Справа №172/683/23
Провадження № 1-в/191/321/25
06 червня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання,
У провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання.
Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.
У судовому засіданні прокурор зазначив, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки обвинувачений вчинив грабіж.
Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали долучені до клопотання, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 року, який ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03.12.2024 року було змінено у мотивувальній частині, а в іній частині було залишено без змін, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні 21.04.2023 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за яке було призначено остаточне покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України у виді 7 років позбавлення волі.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., встановлено, що дії щодо чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Статтею 185 КК України передбачена відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а статтею 186 КК України - за відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 вчинив 21.04.2023 року грабіж, а не крадіжку, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для його звільнення від призначеного покарання.
Таким чином, клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.537, 539 КПК України, ст.74 КК України, суд
відмовити у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1