Житомирський апеляційний суд
Справа №295/17151/24 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.
Категорія 31 Доповідач Талько О. Б.
05 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Житомирі матеріали цивільної справи №295/17151/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Житомиргаз Збут» про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2024 року, постановлену під головуванням суді Чішман Л.М.,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що його мати ОСОБА_2 проживала у житловому будинку АДРЕСА_1 . За вказаною адресою надавалися послуги з розподілу природного газу та на ім'я ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла.
Позивач зазначає, що з 2021 року став проживати у вказаному житловому будинку та у подальшому виявив, що працівники ТзОВ « Житомиргаз Збут» тривалий час надсилали ОСОБА_2 завідомо неправдиві рахунки на сплату коштів за спожитий природний газ, у яких вказані завищені суми.
Стверджує, що з червня 2021 року він розпочав особисто сплачувати власні кошти за спожитий мешканцями будинку природний газ.
Так, за період з 6 липня 2021 року по 1 квітня 2022 року він сплатив 2726 грн. 32 коп. Однак, 9 лютого 2022 року працівники Овруцького відділення АТ «Житомиргаз» без достатніх правових підстав припинили газопостачання за даною адресою.
10 липня 2023 року від звернуся до прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення майстром Овруцького відділення АТ «Житомиргаз».
Окрім того, ОСОБА_1 вказує, що з метою захисту своїх прав він змушений був звертатися до суду із численними позовами. Заперечуючи проти його позовних вимог, відповідач посилався на ту обставину, що особовий рахунок за даною адресою був відкритий на ім'я матері ОСОБА_2 й після смерті останньої не був переоформлений на нього. Також відповідач неодноразово наголошував на тому, що він не подавав заяву про приєднання до умов типового договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Враховуючи таку позицію відповідача, він вирішив повернути сплачені ним кошти за спожитий природний газ, оскільки вважає, що підстави для сплати цих коштів були відсутні.
Таким чином, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Житомиргаз Збут» на свою користь помилкового сплачені ним кошти у розмірі 2726 грн. 32 коп.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 18 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху з тих підстав, що ОСОБА_1 не сплачено судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Встановлено позивачеві строк для усунення недоліків, що не перевищує 7 днів з моменту отримання копії ухвали.
Долучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про те, що позивач отримав копію даної ухвали 2 грудня 2024 року.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2024 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що сплачував рахунки за спожитий природний газ, отже на спірні правовідносини поширюється дія положень Закону України « Про захист прав споживачів», що є підставою для звільнення його від сплати судового збору у відповідності до приписів частини третьої статті 22 цього Закону.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
При вирішенні даного питання суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено вимогу про повернення помилково сплачених ним коштів та у позовній заяві він посилався на відсутність між ним й відповідачем будь-яких правових відносин, в тому числі договірних. Таким чином, суд першої інстанції зазначив про те, що положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються на спірні правовідносини.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною четвертою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як визначено частиною першою статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України « Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Закон України « Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту.
Вказаний Закон не містить вичерпного переліку правових відносин, на які поширюється його дія, втім, з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з принципів цивільного судочинства, а також наявності у цивільних правовідносинах такої слабкої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, доручення, зберігання, комісії, фінансово-кредитних послуг, тощо.
Зміст позовної заяви свідчить про те, що позивач просить стягнути сплачені ним кошти за надання послуг з постачання природного газу. Обгрунтовуючи підставу для стягнення цих коштів, ОСОБА_1 наголошує на тому, що такі кошти були сплачені ним помилково, адже відповідач не визнає наявність між ними будь-яких договірних правовідносин, й відповідно, заперечує ту обставину, що позивач є споживачем послуг з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, ОСОБА_1 ставить питання про стягнення коштів, сплачених ним за надану відповідачем комунальну послугу, відтак відсутні підстави стверджувати про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України « Про захист прав споживачів».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви.
Враховуючи вищезазначене, ухвалу слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367,368,371,374,379,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 19 грудня 2024 року
скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: