Житомирський апеляційний суд
Справа №274/2168/25 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.
Категорія 101 Доповідач Талько О. Б.
05 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 295/7054/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересована особа: Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Семенцової Л. М.,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неї.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року цивільну справу передано на розгляд Печерському районному суду м. Києва.
В апеляційній скарзі заявниця, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.
Зокрема, зазначає, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Факт її проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з 28.02.2025 року по даний час підтверджується довідкою Романівського старостинського округу № 6 Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області № 68 від 14.04.2015 року, а також договором найму житлового приміщення від 26.08.2021 року, договором про навчання від 19.08.2021 року. Що стосується її реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , вказує, що з 01.09.2021 року навчається в Національному транспортному університеті в м. Києві, тому змушена була зареєструватись в гуртожитку університету, але жодного дня в ньому не проживала і не проживає, оскільки у зв'язку з дією в Україні воєнного стану навчання проходить онлайн-режимі, тому місцем її постійного проживання залишається: АДРЕСА_1 , де вона мешкає у свого дядька з моменту смерті матері та бабусі.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Передаючи справу за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, суд першої інстанції посилався на те, що згідно з витягом від 24.03.2025 року з реєстру територіальної громади вбачається, що зареєстрованою адресою місця проживання ОСОБА_1 з 21.09.2021 року. є: АДРЕСА_3 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, відповідно до положень ч.1 ст.316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2025/003899199 від 24.03.2025 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з ч.2 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Аналіз змісту даних норм дає підстави для висновку, що місцем проживання особи, вжитим у ч.1 ст.316 ЦПК України, є зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання.
Колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.316 ЦПК України надає заявниці право подати заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, виключно за її зареєстрованим місцем проживання.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, колегія суддів враховує п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року вказав, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» … Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Розгляд справи судами з недотриманням правил підсудності є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року, - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: