Справа № 361/7214/22
Провадження № 2/361/580/24
11.04.25
11 квітня 2025 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі - Бондар Ю.В.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Оснач С.А.,
представника відповідача - Ващенко М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за законом -
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача адвокат Оснач С.А. зазначила наступне. Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 07.02.1980р. Броварським відділом РАЦС Київської області. Прізвище змінено з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » внаслідок обрання шлюбу, про що свідчить свідоцтво про одруження, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Броварського управління юстиції Київської області від 05.12.2003р., актовий запис 769.
Позивач та відповідачі є спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрилась спадщина, у тому числі й на - житловий будинок АДРЕСА_1 . Щодо належності спадкодавцеві спірного майна, у позовній заяві наведено наступне.
Рішенням № 739 виконавчого комітету Броварської районної ради депутатів від 08 липня 1954 року діду позивача - ОСОБА_10 - було надано право індивідуального будівництва на ділянці по АДРЕСА_1 , площею 700 кв.м.
24 вересня 1954 року було складено акт про виділ в натурі земельної ділянки для будівництва за адресою АДРЕСА_1 згідно рішення Броварської районної ради депутатів від 08липня 1954 року за № 239.
12 лютого 1955 року між комунальним відділом Броварської районної ради та ОСОБА_2 було укладено договір на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою 700 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , згідно п.14 якого, зведена на земельній ділянці будівля є власністю забудовника.
Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради народних депутатів № 292 від 28 червня 1982 року внесені зміни в раніше надані плани забудови. Згідно вищезазначеного рішення, ОСОБА_2 надано дозвіл на оформлення технічної документації на самовільно побудовані приміщення за адресою АДРЕСА_1 .
21 липня 1982 року Державною приймальною комісією було складено акт державного приймання в експлуатацію індивідуального будинковолодіння АДРЕСА_1 , згідно якого вищевказане будинковолодіння розташоване на земельній ділянці площею 700 кв.м., що складається з одноповерхового будинку, житловою площею 111,7 кв.м., корисною площею 183,8 кв.м. та надвірних споруд: сараю-гаражу та туалету.
Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради народних депутатів №20 від 10 січня 1983 року були затверджені акти Державної приймальної комісії по введенню в дію індивідуальних житлових будинків громадян міста згідно додатку №1, ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , житлова пл. 111,70 кв.м., корисна пл. 183,80 кв.м., враховуючи склад сім'ї 11 осіб.
У довідці від 22 січня 2019 року за № 23 виданою Комунальним підприємством Броварського міської ради Броварське бюро технічної інвентаризації зазначено, що згідно архівних даних, станом на 31 грудня 2012 року право власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано. Згідно інвентаризаційної справи даний житловий будинок у 1955 році був за адресою АДРЕСА_1 , без номеру; у 1962 році був за адресою АДРЕСА_2 , а з 1982 року став під № 39.
У листі за № 24 від 22 січня 2019 року Комунального підприємства Броварської міської ради Броварське бюро технічної інвентаризації зазначено, що будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 підлягає введенню в експлуатацію згідно чинного законодавства.
Також позивач зазначає, що в період з 1983 р. по 1998 р. спадкодавець ОСОБА_2 добудував житловий будинок для подальшого його розділення на три окремі квартири.
Згідно технічного паспорту, який виготовлений станом на 26 квітня 1998 року на ім'я ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 мав загальну площу 218,0 кв.м., житлову площу 159,0 кв.м. та складався з трьох квартир.
Згідно технічного паспорту, який виготовлений 12 березня 2010 року на будинок АДРЕСА_1 - мав загальну площу 277,8 кв.м., житлову площу 159,0 кв.м. та складається з трьох квартир.
Згідно технічного паспорту, який виготовлений 02 травня 2018 року на будинок АДРЕСА_1 має загальну площу 265,7 кв.м., житлову площу 151,4 кв.м. та складається з трьох квартир.
Згідно довідки КП Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» від 22 січня 2019 року за № 24 за адресою АДРЕСА_1 - побудовано житловий будинок, що не введений в експлуатацію.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_6 . У встановлений законом строк, нею було подано заяву до державного нотаріуса Броварської нотаріальної контори Київської області про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1
Постановою від 23.07.2020 року нотаріуса Броварської нотаріальної контори Київської області Журавської В.В. позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку вищевказаного будинку, у зв'язку із тим, що право власності на житловий будинок не зареєстровано. Окрім цього, підставою для відмови у видачі свідоцтва позивач зазначає накладений арешт, реєстраційний номер 1225779, зареєстрований 09.08.2004р. Броварською міською нотаріальною конторою на підставі ухвали б/н, виданою Броварським міськрайонним судом Київської області, дата виникнення обтяження 18.10.1996 року.
Посилаючись на Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», Постанову Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», позивач вважає, що підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог вказаних актів законодавства. Також вважає належним до врахування наявність акту державної комісії про прийняття спірного будинку в експлуатацію, а також присвоєння йому поштової адреси, підписаних договорів про підключення комунальних послуг, наявність виготовленого технічного паспорту, в якому вказано, що власником будинку є ОСОБА_2 . Також просить врахувати наявне рішення Броварського міського суду Київської області від 16.10.1997 року за № 2-8/1997 у цивільній справі за позовом ОСОБА_10 до невістки ОСОБА_11 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, оскільки у тексті рішення було зазначено, що: «…з правоустановчих документів на будинок вбачається, що правовласником спільного будинку являється позивач ОСОБА_10 …».
На підставі наведеного, представник позивача ОСОБА_12 просить суд, враховуючи частки у спадщині інших спадкоємців, визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частини житлового будинку загальною площею 276,2 м2, житловою площею -159 м2, та відповідну частину надвірних будівель, а саме - сарай-гараж, що позначений на плані земельної ділянки літерою «Б», площею 34,68 м2, відповідну частину огорожі, яка вказана літерою «N», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .
Присутні у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Оснач С.А. підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.
Сповіщені належним чином про час та дату розгляду справи відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до зали суду не з'явились, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та вирішення спору на розсуд суду.
Присутня у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_13 позовні вимоги не визнали, долучили відзив на позовну заяву, та під час судового засідання зазначили наступне.
Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради народних депутатів №292 від 28.06.1983 року були затверджені акти Державної приймальної комісії по введенню в дію Індивідуальних житлових будинків громадян місця. Згідно рішення було затверджено акт Державної приймальної комісіі від 21.07.1982 року на будинковолодіння АДРЕСА_1 . Однак, отримавши усі необхідні документи та дозволи, ОСОБА_2 так і не зареєстрував побудований будинок у Броварському міському бюро технічної інвентаризації та не оформив право власності на нього. Відповідач висловлює незгоду з доводами позивача стосовно того, що спірний будинок є єдиним цілим, оскільки, фактично, з 1983 року він був розділений на три окремі квартири, сім'я відповідача при цьому проживала постійно з того часу у квартирі АДРЕСА_3 , а родина позивача користувалась квартирою АДРЕСА_4 . Ці фактичні обставини підтверджуються укладеними окремими договорами з ПрАТ «Київобленерго» про постачання електроенергії та природного газу. Також відповідач просить суд враховувати судове рішення у справі №2-8/1997, на яке посилається позивач, однак, вважає, що у ньому не було встановлено право власності ОСОБА_2 на спірний будинок, а навпаки, визначено про участь матері відповідача - ОСОБА_14 у будівництві прибудов до будинку.
Також, відповідачем зазначено, що наявність незнятого зі спадкового майна арешту унеможливлює визнання права власності на нього, а вимог про його зняття позивачем не заявлено.
Поряд з цим, відповідачем зазначено, що актом державного приймання в експлуатацію індивідуального будинковолодіння АДРЕСА_1 , було вказано про його загальну, на той момент, площу у 183,80 кв.м, у той час як вимоги позивача містять вказівку про таку площу розміром вже 276,2 кв.м, а у технічному паспорті від 02.05.2018р. вказана загальна площа визначена у 263,7 кв.м. Тобто, спадкування можливе лише на площу будинку 183,80 кв.м., оскільки подальше збільшення площі будинку відбулось за рахунок самочинної добудови і прибудови у 1997-1998 р.р. і тому визнання права власності на цю прибудову у судовому порядку не ґрунтується на законі, на який посилається позивач.
Також відповідач не погоджується з визначеною позивачем розміром її частки у спадкуванні, оскільки ОСОБА_15 не був зареєстрований разом із спадкодавцем, заяву про прийняття спадщини не подавав. Тому, слід вважати, що спадщину прийняли після смерті ОСОБА_2 - його дружина ОСОБА_16 та сини - ОСОБА_17 та ОСОБА_6 , - у зв'язку із чим, частки спадкового майна мають бути по 1/3. Враховуючи наведене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши думку сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить наступного.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 07.02.1980р. Броварським відділом РАЦС Київської області.
Прізвище змінено з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » внаслідок обрання шлюбу, про що свідчить свідоцтво про одруження, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Броварського управління юстиції Київської області від 05.12.2003р., актовий запис 769.
Позивач та відповідачі є спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрилась спадщина, у тому числі й на - житловий будинок АДРЕСА_1 . Щодо належності спадкодавцеві спірного майна, у позовній заві наведено наступне.
Рішенням № 739 виконавчого комітету Броварської районної ради депутатів від 08 липня 1954 року діду позивача - ОСОБА_10 - було надано право індивідуального будівництва на ділянці по АДРЕСА_1 , площею 700 кв.м.
24 вересня 1954 року було складено акт про виділ в натурі земельної ділянки для будівництва за адресою АДРЕСА_1 згідно рішення Броварської районної ради депутатів від 08липня 1954 року за № 239.
12 лютого 1955 року між комунальним відділом Броварської районної ради та ОСОБА_2 було укладено договір на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою 700 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , згідно п.14 якого, зведена на земельній ділянці будівля є власністю забудовника.
Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради народних депутатів № 292 від 28 червня 1982 року внесені зміни в раніше надані плани забудови. Згідно вищезазначеного рішення, ОСОБА_2 надано дозвіл на оформлення технічної документації на самовільно побудовані приміщення за адресою АДРЕСА_1 .
21 липня 1982 року Державною приймальною комісією було складено акт державного приймання в експлуатацію індивідуального будинковолодіння АДРЕСА_1 , згідно якого вищевказане будинковолодіння розташоване на земельній ділянці площею 700 кв.м., що складається з одноповерхового будинку, житловою площею 111,7 кв.м., корисною площею 183,8 кв.м. та надвірних споруд: сараю-гаражу та туалету.
Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради народних депутатів №20 від 10 січня 1983 року були затверджені акти Державної приймальної комісії по введенню в дію індивідуальних житлових будинків громадян міста згідно додатку №1, ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , житлова пл. 111,70 кв.м., корисна пл. 183,80 кв.м., враховуючи склад сім'ї 11 осіб.
У довідці від 22 січня 2019 року за № 23 виданою Комунальним підприємством Броварського міської ради Броварське бюро технічної інвентаризації зазначено, що згідно архівних даних, станом на 31 грудня 2012 року право власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано. Згідно інвентаризаційної справи даний житловий будинок у 1955 році був за адресою АДРЕСА_1 , без номеру; у 1962 році був за адресою АДРЕСА_2 , а з 1982 року став під № 39.
У листі за № 24 від 22 січня 2019 року Комунального підприємства Броварської міської ради Броварське бюро технічної інвентаризації зазначено, що будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 підлягає введенню в експлуатацію згідно чинного законодавства.
Також позивач зазначає, що в період з 1983 р. по 1998 р. спадкодавець ОСОБА_2 добудував житловий будинок для подальшого його розділення на три окремі квартири.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.03.2024р. у цивільній справі №361/5495/20, яке набуло чинності, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення факту належності майна та визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності. За змістом даного рішення були встановлені обставини, що не потребують повторного їх встановлення у даній справі, а саме.
Згідно технічного паспорту, який виготовлений станом на 26 квітня 1998 року на ім'я ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 мав загальну площу 218,0 кв.м., житлову площу 159,0 кв.м. та складався з трьох квартир.
Вищезазначений будинок загальною площею 218,0 кв.м., житлової площі 159,0 кв.м, складався з приміщень позначених на плані:
-Квартира АДРЕСА_5 : 1-1 коридор 3,7 кв.м.;1-2 кухня площею 6,8 кв.м.;1-3 ванна площею 3,9 кв.м.;1-4 житлова площею 14,8 кв.м.;1-5 веранда площею 11, 4 кв.м.;1- 6 коридор площею 8,6 кв.м., 1-7 житлова площею 20,5 кв.м.; 1-8 житлова 12,6 кв.м.; 1-9 котельня 3,9 кв.
АДРЕСА_5 загальна площа 86,2 кв.м., житлова площа 47,9 кв.м.
-Квартира АДРЕСА_3 : І тамбур 2,0 кв.м.;2- 1 вітальня площею 11,6 кв.м.;2-2 санвузол площею 4,6 кв.м.;2-3 кухня площею 5,8 кв.м.;2-4 коридор площею 9, 0 кв. м.;2-5 коридор площею 2, 5 кв.м.;2-6 житлова площею 20,1 кв.м.;2-7 житлова площею 12,7 кв.м.;2-8 сходова площею 11,7 кв.м.;2-9 коридор площею 4, 6 кв.м.;2-10 санвузол площею 4,6 кв.м.;2-11 веранда площею 5,8 кв.м.;2-12 житлова площею 11,8 кв.м.;2-13 житлова площею 16,5 кв.м. Всього по кв.2 загальна площа 123, 3 кв.м., житлова площа 61,1 кв.м.
-Квартира АДРЕСА_4 : 3- 1 кухня площею 13,7 кв.м.;3-2 ванна площею 3,3 кв.м.;3-3 котельня площею 1,7 кв.м.;3-4 житлова площею 14,6 кв.м.;3-5 житлова площею 17,7 кв.м.;3-6 житлова площею 17,7 кв.м.Всього по кв.3 загальна площа 68,7 кв.м., житлова площа 50,0 кв.м.
Надвірні будівлі сарай «Б», вбиральня «В», погріб «Г», огорожа «N».
Згідно технічного паспорту, який виготовлений 12 березня 2010 року на будинок АДРЕСА_1 - мав загальну площу 277,8 кв.м., житлову площу 159,0 кв.м. та складається з трьох квартир.
Вищезазначений будинок загальною площею 277,8 кв.м., житлової площі 159,0кв.м, складається з приміщень позначених на плані:
-Квартира АДРЕСА_5 :1-1 коридор 3,7 кв.м.;1-2 кухня площею 6,8 кв.м.;1-3 ванна площею 3,9 кв.м.;1-4 житлова площею 14,8 кв.м.;1-5 веранда площею 11, 4 кв.м.;1- 6 коридор площею 8,6 кв.м., 1-7 житлова площею 20,5 кв.м.; 1-8 житлова 12,6 кв.м.; 1-9 котельня 3,9 кв.
АДРЕСА_5 загальна площа 86,2 кв.м., житлова площа 47,9 кв.м.
-Квартира АДРЕСА_3 :І тамбур 2,0 кв.м.;2- 1 вітальня площею 11,6 кв.м.;2-2 санвузол площею 4,6 кв.м.;2-3 кухня площею 5,8 кв.м.;2-4 столова площею 6,6 кв. м.;2-5 коридор площею 4.5 кв.м.;2-6 житлова площею 20,1 кв.м.;2-7 житлова площею 12, 7 кв.м.;2-8 сходова площею 11,7 кв.м.;2-9 коридор площею 4, 6 кв.м.;2-10 санвузол площею 4,6 кв.м.;2-11 веранда площею 5,8 кв.м.;2-12 житлова площею 11,8 кв.м.;2-13 житлова площею 16,5 кв.м. Всього по кв.2 загальна площа 122, 9 кв.м., житлова площа 59,8 кв.м.
-Квартира АДРЕСА_4 :3- 1 кухня площею 13,7 кв.м.;3-2 ванна площею 3,3 кв.м.;3-3 котельня площею 1,7 кв.м.;3-4 житлова площею 14,6 кв.м.;3-5 житлова площею 17,7 кв.м.;3-6 житлова площею 17,7 кв.м.Всього по кв.3 загальна площа 68,7 кв.м., житлова площа 50,0 кв.м.
Надвірні будівлі сарай «Б», вбиральня «В», погріб «Г», огорожа «N».
Згідно технічного паспорту, який виготовлений 02 травня 2018 року на будинок АДРЕСА_1 має загальну площу 265,7 кв.м., житлову площу 151,4 кв.м. та складається з трьох квартир.
Вищезазначений будинок загальною площею 265,7 кв.м., житлової площі 151,4кв.м, складається з приміщень позначених на плані:
-Квартира АДРЕСА_5 :1-1 котельня площею 11,2 кв.м.;1-2 кухня площею 6,8 кв.м.;1-3 санвузол площею 3.9 кв.м.;1-4 житлова площею 14,8 кв.м.;1-5 житлова площею 8,6 кв.м.;1- 6 вітальня площею 12,6 кв. АДРЕСА_5 загальна площа 57,9 кв.м., житлова площа 36,0 кв.м.
-Квартира АДРЕСА_3 :І тамбур 2,0 кв.м.;2- 1 вітальня площею 12,0 кв.м.;2-2 санвузол площею 4,6 кв.м.;2-3 кухня площею 5,8 кв.м.;2-4 їдальня площею 6,6 кв. м.;2-5 коридор площею 4.5 кв.м.;2-6 житлова площею 18,3 кв.м.;2-7 коридор площею 11,5 кв.м.;2-8 житлова площею 18,8 кв.м.;2-9 сходова площею 11,7 кв.м.;2-10 санвузол площею 4,6 кв.м.;2-11 веранда площею 5,8 кв.м.;2-12 житлова площею 11,8 кв.м.;2-13 житлова площею 16,5 кв.м.;2- АДРЕСА_6 загальна площа 139,1 кв.м., житлова площа 65,4 кв.м.
-Квартира АДРЕСА_4 :3- 1 кухня площею 13,7 кв.м.;3-2 ванна площею 3,3 кв.м.;3-3 котельня площею 1,7 кв.м.;3-4 житлова площею 14,6 кв.м.;3-5 житлова площею 17,7 кв.м.;3-6 житлова площею 17,7 кв.м. Всього по кв.3 загальна площа 68,7 кв.м., житлова площа 50,0 кв.м.
Надвірні будівлі сарай «Б», вбиральня «В», погріб «Г», огорожа «N».
Згідно довідки КП Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» від 22 січня 2019 року за № 24 за адресою АДРЕСА_1 - побудовано житловий будинок, що не введений в експлуатацію.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_6 . У встановлений законом строк, позивачем ОСОБА_1 було подано заяву до державного нотаріуса Броварської нотаріальної контори Київської області про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1
Постановою від 23.07.2020 року нотаріуса Броварської нотаріальної контори Київської області Журавської В.В. позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку вищевказаного будинку, у зв'язку із тим, що право власності на житловий будинок не зареєстровано. Окрім цього, підставою для відмови у видачі свідоцтва позивач зазначає накладений арешт, реєстраційний номер 1225779, зареєстрований 09.08.2004р. Броварською міською нотаріальною конторою на підставі ухвали б/н, виданою Броварським міськрайонним судом Київської області, дата виникнення обтяження 18.10.1996 року.
Звертаючись із вимогами про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування, позивач зазначала про його належність на праві власності спадкодавцеві ОСОБА_2 , який однак, не оформив це право з різних причин, у тому числі й, на підставі відсутності такої необхідності на підставі діючого на той момент законодавства - та така позиція суперечить тому, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку - є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно ст. 67 ЗУ «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає реєстрації, може бути видане на підставі правовстановлюючих документів.
У відповідності до п. 4.16 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Положеннями п. 4.19 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку - що й було здійснено у даному випадку та знайшло відображення у спадковій справі.
Інших правовстановлюючих документів, які обумовили перехід права власності на спірне майно як це було зазначено у позовній заяві - за ОСОБА_2 - суду надано не було.
Статтею 41 Конституції України та статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ч. 1 ст. 69, ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч.ч.2,3ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно доч.ч.1,3ст.1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно із ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Забудовник - особа, яка відповідно до закону отримала право власності або користування земельною ділянкою для містобудівних потреб та виконує передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.
Таким чином, для спадкування прав забудовника спадкодавець за життя повинен набути у встановленому законодавством порядку право на забудову земельної ділянки.
Отже, якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт; право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.
Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від від 01.04.2020 року в справі № 707/1803/16-ц, які згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд першої інстанції враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відсутність правовстановлюючого документа, що підтверджує право спадкодавця на спірне спадкове майно, перешкоджає позивачу оформити право на спадщину в позасудовому порядку, тому суд вважає за необхідне роз'яснити йому право на звернення до суду із вищевказаним позовом.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім, та, підсумовуючи викладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу, зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.
В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 13 Конституції України. ст.ст. 92, 328, 387, 397 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Писанець Н.В.