печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24017/25-к
пр. 1-кс-21644/25
04 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката: ОСОБА_3 , прокурора: ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у залі суду в м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах Приватного підприємства «МАРІНЕКС» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/2408/22 від 12.04.2022 у кримінальному провадженні № 62022000000000160 від 04.04.2022,-
23.05.2025 до провадження слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ПП «МАРІНЕКС» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/2408/22 від 12.04.2022 у кримінальному провадженні № 62022000000000160 від 04.04.2022.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 27.04.2022 по справі № 463/2408/22 у кримінальному провадженні № 62022000000000160 від 04.04.2022 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42022000000000511 від 27.04.2022 та передано вказане арештоване майно (9-ть суден) в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), далі - АРМА або Національне агентство, для здійснення заходів з управління, в порядку ч. 6 ст. 100 КПК України та Закону України від 10.11.2015 № 772-VIII «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон № 772-VIII).
В подальшому АРМА ініціювала та провела через державний сервіс «Прозорро» відкриті торги на закупівлю послуг з управління активами відповідно до ст. 21 Закону № 772-VIII, а саме: 9 суден - «Rondo» (IMO:8858013), «Svir» (IMO:8866694), «Avangard» (IMO:8889438), «Volga-Balt 225» (IMO:82304310), «Volga-Balt 193» (IMO:8230302), «Volga-Balt 244» ( IMO:8230584), «Omskiy-6» (IMO:8937687), «Naviger-2» (IMO:8230845), «Omskiy-132» (IMO:8873025). За результатами відкритих торгів ПП «МАРІНЕКС» визнано переможцем процедури закупівлі.
З урахуванням визнання переможцем процедури закупівлі, між АРМА, як Установником управління, та ПП «МАРІНЕКС» як Управителем укладено Договір управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024, за яким Установник управлінння передає Управителю в управління до 31.09.2029 рухоме майно (Майно, Активи), а саме вказані дев'ять суден, а Управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим Майном (Активами) в інтересах Установника управління, за що сплачувати щомісячно з доходів суму в розмірі 4 643 158,91 грн. без ПДВ до Державного бюджету.
Посилається на те, що накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.04.2022 по справі № 463/2408/22 арешт в частині заборони розпоряджатися та користуватися вказаними суднами службовими особами ПП «МАРІНЕКС» як Управителем та АРМА як Установником управління, в частині заборони Капітану Ізмаїльського морського порту оформляти та надавати дозвіл на вихід з акваторії морських портів вказаних суден, в частині заборони Адміністрації морських портів України, Державній прикордонній службі України, Регіональному управлінні Морської охорони та Державній службі морського та річкового транспорту України надавати будь-які дозволи на вихід з морського порту Ізмаїл та акваторії територіальних вод України вказаних суден, а також в частині заборони здійснення будь-якій уповноваженій особі реєстраційних дій щодо вказаних судів (направлених на отримання Свідоцтва про тимчасове право плавання під Державним Прапором України або суднового білету на строк тимчасової реєстрації) унеможливлює використання суден в якості транспортних засобів для перевезення вантажів, а відтак виконанню Договору управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024 щодо забезпечення умов ефективності управління активами, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, що визначено ч.ч. 3,7 ст. 21 Закону № 772-VIII та умовам укладеного із АРМА договору щодо використання Активів у будь-якому виді господарської діяльності, яка не заборонена законодавством, за їх цільовим та функціональним призначенням. Заявник зазначає, що такі обмеження унеможливлюють ведення господарської діяльності ПП «МАРІНЕКС», як Управителя Майна, отримання ним доходів та щомісячному надходженню до Державного бюджету суми в розмірі 4 643 158,91 грн. без ПДВ за управління, від чого насамперед страждає Держава.
Зазначає, що ПП «МАРІНЕКС» звертався до АРМА з приводу неможливості реалізовувати свої права, передбачені Договором управління активами (майном), проте Національне агентство обмежилось відповіддю, що звернулось з відповідними листами до Офісу Генерального прокурора для прийняття заходів щодо забезпеченння здійснення управління активами в межах укладених договорів управління.
В подальшому позитивних наслідків це не мало і заборони у вищевказаній частині, встановлені ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.04.2022 по справі № 463/2408/22 скасовані не були.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 - представник ПП «МАРІНЕКС», як Управителя арештованого майна, в силу Закону № 772-VIII та Договору управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024 пояснив, що АРМА та прокуратура наполягають на використанні арештованих суден виключно в якості стоячих в порту складів для зберігання зерна чи інших сипучих матеріалів, що не відповідає приписам Закону 772-VIII та положенянм Договору управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024 щодо управління активами на умовах ефективності, а також збереження їх економічної вартості; використання ПП «МАРІНЕКС» активів у будь-якому виді власної господарської дівяльності, яка не заборонена законодавством; використання суден за їх цільовим та функціональним призначенням. Зазначає, що АРМА під час проведення відкритого конкурсу на управління активами провело всі необхідні перевірки, у тому числі щодо можливих зв'язків з державою агресором або власниками арештованого майна. В свою чергу також отримано від Служби безпеки України та від Офісу Генерального прокурора інформацію стосовно відсутності можливих зв'язків ПП «МАРІНЕКС» із державою-агресором (РФ), відсутності кримінальних проваджень стосовно цього підприємства або іншої негативної інформації. Посилаючись на наведені обставини, просив клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, подав до суду письмові заперечення. Зазначив, що арештоване майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, може бути використано як доказ факту і обставин вчинення кримінального правопорушення, підстави для часткового скасування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження відсутні. Стверджував, що необхідність у накладенні арешту на майно дотепер не відпала і його накладено обгрунтовано. Зазначав, що відповідно до отриманої Офісом Генерального прокурора інформації з листа АРМА від 05.11.2024 № 1387/6.1-25-24/6.2 - приймання-передача суден ПП «МАРІНЕКС» призупинено; згідно листа АРМА від 04.12.2024 № 111324/24-27-24/6.2 службові особи ПП «МАРІНЕКС» можуть бути фігурантами іншого кримінального провадження; Офіс Генерального прокурора листом від 18.10.2024 проінформував АРМА про можливу пов'язаність ПП «МАРІНЕКС» із представниками Російської Федерації. Також вказував на те, що останнім часом активізувалися спроби власників суден зняти арешт. Просив у задоволенні клопотання відмовити.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення адвоката - представника ПП «МАРІНЕКС», заперечення прокурора, вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 62022000000000160 від 04.04.2022. Відповідно до письмових заперечень прокурора від 27.05.2025 № 31/2/2-39585-22 досудове розслідування у цьому кримінальному провадженню здійснюється слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 110-2, ст. 198, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 385, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 111 КК України і у вказаному кримінальному провадженні об'єднано матеріали досудових розслдувань кримінальних правопорушень, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж територій або державного кордону України, а також кримінальних правопорушень, пов'язаних з такими фактами та особами, причетними до їх вчинення.
Будь-яких доказів у розумінні ст. 84 КПК України як фактичних даних, отриманих у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, стосовно причетності ПП «МАРІНЕКС» або його службових осіб до протиправної діяльності та кримінального провадження № 62022000000000160 від 04.04.2022 прокурором не надано.
Разом із тим, наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298 затверджено «Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», далі - Положення про ЄРДР. Відповідно до п. 4 підр. 1 розд. І Положення про ЄРДР Держателем Реєстру є Офіс Генерального прокурора. Згідно п. 5 цього ж підрозділу розділу І Положення про ЄРДР Держатель здійснює: розробку засобів організаційного, методологічного та програмно-технічного ведення Реєстру; виконання функцій адміністратора Реєстру (технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення Реєстру, його адміністрування та моніторинг використання інформації, зберігання та захист даних Реєстру, контроль права доступу тощо); організацію взаємодії з іншими державними інформаційними системами, реєстрами та базами даних; розробку та удосконалення нормативно-правової бази для функціонування Реєстру. Згідно із п. 7 підрозділу 2 розділу ІІ Положення про ЄРДР до Реєстру підлягають внесенню відомості, які характеризують кримінальне правопорушення. Крім того, до ЄРДР вносяться відомості про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру (ч. 8 ст. 214 КПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, представником ПП «МАРІНЕКС» - адвокатом ОСОБА_3 було направлено адвокатський запит № 25/11-03-4 від 11.03.2025 до Офісу Генерального прокурора із проханням надати відомості стосовно наявності/відсутності даних стосовно цього підприємства та його службових осіб щодо можливої протиправної діяльності, наявності відповідних кримінальних проваджень або іншої інформації (компроментуючих даних тощо) стосовно вказаних осіб.
Листом від 17.03.2025 № 09/3/2-22765ВИХ-25 Офіс Генерального прокурора повідомив про відсутність в ЄРДР вказаних у запиті відомостей.
Аналогічний запит щодо проведення перевірки було направлено адвокатом ОСОБА_3 (№ 25/2904-2 від 29.04.2025) до Служби безпеки України, де також просив повідомити про наявність документально підтверджені дані щодо можливих зв'язків ПП «МАРІНЕКС» та/або його керівника чи працівників із державою-агресором на день опрацювання цього запиту.
Листом Головного слідчого управління Служби безпеки України від 02.05.2025 № 6/2-4049 повідомлено, що станом на 02.05.2025 досудове розслідування у кримінальних провадженнях за підозрою вказаних осіб слідчими СБ України не здійснюється, відомості щодо можливих зв'язків ПП «МАРІНЕКС» з державою-агресором (рф) на даний час відсутні.
Самі по собі листи АРМА, які в свою чергу містять посилання на інформацію Офісу Генерального прокурора та інших органів, на які посилався прокурор, не можуть бути доказом причетності службових осіб ПП «МАРІНЕКС» до протиправної діяльності або пов'язаності підприємства із представниками Російської Федерації.
Крім того, як вбачається з оприлюденого на офіційному веб-сайті АРМА (www.arma.gov.ua) повідомлення від 03.10.2024 із назвою ««EMMAKRIS III» та інші 9 суден отримали управителя: АРМА підписало договори», стосовно підписання з ПП «МАРІНЕКС» договорів управління - з метою забезпечення прозорості процесу, АРМА провело додаткові перевірки щодо можливих зв'язків компанії з державо-агресором або власниками арештованого активу.
В судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.04.2022 по справі № 463/2408/22 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 62022000000000160 від 04.04.2022 та накладено арешт на об'єкти рухомого майна морські суда (всього десять суден): «Rondo» (IMO:8858013), «Svir» (IMO:8866694), «Avangard» (IMO:8889438), «Volga-Balt 225» (IMO:82304310), «Volga-Balt 193» (IMO:8230302), «Volga-Balt 244» ( IMO:8230584), «Omskiy-6» (IMO:8937687), «Naviger-2» (IMO:8230845), «Omskiy-132» (IMO:8873025) - дев'ять суден та судно «Nika Spirit» (IMO:8895528), які належали судновласникам Російської Федерації, шляхом заборони на їх відчуження, розпорядження та користування ними, а також заборонено будь-яким особам вчиняти дії направлені на їх відчуження, зміну власника, приховування, підміну, пошкодження, інші дії з вищезазначеним майном.
Заборонено Капітану Ізмаїльського морського порту оформляти та надавати дозвіл на вихід з акваторії морських портів вказаних суден.
Заборонено Адміністрації морських портів України, Державній прикордонній службі України, Регіональному управлінні Морської охорони (м.Одеса) та Державній службі морського та річкового транспорту України надавати будь-які дозволи на вихід з морського порту Ізмаїл та акваторії територіальних вод України вказаних суден.
Заборонено будь-якій уповноваженій особі здійснювати зміну та/або реєстрацію/перереєстрацію права власності на вказані судна.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 27.04.2022 по справі № 463/2408/22 у кримінальному провадженні № 62022000000000160 від 04.04.2022 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42022000000000511 від 27.04.2022 та відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України та Закону № 772-VIII передано дев'ять арештованих суден («Rondo» (IMO:8858013), «Svir» (IMO:8866694), «Avangard» (IMO:8889438), «Volga-Balt 225» (IMO:82304310), «Volga-Balt 193» (IMO:8230302), «Volga-Balt 244» ( IMO:8230584), «Omskiy-6» (IMO:8937687), «Naviger-2» (IMO:8230845), «Omskiy-132» (IMO:8873025) в управління АРМА, для здійснення заходів з управління.
Зі змісту цієї ухвали, постановленої на задоволення клопотання прокурора вбачається, що слідчий суддя виходив з того, що відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 21 Закону № 772-VIII управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.
Слідчий суддя також зазначив, що оскільки вказані у клопотанні прокурора судна є речовими доказами у кримінальному провадженні та на такі ухвалою слідчого судді накладено арешт, їх сукупна вартість становить понад 200 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, передача таких в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не завдасть шкоди кримінальному провадженню, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слід задовольнити.
Так, відповідно до абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
З урахуванням наведеного доводи прокурора щодо спричинення шкоди для кримінального провадження, у разі задоволення вимог ПП «МАРІНЕКС» щодо надання йому можливості користуватися суднами для перевезення вантажів в рамках його господарської діяльності та в межах Договор управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024, не знаходять свого об'єктивного підтвердження.
Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року по справі № 910/15262/18 арешт активів, які є речовими доказами та об'єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління АРМА на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження. Ухвала про передачу активів в управління АРМА є визначеним слідчим суддею спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів. Таким чином, з постановленням слідчим суддею ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління АРМА, виключно останнє уповноважується здійснювати права володіння, розпорядження та користування щодо цього майна. Тобто, лише АРМА має юридично забезпечену можливість бути в безпосередньому фактичному зв'язку з відповідними речовими доказами, вилучати корисні властивості з цього майна, визначати долю цих активів шляхом, зокрема, їх передачі в управління.
Дана правова позиція підтверджується також судовою практикою Верховного Суду, наведеною у постанові від 15.07.2021 №826/17153/18, яка є обов'язковою до врахування в силу вимог ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною першою ст. 2 Закону № 772-VIII передбачено, що Національне агентство є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
У пункті 4 частини першої ст. 9 Закону № 772-VIII зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з організації здійснення заходів, пов'язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.
Пунктом 4 частини першої ст. 1 Закону № 772-VIII визначено, що управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Відповідно до частини першої ст. 19 Закону № 772-VIII Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
Частиною першою ст. 21 «Управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами» Закону 772-VIII визначено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.
З наведеного вбачається, що Законом № 772-VIII визначено дві альтернативні підстави передання арештованих активів в управління Національному агентству: ухвала слідчого судді, суду про передання активів в управління Національному агентству або згода власника активів на їх передання в управління Національному агентству. Також встановлено два альтернативних способа реалізації Національним агентством своїх функцій з управління активами: реалізація активів або передача їх в управління.
Частиною другою ст. 21 Закону № 772-VIII встановлено, що активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб'єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини третьої цієї статті Закону № 772-VIII управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.
Частиною сьомою цієї статті наведеного Закону визначено, що управитель активами повинен забезпечити збереження їх вартості, а також вжити заходів, спрямованих на запобігання виникнення обставин негативного характеру. Управитель активами має право на плату за управління активами (винагороду), а також на відшкодування витрат, понесених ним у зв'язку з управлінням активами, безпосередньо за рахунок доходів, отриманих від управління активами, у порядку, визначеному законодавством.
Отже, за змістом ст. 21 Закону № 772-VIII вбачається, що Національне агентство самостійно (особисто) не здійснює управління активами (окрім їх реалізація), і у разі передачі Національному агентству арештованого майна в управління таке управління активами здійснюється Управителем на підставі договору, укладеному між Національним агентством та Управителем, укладеним відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Управління активами здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.
Як роз'яснено у постанові Об'єднаної палати КГС Верховного Суду від 16 травня 2025 року по справі № 903/421/24 управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу АРМА, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 772-VIII).
Національним агентством як центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом було оприлюдено (дата оприлюднення - 07.08.2024) оголошення про проведення відкритих торгів UA-2024-08-07-005895-a. Вид предмета закупівлі: послуги; назва предмета закупівлі: Послуги з управління активами відповідно до ст. 21 Закону № 772-VIII, а саме: 9 суден - «Rondo» (IMO:8858013), «Svir» (IMO:8866694), «Avangard» (IMO:8889438), «Volga-Balt 225» (IMO:82304310), «Volga-Balt 193» (IMO:8230302), «Volga-Balt 244» ( IMO:8230584), «Omskiy-6» (IMO:8937687), «Naviger-2» (IMO:8230845), «Omskiy-132» (IMO:8873025). За ДК 021:2015 (CPV) - 99999999-9 Не відображене в інших розділах. Відкриті торги провадилися через систему «ПРОЗОРРО».
З Тендерної документації по процедурі закупівлі, затвердженої рішенням Уповноваженої особи АРМА, протокол від 06.08.2024 № 2 вбачається, що такі відкриті торги провадилися на підставі Закону № 772-VIII, Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».
Оприлюднене АРМА оголошення про проведення відкритих торгів, як і Тендерна документація не містили будь-яких застережень щодо неможливості використання вказаних дев'яти суден за їх прямим цільовим та функціональним призначенням як транспортних засобів для перевезення вантажів водним шляхом, чи обмежень.
Тендерна документація (ТД) на участь у процедурі закупівлі містила низку вимог до учасника відкритих торгів, зокрема:
Учасники процедури закупівлі не повинні будь яким чином бути пов'язані з власником активу в тому числі бути афілійованими та не проводити узгоджені дії з ним (п. 6 розділу ІІІ ТД);
Учасник процедури закупівлі, його учасники (акціонери), керівники, бенефіціарні власники не можуть бути громадянами чи юридичними особами, пов'язаними із Російської Федерацією/Республікою Білорусь/Ісламською Республікою Іран (п. 5 розділу V, п. 7 розділу VII ТД);
Вимагалась наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (не менше двох діючих або закінчених договорів). Під аналогічними договорами слід розуміти діючі або виконані учасником договори щодо надання послуг з управління активами та/або послуг з надання в оренду (суборенду) суден (п. 2 додатку 3, п. 5 додатку 9 ТД).
Вимагалась підтвердження в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; штат та наявність досвіду комерційної діяльності на конкретному ринку товарів, робіт та послуг, що визначається щодо яких оголошено процедуру (додаток 2, п.1 додатку 3, п. 4 додатку 9).
Учасником процедури закупівлі ПП «МАРІНЕКС» були надані відповідні документи та підтвердження щодо його засновники, учасники, акціонери, контролери, керівники, працівники не пов'язані прямо або опосередковано з власником/власниками арештованих Активів; аналогічні договори на фрахтування суден на час (тайм-чартер) з надання послуг з управління та експлуатації - використання суден в якості транспортних засобів для водних перевезень вантажів; дипломи та кваліфікаційні документи персоналу (капітана судна, електромеханіка суден, електроакустика суден, судномеханіка (дизеліста) тощо.
Вбачаєтся, що надані господарські договори та документи персоналу підтверджували пропозицію та участь ПП «МАРІНЕКС» у процедурі закупівлі послуги з управління активами - дев'ятью суднами саме за їх прямим цільовим та функціональним призначенням як транспортними засобами для перевезення вантажів водним шляхом.
Протоколом АРМА № 16 від 20.09.2024 щодо прийняття рішення уповноваженою особою учасника ПП «МАРІНЕКС» (код ЄДРПОУ 32100930) визнано переможцем процедури Закупівлі.
Як вбачається із змісту цього протоколу АРМА розглянуло тендерну пропозицію учасника ПП «МАРІНЕКС» та не виявило невідповідностей в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та або подання яких передбачено тендерною документацією.
Крім того, відповідно до оприлюдненого на офіційному веб-сайті АРМА оголошення від 03.10.2024 ««EMMAKRIS III» та інші 9 суден отримали управителя: АРМА підписало договори» ПП «МАРІНЕКС» стало переможцем відкритого конкурсу на управління активами. З метою забезпечення прозорості процесу, АРМА провело додаткові перевірки щодо можливих зв'язків компанії з державою-агресором або власниками арештованого активу.
За таких обставин, між АРМА як Установником управління та ПП «МАРІНЕКС» як Управителем було укладено Договір управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024.
Відповідно до преамбули цього Договору, його укладено керуючись статтями 1, 9, 10, 19, 21, 22, 24 Закону № 772-VIII, статтею 100 КПК України, сттаттею 6 Глави 1 та Главою 70 ЦК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом № 772-VIII.
Доказів визнання цього Договору недійсним або оспорювання його в судовому засіданні не надано.
Згідно цього Договору, у порядку та на умовах ним визначених, АРМА як Установник правління передає Управителю ПП «МАРІНЕКС» на строк до 31 серпня 2029 року рухоме майно (Майно або Активи), а саме - дев'ять вищевказаних суден в управління, а Управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим Майном (Активами) в інтересах Установника управління (п.п. 1.1, 1.3 розділу 1 Договору, Додаток).
Розташування активу: Одеська обл., м. Ізмаїл, на території докової стоянки ПрАТ «Дунайсудноремонт».
Пунктом 5.9 розділу 5 Договору визначено, що мінімальний розмір надходжень (з боку Управителя) до Державного бюджету України становить 4 643 158,91 грн. без ПДВ.
Пунктом 1.4 розділу 1 Договору визначено, що передача Активів в управління передбачає передачу прав, якими наділений власник відповідного Активу в частині володіння, користування, але з урахуванням обмежень в частині розпорядження Активами та інших обмежень, визначених Договором.
Відповідно до пункту 1.5 розділу 1 Договору - Управитель здійснює управління Активами шляхом їх використання у будь - якому виді господарської діяльності, яка не заборонена законодавством, за їх цільовим та функціональним призначенням та має право укладати будь - які правочини (договори), окрім:
наслідком яких є відчуження чи обтяження Активів на користь третіх осіб (іпотека, застава, порука тощо);
наслідком яких є передача Активів третім особам у безоплатне користування, позичку, тощо.
Пунктом 2.1 розділу 2 Договору, зокрема, визначено:
2.1. Управління Активами за Договором здійснюється на таких загальних засадах:
2.1.1. Збереження (за можливості - збільшення) економічної вартості Активів, під якими Сторони розуміють такий зміст та спрямування заходів із управління Активами, які:
а) найбільшою мірою забезпечують збереження економічної вартості Активів станом на момент припинення управління ними на тому ж рівні, що був визначений станом на момент їх прийняття в управління;
б) передбачають збереження придатності Активів щодо їх використання на момент припинення управління на тому ж рівні, що існував станом на момент їх прийняття в управління;
2.1.2. Ефективності управління Активами, під яким Сторони розуміють такий зміст та спрямування заходів з управління Активами, які відповідають засадам цивільного законодавства, таким як: справедливість, добросовісність та розумність, звичаям ділового обороту;
Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 розділу 4 Договору передбачено, що Установник управління зобов'язаний: у межах та у спосіб, що визначені Законом, відповідно до передбачених Законом функцій і повноважень сприяти Управителю у належному виконанні умов Договору.
Положеннями пункту 4.3 Договору встановлено, що Управитель має право:
4.3.1. Управляти Активами використовуючи їх за цільовим та функціональним призначенням у будь - якому виді власної господарської діяльності, яка не заборонена законодавством, спрямованої на одержання прибутку;
4.3.2. Самостійно визначати зміст та спрямування заходів із управління Активами щодо володіння, користування та/або розпорядження Активами з урахуванням умов визначених у пункті 1.5 розділу 1 Договору.
Отже, вказаний Договір надає право Управителю ПП «МАРІНЕКС» використовувати Активи (управляти ними) у будь-якому виді власної господарської діяльності, яка не заборонена законодавством, спрямованою на одержання прибутку; використовувати Актив (судно) за його цільовим та функціональним призначенням; укладати будь - які правочини (договори), окрім: наслідком яких є відчуження чи обтяження Активів на користь третіх осіб (іпотека, застава, порука тощо); наслідком яких є передача Активів третім особам у безоплатне користування, позичку, тощо.
Отже, єдиним обмеженням у використанні Активу (суден) є заборона на його відчуження, обтяження(іпотека, застава, порука тощо) та безоплатна передача третім особам.
Відповідно до частин першої та другої ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.
Установником управління є власник майна. У випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (частини 1,6 ст. 1032 ЦК України).
Частинами першої та п'ятою ст. 1033 ЦК України визначено, що управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності. Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.
Частинами першою та другою ст. 1037 ЦК України визначено, що управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління. Управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до статті 396 цього Кодексу.
Крім того, не можуть бути прийняті до уваги посилання прокурора на ту обставину, що відповідно до листа АРМА № 1387/6.1-25-24/6.2 від 05.11.2024 приймання-передачу суден ПП «МАРІНЕКС» призупинено.
Як вбачається з Акта приймання-передачі Активів в управління від 03.04.2025, АРМА, як Установник управління, передало, а ПП «МАРІНЕКС», як Управитель, прийняв в управління на вказаний у Договорі управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024 строк (тобто до 31.08.2029) всі дев'ять суден.
Виходячи з наведеного приходжу до висновку про відсутність встановлених Законом № 772-VIII, КПК України, ЦК України чи Договором управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024 обмежень стосовно можливості використання Управителем ПП «МАРІНЕКС» дев'яти вищевказаних суден за їх прямим цільовим та функціональним призначенням як транспортних засобів для перевезення вантажів водним шляхом.
Крім того, оскільки відповідно до ст. 21 Закону № 772-VIII основними принципами управління арештованими активами є ефективність управління та збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, то єдиним шляхом належної реалізації таких принципів управління є використання суден саме як транспортних засобів для перевезення вантажів водним шляхом.
З довідки-дослідження № 068 від 28.04.2025, складеною ГО «Український центр з проблем захисту прав споживачів» також вбачається, що є економічно не рентабельним (не прибутковим та не ефективним) використання суден «Rondo» (ІМО:8858013), «Svir» (ІМО:8866694), «Avangard» (ІМО:8889438), «VolgoBalt 225» (ІМО:8230431), «VolgoBalt 193» (ІМО:8230302), «VolgoBalt 244» (ІМО:8230584), «Omskiy 6» (ІМО:8937687), та «Omskiy 132» (ІМО:8873025) в якості складів для зберігання зерна чи інших сипучих продуктів (сільськогосподарської продукції - кукурудза, соя, соняшник тощо), а судна «Naviger 2» (ІМО:8230845) як складу для зберігання нафтопродуктів, оскільки отриманий з такої господарської діяльності дохід за існуючих ринкових цін на зберігання не забезпечує надходжень до Державного бюджету в сумі 4 643 158,91 грн. Зберігання ж «інших сипучих матеріалів» - наприклад, пісок, руда, кам'яні чи металеві матеріали не можуть дати такого рівня рентабельності (прибутковості), як зберігання зерна та іншої сільськогосподарської продукції.
При цьому, заслуговують на увагу доводи представника ПП «МАРІНЕКС» щодо того, що у разі використання суден як стоячих на причалі у порту складів на воді виникають подальші витрати зі сплати портових зборів, перевантажування причалів тощо.
Згідно із Законом № 772-VIII головна мета діяльності Національного агентства за напрямком управління майном - забезпечувати (генерувати) надходження до Державного бюджету України, а не видатки з нього.
Крім того, існує необхідність передислокації арештованих суден задля забезпечення їх інвестиційної привабливості та надходжень до держбюджету; через простій суда псуються та втрачають економічну вартість, виникає постійний ризик втрати суден через обстріли портової інфраструктури. Наведене підтверджується інформацією АРМА від 06.12.2024 «АРМА та Адміністрація судноплавства звернулися зі спільною заявою до РНБО України», оприлюдненою на офіційному веб-сайті АРМА. Постійні обстріли портової інфраструктури портів Одеського регіону та заподіяння через це пошкодження чи знищення майна, у тому числі суден, є загальновідомою обставиною.
Є обґрунтованими посилання представника ПП «МАРІНЕКС» на ту обставину, що використання судна в якості «складу на воді» для зберігання зерна є не ефективним використанням судна, суперечить законодавству у сфері вимог до зберігання зерна та не відповідає умовам проведених АРМА відкритих торгів, пропозиціям ПП «МАРІНЕКС» і його дозвільним та фаховим можливостям здійснювати таке зберігання, унеможливлює здійснення належних перерахувань до державного бюджету в повній мірі.
Так, перевезення зерна (тобто його транспортування на судні з одного порту до іншого) передбачає нетривале (декілька днів або тижнів - залежно від логістичного маршруту) перебування зерна на судні. Перевезення зерна на судні не потребує спеціальних дозволів та регламентується виключно технічною придатністю судна для перевезення зерна насипом, здійснюється технічний нагляд. (Правила перевезення зерна. Офіційне видання. Регістр судноплавства України. Київ. 2024).
ПП «МАРІНЕКС» приймаючи участь в ініційованій АРМА процедурі закупівлі через відкриті торги довів свій значний фаховий досвід виконання договорів фрахтування суден на час (тайм-чартер) з надання послуг з управління та експлуатації, де товариство отримувало суда від судновласників та як фрахтувальник здійснювало на них транспорті перевезення, проте не навички зберігання зерна.
Зберігання зерна - значно складний процес, з технічної та правової (дозвільної) процедури. Зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна (п. 10 ст. 1 Закону України від 04.07.2002 № 37-IV «Про зерно та ринок зерна в Україні», далі - Закон № 37-IV).
Згідно із Законом № 37-IV «Про зерно та ринок зерна в Україні» суб'єктами зберігання зерна визначено (ст. 7): зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства); суб'єкти виробництва зерна, якими є власники, орендарі та користувачі земельних ділянок, що використовуються для виробництва зерна, та які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах; інші суб'єкти, що беруть участь у процесі зберігання зерна.
Суб'єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб'єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.
Відповідно до вимог ст. 24 Закону № 37-IV зерно підлягає зберіганню у зернових складах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Також установлено, що роботи із зберігання та переробки зерна віднесено до робіт підвищеної небезпеки та включено до додатка 2 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107. Тому для виконання вказаних робіт необхідно отримати дозвіл за формою додатка 1 до вказаного Порядку.
Судно не є спеціалізованим зерновим складом і його прямим цільовим та функціональним призначенням є перевезення вантажів водним шляхом (транспортний засіб).
Положеннями Закону № 772-VIII та інших актів чинного законодавства визначено процедуру використання арештованого судна Управителем за укладеним із АРМА договором, як транспортного засобу під українським прапором та регістрацією.
Відповідно до пункту 13 Порядку реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 11.04.2022 № 203:
Свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним Прапором України або судновий білет на строк тимчасової реєстрації в Судновій книзі України видається Адміністрацією судноплавства АРМА строком на два роки.
У разі передачі в управління АРМА суден, що зареєстровані під прапором іноземної держави (внесення до суднового реєстру / реєстру суден іноземної держави), остання повинна забезпечити повідомлення відповідної Адміністрації прапора про зазначені обставини.
Відомості щодо судновласника суден, які передано в управління в порядку та на умовах, визначених статтями 19 та 21 Закону № 772-VIII, на підставі заяви управителя та договору управління, укладеного з АРМА (копія якого додається до заяви), на строк, зазначений у договорі управління, вносяться Адміністрацією судноплавства до Державного суднового реєстру України або Суднової книги України з видачею свідоцтва про тимчасове право плавання під Державним Прапором України або суднового білета на строк тимчасової реєстрації в Судновій книзі України. При цьому, свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним Прапором України або судновий білет на строк тимчасової реєстрації в Судновій книзі України, видані АРМА відповідно до абзацу четвертого цього пункту, повертаються до Адміністрації судноплавства.
У разі припинення договору управління свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним Прапором України або судновий білет на строк тимчасової реєстрації в Судновій книзі України вважається недійсним і здається управителем до Адміністрації судноплавства. Свідоцтво про право власності на судно та свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України (судновий патент) або судновий білет, видані власнику судна, повертаються уповноваженому представникові АРМА, у разі здачі останніх до Адміністрації судноплавства.
Таким чином, судно може здійснювати як каботажні перевезення, так і міжнародні, оскільки належна інформація вноситься до Державного суднового реєстру України, відомості з якого не конфліктують з іноземними судновими реєстрами країни прапора.
Відповідно до статті 19 Кодексу торговельного мореплавства України, право власності та інші майнові права на судна, що перебувають за межами України, а також виникнення, зміна та припинення цих прав регулюються законодавством держави, під прапором якої плаває судно.
Відповідно до статті 92 Конвенції ООН із морського права 1982 року, судно повинно плавати під прапором тільки однієї держави, крім виняткових випадків, прямо передбачених у міжнародних договорах або у Конвенції, підпорядковується його виключній юрисдикції у відкритому морі. Судно не може змінити свій прапор під час плавання або стоянки під час заходу в порт, крім випадків дійсного переходу права власності або зміни реєстрації.
Міжнародна морська організація (ІМО) 15 листопада 1979 року прийняла Резолюцію ІМО A.441 (XI) «Контроль держави прапора над власником судна». У цьому акті ІМО посилається на необхідність посилення можливостей держави щодо здійснення контролю над власником судна, що плаває під її прапором, або над особою, на яку власник судна поклав за угодою або іншим чином виконання своїх обов'язків щодо цих питань. До того ж наголошується, що безпека на морі і захист морського середовища можуть бути значно підвищені, якщо держава матиме змогу ідентифікувати і встановити зв'язок з особою, яка виконує такі обов'язки щодо судна, яке плаває під її прапором.
У Резолюції ІМО A.441 (XI) усім державам було запропоновано «вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб власник судна, яке плаває під прапором цієї держави, надавав такій державі актуальну інформацію, необхідну йому для ідентифікації та встановлення зв'язку з особою, на яку власник судна поклав за угодою або іншим чином виконання своїх обов'язків щодо цього судна з питань, які стосуються безпеки на морі і захисту морського середовища».
З метою подальшого врегулювання питань реєстрації суден, а також враховуючи обов'язки держави прапора ефективно здійснювати свою юрисдикцію і контроль над суднами, Організація Об'єднаних Націй у 1982-1986 роках розробила та прийняла у 1986 році Конвенцію про умови реєстрації суден. Конвенція у 1982-1986 роках дублює положення попередніх конвенцій про те, що кожна держава, незалежно від того, чи є вона прибережною або не має виходу до моря, має право на те, щоб судна під її прапором плавали у відкритому морі; судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати.
Отже, судно судно має безпосередній і виключний зв'язок із державою прапора, під яким воно ходить - у даному випадку, після реєстрації у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України - під Прапором України.
В свою чергу ДП «Адміністрація морських портів України» Міністерства інфраструктури України в силу положень Закону України «Про морські порти України» має повний доступ до системи «Поточна дислокація суден». Такий доступ також має і сама АРМА.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно до частини першої ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені частиною третьою ст. 28 КПК України, однак вони мають бути об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, провадження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, грунтується на презумції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судовго розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обгрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи у тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Згідно із частиною другою ст. 1037 ЦК України управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до статті 396 цього Кодексу.
Аналіз ст.ст. 317, 1033 ЦК України та п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 772-VIII свідчить, що право власності, право довірчої власності, а також управління активами включає так звану «тріаду» правомочностей власника (постанова Об'єднаної палати КГС Верховного Суду від 16 травня 2025 року по справі № 903/421/24).
Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Згідно частини першої ст. 317 ЦК України право власності це сукупність правомочностей з володіння, користування та розпорядження.
Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс тощо).
Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.
Правомочність розпоряджання означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача в іпотеку, заставу, порука, знищення, переробка тощо).
Згідно до частини першої ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 7 КПК України, встановлено засади недоторканності права власності, відповідно це стосується і таких його окремих складових як користування та розпорядження майном.
У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною радою України 17.07.1997 року, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «Щокін проти Украхни), напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном гарантованого статтею 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може виключати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.
Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льонррот проти Швеції»).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства».
Таким чином, накладена ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.04.2022 по справі № 463/2408/22 у кримінальному провадженні № 62022000000000160 від 04.04.2022 заборона службовим особами Приватного підприємства «МАРІНЕКС» користуватися морськими суднами: «Rondo» (IMO:8858013), «Svir» (IMO:8866694), «Avangard» (IMO:8889438), «Volga-Balt 225» (IMO:82304310), «Volga-Balt 193» (IMO:8230302), «Volga-Balt 244» ( IMO:8230584), «Omskiy-6» (IMO:8937687), «Naviger-2» (IMO:8230845), «Omskiy-132» (IMO:8873025), а також заборона Капітану Ізмаїльського морського порту оформляти та надавати дозвіл на вихід з акваторії морських портів вказаних суден, заборона Адміністрації морських портів України, Державній прикордонній службі України, Регіональному управлінні Морської охорони та Державній службі морського та річкового транспорту України надавати будь-які дозволи на вихід з морського порту Ізмаїл та акваторії територіальних вод України вказаних суден, а також заборона здійснення на підставі заяви управителя Приватного підприємства «МАРІНЕКС» та Договору на управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024, укладеного з АРМА вчиняти дії в Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, направлені на отримання Свідоцтва про тимчасове право плавання під Державним Прапором України або суднового білету на строк тимчасової реєстрації порушує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи - ПП «МАРІНЕКС», яке як Управитель згідно із укладеним з АРМА Договір управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024 має виконувати свої обов'язки по управлінню, а тягар у вигляді арешту майна в цій частині більше двох з половиною років тому назад, є надмірним та не відповідає принципу розумності строків кримінального провадження, що негативно впливає на ведення господарської діяльності ПП «МАРІНЕКС» та на інтереси Держави, внаслідок ненадходження до Державного бюджету щомісячних сум в розмірі 4 643 158,91 грн. без ПДВ.
Що ж стосується вимог ПП «МАРІНЕКС» стосовно скасування арешту в частині розпорядження суднами, то в цій частині така заборона не заважає господарській діяльності підприємства і виконанню Договору управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024.
Так, користування - це право вилучати з речей їхні корисні властивості (наприклад, обробляти землю та отримувати врожай, вживати продукти харчування, здійснювати перевезення тощо), в тому числі і використовувати суда на власний розсуд.
В той же час правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення.
Щодо управління арештованим майном АРМА має характер строкового повноваження спеціального призначення, яке виникає на підставі судового рішення або згоди власника. Воно має ознаки тимчасовості (діє до моменту скасування арешту або завершення провадження) та цільового характеру (служить для збереження майна). При цьому управитель відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону № 772-VIII не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Така правова позиція наведена у постанові Об'єднаної палати КГС Верховного Суду від 16 травня 2025 року по справі № 903/421/24.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов до висновку про часткове задоволення клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України,-
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Приватного підприємства «МАРІНЕКС» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/2408/22 від 12.04.2022 у кримінальному провадженні № 62022000000000160 від 04.04.2022 - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/2408/22 від 12.04.2022 у кримінальному провадженні № 62022000000000160 від 04.04.2022 на майно, а саме на морські судна:
- судно «Rondo», ІМО: 8858013,
- судно «Svir», ІМО: 8866694,
- судно «Avangard», ІМО: 8889438,
- судно «Volga-Balt 225», ІМО: 8230431,
- судно «Volga-Balt 193»,ІМО: 8230302,
- судно «Volga-Balt 244», ІМО: 8230584,
- судно «Omskiy-б», ІМО: 8937687,
- судно «Naviger-2», ІМО: 8230845,
- судно «Omskiy-132», ІМО: 8873025
в частині заборони службовими особами Приватного підприємства «МАРІНЕКС» та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів користуватися вказаними суднами, а також в частині заборони Капітану Ізмаїльського морського порту оформляти та надавати дозвіл на вихід з акваторії морських портів вказаних суден, в частині заборони Адміністрації морських портів України, Державній прикордонній службі України, Регіональному управлінні Морської охорони та Державній службі морського та річкового транспорту України надавати будь-які дозволи на вихід з морського порту Ізмаїл та акваторії територіальних вод України вказаних суден, а також в частині заборони здійснення на підставі заяви управителя Приватного підприємства «МАРІНЕКС» та Договору на управління активами (майном) № 031024/2 від 03.10.2024, укладеного з АРМА вчиняти дії в Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, направлені на отримання Свідоцтва про тимчасове право плавання під Державним Прапором України або суднового білету на строк тимчасової реєстрації.
В решті вимог клопотання - відмовити.
Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1