Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/3398/25
Провадження 1-кс/279/792/25
05 червня 2025 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
Головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростень клопотання прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Лутівка, Радомишльського району Житомирської області, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060500000230 від 19.09.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена п.1 ч.2 ст.115, ч.4ст.185 КК України,
До слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч.2 ст.115, ч.4ст.185 КК України.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 15.04.2025 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 12 червня 2025 року.
Враховуючи, що до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла справа на новий розгляд після скасування Житомирським апеляційним судом вироку Коростенського міськрайонного суду в кримінальному провадженні №12022060500000230 від 19.09.2022 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч.2 ст.115, ч.4ст.185 КК України, у зв'язку з неможливістю утворення складу суду, підготовче засідання не призначено, тоді як строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 спливає 12.06.2025 року, виникла необхідність у розгляді клопотання про продовження строку дії відповідного запобіжного заходу у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 199 КПК України.
Разом із цим, прокурор у клопотанні зазначає, що ризики передбачені ч.1ст.177 КПК України, встановлені в ході досудового розслідування не зменшились та продовжують існувати, застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не може гарантувати його належну процесуальну поведінку, тому відносно обвинуваченого ОСОБА_4 необхідним є продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до проведення підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала.
Обвинувачений заперечив проти задоволення клопотання, вказав, що має двох неповнолітніх дітей та хворих дружину і батька, надав клопотання про зміну запобіжного заходу на інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а саме на цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що ризики, про які йдеться у клопотанні не підтверджені доказами, з огляду на що просив застосувати більш м'який запобіжний захід до його підзахисного. Захисник ОСОБА_6 надіслала клопотання в якому також заперечила щодо клопотання та просила змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.6 ст.199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами ст.199 КПК України.
Відповідно до ухвали Житомирського апеляційного суду відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 червня 2025 року.
В даному випадку, до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла справа на новий розгляд після скасування Житомирським апеляційним судом вироку Коростенського міськрайонного суду в кримінальному провадженні №12022060500000230 від 19.09.2022 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч.2 ст.115, ч.4ст.185 КК України, у зв'язку з неможливістю утворення складу суду, підготовче засідання не призначено, тому існують обставини, які надають підстави розглядати таке клопотання прокурора слідчому судді згідно ч.6 ст.199 КПК України.
За правилами ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є те, що існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування чи судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та заявлені під час обрання запобіжного заходу ризики (зазначені у ст.177 КПК України) не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Останній раз строк тримання під вартою ОСОБА_4 був продовжений ухвалою Житомирського апеляційного суду до 12.06.2025.
Клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам КПК України, його копію обвинувачений та його захисник отримали завчасно.
Перевіряючи доводи клопотання сторони кримінального провадження на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, встановлено, що доводи є обґрунтованими, оскільки заявлені у клопотанні ризики не зменшилися та продовжують існувати, відсутні будь-які об'єктивні дані про зменшення ризиків, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного засобу, та зважаючи на вищевказане, забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов'язків, можна лише шляхом продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, питання обґрунтованості підозри, обвинувачення вже перевірялось, як під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, так і під час продовження запобіжного заходу і знайшло своє відображення у відповідних ухвалах.
Крім того, вважаю, що і на даний час відсутні будь-які об'єктивні дані про зменшення ризиків, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Так, вирішуючи питання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою, слідчим суддею враховані вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Вирішуючи дане питання, слідчий суддя також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Приймаючи до уваги вимоги ч.2 ст.177, ст.194 КПК України, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який не працював, має чотири судимості, три з яких тяжкі, судимості не погашені у встановленому Законом порядку, з метою запобігання спробам обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду, суд, вважає, що є наявними підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, суд враховує, що з часу обрання до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися підстави для такого запобіжного заходу.
Слідчий суддя зауважує, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При цьому, слідчий суддя також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні 2-х кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч.2 ст.115, ч.4 ст.185 КК України, тобто, у вчиненні тяжкого правопорушення (ч.4 ст.185 КК України) та особливо тяжкого правопорушення (п.1 ч.2 ст.115 КК України), санкція останнього, передбачає покарання виключно у виді позбавленням волі від 10 до 15 років або довічне позбавленням волі.
При цьому, слід взяти до уваги, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення, у тому числі тяжких, умисних правопорушень.
Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, який на момент розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшився та продовжує існувати.
Суд бере до уваги, що обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, ОСОБА_4 зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Тяжкість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому, може викликати його втечу, через відсутність роботи та джерела доходу обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Твердження захисника обвинуваченого про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу домашнього арешту, на думку слідчого судді, є непереконливими, оскільки жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_4 , суду надано не було.
Посилання обвинуваченого на наявність двох малолітніх дітей, хвору дружину та батька, які потребують його допомоги та наявність постійного місця проживання, як і гарантування обвинуваченим належного дотримання процесуальних обов'язків, не доводять по-за розумним сумнівом дотримання обвинуваченим відповідної сталої процесуальної поведінки останнього, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, слідчим суддею не встановлено.
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, вирішуючи питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, виходить з необхідності уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст.177 КПК України, для застосування обвинуваченому ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
За результатами встановлених судом обставин, з метою забезпечення не лише прав обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд дійшов висновку про наявність факторів, які передбачені ч.1 ст.194 КПК України, що дає підстави для визнання необхідним продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та неможливість зміни обвинуваченому обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на іншій запобіжний захід, такий що не пов'язаний з триманням під вартою або його скасування.
Слідчим суддею враховується тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у злочинах, що у сукупності з іншими обставинами справи дає підстави вважати, що лише тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам та з урахуванням положень ст.183 КПК України, виключає можливість обрання більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
Згідно ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Слідчий суддя, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даному етапі не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому продовжує строк обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення суми застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 62, 314-316, 177, 197, 199 КПК України,
Клопотання прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 03 серпня 2025 року включно.
Ухвала в частині запобіжного заходу діє до 03.08.2025 року.
Копію ухвали вручити (направити) обвинуваченому, вручити прокурору, направити уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду в п'ятиденний строк з дня її оголошення, а обвинуваченими - в той же строк з дня отримання копії ухвали .
Ухвала суду підлягає негайному виконанню і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1