Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/8334/25
Провадження № 2-з/357/45/25
06 червня 2025 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сомок О. А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову
03.06.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника адвоката Олійник Інну Станіславівну звернулись до Білоцерківського міськрайонного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» про визнання відсутнім і припиненим права оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки власнику.
Одночасно з поданням позовної заяви представник позивачів подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту:
на земельну ділянку площею 3,1615 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220489200:02:014:0021 розташована на території Чупирянської сільської ради, Маловільшанська територіальна громада, Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2786012632204,
на земельну ділянку площею 2,8574 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220489200:02:014:0024 розташована на території Чупирянської сільської ради, Маловільшанська територіальна громада, Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2785726532204
та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо вказаних земельних ділянок, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (і заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин.
Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,1615 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий 3220489200:02:014:0021, яка розташована на території Чупирянської сільської ради, Маловільшанська територіальна громада, Білоцерківського району Київської області, яку успадкував від свого брата ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.09.2023 року, реєстровий №1-1378. 03 червня 2014 року його брат, ОСОБА_3 уклав договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку з товариством з обмеженою відповідальністю "Озерна-Агро" строком на 10 років, який набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації (23.06.2014), тобто з урахуванням реєстрації права оренди, договір закінчився 23.06.2024 р.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а позивач став
власником спірної земельної ділянки та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом 09.09.2023.
До моменту закінчення строку дії договору (23.06.2024) оренди відповідач не надсилав ОСОБА_1 жодного листа з проханням продовжити строк дії договору з проектом додаткової угоди у відповідності до ст. 33 ЗУ «Про оренду землі».
23 січня 2025 року, позивач надіслав до ТОВ "Озерна-Агро" лист в якому повідомив
про те, щоб орендар повернув йому земельну ділянку площею 3,1615 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Київська область, Білоцеківський район, Чупирянська сільська рада, кадастровий номер 3220489200:02:014:0021 та не проводив будь-які сільськогосподарські роботи на ній. Лист відповідач отримав 04.02.2025, однак відповіді на нього не надав, земельну ділянку не повертає та продовжує користуватись. 29.05.2025 року він звернувся до відповідача повторно з вимогою повернути йому земельну ділянку, однак відповіді не отримав.
05 лютого 2025 року з Державного реєстру речових прав він дізнався, що строк дії договору оренди було збільшено з 10 років на 22 роки, тобто до 23.06.2036 року на підставі додаткової угоди від 13.11.2020 року до договору оренди землі від 03.06.2014 року.
Такої додаткової угоди померлий не укладав та не підписував, така угода не відповідає
його внутрішній волі, договір мав закінчитись 23.06.2024. З копії витягу з реєстраційної справи, що зберігається в електронній формі в ДРРП позивач ознайомився з додатковою угодою та вважає, що підпис не його брата, продовження строку дії договору не відповідає його волі. Тому відповідач утримує в себе земельну ділянку незаконно.
Позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,8574 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220489200:02:014:0024, яка розташована на території Чупирянської сільської ради,
Маловільшанська територіальна громада, Білоцерківського району Київської області, яку він успадкував від свого дядька ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.09.2023 року.
25 листопада 2013 року його дядько, ОСОБА_3 , уклав договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку з товариством з обмеженою відповідальністю "Озерна-Агро" строком на 10 років, який набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації (14.05.2024 р.), тобто з урахуванням реєстрації права оренди, договір закінчився 14.05.2024 р.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а позивач 2 став
власником спірної земельної ділянки та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом 09.09.2023. До моменту закінчення строку дії договору (14.05.2024 р.) оренди відповідач не надсилав ОСОБА_2 жодного листа з проханням продовжити строк дії договору з проектом додаткової угоди у відповідності до ст. 33 ЗУ «Про оренду землі».
23 та 27 січня 2025 року, позивач надіслав до ТОВ "Озерна-Агро" лист в якому
повідомив про те, щоб орендар повернув йому земельну ділянку площею 2,8574 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Київська область, Білоцеківський район, Чупирянська сільська рада, кадастровий номер 3220489200:02:014:0024 та не проводив будь-які сільськогосподарські роботи на ній. Лист відповідач отримав 04.02.2025, але відповіді на нього не надав, земельну ділянку не повертає та продовжує користуватись.
05 лютого 2025 року з Державного реєстру речових прав ОСОБА_2 дізнався, що строк дії договору оренди було збільшено з 10 років на 22 роки, тобто до 14.05.2036 року на підставі додаткової угоди від 13.11.2020 року до договору оренди землі.
Такої додаткової угоди його дядько не укладав та не підписував, така угода не
відповідає його внутрішній волі, договір мав закінчитись 14.05.2024.
З копії витягу з реєстраційної справи, що зберігається в електронній формі в ДРРП
позивач ознайомився з додатковою угодою та вважає, що підпис не його дядька, продовження строку дії договору не відповідає його волі. Тому відповідач утримує в себе земельну ділянку незаконно.
Враховуючи, що ОСОБА_3 не підписував спірні
додаткові угоди до договорів оренди землі на земельні ділянки з кадастровим номером 3220489200:02:014:0021 та кадастровим номером 3220489200:02:014:0024, які знаходяться на території Чупирянської сільської ради, Маловільшанська територіальна громада, Білоцерківського району Київської області, то відповідач користується цими земельними ділянками незаконно, оскільки строк дії договорів оренди закінчився, а відповідач не повертає земельні ділянки власникам, то настає реальна загроза передачі права оренди третім особам, що утруднить або зробить неможливим повернення спірних земельних ділянок.
Заявник вважає, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом, що подається разом з цією заявою, відповідачем можуть бути вчинені дії, спрямовані на подальше ускладнення поновлення порушеного права власності відповідача і унеможливлення виконання рішення суду у цій справі про задоволення позову. Зокрема, відповідачем на підставі ст.8-1 ЗУ «Про оренду землі» може бути відчужено право оренди іншій юридичній чи фізичній особі або земельна ділянка може бути передана в суборенду третім особам тощо без погодження орендодавця. У разі укладення нових правочинів щодо земельної ділянки у ДРРПНМ будуть проведені нові реєстраційні дії, які в силу норм ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є дійсними допоки не будуть скасовані в судовому порядку. Це унеможливить виконання рішення суду у цій справі і відповідно, поновлення порушеного права власності позивача на цю ділянку, а також зумовить необхідність звернення нею до суду з новим позовом вже щодо нових правочинів та реєстраційних дій. Позивач не має об'єктивної можливості попередити такі дії відповідача та інших осіб самостійно, оскільки відомості ДРРПНМ про подання будь-якими особами заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є відкритими, а інформація про вчинення правочинів і проведення реєстраційних дій у ДРРПНМ відображається у відкритих даних цього реєстру лише після їх проведення.
Враховуючи вищенаведені обставини, вважає, що є наявність реальної загрози настання обставин, які можуть унеможливити ефективне поновлення порушеного права позивача, за захистом якого позивачі звернулись до суду, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Також, зазначає, що у позивачів відсутні пропозиції зустрічного забезпечення позову. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3220489200:02:014:0021 становить 141709,59 грн., з кадастровим номером 3220489200:02:014:0024 - 146052,09 грн.
При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з такого.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі №568/525/21).
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Так, предметом позову у даній справі є визнання права оренди ТОВ «Озерна-Агро» на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220489200:02:014:0021 та 3220489200:02:014:0024 таким, що припинено та зобов'язання повернути їх власникам.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір щодо укладених між ОСОБА_3 та ТОВ «Озерна-Агро» договорів оренди земельної ділянки від 03.06.2014 та 25.11.2013.
У поданій заяві представник позивачів заявляє одночасно вимоги про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельні ділянки, власниками яких є позивачі та шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо вказаних земельних ділянок, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (і заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин.
Суд вважає переконливими доводи представника позивача про те, що вжиття заходів забезпечення позову необхідне для уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду. У свою чергу, невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду
Поряд з цим, заявником не обґрунтовано необхідність одночасного застосування кількох видів забезпечення позову. Зокрема, не надано суду доказів наявності обставин, з якими пов'язується застосування такого заходу забезпечення позову, як арешт земельних ділянок, при тому, що їх власниками є самі позивачі, а не відповідач. ТОВ «Озерна-Агро» будучи орендарем земельних ділянок, може розпоряджатись лише правом, яким він наділений, тобто правом користування, при цьому він позбавлений можливості розпорядження цими земельними ділянками. Накладення арешту, на думку суду, не є співмірним з предметом спору і порушуватиме права самих власників земельних ділянок.
Суд вважає, що застосування заходу забезпечення у вигляді заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (і заборони відчуження, тощо), яке є предметом спірних правовідносин є співмірним із заявленими позовними вимогами та зможе запобігти передачі відповідачем права оренди земельних ділянок третім особам. Саме зазначений захід забезпечення позову в повній мірі може забезпечити мету його вжиття.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача, при цьому, суддя вважає, що забезпечення позову у вказаний спосіб не завдасть шкоди сторонам.
Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов'язковою до виконання всіма суб'єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб'єктами самостійно.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 353-354 ЦПК України, суд
Заяву представника позивачів ОСОБА_4 про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (і заборони відчуження, тощо) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489200:02:014:0021 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2786012632204).
Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (і заборони відчуження, тощо) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489200:02:014:0024 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2786012632204).
В частині вимог щодо накладення арешту на земельну ділянку площею 3,1615 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220489200:02:014:0021 та земельну ділянку площею 2,8574 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220489200:02:014:0024, розташовані на території Чупирянської сільської ради, Маловільшанська територіальна громада, Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2786012632204 - відмовити.
Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Білоцерківського міськрайонного
суду Київської області Олена СОМОК