Справа № 296/10231/24
2-др/296/28/25
"29" травня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира
в складі: головуючого - судді Пилипюк Л. М.
за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ляхов Олександр Валерійович, про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 травня 2025 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
19 травня 2025 року до Корольовського районного суду м. Житомира надійшла ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Заява обґрунтована тим, що до ухвалення рішення у цій справі представник відповідача адвокат Ляхов О. В. зробив заяву про те, що протягом 5 днів після ухвалення рішення судом будуть подані докази понесення відповідачем витрат на правничу допомогу адвоката. До заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачем подано докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30 000 гривень.
На підставі наведеного, відповідач ОСОБА_1 просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 гривень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України в разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча належними чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак їхня неявка не є перешкодою розгляду заяви.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Також приписи частини другої ст.141 ЦПК України передбачають, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Суд установив, що представник відповідача адвокат Ляхов О. В., беручи участь у судовому засіданні 13 травня 2025 року, до закінчення судових дебатів заявив про те, що докази понесення відповідачем у цій справі витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів з дня ухвалення судом рішення.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що слід ухвалити додаткове рішення, такого змісту.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд установив, що 24 грудня 2024 року між адвокатом Ляховим О. В. та клієнтом ОСОБА_1 укладено договір № 42/24 про надання правничої допомоги (далі по тексту - Договір). Предметом цього договору є надання адвокатом клієнту правової допомоги, в тому числі, в цивільному судочинстві. Відповідно до п. 3.3 Договору розмір гонорару адвоката не залежить від досягнення чи не досягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, якщо інше не визначено в додатках до цього договору. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (п. 3.4 Договору). Факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт (п. 3.5 Договору).
Відповідно до Акту виконаних робіт від 15 травня 2025 року адвокат Ляхов О. В. надав ОСОБА_1 у цій справі такі послуги: 1) складання заяви про вступ в справу - 1 000 гривень; 2) складання відзиву на позовну заяву - 16 000 гривень; 3) участь у судовому засіданні 06.01.2025 (не відбулось) - 500 гривень; 4) участь у судовому засіданні 05.02.2025 - 2 000 гривень; 5) участь у судовому засіданні 27.02.2025 (не відбулось) - 500 гривень; 6) складання клопотання - 1 000 гривень; 7) участь у судовому засіданні 21.03.2025 (не відбулось) - 500 гривень; 8) складання клопотання - 1 000 гривень; 9) участь у судовому засіданні 05.05.2025 (не відбулось) - 500 гривень; 10) участь у судовому засіданні 13.05.2025 - 2 000 гривень; 11) гонорар успіху - 5000 гривень. Загальна вартість послуг адвоката за цим актом складає 30 000 гривень.
Відповідно до п. 4 Акту виконаних робіт оплата послуг адвоката здійснюється в готівковій формі протягом 10 днів з дня стягнення коштів з ОСОБА_2 .
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року в справі №275/150/22 зазначає, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Суд ураховує, що позивач ОСОБА_2 не подав заяву про зменшення судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20)).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (див. пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року в справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. зокрема, постанову Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 757/59959/18-ц (провадження № 61-15847св24)).
Враховуючи, що відповідач підтвердив належними і допустимими доказами факт понесення ним витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 гривень, а зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом щодо виплати «гонорару успіху» в розмірі 5 000 гривень, не є обов'язковими для суду в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги відсутність заяви позивача про зменшення судових витрат з підстав їх неспівмірності, суд дійшов висновку про те, що розмір правничої допомоги адвоката Ляхова О. В. в розмірі 25 000 гривень є обґрунтованим, співмірним зі складністю справи та обсягом проведеної адвокатом роботою.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, які поніс відповідач ОСОБА_1 , суд також ураховує принцип пропорційності розподілу судових витрат. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 травня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, зокрема, на 1,7 % від заявленої ціни позову.
Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 24 575 гривень витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Крім того, в цьому додатковому рішенні суд вважає доцільним вирішити питання розподілу судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, оскільки вказане питання не було вирішено судом у рішенні від 13 травня 2025 року, ухваленому за результатами розгляду справи.
Суд установив, що позивач ОСОБА_2 , звертаючись до суду з цим позовом сплатив судовий збір у розмірі 4 621,42 гривень, що підтверджено квитанцією АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.3892338131.1 від 30 жовтня 2024 року.
28 травня 2025 року від представника позивача адвоката Петрушиної Л. П. до суду надійшла заява про повернення сплаченого судового збору, оскільки ОСОБА_2 є ветераном війни та учасником бойових дій.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб.
Пільги, визначені пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», поширюються на учасників бойових дій лише у справах, пов'язаних з їх соціальним захистом.
Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2025 року в справі № 999/205/24.
Оскільки спір у цій справі не пов'язаний із соціальним захистом прав позивача ОСОБА_2 як учасника бойових дій, то підстав для його звільнення від сплати судового збору відсутні. А тому, заява представника позивача про повернення ОСОБА_2 сплаченого судового збору до задоволення не підлягає.
Разом з тим, на підставі ст. 141 ЦПК України суд дійшов висновку про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 78,46 гривень.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи також належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 6 ст. 139 ЦПК України).
За замовленням позивача судовим експертом Землюком В. В. 17 травня 2024 року підготовлено висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 3124. На підтвердження понесених витрат на підготовку висновку експерта позивач надав суду квитанцію АТ КБ «Приватбанк» від 26 квітня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_2 сплатив на користь ФОМ Землюк В. В. 8 000 гривень, призначення платежу - «за експертизу № 3124». Вказаним письмовим доказом підтверджується, що позивач поніс витрати на підготовку висновку експерта в розмірі 8 000 гривень.
Тож, такі витрати позивача також підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України. Виходячи з раніше визначеної судом пропорції розподілу судових витрат у цій справи, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 136 гривень витрат, пов'язаних із підготовкою висновку експерта.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 270, 280-282 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати з надання професійної правничої допомоги у розмірі 24 575 (двадцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) гривень.
В решті вимог заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 78 (сімдесят вісім) гривень 46 копійок судового збору та 136 (сто тридцять шість) гривень витрат, пов'язаних із підготовкою висновку експерта.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Суддя Корольовського районного суду
м. Житомира Лілія ПИЛИПЮК