Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1454/25 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.
Категорія 83 Доповідач Талько О. Б.
20 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 285/1454/25 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, третя особа - Звягельська державна нотаріальна контора Житомирської області, про скасування арешту нерухомого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Помогаєва А. В..,-
У березні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд скасувати арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4080280; зареєстровано: 20.11.2006 11:51:40 за №4080280 реєстратором: Новоград-Волинська
державна нотаріальна контора, 11700, Житомирська обл., Новоград-Волинський р., м. Новоград-Волинський, вул. Івана Франка, 31, підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно обвинуваченого, 08.11.2006, Військова прокуратура Житомирського гарнізону Центрального регіону України; об'єкт обтяження: квартира, одна четверта частина квартири, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_1 , заявник: Військова прокуратура Житомирського гарнізону Центрального регіону України, 10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Адмірала Щасного, 20.
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня 2025 року відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про скасування арешту нерухомого майна.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема, зазначає, що суд не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.06.2020 року у справі № 727/2878/19, відповідно до якої спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом, слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_2 , про що свідчить копія свідоцтва -31 про право власності на житло, виданого відділом управління комунальною власністю виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 14.04.2006 року.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24.10.2024 №400707119, реєстраційний номер обтяження: 4080280; зареєстровано: 20.11.2006 11:51:40 за №4080280 реєстратором: Новоград-Волинська державна нотаріальна контора, 11700, Житомирська обл., Новоград-Волинський р., м. НовоградВолинський, вул. Івана Франка, 31, (04141) 3-51-93, 3-51-94, підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно обвинуваченого, бн, 08.11.2006, Військова прокуратура Житомирського гарнізону Центрального регіону України; об'єкт обтяження: квартира, одна четверта частина квартири, адреса: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_1 , Причина відсутності коду: інша причина відсутності; заявник: Військова прокуратура Житомирського гарнізону Центрального регіону України, 10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Адмірала Щасного, 20.
За зверненням ОСОБА_1 про зняття арешту з належного йому майна Звягельська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 23.11.2024 року №1970/01-16 повідомила, що арешт на належну йому 1/4 частину квартири було накладено на підставі постанови слідчого військової прокуратури Житомирського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Чорного С.С. про накладення арешту на майно обвинуваченого від 08.11.2006 у зв'язку з розслідуванням військовою прокуратурою Житомирського гарнізону кримінальної справи №06404040 щодо ОСОБА_1 , на той час військовослужбовця служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 . У зв'язку з відсутністю підстав для зняття накладеного арешту здійснити будь-які дії щодо запису про накладення обтяження у вигляді арешту Звягельська ДНК не в змозі.
13.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про зняття арешту з належної йому 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 до Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону. Листом від 27.12.2024 року №62-4899 вих.-24 відповідач повідомив його про те, що постановою слідчого Військової прокуратури Житомирського гарнізону Центрального регіону від 08.11.2006 у ході розслідування кримінальної справи №06404040 відносно нього, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 190, 358 КК України, накладено арешт та заборонено відчуження однієї четвертої частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності. За результатами розгляду Військовим місцевим судом Житомирського гарнізону вищевказаної кримінальної справи 27.11.2006 ухвалено рішення про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст..45 КК України. Згідно з актом №4-10 від 21.05.2010 матеріали наглядового провадження по кримінальній справі №06404040 у військовій прокуратурі знищені.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що питання скасування арешту, накладеного постановою від 08.11.2006 слідчого Військової прокуратури Житомирського гарнізону Центрального регіону на підставі ст. 126 КПК України (в редакції 1960 року), у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи №06404040, підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу (пункти 51, 52).
За таких обставин ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,379,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: