Справа №760/32049/24 2/760/3765/25
(заочне)
08 травня 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі судді Майстренка О.М., за участі секретаря судового засідання Костенка Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення пені, інфляційних збитків, річних відсотків за прострочення виплати боргу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач), про стягнення пені, інфляційних збитків, річних відсотків за прострочення виплати боргу.
У позові позивач посилався на те, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30.08.2021 у справі № 760/23077/20 з відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування шкоди 54 000, грн. та 840,80 судових витрат.
Відповідач борг не сплатив.
З огляду на викладене та на підставі ст.ст. 625, 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 24 631,07 грн., 3% річних у сумі 4940 грн., пеню в сумі 58 768,94 грн. за період з 01.10.2021 по 01.10.2024, а також судові витрати, що складаються із судового збору 1211,20 грн. та витрат на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.
Склад суду визначено відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.01.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено сторонам строки подання заяв по суті. Розгляд справи призначено на 11.03.2025.
У зв'язку із неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 06.05.2025.
06 травня 2025 року позивач у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти проведення заочного розгляду та постановлення у справі заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення за останнім відомим місцем реєстрації.
Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Враховуючи викладене та вимоги ст. 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності учасників судового процесу, які не з'явились, та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30.08.2021 у справі № 760/23077/20 з відповідача на користь позивача стягнуто матеріальну шкоду в сумі 49000,00 грн. та моральну шкоду 5000,00 грн., а також судовий збір в сумі 840,80 грн.
Відповідачем не подано до суду доказів сплати вказаного боргу станом на 01.10.2024 і спростування обставин вказаних позивачем у позові.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Таким чином, 3 % річних та індекс інфляції мають компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника, а тому при його обрахунку береться за основу прострочена сума.
Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 646/14523/15-ц.
Тобто, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання.
Позивач просить стягнути три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 01.10.2021 по 01.10.2024.
За змістом ст. ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Отже, з дати набрання судовими рішеннями законної сили про стягнення суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання відповідача сплатити кошти на користь позивача стали грошовими; та несвоєчасне їх виконання є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивач вірно розраховував 3 % річних у сумі 4940 грн. та інфляційне збільшення боргу у сумі 24 631,07 грн. Розрахунки позивача відповідачем спростовані не були.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 58 768,94 грн. за період з 01.10.2021 по 01.10.2024 відповідно до ст. 1050 ЦК України, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позивачем керуючись ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1050 ЦК України нарахував пеню виходячи із облікової ставки Національного банку України.
Водночас вказані норми ЦК України передбачають нарахування процентів за користування позикою, а не пені за не виконання не договірного грошового зобов'язання.
З огляду на те, що між сторонами відсутні відносини позики, нарахування та вимога позивача про стягнення з відповідача пені відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1050 ЦК України є безпідставними.
Відтак, суд дійшов висновку що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 29 571,07 грн., яка складається з 3 % річних у сумі 4940 грн. та інфляційного збільшення боргу у сумі 24 631,07 грн.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, то вимоги позивача в частині стягнення судових витрат підлягають задоволенню пропорційно задоволенню позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Пропорційно до частини задоволених позовних вимог (33,47%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 405,39 грн. судового збору за подання позову та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 669,40 грн.
Керуючись вищевказаним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення пені, інфляційних збитків, річних відсотків за прострочення виплати боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 29 571,07 грн., яка складається з 3 % річних у сумі 4940 грн. та інфляційного збільшення боргу у сумі 24 631,07 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 405,39 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 669,40 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя О.М. Майстренко