Справа № 761/44152/24
Провадження № 2-а/761/422/2025
09 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.М.,
при секретарі: Харечко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У листопаді 2024р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення від 28 жовтня 2024р. за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП за підписом заступника начальника ГУ ДПС у м. Києві Якушко І.В., яка винесена відносно позивача, за актом фактичної перевірки ТОВ «Базис Кейс» № 113187/26/15/07/45383999 від 14 жовтня 2024р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що на його адресу проживання надійшла постанова про накладання адміністративного стягнення від 28 жовтня 2024р. за підписом заступника начальника відповідача Якушко І.В. за актом фактичної перевірки № 113187/26/15/07/45383999 від 14 жовтня 2024р. Згідно зазначеної постанови, позивач порушив порядок проведення розрахунків, а саме: суб'єкт господарювання не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв за продані товари, чим порушив пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29 липня 2022р. «Про встановлення строків до яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв за продані ними товари (надані послуги), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,0 грн.
На думку позивача, такий розмір штрафу, передбачений ч. 2 ст. 163-15 КУпАП і застосування такого штрафу можливе до особи, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, а саме за повторне порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Однак, у акті фактичної перевірки не відображено повторність правопорушення, як і не зазначено дані щодо притягнення, протягом року, до адміністративної відповідальності працівників, або керівника ТОВ «Базис Кейс» (позивача), за порушення Порядку проведення розрахунків із покупцями, вимог п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29 липня 2022р. «Про встановлення строків до наставання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги). При цьому, позивач зазначав, що ТОВ «Базис Кейс» було виконано вимогу п. 1 зазначеної вище постанови № 894 в частині забезпечення можливості безготівкового розрахунку за придбані товари, що підтверджується заявою про приєднання до договору еквайрінгу AT «Ощадбанк» № 9583732-240409-113630 від 14 червня 2024р.
На думку позивача, його було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку; постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25 грудня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Як зазначив відповідач, за результатами перевірки кіоску за адресою: за адресою: м. Київ, Деснянський район, просп. Лісовий, 25 (прим. 1), було встановлено що розрахунки з покупцями проводились виключно у готівковій формі. За наслідками проведення перевірки було складено акт. У зв'язку із встановленням порушення, було складено протокол про адміністративне правопорушення № 4646 від 18 жовтня 2024р. та запрошено позивача на його розгляд. Однак ні він, ні його уповноважений представник не з'явилися, не надали доказів на спростування порушення. Внаслідок чого була складена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.163-15 КУпАП. Сторона відповідача вважає, що позивача було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.163-15 КУпАП, оскільки він постановою від 22 жовтня 2024р. був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідь на відзив, стороною позивача до суду не подавалась.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, керівником ТОВ «Базис Кейс» є ОСОБА_1 .
На підставі ст. 20, п.п. 80.2.2, п. 80.2, ст.80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) проведено фактичну перевірку за адресою: м. Київ, Деснянський район, просп. Лісовий, 25 (прим 1), де здійснює діяльність ТОВ «Базис Кейс» (код ЄДРПОУ 45383999) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у т.ч. про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).
Відповідно до акту фактичної перевірки від 10 жовтня 2024р. в розрахунку банківською карткою було відмовлено, тому розрахунок проводився в готівковій формі оплати. PoS термінал в місці продажу товарів відсутній.
Відповідно до протоколу № 4646 від 18 жовтня 2024р., директор ТОВ «Базис Кейс» вчинив порушення порядку проведення розрахунків, а саме: суб'єкт господарювання не здійснив перехід на приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари, чим порушив пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29 липня 2022р. «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (надані послуги)». Відповідальність передбачена ч. 2 ст. 163-15 КУпАП. З протоколу вбачається, що позивача було піддано стягненню за таке ж порушення (постанова від 22 жовтня 2024р.).
Відповідно до постанови від 28 жовтня 2024р., складеної заступником начальника відповідача Якушко І.В., розглянувши протокол від 18 жовтня 2024р. № 4646, встановила, що директор ТОВ «Базис Кейс» ОСОБА_1 допустив порушення порядку проведення розрахунків, а саме: суб'єкт господарювання не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані товари, чим порушив пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29 липня 2022р. «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (надані послуги)». ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17000,0 грн., за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-15 КУпАП.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
У відповідності з ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 цієї статті визначено, що дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту ч. 1 ст. 268 КУпАП слідує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 279 КУпАП головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до пункту 47 Положення № 148 перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (далі - контролюючий орган) відповідно до його компетенції.
Керівники суб'єктів господарювання несуть відповідальність за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.
Контролюючий орган в разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою застосовує до порушників штрафні санкції згідно з законодавством України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29 липня 2022р. № 894 (далі по тексту постанова № 894) встановлено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно:
1) з 1 січня 2023р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
2) з 1 січня 2024р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 5 до 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
3) з 1 січня 2025р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 5 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту);
4) з 1 січня 2026р. - торговці - фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої групи, торговці, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє суду прийти до правового висновку, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за незабезпечення можливості здійснення безготівкових розрахунків є наявність в її діях відповідного складу правопорушення.
Перевіряючи доводи сторони позивача, наведені у позові, про те, що директор ТОВ «Базис Кейс» - ОСОБА_1 , не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-15 КУпАП, суд зазначає, зазначені доводи спростовуються положеннями ст. 163-15КУпАП.
Судом встановлено, і це не оспорювалось стороною позивача, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є загальнодоступними та достовірними відомостями, встановлено, що керівником ТОВ «Базис Кейс» є саме позивач ОСОБА_1 , а тому, саме він, як посадова особа, є суб'єктом адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності.
Посилання позивача на те, що суб'єктом адміністративного правопорушення є особа, яка безпосередньо здійснювала розрахунки з покупцями є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах права.
Таким чином, суд вважає, що позивач, як керівник ТОВ «Базис Кейс» є суб'єктом правопорушення у контексті ст.165-13 КУпАП.
Аналізуючи доводи позивача про те, що ним було забезпечено можливість здійснити безготівковий розрахунок, суд зазначає про їх не аргументованість та до уваги не приймає як такі, що не підтверджуються жодними належними та допустимими, у контексті положень ст. ст. 73, 74 КАС України, доказами у справі.
Принагідно, суд відзначає, що покладений на відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доказування не є абсолютним. Позивач також повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення. Втім, будь-яких належних та допустимих доказів, які дозволили б суду дійти до обґрунтованого висновку про те, що позивач реально забезпечив можливість здійснити безготівковий розрахунок за місцем фактичного здійснення господарської діяльності за адресою м. Київ, Деснянський район, просп. Лісовий, 25 (прим 1) не надано, протягом всього часу розгляду справи в суді.
Перевіряючи, під час розгляду справи в суді, в контексті доводів позивача про відсутність в його діях повторності, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України, однією з основних засад адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частини 2, 4 ст. 9 КАС України).
Сутність принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи полягає, серед іншого, у виявленні та дослідженні доказів судом за власною ініціативою. Суд під час розгляду справи в порядку адміністративного судочинства повинен активно використовувати процесуальні повноваження, у тому числі й щодо виявлення, витребування і дослідження доказів за власною ініціативою.
Як наголошує ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі наданих письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів; показань свідків.
За змістом ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як регламентує ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про накладення адміністративного стягнення щодо позивача винесена за складом адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 163-15 КУпАП.
Однак, суд відзначає, що у спірній постанові , всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, не зазначено відомостей щодо вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених частиною 2 ст. 163-15 КУпАП, оскільки у графі «суть правопорушення» відповідачем не встановлено, що позивача протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, що передбачено диспозицією саме частини 2 ст. 163-15 КУпАП. Тобто не встановлена та не описана така кваліфікуюча ознака, як повторність вчинення адміністративного правопорушення.
Натомість, за змістом відзиву на позов, та зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення сторона відповідача наполягала на тому, що спірна постанова містить всі необхідні відомості, зокрема посилання на ч. 2 ст. 163-15 КУпАП та відповідає формі, яка затверджена у Додатку 4 до Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджену наказом Міністерства фінансів України № 566.
Надаючи оцінку таким доводам сторони відповідача, суд зазначає, що вони суперечать встановленим у зазначеній вище Інструкції вимогам щодо змісту постанови про накладення адміністративного стягнення.
Так, у протоколі № 4646 від 18 жовтня 2024р. в графі «притягався до адміністративної відповідальності раніше і за що» було зазначено на майбутнє, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за таке ж порушення (постанова від 22 жовтня 2024р.), проте у оскаржуваній постанові від 28 жовтня 2024р. не було конкретизовано суть адміністративного правопорушення, у контексті наявності кваліфікуючих ознак, які передбачені саме ч. 2 ст. 163-15 КУпАП та відповідно наявність у діях/бездіяльності позивача відповідного складу адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності.
Зазначене вище дозволяє суду прийти до висновку, що відповідачем не розкрито суті вчиненого позивачем правопорушення, хоча формулювання повинно бути конкретним, оскільки є важливою умовою справедливого та об'єктивного розгляду справи та є необхідним для підготовки до належного захисту, на що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Відповідно до пункту 3 ч. 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, дозволяє суду прийти до висновку, що позивач взагалі не був обізнаний про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, при цьому, не зазначення відповідачем суті правопорушення не свідчить про факт його відсутності, а тому суд дійшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, та надіслати справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до компетентного органу, а саме: Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень (відповідача) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,6 грн.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. 19 Конституції України; ст. ст. 7, 9, 14-1, 22, 33-35, 38, 163-15, 245, 251, 254, 280, 284 КУпАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: м. Київ, вул. Полуденка, 33/19) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві Якушко Інни Валеріївни від 28 жовтня 2024р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за частиною другою статті 163-15 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 163-15 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення № 4646 від 18 жовтня 2024р.) направити на новий розгляд до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 /шістсот п'ять/ грн. 60 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: