/24, згідно якої ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.173 КУпАП.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд не звернув уваги про наявність постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2024 року у справі № 351/267/24, згідно якої ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності та оголошено їй усне зауваження.
Згідно вказаної постанови суду ОСОБА_2 , перебуваючи в селі Балинці, вчинила словесний конфлікт із сусідкою ОСОБА_1 , в ході якого голосно кричала та ображала останню. Суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а саме: нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Апеляційний суд звертає увагу, що за змістом частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до частини другої статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Постанова суду у справах про адміністративне правопорушення № 351/267/24 набрала законної сили.
Факт вчинення протиправних дій ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 доведено.
Колегія суддів погоджується із доводами позивачки про те, що у зв'язку із протиправною поведінкою ОСОБА_2 зазнала душевних страждань і їй завдана моральна шкода.
З урахуванням характеру, обсягу та глибини душевних страждань, яких зазнала позивачка, її тривалості, з урахуванням засад справедливості, розумності, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідачки моральну шкоду у розмірі 2000 грн. Саме цей розмір моральної шкоди є достатнім та адекватним для відшкодування завданої шкоди, виходячи з обставин справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом при вирішенні спору не взято до уваги довідку №835 ПП «Заболотівевромед-Сіммир», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з довідки не вбачається, що хвороби ОСОБА_1 виникли внаслідок дій відповідачки та між ними є причинний зв'язок і висновки в цій частині відповідають вимогам
Крім цього, колегія суддів зазначає, що згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Клопотань про витребування додаткових доказів та інших документів позивачка не заявляла. Отже, на власний розсуд розпорядилась своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.
Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув справу однобічно, є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 грн.
За приписами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог,то наявні підстави для перерозподілу судових витрат по сплаті судового збору.
За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2422,4 грн (а.с.1,24), за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 3633,6 грн (а.с.72).
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 96,9 грн (2422,4 х 4%) та судові витрати по сплаті судового збору за апеляційну скаргу у розмірі - 145,32 грн (3633,6 грн х 4%), а всього судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 242, 22 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 242, 22 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 05 червня 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.М. Барков
Є.Є. Мальцева