Справа № 752/8937/25
Провадження № 2/752/5735/25
іменем України
30 травня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хоменко В.С.
при секретарі - Павлюх П.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.09.2000 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розитку сім'ї, за актовим записом № 1752, між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб, про що видано свідоцтво про одруження серія НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що з відповідачем не підтримує подружніх, шлюбних та будь-яких інших стосунків, не веде спільного домашнього господарства, не пов?язана спільним побутом і не має взаємних прав та обов?язків, а шлюб між ними існує лише формально.
Сторони втратили почуття та повагу один до одного. У сторін не має спільних інтересів, різні погляди на життя.
ОСОБА_1 вважає, що оскільки відповідач є чужою для неї людиною то подальше спільне життя або збереження шлюбу з відповідачем, зокрема шляхом примирення, є неможливе і буде суперечити моральним засадам суспільства.
Від шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.04.2025 року по справі відкрито провадження із призначенням до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін на 30.05.2025 року (а.с. 17).
Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки подання відповідних заяв по суті.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23.09.2000 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розитку сім'ї, за актовим записом № 1752, між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб, про що видано свідоцтво про одруження серія НОМЕР_1 (а.с. 5).
Від цього шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивач скористалася даним правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Таким чином, суд вважає, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Також, у позовній заяві позивач просить залишити їй прізвище ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Таким чином позивач має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися прізвищем ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ч.ч. 3, 4 ст.200 , ч. 4 ст. 206 , ст. 265 ЦПК України, суд, -
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладений 23.09.2000 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розитку сім'ї, за актовим записом № 1752 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище ОСОБА_1 .
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко