Справа № 185/5254/25
Провадження № 1-кп/185/1117/25
09 червня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в умовах дії воєнного стану в залі суду в м. Павлоград матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041370000763 від 01 травня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Павлограді, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, пенсіонера, інваліда 3 групи, одруженого, який має на утриманні 2 малолітніх дітей, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 27 березня 2025 року знаходячись у населеному пункті Лиман, Донецької області (більш точного часу та місця не встановлено) на узбіччі проїжджої частини, а саме в кущах побачив предмети, зовні схожі на боєприпаси та вогнепальну зброю.
Після чого, ОСОБА_3 в результаті раптово виниклого умислу, направленого на придбання, перевезення та зберігання бойових припасів та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, впевнившись, що виявлені ним предмети є бойовими припасами та вогнепальною зброєю і для їх придбання та зберігання необхідній передбачений законом дозвіл, передбачений Положенням про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 з наступними змінами), Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р, № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. № 292) та іншими нормативними актами, розуміючи, що в нього такий дозвіл відсутній, ОСОБА_3 усвідомлюючи загально небезпечний характер своїх дій, умисно взяв у руки а саме піднявши з землі вищевказані предмети тим самим придбав без передбаченого законом дозволу: короткоствольний гладкостводьний самозарядний пістолет, перероблений саморобним способом з сигнального (стартового) пістолета «ВAREDDA А6» № НОМЕР_1 , калібру 9 мм. Р.А.К., виробництво Туреччина, який являється вогнепальною зброєю з 14-тьма патронами, які знаходилися у вставленому магазині пістолету, які виготовлені саморобним способом та які являються боєприпасами.
Продовжуючи утримувати бойові припаси та вогнепальну зброю, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на подальше зберігання бойових припасів та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, перевіз їх за адресою свого мешкання, а саме: АДРЕСА_1 .
В послідуючому, 01 травня 2025 року в період часу з 13 годин 48 хвилин до 14 годин 00 хвилин під час проведення огляду будинку АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_3 , було виявлено та вилучено в його кімнаті де він спить а саме на тумбочці: короткоствольний гладкоствольний самозарядний пістолет, перероблений саморобним способом з сигнального (стартового) пістолета «ВAREDDA А6» № НОМЕР_1 , калібру 9 мм. Р.А.К., виробництво Туреччина, який являється вогнепальною зброєю з 14-тьма патронами, які знаходилися у вставленому магазині пістолету, які виготовлені саморобним способом та які являються боєприпасами.
Таким чином, ОСОБА_3 діючи умисно, в порушення Положенням про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 з наступними змінами), Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. № 292) та іншими нормативними актами, придбав, перевіз та зберігав бойові припаси та вогнепальну з без передбаченого законом дозволу.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, перевезення та зберігання бойових припасів та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
15 травня 2025 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання разом з обвинувальним актом.
Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_3 згоден з кваліфікацією дій, за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме як придбання, перевезення та зберігання бойових припасів та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу і визнає обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні.
Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
В судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок, призначивши обвинуваченому узгоджене сторонами покарання, обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, в скоєному розкаявся, зазначивши, що згоден з узгодженим покаранням. Захисник також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджене покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.
Згідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного і обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, перевезення та зберігання бойових припасів та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
За місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 від 15 травня 2025 року і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався та підстав для його обрання не має.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
У справі маються процесуальні витрати за проведення судових експертиз зброї в сумі 3565,60 коп. та в сумі 3565,60 коп., всього на суму 7131 грн. 20 коп., які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання стосовно речових доказів у справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 15 травня 2025 року укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 7131 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування процесуальних витрат.
Речові докази: короткоствольний гладкоствольний самозарядний пістолет, перероблений саморобним способом з сигнального (стартового) пістолета «ВAREDDA А6» № НОМЕР_1 , калібру 9 мм. Р.А.К., виробництво Туреччина, який являється вогнепальною зброєю з гільзами у кількості 14 шт., передані до камери схову Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, квитанція № 000465 - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1